9. Облік розрахунків з допомогою векселів

Вексель — це боргове і кредитне зобов’язання, яке виникає між постачальником і покупцем.

Синтетичний облік короткострокових векселів виданих ведеться на пасивному рахунку 62 «Короткострокові векселі видані». За кредитом цього рахунка відображається сума виданих век­селів в оплату заборгованості перед постачальниками, підряд­никами та іншими кредиторами:

Д-т 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

К-т 67 «Розрахунки за іншими операціями»

К-т 62 «Короткострокові векселі видані».

За дебетом рахунка 62 «Короткострокові векселі видані» відображається оплата підприємством векселів по мірі їх подання до обслуговуючого банку.

Д-т 62 «Короткострокові векселі видані»

К-т 31 «Рахунки в банках».

Кредитове сальдо за цим рахунком свідчить про суму виданих, але ще не оплачених підприємством векселів.

Аналітичний облік виданих векселів організується за кожним векселем зокрема.

Аналогічно за рахунком 51 ведеться облік довгострокових век­селів виданих.

Тема 12. Облік праці, її оплати та соціального страхування персоналу

1. Заробітна плата: поняття, види та форми

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і не грошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та її відображення у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затверджене Наказом Міністерства фінансів України №601 від 28 жовтня 2003 року.

Заробітна плата – це винагорода, обчислена переважно у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Основним законодавчим актом регулювання трудових відносин працівників усіх підприємств є Кодекс законів про працю України. Трудові відносини регулюються також системою угод: генеральна угода, галузева (регіональна) угода, колективний договір та індивідуальний трудовий договір.

Згідно з індивідуальним трудовим договором працівник зобов’язується виконувати роботу, підпорядковуватися внутрішньому трудовому розпорядку, а власник — виплачу­вати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, які передбачені законодавством.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому вказується тер­мін дії, права, обов'язки та відповідальність сторін (зокрема матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання до­говору, що встановлюються за згодою сторін. Сфера застосування контракту за­значається у законодавстві.

Трудовий договір може бути:

• безстроковим, тобто таким, що укладається на невизначений термін;

• укладеним на термін, погоджений сторонами;

• укладеним на час виконання певної роботи.

Форми і системи оплати праці

Під системою оплати праці розуміють спосіб обчислення розмірів винагоро­ди, що підлягає виплаті працівникам підприємства згідно із здійсненими ними витратами праці або за результатами роботи.

Основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці. Вона використовується для розподілу робіт залежно від їхньої складності, а працівни­ків — залежно від їхньої кваліфікації та за розрядами тарифної сітки.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на підставі;

• тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у роз­мірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заро­бітної плати;

• міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники) розробляє Міністерст­во праці України.

Рівень мінімальної ставки не може бути нижчим від державного, але може перевищувати його за умови дотримання норм і гарантій, передбачених законо­давством, Генеральною і галузевими (регіональними) угодами. Такий рівень фік­сується в колективному договорі та є підставою для розроблення тарифних ставок і окладів з урахуванням кваліфікації працівників, видів і складності робіт тощо.

Тарифна система оплати праці має такі дві основні форми:

• погодинна — згідно з тарифною ставкою оплачується робота за одини­цю часу (як правило, це година);

• відрядна — за основу розрахунку заробітної плати беруть кількість ви­конаної роботи і розцінку за одиницю продукції.

Як відрядна, так і погодинна форми оплати праці мають декілька різновидів.

Проста погодинна форма ставить оплату праці у залежність від кількості відпрацьованого часу і кваліфікації працівника. Ця форма оплати праці застосо­вується для оплати праці технічних фахівців і службовців: вахтерів, ліфтерів, кур'єрів, охоронців, допоміжних робітників тощо, коли оплата прямо не пов'яза­на з якістю праці і не містить ніяких преміальних доплат.

Погодинно-преміальна форма оплати праці застосовується для підвищення матеріальної зацікавленості працівників у результатах їхньої праці. За цієї систе­ми поряд з виплатою посадових окладів або ставки за одиницю часу роботи, за досягнення певних кількісних і якісних показників працівнику виплачується над­бавка до заробітної плати, тобто премія. Здебільшого розмір премій встановлю­ється у відсотках до нарахованої заробітної плати.

Окладно-преміальна система оплата праці застосовується для керівників і спеціалістів. Для кожного працівника згідно зі штатним розкладом установлю­ється посадовий оклад, який відображає кваліфікацію працівника, а залежно від досягнутих результатів керівники та спеціалісти преміюються за виконання плану і високу якість роботи.

Відрадна форма оплати праці має декілька різновидів, які залежать від спо­собу обліку і порядку оплати виготовлюваної продукції, а саме:

• пряма відрядна;

• відрядно-прогресивна;

• відрядно-преміальна;

• акордна;

• опосередковано-відрядна.

За прямої відрядної форми оплати праці основу оплати становить відрядна розцінка, котра визначається діленням годинної ставки, що відповідає розряду конкретної роботи, на годинну норму виробітку (або множенням цієї ставки на норму часу). Заробіток працівника за прямої відрядної оплати праці визначається множенням розцінки на кількість виробленої прийнятої придатної продукції.

Відрядно-прогресивна форма оплати праці передбачає збільшення відрядної розцінки зі збільшенням виробництва продукції, виконання робіт чи надання по­слуг протягом встановленого робочого дня, зміни.

Відрядно-преміальна форма оплати праці передбачає виплату робітнику-відряднику, крім заробітку за відрядними розцінками, премії за перевиконання кіль­кісних і якісних показників.

Акордна оплата праці застосовується, коли виконавцю (виконавцям) заробі­тна плата нараховується за певну виконану роботу. Специфіка цієї форми оплати праці в тому, що доручена робота повинна бути виконана в повному обсязі; час, витрачений на виконання дорученої роботи, особливої ролі для нарахування зар­плати не відіграє.

Фонд оплати праці

Фонд основної заробітної плати

Фонд додаткової заробітної плати

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати

Рис. 1. Структура фонду оплати праці

Фонд основної заробітної плати

Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до прийнятих норм праці. Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окла­дів) і відрядних розцінок для робітників і посадових окладів для службовців.

До складу фонду основної заробітної плати належать:

1. Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та поса­довими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, зокрема у повно­му обсязі внутрішнє сумісництво.

2. Суми відсоткових або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у разі, якщо вони є основною заробітною платою.

3. Гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва й (або) оплата їхньої праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановкової) винаго­роди, нарахованої на певному підприємстві.

4. Оплата у разі переведення працівника на нижче оплачувану роботу у ви­падках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також у разі невико­нання норм виробітку та виготовлення продукції, що виявилася браком не з вини працівника.

5. Оплата роботи висококваліфікованих працівників, залучених для підго­товки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників.

6. Оплата праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодуван­ня витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на найман­ня житлового приміщення).

7. Вартість продукції, виданої працівникам за натуральної форми оплати праці.

8. Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємств (за умови, що розрахунки підприємство здійснює безпосеред­ньо з працівниками), за виконання робіт:

• згідно з договорами цивільно-правового характеру, зокрема договір під­ряду (за винятком фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності);

• згідно з обов'язками особам, які є членами спостережної ради або реві­зійної комісії акціонерного товариства;

• згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили (без­робітним за виконання громадських робіт, учням та студентам, які про­ходять виробничу практику на підприємстві чи залучені на тимчасову роботу на період канікул).