Права та обов’язки подружжя по утриманню

Сімейний кодекс (ст. 75) встановлює обов’язок дружини та чоловіка матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І-ї, ІІ-ї чи ІІІ-ї групи. Один із подружжя є таким, який потребує матеріальної допомоги, якщо його доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Права на утримання не має той із подружжя, хто негідно поводився у шлюбних відносинах, а також той, хто став непрацездатним у зв’язку із вчиненням ним умисного злочину, якщо це встановив суд. Розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї під час шлюбу.

Якщо у зв’язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім’ї, хворобою та іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав змоги отримати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв’язку з розірванням шлюбу (протягом трьох років від дня розірвання шлюбу) і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу.

Утримання одному з подружжя надає інший із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджують у грошовій формі. Їх сплачують щомісячно, але, за взаємною згодою, можуть бути сплачені наперед. Подружжя має право укласти договір про надання утримання одному з них, у якому визначити умови, розмір, строки виплати аліментів. Договір укладають у письмовій формі і нотаріально посвідчують.

Взаємні права й обов'язки батьків та дітей

Батько і мати, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, мають рівні права й обов'язки щодо своїх дітей. Діти також мають рівні права і обов'язки щодо своїх батьків, незалежно від того, чи перебували їхні батьки у шлюбі між собою.

Батько і мати дитини, які перебувають у шлюбі, а також мати, яка не перебуває у шлюбі, зобов’язані забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров’я, крім випадків, якщо дитина має істотні вади фізичного і (або) психічного розвитку, а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в державному органі РАЦС. Реєстрацію провадить державний орган РАЦС з одночасним визначенням походження дитини та присвоєнням їй прізвища, ім’я та по батькові і засвідчує Свідоцтвом про народження.

Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров’я дітей, їх фізичний, духовний і моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати свою дитину. Заборонені будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, а також фізичні покарання та інші покарання, які принижують людську гідність дитини.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, обираючи для цього форми та методи, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій або, якщо вона досягла чотирнадцяти років, безпосередньо до суду.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування, зокрема якщо хтось із них перебуває у надзвичайній ситуації (лікарні, місці затримання та позбавлення волі тощо).

Батьки мають право на самозахист своєї дитини, повнолітніх дочки та сина. Батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправомірною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Питання виховання дитини батьки вирішують спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Той із батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану іншому з батьків. Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, інший із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Дитина має право на те, щоб її вислухали батьки, інші члени сім'ї, посадові особи з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї, у тому числі при вирішенні спору щодо її виховання, місця проживання, про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.