Міністерство освіти і науки України

Донецький державний університет економіки і торгівлі

ім. М.Туган-Барановського

Кафедра економіки підприємства

Романенко Н.Г.

Екологічна економіка

Курс лекцій

для студентів денної і заочної форми навчання

спеціальності 7.050107 „Економіка підприємства”

Затверджено

Протокол засідання

кафедри економіки

підприємства №

від „___”___2005р

Донецьк-2005

ЗМІСТ

Теми лекцій

1. Предмет і завдання курсу екологічна економіка.

2. Економічна цінність природи.

3. Природні фактори і процеси антропогенного впливу на природу.

4. Економічний розвиток і екологічний фактор.

5. Держава і ринок у охороні навколишнього середовища.

6. Економічна ефективність природокористування.

Тема 1 «предмет і завдання курсу екологічна економіка»

1. Предмет вивчення дисципліни «Екологічна економіка»

2. Роль людського фактора в рішенні екологічних проблем

1. Дисципліна «Екологічна економіка» є новою комплексною дисципліною, що поєднує суспільні й природничі науки. У загальному значенні під природокористуванням розуміється використання людиною природного середовища. При використанні природних ресурсів, людина робить на навколишнє природне середовище певний негативний вплив, змінюючи не тільки її якості, але й умови свого існування. Таким чином, актуальним напрямком, що формується в процесі взаємодії людського суспільства й природи, є охорона навколишнього природного середовища.

Основні початки природокористування закладені в екології - науки про взаємодію різних факторів середовища з живими організмами. Термін «екологія» уперше вжив німецький учений Э.Геккель в 1866 році, але як наука екологія виникла спочатку XX століття, у широкий побут це слово ввійшло в 60-х роках, коли стали говорити про екологічну кризу, як кризі у взаєминах людини із середовищем його перебування.

Екологія — це комплекс наукових дисциплін. Базової є загальна екологія, що вивчає основні закономірності взаємин організмів і умов середовища.

Окремою галуззю є прикладна екологія, що вивчає механізми руйнування біосфери людиною й способи запобігання цього процесу. Із прикладної екології по наукових напрямках випливають: біосферна екологія, сільськогосподарська, промислова, медична, економічна, юридична, математична.

Біосферна екологія вивчає глобальні зміни, які відбуваються на нашій планеті в результаті впливу господарської діяльності людини на природні явища.

Сільськогосподарська екологія вивчає способи одержання продукції без виснаження ресурсів ґрунту, при збереженні навколишнього середовища.

Промислова екологія вивчає вплив викидів промислових підприємств на навколишнє природне середовище й можливості зменшення цього впливу.

Медична екологія вивчає хвороби людини, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища.

Економічна екологія розробляє економічні механізми раціонального природокористування.

У нашій країні ця наука початку формуватися недавно. Як і кожна економічна наука, вона вивчає виробничі відносини між людьми, у цьому випадку відносини, які виникають між суспільством і природним оточенням.

Таким чином, предметом вивчення дисципліни «Екологічна економіка» є взаємодія й взаємозв'язок людини, людського суспільства із середовищем його перебування.

Під середовищем перебування варто розуміти не тільки природне середовище, але й штучно створене людиною фізичне середовище, тобто промисловість, міста, транспорт і. т.д.

Екологічна економіка - це наука про раціональне й ефективне використання природних ресурсів, наука про організацію системи охорони навколишньої середи.

До завдань науки входить аналіз економічних закономірностей використання природних ресурсів суспільством, з метою задоволення своїх потреб. Ці завдання можна розділити на три групи:

1. Розробка методів оцінки природних ресурсів з метою включення в економічні розрахунки їхньої вартості;

2. Створення економічного механізму управління раціональним використанням природних ресурсів і охороною навколишнього середовища;

3. Розробка методів розрахунку економічної ефективності кап. вкладень у раціональне використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища.

Екологічна економіка - як наука опирається на закономірності, які обґрунтовуються іншими науками— біологією, геологією, метеорологією, демографією. Ці зв'язки наук необхідні для розробки питань оптимального використання й охорони викопних багатств. Екологічна економіка знаходиться на границі перерахованих вище наук, але як економічна вона тісно пов'язана з економічною теорією й виходить із її основних положень.

Основним об'єктом екології є екосистема - сукупність живих організмів і середовища їхнього перебування. Процес відтворення в біосфері здійснюється на основі присутності в ній рівноваги. Тому екосистема має замкнутий характер, вона сама себе підтримує й тим самим забезпечує власну рівновагу.

Інша справа в суспільному виробництві. Воно не має замкнутого характеру, це відкрита система, до якої ставляться природно-сировинні матеріали - вугілля руда, вода, повітря. Всі матеріали проходять кілька стадій обробки й потім, як кінцевий продукт, виходять із системи і йдуть у вживання.

Наряду із цим, на всіх стадіях їхньої обробки із системи викидаються відходи – порожня порода, шлаки, попіл, аерозолі, гази, пил, які мають шкідливі для живих організмів речовини. Обсяг відходів нерідко перевищує обсяг кінцевого продукту.

Економіка природокористування охоплює дві групи зв'язаних між собою проблем.

1. Як знайти й ефективно використати необхідні у виробництві ресурси.

2. Як передбачати або ліквідувати забруднення навколишнього середовища.

Ці проблеми варто вирішувати з урахуванням зміни потреб - особистих, суспільних, виробничих.

2. Людина, особливо з появою людського суспільства, сама виступає компонентом навколишнього середовища. Вплив людини на природу різноманітний й може бути як безпосереднім, так і опосередкованим.

Опосередкований вплив людей один на одного проявляється через виробництво. Змінюючи природу в процесі своєї виробничої діяльності, створюючи нові штучні предмети й речовини, людина впливає на життя інших людей.

Діалектична єдність людини як компонента і як об'єкта навколишнього середовища досить складно: людина залежить від середовища свого перебування, впливає на неї, управляє нею й сам є її компонентом.

Людське суспільство має можливість цілеспрямованої зміни навколишнього середовища, пристосовуючи її до своїх потреб. У цьому полягає одне з основних відмінностей людини від іншого тваринного миру: якщо тварини переважно пристосовуються до середовища перебування, то людина сам пристосовує середовище до своїх потреб, доцільно впливаючи на неї в міру своїх технічних можливостей на тім або іншому етапі.

Можна виділити кілька напрямків взаємодії людського суспільства й природи:

• вилучення речовин і енергії із природного середовища (видобуток корисних копалин);

• привнесення в природне середовище речовин і енергії, що раніше не існували в природі (використання надр для поховання відходів, викиди промислових підприємств);

• перетворення природних об'єктів (меліорація земель, створення штучних водойомів);

• охорона використовуваних природних об'єктів і навколишнього середовища в цілому.

З розвитком продуктивних сил суспільства більше різноманітним стає взаємодія суспільства й природи. Спочатку людина пристосовується до природи, потім почав активно втручатися в природні процеси, боротися із природою. Сучасний етап характеризується тим, що людське суспільство усе більше сил і засобів вкладає в охорону природи. У цей час розробляються не руйнуючу природу виробництва, впроваджуються маловідходні технології, які дозволяють впливати на навколишнє природне середовище без шкоди для процесу.

Багато століть людина споживала природні ресурси не усвідомлюючи, що можливості природи обмежені. Друга половина XX століття характеризувалося бурхливим розвитком промисловості й відповідним збільшенням пресингу на природу, що й привело до екологічної кризи.

Із сам самого розвитку цивілізації людина замислювалася про свою роль у природі. Будучи частиною природи, людина створив своє особливе середовище перебування, що називається людською цивілізацією. У міру розвитку вона усе більше вступила в протиріччя із природою. Зараз людство підійшло вже до усвідомлення того, що подальша експлуатація природи може загрожувати самому його існуванню.

Усвідомивши небезпеку, що йому загрожує, увесь цивілізований світ заклопотаний рішенням екологічних проблем. У всіх сферах суспільного буття починають здійснюватися загально екологічний підхід, що спрямований на гармонізацію відносин суспільства й природи.

Таким чином, глобальне завдання охорони навколишнього природного середовища проникає в усі сфери суспільних відносин, і людське суспільство при сучасному рівні розвитку науки, а також беручи до уваги екологізацію суспільної свідомості, має всі об'єктивні передумови, щоб успішно справлятися з екологічними проблемами.