Міністерство освіти і науки України

\,\ Вінницький політехнічний технікум

.' ІН ^

ІНСТРУКЦІЯ ДО ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНОЇ РОБОТИ №4

ВИЗНАЧЕННЯ ЯКОСТІ ПЛАСТИЧНОЇ ЗМАЗКИ

з дисципліни:

«АВТОМОБІЛЬНІ ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ

МЕТЕРІАЛИ»

Розробив

В. М. ЗагороднШ

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової

комісії «Автомеханічних дисциплін» Протокол

Голова ком,

Вінниця 2006

Лабораторна робота №4

Тема роботи'. Визначення якості пластичних змазок

Мета роботи'. 1. Ознайомитись із нормативно технічною документацією по якості пластичних змазок (ДЕСТИ на показники якості та методи їх визначення, паспорти якості);

2. Закріпити знання по якості основних марок пластичних змазок;

3. Знайомство 4з методами вхідного та контрольного аналізів пластичних змазок та придбання практичних навичок по їх проведенню

Зміст роботи: 1. Визначення зовнішнього вигляду» однорідності змазок;

2. Визначення наявності механічних домішок та води (якісно);

3. Визначення розчинності у воді, бензині та визначення температури краплепадіння;

4. Прийняття рішення про можливості та сфери застосування аналізованої змазки.

Література: ЛІ» еЛ26-136, Л2, е.91-101

Матеріально технічне оснащення робочого місця:

Скляні пластинки, пробірки, пробка для пробірки, скляна трубка, ртутний термометр, газовий пальник, прилад для визначення температури краплепадіння змазок, шпатель, секундомір, скляні термостійкі стакани, кільцеві металеві мішалки, чашки порцелянові.

Безпека життєдіяльності

1. У приміщені лабораторії забороняється палити;

2. Студенти у верхньому одязі у лабораторію не допускаються;

3. Забороняється працювати в лабораторії одному;

4. На лабораторних столах не повинно бути сторонніх речей (портфелів, сумок, головних уборів тощо);

5. Нафтопродукти дам аналізів повинні знаходитись у закритій посудині та у мінімально необхідній кількості;

6. Забороняється використовувати рідини із посудин без написів;

7. У разі спалаху нафтопродуктів необхідно негайно відключити нагрівальний прилад

і загасити полум’я, накривши його ковдрою, засипати піском або використати вогнегасник;

ЗАБОРОНЕНО ГАСИТИ НАФТОПРОДУКТИ ВОДОЮ!!!

8. Потрібно обережно поводитись із скляним посудом, щоб не побита його;

9. Заборонено працювати у лабораторії із етилованим бензином;

10. Залишки нафтопродуктів, розчинників та технічних рідин зливати не в раковину, а лише у спеціальний посуд із написом «Злив залишків»;

11. Під час робота із їдкими речовинами (кислота, луги) потрібно оберігатися розприскування;

12. При опіках необхідно користуватись розчином марганцевокислого калію або спеціальними мазями;

13. Після закінчення робота потрібно обов’язково вимити руки із милом;

14. Під час робота необхідно суворо дотримуватись методичних вказівок;

15. Із незрозумілих запитань звертатись до викладача або лаборанта.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ РОБОТИ

1. Оцінити випробуваний зразок по зовнішніх ознаках (колір, запах, структура).

2. Ознайомитися із наявною в лабораторії колекцією стандартних змазок, потім порівняти з ними по зовнішніх ознаках випробуваний зразок і дати попередній висновок про приналежність його до тієї чи іншої марки.

3. Визначити для зразка:

а) однорідність;

б) розчинність у воді і бензині;

в) температуру каплепадіння

4. В залежності від типу змазки надалі може знадобитися або визначення пенетрації (для антифрикційних змазок), або аналіз на вміст водорозчинних кислот (для захисних змазок).

5. Встановити марку зразка, відповідність стандарту і вирішити питання про його застосування для автомобілів

6. Показати викладачу результати по п.п 1—5.

7. Оформити звіт і представити його на підпис викладачу.

ВКАЗІВКИ ПО ПРОВЕДЕННЮ РОБОТИ

1. Оцінка зразка змазки по зовнішніх ознаках

Майже всі змазки є непрозорими, тому їхній колір треба фіксувати тільки у відбитому світлі. Колір залежить від фарбування компонентів, що входять до складу змазки і до деякої міри від технології їхнього виготовлення Більшість змазок, що застосовуються для автомобілів, зберігають в процесі виробництва колір наявних у них масел Отже, чим світліша змазка, тим більш глибокого очищення масло використане для його приготування Масові змазки (солідоли, консталіниї й ін) звичайно мають колір від світле жовтого до темно коричневого, присутність графіту навіть у невеликій кількості (0,5%) придає їм чорний колір.

Змазки з вуглеводневими загусниками (технічний вазелін і ін ) мають слабкий запах нафтопродуктів. Жирові змазки універсального призначення (наприклад, солідоли серії УС) можуть пахнути господарським милом. Усі масові синтетичні змазки (солідол С і ін ) володіють своєрідним, злегка ароматним запахом, який після першого знайомства з ним надалі швидко і безпомилково розпізнається.

Дисперсійна фаза утворює у змазках ажурний кристалічний каркас, складений із часток мікроскопічних або субмікроскопічних розмірів. Величина часток і обумовлена цим своєрідність каркасу виявляються не тільки в механічних властивостях змазок» але й у їхньому зовнішньому вигляді. При частках дисперсійної субмікроскопічної величини поверхня змазки зовні виглядає гладкою і блискучою, що типово, наприклад, для солідолів і літієвої змазки ЦИАТИМ-201.

Якщо в процесі варіння утворяться кристалічні утворення більших розмірів (мікроскопічних), то, як би ретельно поверхню такої змазки не пригладжувати, усе рівно вона буде зовні виглядати зернистою і навіть волокнистою (наприклад, жировий -консталін).

Після інтенсивного механічного впливу (зокрема, після довготривалої роботи в механізмах) видима неозброєним оком структура всіх змазок стає гладкою.

2. Оцінка однорідності змазок.

Однією Із основних вимог до змазок є вимога по відношенню до їхньої однорідності. Відповідність цій вимозі варто перевіряти в першу чергу оглядом змазки в тарі або-безпосередньо у вузлі тертя.

Ні в тому, ні в іншому випадку не повинно бути помітне виділення із змазки рідкої фази (масла). На другому етапі оцінки на однорідність треба використовувати скляну пластинку на яку нанести випробуваний зразок шаром 1—2 мм. При розгляданні цього шару в світлі, що проходить, не повинні виявлятися неозброєним оком краплі масла, грудочки загусника, сторонні тверді включення (їх не слід плутати із пухирцями повітря, що утворяться при нанесенні змазки на скло). Якщо в змазці виявляться механічні домішки, то її треба піддати розтиранню між пальцями, що проробляють з порціями, взятими із різних місць зразка. При наявності піску застосування змазок неприпустимо.

2. Іспит змазки на розчинність у воді і бензині.

Іспит змазок на розчинність у воді і бензині являє собою найпростіший аналіз, що дозволяє знайти загусники, у вигляді натрієвого мила і твердих вуглеводнів. З цією метою випробуваний зразок у кількостях приблизно по 1 мл треба внести скляною паличкою в самий низ двох пробірок, намагаючись при цьому не зачіпати їхніх стінок. Потім додати чотирикратну кількість дистильованої води в першу І стільки ж бензину в другу пробірки. Обережно довести на газовому пальнику воду в першій пробірці до кипіння (щоб не був викинутий вміст пробірки, перший період нагрівання вести багаторазовим внесенням її в полум'я на 2—3 с із одночасним обертанням навколо своєї вісі).

Повне розчинення загусника й утворення мутного (мильного) розчину з плаваючим на його поверхні шаром рідкого масла, свідчить про приналежність досліджуваного зразка до натрієвих змазок. Якщо ж після охолодження вода запишається прозорою або злегка мутною, а її поверхня виявляється покритою шаром змазки, то треба проводити іспит на розчинність у бензині, підігріваючи зазначеним вище способом другу пробірку з бензином, але тільки до 60 °С (перевіряється ступінь нагрівання на дотик). Змазка вважається розчинною у бензині, якщо при співвідношенні їх 1:4 і температурі 60 °С утвориться зовсім прозорий розчин, що зазвичай має колір (у світлі, що проходить) випробуваного зразка. Здатністю розчинятися володіють тільки змазки з загусниками із твердих вуглеводнів (технічний вазелін, змазка ГОИ-54 і ін).

Таким чином, іспит на розчинність у воді й у бензині дозволяє встановити приналежність випробуваного зразка до змазок із натрієвими вуглеводними загусниками. Кальцієві та літієві змазки нерозчинні у воді та бензині, хоча з останнім утворюють текучі, але непрозорі (мутні) системи. Відрізнити їх один від одного можна лише по температурах каплепадіння.