Висновки

Господарство «Новогригорівське» Арбузинського району Миколаївської області в своєму складі містить 7 грунтових відмін, які поєднанні у 7 агровиробничих груп. За механічним складом переважна більшість типових грунтів господарства пилувато - легкоглинисті. Основною домінуючою фракцією є фізична глина. Одним з основних показників сільськогосподарських культур є структура грунту, за станом якої типові грунти в основному мають оцінку відмінно.

У наведених грунтових відмінах пористість задовільна, а щільність ущільнена і надзвичайно ущільнена.

Наведені грунти мають задовільну вологоємкість. Загалом оцінка водних властивостей ґрунтів задовільна, оскільки в них низька вологоємкість, тобто та кількість вологи яку здатен утримувати ґрунт.

Всі типові грунти господарства середньо гумусні, тому господарству потрібно вживати заходи, які б збільшували вміст гумусу в грунтах. Це можна досягти шляхом внесення органічних добрив, а також застосуванням правильної технології обробітку грунту. Показники гумусового стану грунту для типових грунтів високі.

Забезпеченність рухомими формами азоту та фосфору у всіх досліджуваних грунтових відмінах господарства, як для зернових культур, так і для овочевих та технічних культур, висока.

За вмістом обмінного калію за методом Кірсанова та Мачигіна грунтові відміни мають дуже високу забезпеченність.

Список використаної літератури

1. Шевченко Л.М., Дудник А.В., Хотиненко О.М. Методичні вказівки для виконання курсової роботи з навчальної дисципліни «Грунтознавство з основами геології».- Миколаїв, 2008. агрохімії Шевченко Л. M.; Миколаївська державна аграрна академія.

2. Крикунов В. Г. Ґрунти і їх родючість: Підручник. - K.: Вища школа., 1993. -287 с.: іл.

3. Почвоведение / И. С. Кауричев, H. П. Панов, H. H. Розов и др.; Под ред. И. С. Кауричева. -4-е изд., перераб. и доп. - M.: Агропромиздат, 1989. - 719с.: ил. - (Учебники и учебные пособия для студентов высших учеб, заведений).

4. Практикум по почвоведению / Под ред. И. С. Кауричева. - 4-е изд., перераб. и доп. - M.: Агропромиздат, 1986. - 336 с., ил. - (Учебники и учебные пособия для высших с.-х. учебных заведений).

5. Обробіток ґрунту в системі інтенсивного землеробства / За ред. В. M. Крутя. - K.: Урожай, 1986. - 136 с.

6. Як зберегти і підвищити родючість чорноземів / За ред. Носка Б. C., Ченяка Г. Я. - K.: Урожай, 1984. - 200 с.

7. Возбуцкая A. E. Химия почвы, - M., Высшая школа, 1986.

Звичайні чорноземи поширені в північній частині степової зони. Вони утворилися під різнотравними і типчаково-ковиловими степами за умов посушливого клімату, глибокого залягання грунтових вод. Потужність їх менша порівняно з типовими чорноземами і становить 60-80 см. Вміст гумусу у верхньому шарі змінюється від 4-5 до 6,5 %.   Південні чорноземи поширені в північній частині Причорноморської низовини. Степовому Криму. Ці грунти утворилися в умовах посушливого клімату, під розрідженими ковилово-типчаковими степами. Тому потужність гумусу в них менша порівняно із звичайними чорноземами. Темно-сіре забарвлення грунту спостерігається до глибини 30-50 см. А на глибині 90-120см залягає суцільний водонепроникний горизонт. Це погіршує агрономічні властивості цих фунтів. Вони містять від 3,5 до 5,0 % гумусу у верхньому шарі. Для вирощування сільськогосподарських культур на цих грунтах потрібне зрошення,   Чорноземи на продуктах вивітрювання твердих порід поширені на Донецькій височині, в Степовому Криму і передгір'ях Кримських пасом. Гумусовий горизонт їх має буруватий відтінок, в грунті наявний щебінь материнських порід. Родючість цих грунтів порівняно з іншими чорноземами є нижчою.