- •Тема 1. Логіка як основа філософського світогляду.
- •1. Філософія, логіка та інші науки про сутність мислення.
- •2. Предмет та структура формальної логіки.
- •3. Значення формальної логіки для науки і практики.
- •Тема 2. Основи понятійного мислення.
- •1. Загальна характеристика основних законів логіки.
- •2. Закон тотожності.
- •3. Закон протиріччя (несуперечності).
- •4. Закон виключеного третього.
- •5. Закон достатньої підстави.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція і. П о н я т т я.
- •1. Поняття як форма мислення.
- •2. Поняття і слово.
- •3. Логічна структура понять.
- •4. Логічні види понять.
- •5. Відношення між поняттями за обсягом.
- •6. Операції з поняттями.
- •7. Визначення понять. (Дефініції)
- •8. Поділ понять.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція іі. С у д ж е н н я.
- •1. Судження як форма мислення та його структура.
- •2. Класифікація суджень.
- •IV. Поділ суджень за модальністю.
- •V. Поділ суджень за типом логічних сполучників.
- •3. Основні види суджень.
- •4. Сумісні та несумісні судження.
- •5. Відношення суджень за істинністю.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція ііі. Дедуктивний умовивід.
- •1. Умовивід як форма мислення.
- •2. Безпосередні умовиводи.
- •3. Категоричний силогізм та його види.
- •4. Модуси категоричного силогізму.
- •5. Скорочені та складні силогізми.
- •6. Логічні помилки в силогізмі.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція IV. Індуктивний умовивід.
- •1. Сутність індуктивного умовиводу.
- •2. Повна індукція.
- •3. Характеристика неповної індукції.
- •4. Популярна і наукова індукція.
- •5. Помилки в індуктивних умовиводах.
- •Тема 3. Складові форми мислення, судження та умовиводу. Лекція V. А н а л о г і я і г і п о т е з а.
- •1. Сутність умовиводу за аналогією.
- •2. Правила умовиводу за аналогією.
- •3. Логічна природа і роль гіпотези.
- •4. Побудова і перевірка гіпотези.
- •Тема 4. Логічні основи теорії аргументації.
- •1. Сутність і значення доведення.
- •2. Логічна структура доведення.
- •3. Види доведень.
- •4. Логічні правила доведення.
- •5. Основні помилки в доведенні.
- •Тема 5. З історії логіки.
- •1. Основні етапи розвитку логіки.
- •2. Розвиток логіки в Україні.
2. Розвиток логіки в Україні.
Логіка античних мислителів стала відомою в Київській Русі вже в ХІст.
Це насамперед логічні уявлення Платона про поняття, вчення Арістотеля про силогізми, закони і форми мислення.
З другою половини ХV ст. з’являються переклади на староукраїнську мову логічних трактатів Арістотеля, Авіасафа, Аль-Газалі, М.Маймоніда, Й.Дамаскіна.
У XVI ст. під впливом ідей Реформації на етнічних землях українців зростає мережа протестантських навчальних закладів, серед яких найбільш відома Раківська академія, де логіку і метафізику читали Х.Стегман та Х.Остодорт.
В цей же час для членів вченого гуртка друкарні Києво-Печерської лаври логіка стає своєрідною «гімнастикою розуму», забезпечує розвиток абстрактного мислення і логічного виведення.
Логіка стає обов’язковою дисципліною вивчення в Києво-Могилянській академії.
Свій внесок в розвиток логіки зробили професор Ф.Прокопович, мандруючий філософ Г.Сковорода.
Наприкінці XVIII − початку ХІХ ст. логікою займався професор Львівського університету Н.Д.Лодій (1764-1829).
Він написав праці: «Логические наставления, руководствующие к познанию и различению истинного от ложного», «Наставления логики», «Теория общих правил», у яких значну увагу приділяв правилам аргументації і доведення.
Наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. логіка в Україні не була однорідною, а складалася з представників багатьох конкуруючих течій, шкіл та угрупувань:
− одні (М.Н.Гротт) намагалися знайти вихід з критичного становища логічної науки у її зближенні з психологією;
− другі (В.В.Лесевич, О.О.Козлов, Г.І.Челпанов) доклали багато зусиль, щоб підвести під неї гносеологічний фундамент, звертаючись до теорії пізнання, що розроблялась кантіанцями, гельянцями, позитивістами;
− треті (В.Д.Кудрявцев та ін) прагнули зблизити логіку з природознавством і математикою.
Засновником відомої в науці одеської логічної школи був І.В.Слешинський (1854-1931), який виявив інтерес до математичної логіки та її історії.
Він довів, що алгебра логіки є своєрідний переклад арістотелівської логіки на алгоритмічну мову, що необхідний перегляд математичних доведень під кутом зору їх повноти та заміни громіздких доведень новими, скороченими.
З одеської логіко-математичної школи вийшли також С.Й.Шатуновський, С.О.Яновська, праці яких присвячені вивченню логічних законів, обґрунтуванню фундаментальних математичних понять, а також філософсько-математичним проблемам математики і математичної логіки, та А.І.Уйомов, праці якого присвячені проблемам аналогії, формального аналізу систем.
В радянський період в Україні формальну логіку тривалий час ігнорували і критикували як основу метафізичного методу, лише у другій половині 40-х років логіку в Радянській Україні частково «реабілітували»: стали читати курс традиційної логіки в деяких вузах Москви, Ленінграда, Києва, Новосибірська, Харкова та інших.
Сучасну ж логіку, зокрема логіку висловлювань і логіку предикатів вважали ворожими діалектичній логіці.
Позитивні зрушення щодо сучасних напрямків логіки почалися в 60-ті роки. Вони значною мірою пов’язані з діяльністю Л.В.Копніна (1922-1971) на посаді зав. кафедрами філософії КПТУ, а потім і КДУ ім.Шевченка, директора Інституту філософії АН України.