2. Проникнення емоційного в наукову літературу

Наукове виклад має своєю основною метою вплив на розум, а нена почуття читача; воно розраховане не на емоційно-чуттєве, аперш за все на логічне сприйняття. Стиль наукової прози прагне домаксимальної об'єктивності викладу. Наукова робота, як правило, недає можливості представити настрій автора, його ставлення до читача,оцінку викладається.

У зв'язку з цим широке поширення набуває думка про те, що встилі наукової прози відсутні мовні елементи, що володіютьемоційністю. Точніше, однак, було б говорити не про відсутністьемоційних елементів, а про те, що стиль наукової прози тяжіє до мовним засобам, позбавленим емоційного навантаження.

Оскільки науковий виклад використовує в першу чергу логічнізасоби впливу і переконання, формулюється думка про те, що науковапроза завжди нудна і неоригінальна, що автор теоретичної роботи (перш, ніж він почне писати книгу) повинен прийняти як неминучий тойфакт, що його робота схожа на всі інші, написані на ту ж або подібнутему.

Прихильники цієї точки зору кажуть, що найменший натяк наемоційність, гіперболічністю у висловленні, навіть мінімальнаобразність можуть пошкодити ясності викладу, бо, як вважає ряд учених,поняття, розчинилися в алегоричному образі, залишає галузь науки. Звідси робиться висновок про те, що наукова проза допускає тільки такіфігури і стежки, які стали загальним мовним надбанням і, як такі, неможуть викликати ніяких зразків. Отже, якщо наукова проза відповідаєсвоїм призначенням, вона повинна бути позбавлена якої б то не булоемоційності та образності.

Порівнюючи роман з науковою працею, Т. Севорі пише, що в першійзустріч чоловіки і жінки і викликані цією зустріччю емоції можуть бутиописані найрізноманітнішими способами, в той час як приготуванняазотної кислоти або дію хлору на їдка калі ніяк не можуть вплинути навиникнення будь-яких почуттів. У результаті слова, які використовуються в науковійлітературі, можуть давати інформацію, подібну лише тієї, яку здатендати робот, що має замість крові мастило і замість частин телa --зуби.

Вигнання елементів емоційного з наукової літератури пояснюють по -різному: по-перше, тим фактом, що емоційний та інтелектуальний поглядина природу взаємно виключають одне одного. Наукова проза сама є наука, ітому при своєму прагненні до об'єктивності та однозначності вираження вона,відповідно до вищезгаданої точці зору, принципово виключає всякіафективні алогічний елементи, по-друге, формулюється думка про те, що наукове мовлення по самомусвоїй суті лежить «поза життям», і тому вираження наукової думки завждивільно від будь-якого відтінку почуття. Для людей науки, отже,важливіше розроблений абстрактний мова, і, ніж абстрактні наука, тимгаряче її прагнення до такого мови; по-третє, вважають, що будь-яке суб'єктивне і емоційне ставленнявиходить за межі точної наукової дискусії.

Цим крайніх точок зору протиставляється думку більшостідослідників, справедливо вважають, що емоційна оцінка може проникати, в наукову літературу за певних умов обмежувальногохарактеру.

Наявність емоційної оцінки в наукових працях пояснюється низкоюпричин. Перш за все, слід відзначити той факт, що неповторних,ізольованих стилістичних ресурсів у мові немає або майже немає. Стильнаукової прози не замикається в якихось особливих формах мови; замкнутістьстилю означає лише, що йому, з одного боку, властиві спеногомовні засоби, органічно входять у побудову даного мовногостилю, і, з іншого боку, деякі інші мовні засоби, нещо є необхідною частиною мовної тканини стилю.

Однією з основних причин, що пояснюють проникнення емоційнихелементів в наукову прозу слід вважати наукову полеміку. В умовахполеміки, яка так само стара, як і сама наука, елементи емоційноїлексики мають, зокрема, на меті знизити ті поняття, протияких спрямований полемічний удар.

Однак не тільки елементи, спрямовані на зниження, знищення тихчи інших понять, створюють запас яскравого та індивідуального в наукових працях. Згадка про великого вченого або винахідника, вираззахоплення їх роботами теж призводять до використання оціночної лексики таелементів емоційного синтаксису. Крім цього, і індивідуальнаустановка мовця (або пише), його підхід до свого висловлення можутьпояснити виникнення емоційної оцінної в науковій літературі.

Загальне нівелювання стильової манери наукових робіт не виключає ристворчої індивідуальності. Більше того, ця індивідуальність може бутинастільки посилено, що, як і в художній прозі, у науковому викладіз'являється багато особистого, оцінного. Науковий мову лише з великимизастереженнями може розглядатися як відображення суто об'єктивною,безособової діяльності розуму. Якщо в єдності інтелектуального іафективного емоційність підпорядкована контролю інтелекту, включенняпочуттів додає, думки велику напруженість і гостроту. Думка, загостренапочуттям, сильніше переконує, ніж об'єктивна, байдужа, байдужадумка.

Специфічність елементів оціночного, індивідуального в тому випадку,коли вони потрапляють в тканину наукового викладу, полягає в наступному: по-перше, в науковому викладі прояви індивідуального є щосьдопустиме, але ні в якій мірі не органічне якість стилю, по-друге, поняття емоційності (і образності) не механічнокочує зі стилю художнього мовлення в наукову прозу. У системікожного стилю прояв емоційності набуває своєріднефункціональне заломлення, завдяки чому не порушуються загальнізакономірності стилю. Відбір мовних засобів у будь-якому стилі (включаючи і тікошти, які не є для нього специфічними) маєвитриманим, типовим єдністю, яка виявляється в доцільноюорганізації мовного матеріалу в зв'язку з цілями функціональноговикористання; по-третє, елементи індивідуального украплює в текст науковоговикладу, залишаючись при цьому іностільнимі, тоді як в художнійлітературі система емоційно-чуттєвих образів визначаєхудожнє мислення як одну з форм пізнання дійсності. Інакшекажучи, мова художньої творчості користується індивідуалізованимимовними засобами, ефективно впливають на емоції і волю людини,тоді як мова наукової творчості лише допускає (як допоміжнийзасіб) проникнення таких мовних засобів; по-четверте, стилістична забарвлення емоційних елементів у науковійлітературі виступає особливо посилено, контрастно на загальному тлілогічних, об'єктивних форм оцінювання, кваліфікації предметів і

явищ матеріального світу. При вживанні мовних одиниць у «звичному»середовищі їх стилістична забарвлення зливається із загальним колоритом мови, а приперенесення цих одиниць у «незвичайну» обстановку стилістичназабарвленість виступає з найбільшою чіткістю, тобто одна і та жстильова риса в різних функціональних стилях може мати різнувиразну силу. Будь-яке вживання слів в іншому

контексті, ніж той, який визначається відтінком їх

групи, може викликати той чи інший стилістичний ефект.