Ліпіди

1.Розчиність ліпідів і утворення емульсії

Принцип методу. Характерними властивостями жирів є їх доб­ра розчинність у багатьох органічних розчинниках (ацетон, хлоро­форм, діетиловий ефір тощо) і нерозчинність у воді. Під час змішу­вання жирів із водою утворюються емульсії, стійкість яких зале­жить від середовища, в якому вони створюються. Наявність у воді речовин — емульгаторів (мила, жовчні кислоти, карбонати тощо) збільшує стійкість емульсій. Утворення емульсій зумовлене тим, що в поверхневий водяний шар, який оточує жирові краплинки, спрямовуються поверхнево-активні частинки жовчних кислот, ми­ла, карбонату, котрі обволікають краплинки жиру й перешкоджа­ють їх злиттю.

Матеріали та реактиви. Олія, спирт, бензол, хлороформ, 1 %-й розчин №₂С0₃.

Обладнання. Штатив з пробірками, крапельниці, піпетки.

Хід роботи. В чотири пробірки наливають по 0,2—0,3 мл олії, потім у першу додають 5 мл води, в другу — 5 мл спирту, в тре­тю— 5 мл бензолу, в четверту — 5 мл хлороформу. Вміст усіх пробірок енергійно струшують. У першій пробірці олія та вода швидко розділяються на два шари, в другій утворюється каламут­ний розчин внаслідок недостатньої розчинності олії в спирті, в тре­тій і четвертій розчини прозорі. У дві пробірки вносять по декіль­ка краплин олії. В одну з них додають 2 мл води, в другу — 2 мл розчину №₂С0₃. Вміст пробірок інтенсивно струшують і спостері­гають утворення емульсії. Відзначають різницю стійкості емульсій у двох пробірках.

Спостереження

Висновок

2. Омилення жиру

Принцип методу. Жири під дією лугу гідролізуються, утворюю­чи мила та гліцерол:

СН₂-0-ОС- (СН₂) ₇СН=СН- (СН₂) ₇-СНз

ОН—О—ОС— (СН₂) ₁₆-СНз + зкон →

СН₂—О—ОС— (СН₂) ₁₄ —СНз

СН₂-ОН КООС— (СН₂) ₇СН = СН- (СН₂) ₇ —СНз

→ СН − ОН + КООС— (СН₂) ₁₆—СНз

СН₂—ОН КООС—(СН₂)₁₄—СНз.

Матеріали та реактиви. Олія, 50 % -й спиртовий розчин КОН(КаОН).

Обладнання. Колба об'ємом 50 мл, піпетки, газовий пальник.

Хід роботи. У колбу з 1 мл олії додають 20 мл спиртового роз­чину КОН(МаОН), перемішують і кип'ятять протягом години. Піс­ля омилення розчин розводять водою до об'єму 20 мл. Одержаний розчин калієвого мила (калієві солі жирних кислот) використову­ють для наступних реакцій.

Спостереження

Висновок

3. Утворення вільних жирних кислот

Принцип методу. Внаслідок додавання до мила концентрованої соляної кислоти утворюються вільні жирні кислоти:

КООС- (СН₂) ₁₆—СНз + НС1 КС1 + НООС- (СН₂) ₁₆—СН₃.

Матеріали та реактиви. Розчин калієвого мила (одержаний за­здалегідь шляхом омилення жиру), концентрована НС1.

Обладнання. Пробірки, піпетки.

Хід роботи. У пробірку з 2 мл розчину калієвого мила додають І мл концентрованої HCl. Спостерігають утворення нерозчинних вільних кислот, які збираються у верхній частині пробірки.

Спостереження

Висновок

4. Утворення нерозчинних кальцієвих мил

Принцип методу. Під час внесення до розчину калієвого мила розчину солей кальцію утворюються нерозчинні кальцієві солі жирних кислот:

2КООС— (СН₂) ₁₆—СНз + СаСІ + KCl + Ca [ООС— (СН₂) ,6-СНз] ₂.

Матеріали та реактиви. Розчин калієвого мила (одержаний заздалегідь шляхом омилення жиру), 5 %-й розчин СаС1₂.

Обладнання. Пробірки, піпетки.

Хід роботи. У пробірку з 2 мл розчину калієвого мила додають 1 мл розчину СаС1₂. Утворюється нерозчинне кальцієве мило.

Спостереження

Висновок