Тема 2. Економічна цінність природи.
Поняття природних ресурсів
Класифікація природних ресурсів
Основні напрямки раціонального природокористування
1. Природні ресурси - це сукупність природних тіл, речовин і явищ природи, які людина використає для досягнення цілей, спрямованих на забезпечення свого існування. До них відносяться: повітря, сонце, вітер, вода, земля, природні будівельні матеріали, корисні копалини й багато чого іншого. Природні ресурси дуже різноманітні, як і можливості їхнього використання у виробництві й побуті.
Природні ресурси - категорія історична. Їхнє використання пов'язане з розвитком технології виробництва. Відносини між природними ресурсами й природними умовами можуть бути представлені - як аналогія відносин між способами праці й матеріальних умов трудового процесу. Природні ресурси не можуть існувати й використатися поза природними умовами, які є їхньою природно-історичною базою. Причому для виникнення й розвитку природних ресурсів необхідні певні природні умови.
Природні ресурси - можна віднести до категорії предметів. Однак це поняття в сучасних умовах є дуже вузьким. З розширенням потреб суспільства, всі частіше в ролі природних ресурсів виступають не тільки природні об'єкти, вони ж джерела сировини й палива, але й об'єкти природи, які не мають предметного змісту. Наприклад, цінним ресурсом стає чиста вода й повітря, підвищується цінність об'єктів ландшафту.
Поняття природних ресурсів - соціально-економічна категорія. Коли ми оперуємо поняттям - ресурси, то оцінюємо природного тіла з якої-небудь сторони, згідно можливостей їхнього використання людиною. У той же час не можна оцінювати природні ресурси лише з економічної точки зору. Хоча економіка є основою відносин людини й природи.
Людина використовує ресурси із самого початку свого існування. Індустріальне суспільство базується на природних ресурсах, необхідних не стільки для підтримки життя людей, скільки для виробництва товарів і послуг.
Більша частина цих ресурсів використається в процесі розширеного відтворення. Залучення природних ресурсів у суспільне виробництво означає перетворення їх у частину продуктивних сил суспільства, внаслідок чого природні продуктивні сили перетворюються в суспільні продуктивні сили. При цьому одні природні ресурси видозмінюються й втрачають зв'язок із природою (переходять у продукти праці) інші, хоча й беруть участь у суспільному виробництві, але продовжують зберігати свої первинні зв'язки з навколишнім середовищем (земельні й водні ресурси).
Класифікація природних ресурсів
Реальні природні ресурси використовуються у виробництві на певному рівні розвитку продуктивних сил суспільства.
Потенційні ресурси, хоча й потрібні суспільству, але не можуть бути використані в силу якихось причин, наприклад, недостатня оснащеність виробництва. Яскравий приклад - водні ресурси. Вода дефіцитна не тому що її мало (запаси Світового океану), а тому що не вся вона може бути використана у виробництві (солона вода). Потенційні ресурси можуть переходити в реальні. Ліси - реальні ресурси, але в деяких недоступних районах, вони - потенційні ресурси.
До природних ресурсів, що не вичерпуються, відносяться водні, пов'язані єдиним кругообігом, ресурси атмосфери (енергія вітру) і космічні ресурси. Вони невичерпні, як фізичне тіло. Однак вода й повітря, підвладни впливу технічного прогресу, і при сильному забрудненні, вони стають непридатними.
Космічні ресурси, до яких відносяться сонячна енергія, енергія морських припливів також можуть змінюватися під впливом господарської активності людини.
Невідновлені ресурси характеризуються обмеженими запасами, використовувати їх можна лише раз. Поповнення їх на Землі практично неможливо через відсутність умов у які вони виникли багато років тому. До таких ресурсів відносять - багатство надр.
Охорона цих ресурсів зводиться до ощадливого використання й розвідки нових запасів, заміна дефіцитних ресурсів менш дефіцитними. Причому ощадливе використання означає не зменшення видобутку, а її раціоналізацію - зменшення втрат під час видобутку, транспортування й переробці. При раціональному використанні ресурси надр можуть служити людині нескінченно довго
До відновлених ресурсів відносять: ґрунт, рослинний і тваринний мир, деякі мінеральні ресурси, наприклад, солі, які осідають в озерах. Вони можуть обновлятися в природних процесах і підтримуватися в певній постійній кількості. Однак при бесгосподарському використанні деякі види відновлених ресурсів можуть перейти в невідновлені, або їхнє поповнення вимагає значно більше часу. Наприклад, родючість ґрунтів, що підвищується при їхньому раціональному використанні, може погіршитися при неправильних методах обробки. Теж саме можна сказати й про ресурси рослинного й тваринного миру. При хижому використанні порушується здатність біологічних систем до самовідновлення, і тоді ці ресурси стають практично не поповнені, тобто багато чого залежить від відношення людей.
Головне в охороні відновлених ресурсів - забезпечити постійну можливість їхнього відновлення, тоді вони служать людині практично нескінченно. Це забезпечується тим, що в кожний, певний відрізок часу (рік) вони розглядаються як обмежені ресурси, користуватися якими можна строго регламентовано. У цьому - основний принцип їх охорони.
В основі природної класифікації лежить приналежність їх до того або іншого географічного компонента (копалини, водні ресурси, земні ресурси).
В основі економічної класифікації - їхній розподіл по характеру використання в основних секторах матеріального виробництва або в невиробничій сфері.
У свою чергу, ресурси промисловості й с/г діляться залежно від їхньої диференціації. До ресурсів прямого використання ставляться ресурси важливі для життєдіяльності. До ресурсів непрямого використання - елементи природного комплексу, які задовольняють фізичні й моральні потреби людини (відпочинок, спорт, естетичне сприйняття природи).
Всі види ресурсів зв'язані між собою петлями зворотних зв'язків на основі термодинамічних принципів (закону збереження маси й енергії). Збільшення використання якого-небудь ресурсу понад норматив, викликає різні зміни в інших ресурсних групах і зміни їхньої інтегральної сукупності, що завжди супроводжується втратою яких-небудь ресурсних груп. Наприклад, надмірна експлуатація водних ресурсів річкового басейну, приводить не тільки до недостачі води для ведення господарства, але й різко впливає на рослинність, тваринний мир, навіть клімат прилеглих територій, що у свою чергу погіршує умови життя людей.
3. Природокористування - це використання людиною з метою свого життєзабезпечення речовин і властивостей навколишнього середовища. Природокористування людини проявляється в чотирьох формах:
життєзабезпечующої;
господарсько-економічної;
оздоровчої;
культурної.
Господарсько-економічна форма має споживче для людини призначення. Суб'єкти економіки (фабрики, заводи, с/г в/к) роблять для людини товари народного споживання, використовуючи природні ресурси.
Раціональне природокористування відрізняється наступними особливостями:
Використання природних ресурсів повинне супроводжуватися їхнім відновленням. Це відноситься тільки до поновлюваних природних ресурсів, до яких відносять рослинний і тваринний мир, родючість ґрунтів. Строго контролюються державою, наприклад, вирубка лісів, полювання й інші види діяльності, які можуть нанести непоправну втрату цим видам ресурсів.
Комплексне використання природних ресурсів. Це відноситься до вичерпних природних ресурсів, тобто для корисних копалин.
Тут можна виділити дві тенденції:
використання тих самих ресурсів у різних галузях господарства;
більш повне витягнення ресурсів на стадії видобутку.
Наприклад, відходами ТЕС є зола й шлаки, які можуть застосовуватися як будівельний матеріал. Відходи багатьох промислових виробництв, у тому числі шлаки в металургійній промисловості, можуть використатися в с/г для вапнування кислих ґрунтів.
Перспективним напрямком є комплексна розробка родовищ корисних копалин. Практично всі родовища різних корисних копалин є комплексними. Вони містять кілька різних мінералів і хімічних елементів, один із яких є основним, інший - попутним.
3. Вторинне використання природних ресурсів. Практично всі види вироблених матеріалів: метал, папір, тканини, пластмаса - можна піддавати вторинній переробці. Це дозволяє заощаджувати первинну сировину й енергію. Наприклад, при переплавленні металобрухту в сталь потрібно в 10 разів менше енергії, чим для виплавки стали з руди.
Вторинна переробка, незважаючи на очевидні переваги, використовується не для всіх видів відходів, тому що технологія переробки є досить складною й дорогоцінною.
4. Проведення природоохоронних заходів. Вони повинні проводитися промисловими в/п, повинне бути оснащене очисними спорудженнями, вживати заходів по впровадженню маловідходних технологій, забезпечувати дотримання режиму санітарно-охоронних зон, які встановлюються навколо кожного в/п.
5. Впровадження новітніх технологій з метою зниження навантаження на навколишнє середовище. Вони розробляються зараз по багатьом напрямкам: енергозбереження, ресурсозбереження, вторинна переробка, очищення викидів, моніторинг навколишнього середовища.
До енергозберігаючих технологій відносяться, наприклад, використання нетрадиційних джерел енергії: сонячної енергії, енергії морських припливів, енергії земних надр.
Впровадження ресурсозберігаючих технологій особливо актуальні для вичерпних природних ресурсів. Наприклад, використання методів, що дозволяють одержати з нафти тільки 60% цінних продуктів, інші 40% - це мазут. Більш досконалі технології дозволяють одержати 90% цінних продуктів.
До нових технологій очищення викидів можна віднести нейтралізатори вихлопних газів автомобілів, які дозволять знизити кількість вуглекислих, вигарного газів і вуглеводнів. Їх уже успішно застосовують у багатьох країнах. Впровадження нейтралізаторів вихлопних газів у нашій країні гальмується через їхню високу вартість: основою нейтралізаторів є платина.