1. Вміст теми, граф логічної структури.

Мостоподібні протези є найбільш поширеною конструкцією при протезуванні включених дефектів зубних рядів. Такі протези за розмірами не виходять за межі зубного ряду й передають жувальне навантаження на кістки щелеп через періодонт, тобто природним шляхом. Практично не порушують мову, температурну, тактильну й смакову чутливість, мають надійну фіксацію та стабілізацію. За умовою застосування сучасних матеріалів та технологій можуть відновити естетичні норми та повноцінну жувальну ефективність. Процес адаптації до таких протезів відбувається порівняно швидко.

Але крім позитивних властивостей вони тією чи іншою мірою можуть негативно впливати на опорні зуби ( перевантаження зубів, неохідність їх препарування, шкідлива дія на крайовий пародонт ). При користуванні штамповано-паяними мостоподібними конструкціями можливі явища гальванозу, алергічні прояви.

Окрім протезування часткових дефектів зубних рядів мостоподібні протези використовують і при інших патологічних станах зубощелепної системи. При цьому вони можуть виконувати як лікувальну, так і профілактичну функцію. Мостоподібні протези можуть бути постійними або тимчасовими і відігравати основну або споміжну роль при лікуванні вторинних деформацій зубних рядів, патологічного стирання зубів, захворювань СНЧС, тканин пародонту ( в якості шин або шин-протезів ), як елементи ортодонтичних або щелепно-лицьових апаратів.

Мостоподібні протези можуть бути незнімними, якщо вони фіксовані на опорних зубах вісфат-цементом, і знімними, якщо вони фіксуються опорно-утримуючими елементами.

Тому знання елементів біомеханіки мостоподібного протеза, принципів його конструювання, показання та протипоказання до використання різних видів, володіння методикою обстеження та підготовки протезного поля, знання особливостей лабараторного та клінічного виготовлення вибраної конструкції є невід`ємною умовою для успішного лікування хворого стоматологом-ортопедом.

Класифікація мостоподібних протезів

1. За матеріалом, з якого виготовлений:

а) Металеві; б) Пластмасові; в) Комбіновані;

2. По засобу з`єднання тіла протеза з опорними елементами:

а) Штамповано-паяні;

б) Зварні;

в) З`єднані засобом проточного лиття;

г) Суцільнолиті;

3. Конструкції за проміжною частиною:

а) Висячі; б) Сідловидні; в) Дотикові;

4. Конструкції за опорною частиною:

а) На коронках; д) На півкоронках;

б) На вкладках; е) На штифтових зубах;

в) На комбінованих коронках; є) На кламерах;

г) На екваторних коронках; ж) На замкових кріпленнях;

5. В залежності від стану фіксації:

а) Незнімні; в) Адгезивні;

б) Знімні; г) Розбірні;

6. За розтошуванням опор по відношенню до дефекта:

а) З двохсторонньою опорою;

б) З односторонньою опорою (консольні);

в) Полігональні;

Суцільнолиті мостоподібні протези отримують все більше розповсюдження із-за ряду переваг, які вони мають порівняно з паяними. Відсутність припою додає каркасам цих протезів високу міцність, а можливість точного моделювання оклюзійної поверхні одночасно опорних коронок і проміжної частини робить їх ефективнішими у функціональному відношенні.

 До недоліків паяних мостоподібних протезів відноситься  потемніння лінії спайки, що особливо незручно при заміщенні дефектів переднього відділу зубного ряду. Запропоновані способи виготовлення протезів, в яких з'єднання проміжної частини з коронками здійснюється без припою. Усунення припою має і інше значення. Його окислення не байдуже для тканин і рідких середовищ ротової порожнини. Штамповано-паяні протези фактично містять три види сплавів металів - метал коронки, припій і метал тіла протеза. Не дивлячись на приналежність їх до однієї групи сплавів (неіржавіюча сталь, золоті сплави), вони розрізняються по складу за рахунок лігіруючих компонентів і мають різну структуру. Ці чинники створюють умови для виникнення гальванічних струмів і виходу із сплавів мікроелементів хрому, нікелю, залоза і так далі Залежно від кислотно-основного стану слини індивідуума рівень виходу іонів і величина гальванічних струмів коливаються в широких межах. Чутливість до мікрострумів і іонів металів різна і при користуванні такими протезами може виникнути одне з ускладнень - гальванізм, непереносимість металів або алергічна реакція. У зв'язку з вдосконаленням технології виготовлення мостоподібних протезів і розробкою методів високоточного литва, в багатьох країнах відмовилися від застосування штамповано-паяних мостоподібних протезів.

       Висока точність суцільнолитих мостоподібних протезів,  постійне вдосконалення клінічних методик і технологічних процесів дозволили усунути побічна дія цих видів протезів, досягти тривалого лікувального ефекту. Найважливішим етапом у виготовленні суцільнолитих мостоподібних протезів  є точне відтворення анатомічної форми втраченних зубів та дотримання технологіі на усіх етапах виготовлення протезу.

  Клінічні етапи виготовлення суцільнолитих мостоподібних протезів

Удобно размещаем больного (высота кресла, положение головы больного, освещение). Ознакомить больного с последующими операциями. Голова больного находится на уровне локтя врача. Наконечник проверяется на исправность, фиксируется бор, проверяется качество фиксации и центрирование бора, воздушно-водное охлаждение. Врач стоит впереди по отношению к больному или фантому. В левой руке - стоматологическое зеркало или специально загнутый шпатель, которым ограждаются ткани полости рта от возможного повреждения. В правой руке врач держит турбинный наконечник, как карандаш.

Первое посещение: препарирование зубов, снятие оттисков, фиксация временных пластмассовых коронок.

Методика препарирования:

Под анестезией проводим сепарацию тонким (до 0,2мм в диаметре) цилиндрическим бором.

Большим шаровидным или фиссурным бором снимаем с жевательной поверхности твердые ткани на 0,5-0,8мм, стараясь придерживаться анатомической формы жевательной поверхности.

Цилиндрическим бором убираем экватор зуба, придавая ему форму усеченного конуса с углом наклона приблизительно 5-7 градусов.

Снимаем с вестибулярной и оральной поверхностей твердые ткани дополнительно на 0,5мм.

Закругляем бором острые углы на отпрепарированном зубе.

Ниже уровня десен на глубину 0,5-1мм формируем уступ под прямым углом шириной 0,5мм с помощью торцового бора.

Методика снятия анатомического двухслойного оттиска силиконовым материалом.

1. Подбор стандартной ложки.

2. Приготовление оттискной массы для получения базисного (предварительного) оттиска.

3. Заполнение ложки массой.

4. Введение ложки в полость рта и наложение на челюсть.

5. Выведение оттиска после затвердения.

6. Оценка, высушивание.

7. Замешивание корригирующей массы.

8. Нанесение ее на предварительный оттиск.

9. Повторное снятие оттиска с корригирующей массой.

10. Выведение оттиска из полости рта.

11. Оценка оттиска.

Второе посещение: припасовка цельнолитого мостовидного протеза

Удобно размещаем больного (высота кресла, положение головы больного, освещение). Знакомим больного с последующими операциями. Инструмент должен быть стерильным, руки врача должны быть в перчатках, на лице - маска.

Методика проведения:

Проверяем путь введения и выведения протеза, его положение на модели.

Вводим протез в полость рта больного и припасовать на опорные зубы, протез должен соответствовать анатомической форме отпрепарированных зубов, сохранять апроксимальные контакты, не завышать прикус, не выступать из зубного ряда.

В случае завышения окклюзии мостовидным протезом при условии плотного прилегания шейки коронки к уступу зуба с помощью фрез по металлу проводят коррекцию протеза.

Если необходимо, проводят допрепарирование опорных зубов при помощи турбинного наконечника.

Третье посещение: фиксация цельнолитого мостовидного протеза.

Методика проведения:

На предметное стекло наносится необходимое количество порошка и жидкости цемента. С помощью ваты и пинцета изолируются опорные зубы. Спиртом обрабатываются опорные зубы и коронки, затем высушиваются воздухом.

На предметном стекле замешивается цемент для фиксации до консистенции жидкой сметаны.

Цемент наносится в коронки на 2/3 глубины коронки и вводится в полость рта, припасовывается на опорные зубы и плотно прижимается.

Пациента просят закрыть полость рта. Проверяют центральную окклюзию.

Через 5-1О мин. проводят очищение коронок от остатков цемента с помощью зонда.

Лабораторні етапи.

    Методика отримання двошарового зліпка дає можливість точно визначити рівень розташування краю коронки, його товщину і тим самим не порушувати фізіологічних процесів в яснах, в шарі прикріпленого епітелію, виконуючого бар'єрну функцію. Процес моделювання воскової композиції і прецизійне литво у поєднанні з шаром фіксуючого цементу певної товщини забезпечують точний обхват шийки зуба і щільне прилягання до уступу. Важливо відзначити, що об'єм тканин зуба, що знімаються, під суцільнометалеві литі коронки майже не відрізняється від такого при застосуванні штампованих коронок. У ряді випадків він трохи збільшений за рахунок створення конусності кукси в 2-3°шляхом зішліфовування периметру оклюзійної половини коронки. Цей кут закладений в діамантових борах. Суцільнолиті коронки застосовують в бічних ділянках зубного ряду, які не видно при розмові і усмішці.

       Основна перевага суцільнолитих мостоподібних протезів заключаєтсяв тому, що з їх допомогою створюється можливість забезпечити рівномірне і щільне прилягання штучних коронок до поверхні кукси зуба, зокрема в пришиїчнійобласті.

       Суцільнолиті мостоподібні протези добре фіксуються на опорних зубах і надійно утримують оклюзійні взаємини навіть в складних клінічних умовах патологічної стіраємості, глибокому травмуючому  прикусі і частковій втраті зубів, ускладненої зниженням міжальвеолярної висоти.

       Суцільнолиті мостоподібні протези відливають із золотих, срібно-паладієвих і хромокобальтових сплавів. Після ретельного обстеження складається план ортопедичного лікування. Перед препаруванням можна отримати відтиснення і діагностичні моделі, на яких визначають висоту, форму і товщину коронкової частини, положення в зубному ряду, співвідношення із зубами-антагоністами, враховують наявність достатнього місця для виготовлення суцільнолитого протеза, зон поднутренія, об'єм препарування.

    Підготовку опорних зубів проводять під анестезією із з будівлею в пришєєчній області уступу або без нього. Оскільки препарування з уступом вимагає значного видалення твердих тканин, його можна не застосовувати на молярах, при низьких клінічних коронках, у молодих людей із-за обширної порожнини зуба. Методика препарування аналогічна такій при фарфоровій коронці.

    При лікуванні суцільнолитими мостоподібними протезами  використовується методика отримання подвійного відтиснення. Отриманням вказаного відтиснення і накладенням на препаровані зуби провізорних захисних протезів закінчується перший клінічний етап.

    Технік-лаборант, отримавши подвійне відтиснення, готує комбіновану розбірну модель. Моделюють воскову композицію суцільнолитого мостоподібного протеза. Гіпсові кукси опорних зубів покривають лаком, залишаючи вільною від нього прішєєчну частину, тим самим забезпечуючи точність прилягання литої коронки до прішєєчної частини кукси зуба. Потім виготовляють на кожен опорний зуб по два пластмасові ковпачки, товщина першого (внутрішнього) - 0,1 мм, другого - 0,3 мм. Замість внутрішнього ковпачка часто наносять на куксу зуба 2 шару лаку. Перший ковпачок призначений для компенсації об'ємної усадки і для прошарку цементу, другого, - для отримання чистої поверхні, більшої жорсткості воскової репродукції і попередження її деформації при формуванні. Для їх отримання вирізують два диски вказаної товщини, складають докупи, фіксують в спеціальному затиску (мал. 233) і, нагріваючи над полум'ям газового пальника до пластичного стану, встановлюють над кюветою, в якій є мольдін. Узявши з моделі гіпсову куксу зуба, розташовують її по центру розм'якшеного диска і занурюють зуб в мольдін. При цьому кукса коронки зуба щільно обжимається пластмасовими дисками. Після затвердіння їх підрізають на рівні шийки.

    Встановивши кукси опорних зубів з поліпропіленовиміковпачками на моделі в колишнє положення, моделюють  остов всього протеза з воску.  Після цього готують воскову композицію мостоподібного протеза до литва .

    На оральній поверхні воскової заготівки мостоподібного протеза створюють живлячу для літника систему. При цьому штифти з моделями резервуарів для сплаву укріплюються на кожній ланці протеза (довжина штифта - не більше 5 мм, діаметр - не більше 2-3 мм). Всі муфти сполучають резервуарною смужкою, яка додає восковій репродукції жорсткість і оберігає її від деформації при знятті з робочої моделі. До резервуарної смуги прикріплюють штифти з воску, після виплавлення яких у вогнетривкій масі утворюються канали для проходження розплавленого металу.

      Воскову репродукцію обережно знімають з робочої  моделі, видаляють внутрішні ковпачки, що покривають куксу зуба, залишаючи зовнішні ковпачки. Простір, що утворився, від внутрішніх ковпачків в литій коронці служить ділянкою для цементу, що фіксує після остаточного виготовлення протез. Восковий остов протеза встановлюють на відливальний конус, накривають литним кільцем (опокою) і заповнюють вогнетривкою масою. Після це твердіння видаляють штифти, кювету-опоку піддають термічній обробці в муфельній печі при температурі від 200°Cдо 80°Cпротягом 1 год. Потім заповнюють форму розплавленим металом, охолоджують кювету, відокремлюють відлитий протез від формувальної маси і обробляють на піскоструминному апараті. Припасування литих коронок зубний технік проводить спочатку до кожного окремо опорного зуба, видаливши його з моделі, а потім в цілому на моделі.

      Описана методика виготовлення суцільнолитого протеза по воскових репродукціях, що знімаються, в даний час широко застосовується разом з литвом на вогнетривких моделях.

      Спеціальна технологія, направлена на зниження  усадки сплавів (покриття опорних зубів одним-двома шарами лаку, використання низько усадочних сплавів і спеціальних сортів моделіровочного воску, конструювання системи літника, застосування спеціальних вогнетривких мас і особливий режим литва сплавів), дозволяє отримувати достатньо точного литва мостоподібних протезів.

     Технологія виготовлення суцільнолитого мостоподібного протеза із сплаву неблагородного металу на вогнетривкій моделі. Перш за все виготовляють робочу модель з високоміцного гіпсу. Потім готують це до дублювання (заповнення ретенційних місць, тобто поднутреній у непрепарованих зубів і вирівнювання моделі мольдіном для утворення прямовисних стінок). Після цього гіпсову модель укріплюють на підставі кювети і заповнюють її гідроколоїдною масою. Модель видаляють з гідроколоїдної маси і заповнюють форму, що утворилася, вогнетривкою масою, після чого звільняють модель і сушать її в муфельній печі (+200°С). Вогнетривку модель покривають розплавленим бджолиним воском при температурі + 150°с для усунення всіх пор і додання гладкості.

         З воску моделюють мостоподібний протез і установлюють литниконо-питаючу систему (до кожного зуба з оральної поверхні підводять восковий штифт завдовжки і товщиною 2-3 мм з муфтою-резервуаром поблизу відливання). Всі воскові штифти сполучають з конусом.

         Воскову репродукцію протеза покривають вогнетривкою масою, висушують і покривають кюветою, стінки якої  викладені азбестом, встановлюють на вібростіл і заповнюють вогнетривкою масою. Потім кювету встановлюють в муфельну піч для виплавлення воску (+200°С) і подальшого прогрівання вогнетривкої маси при температурі до 900°с. Заповнюють форму розплавленим металом методом відцентрового литва, охолоджують і звільняють відливання від вогнетривкої сорочки на піскоструминному апараті. Після цього видаляють літники, перевіряють литі коронки до кожного опорного зуба, вийнятого з моделі. При цьому в міру можливості усуваються дефекти відливання, коротшають краї литих коронок точно по внутрішньому краю відбитку отгравірованної раніше канавки або уступу. Спеціальним штангенциркулем уточнюється товщина коронок по всій поверхні. Протез ретельно припасували на гіпсовій моделі, добиваючись точного його встановлення по відношенню до шийки зуба і антагоністів. Після цього його шліфують і передають в клініку для перевірки в порожнині рота хворого.

         При перевірці в клініці звертають увагу перш за все на його відповідність гіпсовій моделі. Чи правильно розташовані опорні коронки по відношенню до уступу або клінічної шийки зуба. Його проміжна частина чи має рівномірної ширини промивний простір. Особливу увагу необхідно приділяти взаємовідношенню окклюзійної поверхні із зубами-антагоністами.

         Відзначено, що тільки при ретельному дотриманні технології, протез легко накладається на опорні зуби і не вимагає припасування. На практиці ж найчастіше для його вільного накладення необхідна клопітка корекція. Ділянки, що перешкоджають повному встановленню протеза на опорних зубах, зазвичай визначають за допомогою копіювального паперу. Дві, три, а іноді і більше число корекцій дозволяють добитися повного накладення. Проте перед початком корекції необхідно переконатися в точності препарування природних зубів і високій якості виготовлення робочих гіпсових моделей.

    Після того, як протез буде встановлений в потрібному положенні, переходять до корекції оклюзійних взаємин. Виявлені недоліки усувають, виходячи із загальних вимог до зімкнення зубних рядів в різних фазах артикуляції. У положенні центральної оклюзії в контакт повинні вступати одночасно з протезом і інші антагонуючі зуби. Абсолютно неприпустимо поява передчасних контактів. Вони особливо небезпечні при бічних оклюзіях і на балансуючих сторонах. Тільки за цих умов протезування носитиме лікувальний характер, служитиме засобом профілактики розвитку функціонального перевантаження пародонту, порушення функції жувальних м'язів і захворювань вісочно-ніжнєщелепного суглоба.

Нарешті, оцінка якості готового мостоподібного протеза завершується перевіркою стану промивного простору або дотичної форми проміжної частини. Якщо протез повністю відповідає вказаним вимогам і після корекції відновлена полірована поверхня, він може бути фіксований на опорних зубах по загально прийнятій описаній методиці

Вимоги до каркасів суцільнолитих мостоподібних протезів

1. Поверхность литых заготовок не должна иметь посторонних включений, недоливов, трещин, сквозных и глубоких раковин. На внутренней поверхности коронок, а так же на поверхности, подлежащей облицовке пластмассой, допускаются мелкие раковины диаметром не более 1,0мм и глубиной не более 0,15мм, в количестве не более трех на площади стенок коронки или зуба.

2. Толщина стенок коронок должна быть не менее 0,3мм, а при изготовлении коронок на зубы без уступа толщина стенок коронок в пришеечной части должна быть не более 0,2мм.

3. В пришеечной части зубов коронки должны плотно прилегать по всему периметру уступа штампика модели.

4. С апроксимальных сторон пришеечная должна быть освобождена от промежуточной части протеза не менее чем на 1,5мм от края коронки.

5. Мостовидные протезы не должны балансировать на модели.

6. Наружная поверхность протезов должна быть гладко отполирована, не иметь острых краев и заусенец.

7. Отслаивание или зазоры между пластмассовой облицовкой и литыми частями протеза не допускаются.

8. Поверхность пластмассовой облицовки не должна иметь пузырей, раковин, посторонних включений, просвечивания литой части про­теза.

9. Вестибулярная поверхность протеза должна приближаться к анатомической форме естественных зубов с учётом индивидуальных особенностей.

Показання до виготовлення мостоподібних протезів:

1. Наявність малих та середніх дефектів зубного ряду обмежених зубами з обох сторін ( 2 клас дефектів зубного ряду за Бетельманом, 3 та 4 класи за Кенеді );

2. Протезування кінцевих дефектів зубного ряду у випадку, коли є протипоказання до протезування знімними протезами і якщо тіло мостоподібного протеза складається не більш ніж з одного штучного зуба.

При виборі конструкції мостоподібного протеза слід враховувати певні закономірності, які впливають на характер та величину жувального тиску, що діє на тіло мостоподібного протеза і передається на опорні зуби. Механізм розподілу навантаження в першу чергу залежить від місця прикладання навантаження, довжини та ширини тіла протеза, особливостей конструкції протеза. Є.М.Жулєв (1995) рекомендує дотримуватись наступних основних принципів при конструюванні мостоподібного протеза:

I). Опорні елементи протеза і його проміжна частина повинна знаходитись на одній лінії. Криволінійна форма проміжної частини мостоподібного протеза приводить до трансформації вертикальних і горизонтальних навантажень в обертові. Навантаження, що прикладається до найбільш виступаючої частини тіла мостоподібного протеза діє як важіль, величина якби знаходиться в прямому відношенні від кривизни тіла протеза. Зменшення кривизни проміжної частини мостоподібного протеза буде сприяти зниженню ротаційної дії трансформованого жувального навантаження.

II). При виборі опорних зубів мостоподібного протеза треба уникати використання зубів з дуже високими клінічними коронками, особливо якщо такі зуби мають вкорочений корень. Цей принцип витікає з того, що величина горизонтального навантаження на зуб є прямо пропорційна висоті клінічної коронки, і при значній її висоті виникає загроза функціонального перевантаження опірного зуба з появою його патологічної рухомості.

В той же час не слід використовувати зуби з дуже низькими клінічними коронками, які не дають змоги надійно з`єднати опірну і проміжну частину мостоподібного протеза, тому що знижена площа прилягання тіла протеза до опорних елементів.

III). Ширина жувальної поверхні мостоподібного протеза повинна бути меншою ніж ширина жувальної поверхні природних зубів, які замішають. Оскільки любий Мостоподібний протез функціонує за рахунок резервних можливостей пародонта опорних зубів, звуження жувальної поверхні тіла протеза зменшує навантаження на опорні зуби.

IV). Жувальне навантаження на опірний зуб обернено пропорційно відстані його прикладання до опірного зуба.

Таким чином, чим ближче до опірного зуба прикладене навантаження, тим більший тиск падає на цей зуб, і навпаки. Зовсім протилежна закономірність виявляється при конструюванні мостоподібного протеза з односторонньою опорою в подібному випадку. Чим далі від опірного зуба прикладене навантаження, тим більше навантажується цей зуб.

V). Цей принцип пов`язаний з необхідністю відновлення контактних пунктів між опорними елементами мостоподібного протеза з зубами, які знаходяться поруч. Цей захід дозволяє зберегти неперервність зубної дуги і сприяє більш рівномірному розподілу жувального тиску.

VI). Цей принцип передбачає правильне конструювання мостоподібного протеза з точки зору нормальної оклюзії. Мостоподібний протез не повинен блокувати рухи нижньої щелепи, підвищувати висоти прикусу за рахунок контактів, занижувати його, якщо до протезування висота прикусу була не фіксована.

VII). Останній принцип полягає в необхідності конструювання таких мостоподібних протезів, які в максимальному ступені відповідали вимогам естетики. Для цього потрібно використовувати найбільш вигідні в естетичному відношенні облицювальні матеріали, застосовувати такі опорні елементи і проміжну частину, які забезпечують надійне кріплення до них пластмаси, кераміки чи композитного матеріалу.

Що стосується кількості опорних зубів, які необхідно включити в мостоподібний протез, треба враховувати не тільки механізм розподілу жувального тиску з протеза на опорні зуби, але й компенсаторні можливості здорового періодонту цих зубів і дотримуватись правила: сума жувальних коефіцієнтів опорних та штучних зубів при протезуванні мостоподібним протезом не повинна перевищувати подвоєну суму жувальних коефіцієнтів опорних зубів.

Важливо пам`ятати, що навіть при правильному виборі конструкції незнімного протеза побічна дія його відносно функціонального перевантаження опорних зубів повністю не може бути виключена.

Дослідження Х.А.Каламкарова показали, що функціональне перевантаження зубів мостоподібними протезами з односторонньою опорю при протезуванні відсутніх корінних зубів, приводить до патологічної рухомості опорних зубів, нахилу їх в бік дефекта, від чого дистальний кінець тіла протеза при низьких клінічних коронках починає опиратися на слизову оболонку, травмуючи її. В таких конструкціях часто відламується тіло протеза. А якщо тіло має широку жувальну поверхню або значну довжину (при наявності двох штучних зубів) опірний зуб буде перевантажений значно більше ніж вдвоє, негативна дія протеза ще помітніша.

Таким чином при протезуванні кінцевих дефектів використовувати мостоподібні протези можна тільки в тому випадку, коли по тій чи іншій причині не показані знімні протези. Консольні протези не можна застосовувати при пародонтозі, низьких клінічних коронках опорних зубів, патологічні рухомості зубів. Якщо виникає потреба в використанні такої конструкції, то потрібно:

1. для опори використати два поруч розташовані зуба;

2. оклюзійну поверхню штучного зуба моделювати вдвічі вужчаю ніж природній;

3. добре вирівняти оклюзійні взаємовідносини з антагоністами.

При середніх деформаціях зубного ряду показання до мостоподібного протеза може бути розширене в тому випадку, коли його антагоністами є знімний протез, або можливість виготовити протез на полігональній основі. В цьому випадку в блок штучних зубів можна включити не 1-2, а 3-4 зуба.

При відсутності одного зуба в боковій ділянці протезування виправдано з точки зору відновлення безперервності зубного ряду, профілактики вторинних деформацій і функціонального перевантаження окремих зубів.

При дефекті зубного ряду у фронтальній ділянці на перше місце виступає естетичний фактор. Мостоподібний протез в таких випадках можна фіксувати на полу коронках, комбінованих коронках, штифтових зубах. Найбільш естетичні конструкції – металопластмасові та металокерамічні. При протезуванні одного відсутнього зуба ( різець, клик, премоляр ) застосовуються протези з односторонньою опорою. При цьому тіло протеза у всіх без винятку випадках повинно мати чечевоподібну форму з ріжучим краєм, навіть якщо заміщається премоляр.

Зруйновані карієсом різці і ікли дають широку можливість використати їх для опори мостоподібного протеза. Досить міцні, майже круглі в поперечнику корні, часто з широкими каналами являють собою зручні опори для штифтових зубів та куксових штифтових вкладок. Тому питання видалення цих зубів, або їх коренів вирішується тільки після ретельного їх обстеження.

Мостоподібні протези протипоказані при таких клінічних умовах:

1). Великі дефекти, обмежені зубами з різною функціональною орієнтованістю;

2). Дефекти, обмежені дистально зубом з патологічною рухомістю;

3). Дефекти, обмежені зубами з низькими клінічними коронками;

4).Дефекти, при яких зуби антагоністи мають вторинні деформації прикусу в вертикальному напрямку ( значне зубо-альвеолярне подовження антагоністів в напрямку дефекта ), коли протезування мостоподібним протезом потребує попередньої спеціальної ортодонтичної або хірургічної підготовки;

5). Наявність патологічних змін з боку періодонту опорних зубів ( хронічний гранулюючий або грануломатозний періодонтит );

6). Наявність маргінального гінгівіту, зубного камення в пришиїчній ділянці опорних зубів;

7). Пародонтоз ( за винятком показань до виготовлення незнімної конструкції у вигляді коронкової, ковпачкової або іншої шини та шини-протеза ).

Захворювання пародонту, подовження клінічної коронки, атрофія зубної альвеоли і патологічна рухомість I ступеня, а також стани після лікування хронічного періодонта потребують збільшення числа опор мостоподібного протеза шляхом підключення в систему сусідніх зубів. Збільшення числа опор перетворює протез в шину, яка більш здатна протидіяти значним зусиллям , які виникають при жуванні.