3.2 Принципи залучення присяжних

Варто зазначити, що кількісний склад присяжних у інших країнах залежить від категорії справи, що розглядається, або визначається за згодою сторін. Наприклад, у Великобританії та США кількість присяжних, зазвичай, становить 12 осіб, проте може коливатися як у сторону збільшення так і в сторону зменшення[18]. Цікавим є досвід Франції, де в кримінальному судочинстві діє спеціальна колегія, яка складається із 7 присяжних та 3 професійних суддів, які спільно виносять рішення Перш за все, для участі в правосудді у якості присяжного, особа має відповідати наступним критеріям:

1) Громадянство. Списки присяжних формуються виключно із громадян тієї країни, у якій здійснюється правосуддя. Не допускається участь іноземців та осіб без громадянства, виходячи із принципу державного суверенітету і невтручання в діяльність іноземних країн. Оскільки у діяльність та їх громадян у діяльність інших держав повного захисту прав та інтересів підсудного, іноземці та особи без громадянства не допускаються до здійснення правосуддя як присяжні. У світовій практиці, без винятку, присяжними є тільки громадяни країни, в якій здійснюється судовий розгляд справи. При цьому, не береться до уваги громадянство самого підсудного. З метою забезпечення довіри до суду у ФРН допускається участь іноземних громадян в якості присяжних осіб, які на законних підставах проживали на території країни більше 10 років.

2) Вік. Питання віку, з якого особу можуть залучати до обов'язків присяжного і відповідно звільняти від них є дискусійним. Наприклад, у США, присяжним може бути громадянин, що досяг 21 року, а у Франції взагалі встановлено віковий ценз від 23 до 70 років. Законодавець виходить з різних міркувань при визначенні віку. питанні слід враховувати те, що присяжні не є професійними суддями і при винесенні рішення керуються внутрішніми переконаннями, які формуються на основі власного життєвого досвіду. Проект Кримінального процесуального кодексу України № 9700 передбачає внесення змін до деяких нормативних актів, зокрема до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», де термін «народний засідатель» замінять терміном «присяжний», отже відповідно до статті 59 вищезгаданого закону, присяжним буде особа, у віці від 30 до 65 років. Така норма матиме доволі суперечний характер, адже суддею, відповідно до статті 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», може бути особа не молодше 25 років і тому цілком справедливим є застосування такого вікового цензу для присяжних.

3) Володіння мовою якою судочинство ведеться. Цей критерій має важливе практичне значення, оскільки досить поширеними є випадки, коли громадянин не володіє, або в недостатній мірі володіє мовою судочинства. У такому випадку він не може бути залучений до розгляду справи як присяжний, тому що не зможе зрозуміти позицію обвинувачення, захисту, самого підсудного, показання свідків, висновки експерта, правильно оцінити надані докази. Звичайно, у такому випадку можна залучити перекладача для присяжного, але це ускладнить сам процес, та не гарантуватиме повного розуміння таким присяжним суті справи і, що найголовніше, не відповідатиме інтересам підсудного. Якщо громадянин, який не володіє мовою судочинства залучається до участі у розгляді справи як присяжний, він підлягає заміні ще до початку судового розгляду.

4) Правосуб'єктність. Присяжний повинен володіти повною дієздатністю та деліктоздатністю. Особи з частковою дієздатністю, або недієздатні особи не повинні допускатися до правосуддя у якості присяжного.

5) Професійна діяльність. Значення професії при допуску до інституту присяжних не є дискримінаційним положенням. Тут мова йде про те, щоб посадові, службові та інші особи, що здійснюють публічну діяльність та функції делеговані їм державою, не допускалися до судочинства як присяжні в силу виконуваних ними повноважень. Наприклад, у Франції, існує вичерпний перелік посад, несумісних з обов'язками присяжного засідателя, серед яких: член уряду, парламенту, Конституційної ради тощо. У пункті 4 статті 59 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» сформовано виключний перелік таких посад: народні депутати України, члени Кабінету Міністрів України, судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших правоохоронних органів, військовослужбовці, працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси. Що характерно, законодавець у цьому випадку залишає не висвітленим перелік посад, який відноситься до категорії «інші державні службовці».

Усі присяжні повинні прийняти присягу, перед тим як розпочнуть розгляд справи. У ній вони присягають виконувати свої обов'язки чесно і неупереджено, брати до уваги лише досліджені в суді докази, при вирішенні питань керуватись законом, своїм внутрішнім переконанням. Хоча присяга має, переважно, етичний характер, її порушення може значною мірою впливати на об'єктивність та неупередженість судового розгляду і в подальшому винесення рішення. В такому випадку присяжний повинен понести відповідальність, що нам власне демонструє іноземний досвід. Українське законодавство та законопроекти, на сьогодні, не передбачають санкцій за порушення присяжним присяги. Світова практика йде шляхом накладення штрафу та відсторонення від справи такого присяжного.

Звичайно, є багато аргументів проти суду присяжних, які базуються на тому, що присяжні не мають відповідної кваліфікації для винесенні рішень і не обізнані в юриспруденції, можуть легко піддаватися емоціям та суб'єктивним факторам, не завжди здатні правильно оцінити докази, які надаються сторонами тощо. Однак, лише на практиці можна буде оцінити позитивні та негативні сторони суду присяжних в кримінальних справах. У світі, суд присяжних розглядає досить невеликий відсоток справ із загального числа (у США близько 10 %)[18].