Юридичні факти
Юридичні факти – це передбачені в гіпотезах процесуальних норм певні життєві обставини, з якими пов'язуються виникнення, зміна чи припинення правовідносин, суб'єктивних прав та юридичних обов'язків.
Як процесуальні юридичні факти, що породжують правові наслідки, виступають дії суду чи інших учасників процесу, вчинені у певній послідовності, передбаченій цивільним процесуальним законодавством. Ці дії різноманітні і здійснюються в міру розвитку цивільного процесу, утворюючи фактичний динамічний склад цивільних процесуальних правовідносин (подання заяви про порушення цивільної справи стороною, вступ у справу третіх осіб, що беруть участь у справі, призначення експертизи, виклик до суду свідків, експертів, повідомлення заінтересованих осіб про день розгляду справи, відмова від позову).
У деяких випадках до юридичних процесуальних фактів відноситься бездіяльність учасників цивільного процесу – невиконання процесуальних обов'язків суб'єктами цивільного процесуального права. Результатом невиконання передбачених законом процесуальних обов'язків виступають, як правило, засоби процесуального примусу.
Види юридичних фактів
Прості юридичні факти. Коли юридичним фактом є одна умова, то це простий юридичний факт: наприклад, притягненням судом другого відповідача, виклик свідків та інших осіб та ін.
Складні юридичні факти. Найчастіше в судовому процесі зустрічаються складні юридичні факти. Для виникнення процесуальних правовідносин, наприклад між позивачем та судом першої інстанції необхідно вчинити дві дії: позивач повинен подати позовну заяву, а суддя прийняти її в провадження. Такий юридичний факт прийнято називати юридичним складом.
В склад юридичних фактів цивільних процесуальних правовідносин, на відміну від матеріальних, повинні входити процесуальні дії суду. Одні дії сторін та інших суб’єктів процесу недостатні для розвитку, зміни та припинення цивільних процесуальних правовідносин.
Елементи цивільних процесуальних правовідносин
Правовідносини можуть виникати тільки між носіями цивільних процесуальних прав і обов’язків у процесі здійснення правосуддя.
Суб'єктами цивільного процесу можуть бути:
фізичні особи,
юридичні особи,
держава Україна,
іноземці,
особи без громадянства,
іноземні юридичні особи,
іноземні держави (їхні органи та посадові особи),
міжнародні організації, які мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів
Класифікація суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин за їх роллю, завданнями і метою участі в процесі:
особи, які здійснюють правосуддя в цивільних справах. Це місцеві суди, апеляційні суди, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховний Суд України;
особи, які беруть участь у справі:
особи, які захищають свої права та інтереси, – позивач, відповідач, треті особи, заявники та заінтересовані особи у справах окремого провадження, заявники та боржники у справах наказного провадження. Ці суб’єкти мають матеріальний і процесуальний інтерес у справі;
особи, які захищають права та інтереси інших осіб, – Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади та місцевого самоврядування, представники. Вони не мають особистого інтересу на предмет спору (не мають матеріального інтересу, а мають лише процесуальний інтерес у справі), але їхні права обумовлюються компетенцією, якою вони наділяються залежно від виконуваних ними функцій та повноважень.
особи, які залучаються до участі у справі для сприяння у здійсненні правосуддя (мають назву – особи, які не беруть участі в справі або інші учасники процесу) – свідки, перекладачі, експерти, спеціалісти, особи, що надають правову допомогу, секретар судового засідання, судовий розпорядник. Вони не мають юридичного інтересу до процесу, в результаті чого не наділені правом впливати на його хід.
Цивільні процесуальні правовідносини виникають у процесі правоохоронної діяльності суду, в зв'язку з цим їх об’єкт тісно пов’язаний з об’єктом матеріальних правовідносин, з приводу якого виникає цивільне судочинство.
Об’єктом цивільних процесуальних правовідносин є процесуальні наслідки, на досягнення яких спрямовуються процесуальні права, обов’язки та дії суб’єктів.
Загальний об’єкт – це матеріально правовий спір чи інша вимога, що знаходиться на вирішенні суду.
Спеціальний об’єкт – це результат, який досягається в процесі здійснення конкретних правовідносин.
Зміст цивільних процесуальних правовідносин складають процесуальні права і обов’язки їх суб’єктів, а також дії з приводу їх реалізації.
Цивільні процесуальні права і обов’язки виникають і реалізуються по мірі руху процесу.
Види цивільних процесуальних прав та обов’язків:
загальні процесуальні права та обов’язки – такі права та обов’язки, якими наділені усі учасники процесу, незалежно від змісту юридичної заінтересованості
спеціальні права та обов’язки – це такі права та обов’язки, які визначаються залежно від процесуального статусу учасника процесу.
Висновок. Цивільні процесуальні правовідносини – це суспільні відносини, врегульовані нормами цивільного процесуального права, які складаються між судом та іншими учасниками процесуальної діяльності в процесі здійснення правосуддя по цивільним справам та при виконанні судових рішень.
Систему цивільних процесуальних правовідносин складають три елементи: суб’єкт, об’єкт і зміст. Особливістю правовідносин є те, що обов’язковим суб’єктом є суд. Саме з ним вступають у правовідносини всі інші суб’єкти.
Підставою виникнення правовідносин є юридичні факти, передумовами – правова норма (правові норми) та праводієздатність.