II. Основна частина

Навчальні питання.

1. Загальна структура збройних сил україни.

Зворотнім пунктом в історії України став розпад Радянського Союзу та утворення незалежної Української держави, яка була проголошена 24-го серпня 1991 року, коли Верховна Рада прийняла "Акт про незалежність України". З перших днів встало питання про створення в Україні власних ЗС та правової бази цього процесу. Тому 6-го грудня 1991-го року Верховною Радою були прийняті такі закони:

"Про оборону України";

"Про Збройні Сили України";

"Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей"; Р "Про загальний Військовий ооов'язок та Військову службу".

Ствооения ЗС Укоаїии посходило шляхом оесЬоомування частин та пілоозлілів Радянської Армії, які дислокувалися на Україні, на базі 3-х воєнних округів: Київського, Прикарпатського, Одеського.

Основними заходами по відродженню та будівництву ЗС на сучасному етапі є:

- скорочення їх чисельності;

- реформування організаційної структури.

Скорочення чисельності ЗС обумовлено :

- економічними;

- демографічними;

- політичними та іншими факторами.

Постановою Верховної Ради чисельність ЗС України визначено в 450 тис. чоловік. Досвід інших країн показав, що ЗСУ повинні бути малочисельними, але оснащені сучасним озброєнням та технікою, дооре підготовленими та мобільними. Виходячи з цього, проводиться реформування організаційних структур. Проводиться поступовий перехід від полкової системи до більш мобільної -бригадної. Основними штатно-організаційними структурами передбачається мати: батальйон, бригаду, корпус, оперативне командування.

В перспективі розвитку ЗСУ та засобів озброєної боротьби передбачається впровадження у ЗС нових досягнень науково-технічного прогресу, подальший розвиток авіації, засобів повітряного нападу та космічних засобів розвідки. В результаті появився новий тип дій військ - повітряно-наземна операція. Подальший розвиток повинні отримати високоточні засоби ураження. Значну увагу буде приділено вдосконаленню та впровадженню у війська автоматизованих систем управління. Великий інтерес у фахівців викликає ідея щодо підвищення мобільності військ, тобто подальшого вдосконалення повітрянодесантних військ, морської піхоти та створення нового типу підрозділу — аеромобільних, які здатні в коротші терміни висунутися на загрозливі напрямки та успішно вести ооиові дії.

Передбачається подальше вдосконалення засобів озброєної боротьби:

В СВ ЗСУ основним напрямком є підвищення ефективності, мобільності, захищеності.

Для стрілецької зброї - зменшення ваги, підвищення точності стрільби, створення якісно нових боєприпасів, внаслідок цього збільшення боєкомплекту та швидкострільності, застосування оптичних, інфрачервоних та лазерних прицільних пристроїв.

У бронетанковій техніці - це збільшення могутності основного озброєння, вдосконалення комплектів управління зброєю, впровадження автоматів заряджання, застосування багатошарової бпонІ. вдосконалення динамічної та впровадження активного захисту.

В артилерії - отримають подальший розвиток самохідні артилерійські установки, буде підвищуватися їх універсальність, відбуватися подальший розвиток та впровадження в артилерію високоточних боєприпасів.

У військах ППО - основними напрямками в розвитку і є впровадження нових досягнень радіоелектроніки, що значно підвищить їх надійність та завадозахищенність, мобільність та скоротить час реакції.

Таким чином, молодим ЗС незалежної України треба пройти достатньо складний шлях в реформуванні, вдосконаленні та забезпеченні їх новими засобами озброєної боротьби. Основний тягар щодо безпосередньої роботи у військах в цьому напрямку лягає на офіцерський корпус.