ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Практичне заняття №1.

Предмет та система дисципліни «Організація судових та правоохоронних органів».

Основні терміни і поняття: предмет навчальної дисципліни ОСПО, правоохоронний орган, правоохоронна діяльність.

План.

1. Предмет і система дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів ”.

2. Ознаки, поняття та задачі організації судових та правоохоронних органів.

3. Основні функції правоохоронної діяльності, загальна характеристика органів, що її здійснюють.

4. Джерела діяльності правоохоронних органів.

Основні поняття та визначення:

Правоохоронний орган – це державний орган, основним (або головним) предметом діяльності якого є законодавчо визначені функції або завдання з охорони права, відновлення порушеного права або організація виконання покарання, захист національної (державної) безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності.

Правоохоронна діяльність — багатоаспектна. Політични­ми, управлінськими та правовими засобами її спрямовано на бло­кування соціальних відхилень, локалізацію соціальної напруги або правових конфліктів. Складну систему правоохоронної діяльності реалізують у різних видах правозастосовних дій, а саме: правовстановлюючих, правозабезпечувальних, правопримушувальних і правовідновлювальних.

Зазначені види правоохоронних дій уповноважені здійснюва­ти, органи прокуратури, органи досудового слідства й дізнання, органи юстиції. Правовстановлюючі та правопримушувальні дії можуть здійснювати органи служби безпеки, податкової міліції та митні органи.

Правоохоронна діяльність – це державна правомірна діяльність, що полягає у впливі на поведінку людини або групи людей з боку вповноваженої державою посадової особи шляхом охорони права, відновлення порушеного права, припинення або розгляду порушення права, його виявлення або розслідування з обов’язковим додержанням установлених у законі процедур для цієї діяльності.

Боротьба із злочинністю передбачає три основні напрямки: 1) загальна організація боротьби;

2) профілактика злочинності; 3) власне правоохоронна діяльність.

До правоохоронних органів можна віднести такі органи: судові; прокуратури; міліції; податкової міліції; Служби Безпеки України; Управління державної охорони; Прикордонних військ; Військової служби правопорядку у Збройних силах України; дізнання державної митної служби; Державного департаменту України з питань використання покарань.

До системи правоохоронної діяльності належать такі напрями:

а) діяльність із забезпечення охорони учасників кримінального судочинства;

б) діяльність органів прокуратури;

в) діяльність із виявлення, запобігання та розслідування злочинів;

г) діяльність із захисту державної (національної) безпеки, державного кордону й охорони правопорядку.

Ознаки правоохоронної діяльності – правоохоронна діяльність є різновидом застосування права за часом, простором і колом осіб. У законі встановлено порядок застосування норм, стадії, процедури, наслідки його невиконання.

Основна ознака правоохоронної діяльності полягає в її властивості охороняти права фізичної або юридичної особи публічно встановленими процедурами (публічний характер діяльності). Соціальна цінність такої діяльності полягає в позитивному впливі на правову поведінку людини (груп людей) за допомогою використання дозволів, приписів, заборон або реалізації юридичної відповідальності. Отже, вона є своєрідним охоронним інструментом держави.

Діяльність уповноважених органів здатна позитивно впливати на людину, мотивувати її правомірний спосіб поведінки, застосовуючи до правопорушників правомірний примус.

Тому протидія правоохоронній діяльності є небажаною, а в певних випадках, передбачених законом, неприпустимою. Осіб, які перешкоджають правомірній правоохоронній діяльності, може бути притягнуто до відповідальності.

Другою ознакою правоохоронної діяльності є процедурний характер діяльності (процесуальна ознака).

Вона вказує на те, що способи здійснення правоохоронної діяльності складаються зі спеціально встановлених юридичних процедур, таких як подання позову, подання заяви про правопорушення або про злочин, подання звернення, опитування, допит тощо. Порушення посадовими особами правоохоронних органів встановлених процедур визнають істотним порушенням процесуального законодавства. Здебільшого це тягне за собою визнання дії правоохоронного органу неправомірною. Про важливість додержання процедури правоохоронних дій свідчить також і те, що під час масових репресій 30-х років порушення законності відбувалося саме у вигляді спрощення процедур і появи надзвичайних правоохоронних органів.

Характерною ознакою правоохоронних процедур є те, що вони мають протокольну форму. Це означає, що будь-яка процесуальна дія (порушення кримінальної справи, допит, обшук, затримання підозрілого, пред'явлення обвинувачення тощо) має протоколюватися, при цьому вимоги до складання акту чи протоколу є однаковими для всіх учасників кримінального, цивільного судочинства або з провадження адміністративних правопорушень.

Третьою суттєвою ознакою правоохоронної діяльності визнають статусну (професійну) ознаку особи, яка є вповноваженим державою суб’єктом такої діяльності. Здійснювати заходи з охорони права, відновлення порушеного права, виявлення та розслідування злочинів, підтримання правопорядку має лише компетентна, фахово підготовлена, процесуально вповноважена державою посадова особа, яку позбавлено права обіймати будь-яку іншу посаду або займатися іншою діяльністю (крім наукової та творчої) й делегувати свої повноваження іншій особі.

Правозахисна діяльність – полягає в наданні кожному громадянину правової допомоги, а також юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства в спірних питаннях із охорони права, зловживання правом, захисті фізичних осіб від обвинувачення та в державному гарантуванні охорони прав громадян правозахисними органами.

Питання для рефератів:

1. Конституційні гарантії здійснення правосуддя в Україні.

2. Спеціальні правоохоронні органи.

3. Юридична природа недержавної правоохоронної діяльності в Україні.

4. Принцип законності в правозастосувальній діяльності.

Питання для самоаналізу і самоконтролю.

1. Яка загальна мета курсу «Організація судових та правоохоронних органів»?

2. Назвіть та охарактеризуйте основні ознаки правоохоронної діяльності.

3. Визначити співвідношення дисципліни “Організація судових та правоохоронних органів” з іншими юридичними дисциплінами.

4. Яке значення має Конституція України для судових та правоохоронних органів?

5. В чому різниця рівності усіх учасників судового процесу перед законом та рівності їх перед судом?

6. В якому законі України передбачений перелік правоохоронних органів та організацій?

7. Чи передбачено в Україні недержавну правоохоронну діяльність?

8. Чи є суд або адвокатура правоохоронним органом?

9. Назвіть кодифіковані нормативно-правові акти, які є джерелом охоронних норм.

10. Як можна співвіднести категорії правоохоронної діяльності та правоохоронного органу?

11. Чому проведення реформи судових та правоохоронних органів України є об’єктивною необхідністю?

Рекомендована література Основна література:

1. Конституція України від 28.06.1996 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 р.).

2. Конституція України: наук.-практ. комент. / редкол.: В.Я. Тацій, О.В. Петришин, Ю.Г. Барабаш та ін. – 2-е вид., переробл. і доповн. – Х.: Право, 2011. – 1128 с.

3. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07.07.2010 р. № 2453-VI // Офіц. вісн. України – 2010. – № 55/1. – Ст. 1900.

4. Організація судових та правоохоронних органів: підруч. для студентів юрид. спец. вищ. навч. закл. / І.Є. Марочкін, Н. В. Сібільова, В.П. Тихий та ін..; за ред. І.Є. Марочкіна і Н. В. Сібільової – 2-е вид., преробл. і доповн. – Х.: Одіссей, 2011. – 376 с.

Додаткова література:

1. Організація судових та правоохоронних органів: Навч. посіб. для студ. юрид. спец. вищих навч. закл. освіти / І.Є. Марочкін, В.В. Афанасьєв, В.С. Бабкова та ін. – Х.: Право, 2000. – 435 с.

2. Суд та інші правоохоронні органи. Правоохоронна діяльність. – К.: Атака, 2000.

3. Становлення правової держави: Україна / Футей Б. – К. Юрінком Інтер, 1991 – 2001 рр.

4. Судебные и правоохранительные органы Украины: Учебное пособие / А.С. Васильєв – Х.: «Одиссей», 2002. – 320 с.

5. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України. / В.Маляренко – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 475 с.

6. Суд, правоохоронні та правозахисні органи України: Навч. посіб./В.С. Ковальський та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 320 с.

Практичне заняття № 2.

Система судів загальної юрисдикції.

Основні терміни і поняття: судоустрій в Україні, поняття судів загальної юрисдикції, завдання судів загальної юрисдикції , ознаки судів загальної юрисдикції , діяльність судів першої інстанції, повноваження Верховного Суду України.

План.

1. Предмет і основні поняття судоустрою в Україні.

2. Поняття, ознаки та задачі судів загальної юрисдикції.

3. Структура, організація діяльності судів першої інстанції.

4. Повноваження та структура Верховного Суду України.

Основні поняття та визначення

Правосуддя – це специфічний вид державної діяльності, що здійснюється судом на підставі закону у встановленому ним порядку, полягає у розгляді та вирішені судових справ з метою забезпечення гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави і завершується постановленням правосудного судового рішення, яке має загальнообов’язковий характер.

Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов’язковість рішень суду.

Судова система України – це сукупність всіх діючих в нашій державі відповідно до Конституції судів, єдність завдань судової влади, принципів організації та функціонування судів, основних засад здійснення правосуддя, побудовану за принципом територіальності та спеціалізації.

Судову владу реалізують через такі повноваження:

• Здійснення правосуддя;

• Конституційний контроль;

• Контроль за додержанням законності та обґрунтованості рішень і дій державних органів і посадових осіб;

• Формування органів суддівського самоврядування;

• Роз’яснення судам загальної юрисдикції актів застосування законодавства;

• Утворення державної судової адміністрації.

До системи засад судочинства слід віднести:

1. здійснення правосуддя тільки судом;

2. незалежність суддів і підкорення їх лише законові;

3. державна мова судочинства;

4. законність;

5. гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

6. колегіальність і одноособовість судового розгляду;

7. рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

8. забезпечення доведеності вини;

9. змагальність сторін і свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості;

10. забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду;

11. обов’язковість рішень суду та інші.

Судова система загальних судів складається з трьох ланок:

1. місцеві суди району, району в місті, міськрайонні, військові суди гарнізонів;

2. апеляційні суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя; апеляційні військові суди регіонів Військово-Морських Сил; Апеляційний суд України;

3. Верховний Суд України.

Господарські та адміністративні суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції.

Система господарських судів складається з чотирьох ланок:

1. місцеві господарські суди;

2. апеляційні господарські суди;

3. Вищий господарський суд;

4. Верховний Суд України ( Судова палата у господарських справах).

Завданням господарських судів є:

• Захист прав і охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин;

• Сприяння зміцненню законності в сфері господарських відносин;

• Внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення правового регулювання господарської діяльності.

Судова інстанція – це стадія розгляду справи в суді з певною компетенцією. Справи в судах розглядають у першій інстанції (місцевими судами, які розглядають цивільні, господарські, кримінальні, адміністративні та інші справи в передбачених законом випадках), другій інстанції – апеляційній (розглядають апеляційні суди як суди апеляційної інстанції щодо рішень місцевих судів і як суди першої інстанції в адміністративних, кримінальних і цивільних справах, які віднесено до їх підсудності законом) та третій інстанції – касаційній ( Верховний Суд України в межах своїх повноважень розглядає в касаційному порядку рішення судів загальної юрисдикції, переглядає в порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті судами загальної юрисдикції в касаційному порядку, та справи, пов’язані з винятковими обставинами в порядку, встановленому процесуальним законом, а також здійснює інші повноваження, віднесені до його компетенції Конституцією та законами України.