Поняття шлюбу, умови і порядок його укладення

Шлюб — це добровільний, рівноправний сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, що породжує між подружжям взаємні особисті немайнові й майнові права та обов'язки.

Характерними ознаками шлюбу за законодавством України є:

1) шлюб – союз чоловіка і жінки, захищений державою;

2) шлюб – добровільний союз;

3) шлюб – рівноправний союз. Рівність виявляється як щодо особистих немайнових прав (право на прізвище, місце проживання, вибір професії), так і щодо майна, яке нажите спільною працею під час шлюбу;

4) шлюб – союз, який укладають з дотриманням правил, встановлених державою;

5) шлюб – союз, обумовлений метою створення сім'ї, народження і виховання дітей, ведення спільного господарства.

Порядок і умови укладення шлюбу

Для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які одружуються, і досягнення ними шлюбного віку. Шлюбний вік встановлений: 18 років для чоловіків і для жінок. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Не допускається укладення шлюбу:

0. між особами, з яких хоча б одна на час укладання шлюбу перебуває вже в іншому шлюбі;

1. між особами, які є родичами прямої лінії споріднення, між повнорідними і неповнорідними, двоюрідними братами і сестрами, рідними тіткою, дядьком та племінником, племінницею, а шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення;

2. між особами, з яких хоча б одну суд визнав недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними. В цьому випадку шлюб визнається недійсним.

Державна реєстрація шлюбу

Правове регулювання сімейних відносин в Україні здійснює тільки держава. Закон вимагає обов’язкової державної реєстрації шлюбу. Визнається шлюб, укладений лиши в органах державної реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя і дітей, в інтересах держави й суспільства. Проживання однією сім’єю жінки і чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

У ст. 31 закріплені норми нового інституту сімейного права – заручин. Зарученими вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Хоча заручини не створюють обов’язку вступу в шлюб, особа, котра відмовилася від шлюбу, зобов’язана відшкодувати іншій стороні затрати, які вона понесла у зв’язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Проте такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо відмова від шлюбу була викликана протиправною, аморальною поведінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

Укладення і реєстрація шлюбу відбувається у відповідних державних органах РАЦС. Шлюб укладають після закінчення місячного терміну після подачі бажаючими одружитися заяви в державний орган реєстрації актів цивільного стану. З поважних причин керівник органу державної реєстрації актів цивільного стану дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку. Присутність нареченої та нареченого в момент укладення шлюбу є обов’язковою. Шлюб укладають урочисто, у паспортах подружжя роблять запис про укладення шлюбу, їм видають Свідоцтво про шлюб. Закон не забороняє релігійного обряду шлюбу, однак релігійний обряд шлюбу не має правового значення і є особистою справою громадянина, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям, можуть укласти шлюбний договір. Договір укладають у письмовій формі й нотаріально посвідчують. Якщо його стороною є неповнолітня особа, то потрібна письмова згода її батьків або піклувальника. У шлюбному договорі регулюють майнові відносини між подружжям, визначають їхні майнові права і обов’язки. Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми. Шлюбний договір може бути змінено подружжям чи за рішенням суду. Подружжя також має право відмовитися від нього. На вимогу одного з подружжя договір може бути розірваний за рішенням суду або визнаний недійсним з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Сім’ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім’ї має одинока особа. Згідно зі ст. 5 Сімейного кодексу, держава зобов’язана охороняти сім’ю, дитинство, материнство, батьківство, створювати умови для зміцнення сім’ї. Сім'я — первинний і основний осередок суспільства. Вона займає головне місце у житті людини, порівняно з іншими формами людської спільності.