- •Регулярні поверхні.
 - •Різні аналітичні засоби задання регулярних поверхонь.
 - •Криві та поверхні. Напрямки на поверхні.
 - •Дотична площина та нормаль поверхні.
 - •Перша квадратична форма регулярної поверхні
 - •Формули для обчислення коефіцієнтів I(d)
 - •Довжина дуги кривої на поверхні
 - •Кут між кривими на поверхні
 - •Площа простого шматка регулярної поверхні
 - •Друга квадратична форма регулярної поверхні. Формули для обчислення коефіцієнтів.
 - •Кривина нормального перерізу поверхні. Нормальна кривина поверхні в заданому напрямку.
 - •Індикатриса кривини. Класифікація точок регулярної поверхні.
 - •Асимптотичні напрямки. Асимптотичні лінії на поверхні.
 - •Головні напрямки на поверхні. Лінії кривини на поверхні. Теорема Родріга.
 - •Головні кривини. Середня і повна кривина.
 - •Формули Ейлера.
 - •Дериваційні формули.
 - •Формули Гауса-Петерсена-Кодаци. Теорема Боне.
 - •Література
 
Перша квадратична форма регулярної поверхні
	Нехай 
	
	– регулярна поверхня, 
	
	– її вектор-функція, що віднесена до
	криволінійних координат 
	
,
	тоді диференціал вектор-функції 
	
	(тобто лінійна частина приросту цієї
	функції в ряду Тейлора) має вигляд: 
	
	
	(1), де 
	
	– частинні похідні, 
	
	– довільні дійсні числа, що можуть
	приймати скільзавгодно малі значення.
	Скалярний квадрат
	– це: 
	
	(2) називається першою квадратичною
	формою поверхні 
	
.
Знайдемо коефіцієнти цієї квадратичної форми. Підставляючи (1), (2), маємо:
	
.
	Таким чином 
	
	дійсно квадратична форма від змінних
		
	з коефіцієнтами:
	
.
	Відмітимо, що
	взагалі коефіцієнти 
	
	– це вектор-функції від 
	
.
	Але якщо точка поверхні фіксована, то
	коефіцієнти 
	
	є сталими числами і значення квадратичної
	форми визначаються значеннями змінних.
	Відмітимо, що квадратична форма 
	
	є додатньовизначеною, що випливає з
	(2), оскільки скалярний добуток приймає
	тільки додатні значення, крім випадку
	коли 
	
,
	а це можливо тільки коли 
	
,
	оскільки 
	
	не є паралельними. З додатньої визначеності
		
	випливає, що у будь-якій точці 
	
:
	
.
	Відмітимо, що крім
	позначення (2) для 
	
	використовують також позначення 
	
.
	Розглядають також 
	
	в якій змінними виступають похідні
	внутрішнього рівняння кривої 
	
.
	Крім того, будують 
	
	за допомогою диференціалів різних
	вектор-функцій 
	
.
Формули для обчислення коефіцієнтів I(d)
Припустимо, що поверхня задана параметричним рівнянням:
.
	     Тоді частинні
	похідні мають координати  
	
.
	Тоді
	
	                                                                    
	 (3)
Припустимо, що поверхня задана явною функцією: . Тоді
	
.
Тоді за формулами (3) маємо:
	
	                                                                    
	                                 (4)
Припустимо, що поверхня задана неявним рівнянням: . Оскільки поверхня регулярна, то в будь-якій точці хоча б одна з частинних похідних функції
		не дорівнює нулю. Припустимо, що у
		точці, де розглядається 
		
,
		частинна похідна 
		
.
		Тоді згідно теореми про неявну функцію
		у деякому околі цієї точки поверхню
		можна задати явною функцією 
		
.
		Причому частинні похідні будуть мати
		вигляд: 
		
.
		Тоді з формули (4) отримаємо:
	          
	
	                                                                    
	                               (5)
Довжина дуги кривої на поверхні
Нехай – поверхня, – її вектор-функція, – крива, що лежить на поверхні.
	
	– внутрішнє
	рівняння кривої 
	
.
	Тоді вектор-функція кривої має вигляд:
	
	                                                                    
	                                                (1).
	Довжина дуги
	кривої 
	
,
	що знаходиться між точками 
	
	обчислюється за формулою:
	
	                                                                    
	                                                    (2).
Підставляючи (1) в (2) маємо:
	
	
.
З формули для обчислення довжини дуги кривої на поверхня випливає, що диференціал довжини дуги кривої на поверхні має вигляд:
	
.
