2. Класифікація суджень.

Судження класифікуються шляхом поділу їх за своїми структурними особливостями на окремі види та різновидності.

Підставою служать такі ознаки, за видозміною яких поділяються всі судження:

• зміст предикату;

• якість зв’язки;

• обсяг суб’єкту;

• модальність;

• тип логічних сполучників.

І. Поділ суджень за змістом предикату.

Всі прості судження поділяються на:

1. екзистенціональні (судження існування), у яких виражається сам факт існування предмета.

2. відносні судження, у яких роль предиката, що виражає відношення між двома іншими елементами судження, виконують інші поняття.

Вони виражають різні відношення між предметами за місцем, величиною, часом, причинною залежністю і т.д. (Наприклад: «Т.Шевченко був сучасником М.Г.Чернишевського і М.О.Добролюбова»).

3. атрибутивні судження, у яких стверджуються або заперечуються певні властивості, що належать предмету:

S є Р, S не є Р.

Ці судження називають ще категоричними.

Елементарна логіка розглядає переважно атрибутивні судження.

ІІ. Поділ суджень за якістю зв’язки.

Поділ суджень за якістю зв’язки – це поділ їх за основною логічною функцією – твердження або заперечення. В цьому полягає «якість» судження, виражена характером зв’язки: «є» чи «не є».

Таким чином, за якістю зв’язки всі судження поділяються на ствердні та заперечні.

ІІІ. Поділ суджень за обсягом суб’єкту.

Поділ суджень за обсягом суб’єкту прийнято називати поділом за кількістю.

Судження бувають загальними, частковими, одиничними залежно від того, чи мова йде про весь клас предметів, його частину, чи про один предмет у суб’єкті:

а) загальні судження – «всі S є (не є) Р»;

б) часкові судження – «деякі S є (не є) Р»;

Вони можуть бути визначеними і невизначеними. («тільки деякі S є (не є) Р»; «в усякому разі деякі S є (не є) Р»).

в) одиничні судження – «це S є (не є) Р».

IV. Поділ суджень за модальністю.

Модальність (від лат. modus – міра, спосіб) – характеристика судження за «силою» висловленого в ньому твердження.

Поділ за модальністю – це поділ суджень за характером вираженого в них знання:

При поділі слід розрізняти два плани: план буття (об’єктивну модальність) і план обґрунтованої думки (логічну модальність).

В плані буття судження представляють собою знання: про можливе, дійсне і необхідне.

В плані обґрунтованої думки судження поділяються на: проблематичні (ймовірні) і достовірні.

V. Поділ суджень за типом логічних сполучників.

За типом логічних сполучників судження поділяються на категоричні, розділові та умовні.

Категоричні судження виражають знання про належність або неналежність ознаки предмету в безумовній, беззастережній формі. («Речовина складається з атомів.»)

Категоричним називають просте судження, що складається з одного суб’єкта і одного предиката.

Структура категоричного судження виражається такими формулами:

«S є Р»; «S не є Р».

Умовні та розділові судження – складні.

Вони складаються з ряду простих суджень, пов’язаних логічними сполучниками (логічними зв’язками): «якщо..., то», «або», «і» та їм рівнозначними.

Логічні сполучники прийнято позначати певними символами (знаками): «і» − знаком Λ: «або» − знаком V; «якщо..., то» − знаком →.