- •Тема 1. Логіка як основа філософського світогляду.
- •1. Філософія, логіка та інші науки про сутність мислення.
- •2. Предмет та структура формальної логіки.
- •3. Значення формальної логіки для науки і практики.
- •Тема 2. Основи понятійного мислення.
- •1. Загальна характеристика основних законів логіки.
- •2. Закон тотожності.
- •3. Закон протиріччя (несуперечності).
- •4. Закон виключеного третього.
- •5. Закон достатньої підстави.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція і. П о н я т т я.
- •1. Поняття як форма мислення.
- •2. Поняття і слово.
- •3. Логічна структура понять.
- •4. Логічні види понять.
- •5. Відношення між поняттями за обсягом.
- •6. Операції з поняттями.
- •7. Визначення понять. (Дефініції)
- •8. Поділ понять.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція іі. С у д ж е н н я.
- •1. Судження як форма мислення та його структура.
- •2. Класифікація суджень.
- •IV. Поділ суджень за модальністю.
- •V. Поділ суджень за типом логічних сполучників.
- •3. Основні види суджень.
- •4. Сумісні та несумісні судження.
- •5. Відношення суджень за істинністю.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція ііі. Дедуктивний умовивід.
- •1. Умовивід як форма мислення.
- •2. Безпосередні умовиводи.
- •3. Категоричний силогізм та його види.
- •4. Модуси категоричного силогізму.
- •5. Скорочені та складні силогізми.
- •6. Логічні помилки в силогізмі.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція IV. Індуктивний умовивід.
- •1. Сутність індуктивного умовиводу.
- •2. Повна індукція.
- •3. Характеристика неповної індукції.
- •4. Популярна і наукова індукція.
- •5. Помилки в індуктивних умовиводах.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція V. А н а л о г і я і г і п о т е з а.
- •1. Сутність умовиводу за аналогією.
- •2. Правила умовиводу за аналогією.
- •3. Логічна природа і роль гіпотези.
- •4. Побудова і перевірка гіпотези.
- •Тема 4. Логічні основи теорії аргументації.
- •1. Сутність і значення доведення.
- •2. Логічна структура доведення.
- •3. Види доведень.
- •4. Логічні правила доведення.
- •5. Основні помилки в доведенні.
- •Тема 5. З історії логіки.
- •1. Основні етапи розвитку логіки.
- •2. Розвиток логіки в Україні.
Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція і. П о н я т т я.
Поняття як форма мислення.
Поняття і слово.
Логічна структура понять.
Логічні види понять.
Відношення між поняттями.
Операції з поняттями.
Визначення понять.
Поділ понять.
1. Поняття як форма мислення.
Поняття – одна з форм мислення, за допомогою якої пізнають сутність явищ, процесів, узагальнюють їхні істотні ознаки.
У поняттях предмети і явища дійсності відображаються в узагальненій абстрактній формі.
Елементами змісту понять виступають істотні для того чи іншого класу предметів чи явищ їхні загальні риси, властивості, перетворені в голові людини, тобто такі, які одержали ідеальну мисленну форму існування.
Риси, що виражають подібність або відмінність предметів, називають їх ознаками.
Ознаки, що належать багатьом предметам (класу предметів), називаються загальними.
Ознаки, притаманні тільки окремому предметові, називаються відмітними.
Поняття – це думка, в якій відображуються загальні, до того ж суттєві, властивості предметів і явищ.
На відміну від відчуттів, сприйняття і уявлень поняття позбавлені наочності або чуттєвості.
Зміст поняття нерідко неможливо уявити у вигляді наочного образу.
Поняття утворюються як результат двох діалектично зв’язаних операцій: виокремлення загального в ряду схожих за якоюсь ознакою об’єктів і відволікання, абстрагування від інших ознак.
Поняття одночасно являються загальними і абстрактними.
Обидві ці ознаки суттєві для поняття і взаємозв’язані, оскільки будь-яке поняття є результатом і узагальнення, і абстрагування.
Поняття – одна з основних форм наукового пізнання.
Формуючи поняття, наука відображує в них предмети, явища і процеси, які вивчаються нею.
2. Поняття і слово.
Поняття не існує без слова, мислення в поняттях – без мови.
Єдність мислення і мови означає не тільки те, що вони невідривні, не існують одне без одного, але також і те, що вони не тотожні.
Слово є матеріальною оболонкою поняття, а поняття – ідеальним змістом слова, і таким чином, в єдності слова і поняття міститься також відмінність і протиріччя матеріального і духовного (ідеального).
Процес розвитку думки, збагачення понять – процес нелегкий.
Коли народжується нова думка, інколи здається, що всі труднощі, зв’язані з її вираженням, − від «недостачі» слів.
Проте головна трудність полягає в недостатній ясності, чіткості самої думки.
Поки думка неясна, вона не може бути точно виражена; коли ж думка стає чіткою, вона порівняно легко знаходить своє словесне оформлення.
Мова не тільки не перешкоджає, а навпаки, сприяє розвитку мислення, оскільки реєструє і закріплює в словах успіхи в пізнанні світу, досягнуті окремими людьми.
Ці успіхи завдяки мові стають набутком всього суспільства.
Логічна структура думки і граматична побудова мови не співпадають.
Закони логіки загальнолюдські, а форми словосполучень специфічні для кожної національної мови.
В будь-якій мові існують синоніми та омоніми.
Здатність слів виражати різні поняття веде іноді до неясності в міркуваннях або в аргументації.
Тому в науці користуються словами-термінами (від лат. terminus – кордон, межа), які точно виражають зміст наукових понять.