9. Адвокатура України у радянський період

24 листопада 1917 р. Декретом № 1 "Про суд" було скасувано існування адвокатури, прокуратури і всієї судової системи і органів розслідування. Вироблення нових принципів організації і діяльності спеціальної участі захисту пройшло довгий шлях. Форми участі захисників неодноразово мінялися. Як зазначено в одному із підручників періоду пізнього застою, радянська адвокатура виникла в результаті наполегливих пошуків нових форм участі захисників по кримінальних і цивільних справах. Проте, у дійсності було підірвано пошану у народу до адвокатської професії, повністю знищений її позитивний імідж, що створювався за більш ніж 50 попередніх років своєї історії.

7 березня 1918 р. Декретом № 2 наказувало при місцевих порадах створювати єдині організовані колегії захисників в рамках колегій правозаступників, які фінансувалися державою. Проте, у листопаді 1918 р. було прийнято "Положення про народний суд", яким знов відмінялися існуючі закони про суди і адвокатуру. Згідно з цим положенням колегії правозаступників були замінені на колегії обвинувачів, захисників і представників сторін в цивільному процесі. Члени нових колегій вважатися державними службовцями і призначаються місцевими порадами. Клієнти повинні були платити за юридичні послуги, але не самим захисникам і представникам, а на рахунок Коміссаріата юстиції. При цьому для виключення особистих контактів між адвокатом і клієнтом закон забороняв громадянам звертатися за юридичною допомогою безпосередньо до адвоката. Більш того, адвокат допускався до справи, якщо керівництво колегії визнавало позов правомірним, а захист за позовом необхідним. Одним з наслідків створення такої адвокатури стало скорочення чисельності адвокатів. На Україні організацію і діяльність присяжних і приватних повірених, які не входили до складу адвокатури, а були приписані до відповідних судових установ, 1 Центральна Рада залишила без яких-небудь змін.

4 січня 1918 р. приватна і присяжна адвокатура все ж була ліквідована як корпорація, а замість цього всі громадяни, які досягай 18 років, мали право бути захисниками в суді і на попередньому слідстві. 14.02.1919 р. Рада народних комісарів України фактично повторно ліквідовувала адвокатуру, яка була відновлена Центральною Радою. Були створено дві самостійні судові системи: народні суди і революційні трибунали. Для забезпечення захисту в народних судах' України були створені колегії обвинувачів і колегії правозаступників (захисників). Правозаступництво здійснювалося у формі громадського обвинувачення і громадського захисту. Колегії були єдиними для громадських обвинувачів і захисників.

Поняття "адвокатура" і "колегія оборонців" не розмежовуються, а поняття "адвокатська таємниця" не визначається. В той же час, поняття "оборонець" трактуватиме більш широко, ніж поняття "захисник-адвокат", оскільки до оборони допускаються близькі родичі, представники підприємств, державних установ і Т.п. З 1922 р. була поставлена задача реформувати адвокатуру. Ллє спроби відродити приватну адвокатуру не відбулися. Перемогла ідея про встановлення за адвокатурою прокурорського нагляду і посилення судового контролю. Днем народження радянської професійної адвокатури прийнято вважати 26 травня 1922 р., коли було затверджено перше Положення про адвокатуру. З того часу почалося зростання чисельності колегій адвокатів, створення мережі юридичних консультацій. Це Положення містило цілий ряд дискримінаційних заходів відносно адвокатури: оскарження рішення про відмову в прийомі до складу колегій і інші, які свідчать про повне підкорення адвокатури державному нагляду і контролю.

12.09.1926 р ПКЮ УРСР була прийнята ухвала «Про реорганізацію колегій захисників», згідно якій приватні адвокатські кабінети були ліквідовані. Існуючою у той час парі пішло директивою захисникам-комуністам пропонувалося захищати в судах тільки трудящих, не приймати па себе захист буржуазних елементів в суперечках проти робочих і державних організацій, а в області кримінальних справ заборонялося приймати на себе захист явно контрреволюційних і неохайних елементів, хабарників і розкрадачів.

У 1932 р. в кожній юридичній консультації був встановлений фінансовий план, який іважаючи на повсюдне введення госпрозрахунку входив прибутковою частиною до відповідного бюджету. Це звело адвокатуру до однієї з сфер побутового обслуговування населення. 26.04.1932 р. в Україні була введена система госпрозрахункових бригад: кожний колектив юристів був госпрозрахунковою одиницею. 1 кожний захисник, окрім встановленої йому твердої зарплати, став одержувати преміальні з фундації перевиконання фінансового плану. Згідно з "Положенням про адвокатуру СРСР" (1939 р.) вперше за радянських часів була відмова від терміну "правозахисник" і повернення до поняття "адвокат". Таким чином, була покінчена тривала дискусія про значення захисту в радянській судовій системі і адвокатура в радянській системі була визначана необхідною лапкою. Але ефективність діяльності адвокатів, особливо за кримінальними справами, в 30-е роки була знижена з ряду причин.

У червні 1952 р. МІО СРСР затвердив Положення про юридичні консультації колегій адвокатів, яким вперше детально була врегульована організація і порядок їх роботи. В 1955 р. у Києві на республіканській нараді керівників президії обласних колегій адвокатів і завідувачок юридичними консультаціями були детально і достатньо відкрито розглянуті проблемні питання в діяльності адвокатури. Гак, вперше була публічна дискусія про тактику адвоката в кримінальному процесі за наявності колізій між адвокатом і підзахисним. Деякі вважали, що адвокат зобов'язаний займати свою позицію, навіть якщо вона не відповідає позиції його підзахисного, більш того - про це адвокат повинен повідомляти клієнта до розгляду справи.

Основи законодавства про судовий устрій 1958 р. встановили, що колегії адвокатів діють в цілях здійснення захисту на суді, а також надання іншої юридичної допомоги громадянам, підприємствам, установам і організаціям.

У 1962 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР затверджено Положення про адвокатуру в УРСР, відповідно з чим адвокатура республіки ототожнюється з колегією адвокатів - тобто формою професійного об'єднання, а визначення поняття "адвокатура" не дасться. Колегія адвокатів ототожнюється з добровільним об'єднанням осіб, які займаються адвокатською діяльністю На відміну від попередніх норм адвокат мав змогу приймати участь не тільки при розгляді кримінальної справи в суді, але й на попередньому слідстві.

Згідно "Положенню про адвокатуру", затвердженому Верховною Радою УРСР 25 вересня 1962 р., самим найвищим органом колегій адвокатів залишалися загальні збори членів колегій, на яких обиралася Президія колегії і ревізійна комісія. Кожний адвокат став користуватися всіма соціальними правами. Адвокат був зобов'язаний не розголошувати відомості, які стати йому відомі у зв'язку з виконанням професійних функцій; він не міг бути допитаний як свідок за обставинами, які стали йому відомі у зв'язку з наданням юридичної допомоги обвинуваченому, підсудному, осудженому. З 1965 р. була затверджена Інструкція про оплату праці адвокатів в УРСР.

В 70-е роки відбувалися плавні пронеси розширення гарантій самостійності і незалежності адвокатури від органів державної влади і управління. Так, у 1972 р. до КПК України були внесені зміни і доповнення, які розширили участь захисника па попередньому слідстві Захисник вже мав право брати участь в будь-якій справі з моменту пред'явлення обвинувачення, якщо про це прокурор виніс відповідну ухвалу. У 1977 р. вперше в історії радянської адвокатури її правове положення було закріплено в Конституції СРСР (ст. 161). У 1978 р. правове положення радянської адвокатури було закріплено в Конституції УРСР, після чого був прийнятий Закон «Про адвокатуру». Але Законом СРСР «Про адвокатуру в СРСР» (1979) вносилася одноманітність в принципи організації і діяльності адвокатури всіх союзних республік. Остаточно затверджувався принцип обов'язкової вищої юридичної освіти для членів колегій адвокатів, встановлювалися терміни стажування для претендентів, що не мають практичного досвіду, розширялося поле діяльності адвокатів. У 1980-1992 рр. служба в суспільних організаціях вважалася несумісною з діяльністю адвоката. З'явилися нові організаційні структури адвокатури: адвокатські кооперативи, бюро, фірми, «паралельні» колегії адвокатів, адвокатські об'єднання (Союзи адвокатів, адвокатські гільдії і асоціації).

4

1. Головною складовою правозахисної діяльності в СРСР була різнополюсна ідеологічна складова, на яку в аспекті захисту прав громадян правовий механізм дії був неможливий.

2. Радянська адвокатура була одержавленою структурою, хоча формально залишалися суспільною організацією, відповідно до чого у відкрите юридичне протистояння з органами кримінальної репресії не виходила вже за визначенням.

3. Професійного правозахисту в СРСР не було, а адвокатська діяльність в СРСР не була правозахисною.

4. Деякі позитивні зміни, які час від часу спостерігалися у формах і гарантіях адвокатської діяльності, виступали в більшій частині «формально-правовим прикриттям», декларацією або спектаклем для реалізації тих або інших державних задач.

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: 1) визначте зміст термінів "оборонець", "правозаступник" і "правозахисний рух"; 2) назвіть різницю між поняттями "правозахисник" і "адвокат"; 3) розкрийте особливості і розкрийте причини зниження ефективності діяльності адвокатури з 30-х років XX ст, в СРСР; 4) назвіть порядок оплати праці адвокатів в УРСР за Інструкцією (1965 />.).

Знайдіть розгорнуті відповіді і повторіть: І) визначте сучасний зміст і поясніть походження терміна "адвокат"; 2) вкажіть основні раси адвокатської прогресії; 3)

ё КЛЮЧОВІ СЛОВА ТА ТЕРМІНИ ДО ТЕМИ № І. "адвокат", "адвокатологія", "девтерологія", "клепсидри", "партикулярна адвокатура", "інститут патронату", "патрони", "клієнти", "законник", "прагматик", "когнітор", "рабулісти", "глосатори", "постглосатори (коментатори)", "фехтувальники", "консиліарії", "принцип компургації ", "баристери", "соліситори", "атторнеї", "проктори", "присяжні повірені", "приватні повірені", "оборонець", "правозахисник", "провазаступник".

Основна література.

1. Адвокатура України: Навчальний посібник. / В.К. Шкаруиа, О.В. Філонов, A.M. Гитов, К).Я. Кінаш; За ред. В.К. ІІІкарупи. - К: Знання, 2007. - 398 с.

2. Адвокатура України: Навчальний посібник: У 2 кн. / За ред. проф. СЯ. Фурси. - К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2007. - Кн. 1. 940 с.

3. Історія адвокатури України / Редкол.: В.В.Медведчук (голова) та інші. - К: Видавництво "СДМ-Студіо" 2002. - 286 с.

4. Меліхова О.В. Адвокатура в Україні: Навч.-метод, посіб. - К.: НГУ, 2006. - 90 с.

5. ФіолевськийД.П. Адвокатура: Підручник. - К.: Алерта; Прецедент, 2006. - 486 с.

Додаткова література.

6. Гощуляк В.В. Исторический очерк развития российской адвокатуры как института, востребованного гражданским обществом. // Право и политика. - 2004. - № 4. - С. 103 - I I 1

7. Гришина Т.КІ. Становлення захисту адвокатів і представників особи у Х-ХІХ ст. // Актуальні проблеми економіки. - 2004. - № 3 (33). - С. 196 - 206.

8. Сергеев В.И. Проблемы становления российской адвокатуры в историческом контексте судебных реформ XIX и XXI веков: Российская адвокатура и судебная система на рубежах столетий // Российский судья. - 2001. - № 11. - С. 39-47.

9. Томсинов В.Л. Из истории адвокатуры в России: Эпоха становления. / Законодательство. 1999. - № 6-7.

10 Сторінки історії адвокатури: Спогади київського адвоката П.Г. Цельтнера (1900-ЮХО) //Адвокат. 2002. -№ 1.-С. 48-49; Адвокат. - 2002. - № 2-3. - С. 58-60.