1.2. Реалізація принципів навчання при формуванні соціокультурної компетенції у навчанні читання англомовних текстів

Розкриття методичних передумов формування СКК у майбутніх вчителів при навчанні читання англомовних текстів знаходить своє відображення у сукупності взаємопов’язаних загальних і спеціальних методичних принципів.

В сучасній методиці навчання ІМ відсутня загальноприйнята систематизація методичних принципів навчання. Дослідники пропонують різні класифікації (О.Д. Митрофанова, М.В. Ляховицький, Р.П. Мільруд, Ю.Д. Пассов, Г.В. Рогова, В.В. Сафонова, А.М. Щукін та інші). Вибір провідних принципів навчання обумовлений певними чинниками: концептуальною моделлю навчання, що є основою конкретного методу навчання; варіантом навчання та етапом навчання; діапазоном дії конкретної концептуальної моделі навчання [18, с.138-141].

При виборі методичних принципів навчання інтеграція комунікативно-діяльнісного та соціокультурного підходів до навчання ІМ визначається В.В. Сафоновою як оптимальна при розвитку комунікативної культури та соціокультурної освіченості студентів в умовах іншомовного навчання спілкування[18, с.8].

Серед загально методичних принципів в аспекті опосередкованої міжкультурної комунікації О.В. Бирюк пріоритетними визначає принципи комунікативності та врахування рідної культури при формуванні СКК у навчанні читання англомовних публіцистичних текстів [4, с.27].

Принцип комунікативності (В.Г. Костомаров, О.Д. Митрофанова, М.В. Ляховицький, Р.П. Мільруд, Ю.Д. Пассов, О.М. Соловова) передбачає відтворення у навчальному процесі основних параметрів реального процесу комунікації. реалізація цього принципу має на меті відтворення при формуванні СКК у навчанні читання студентів основних характеристик, властивих опосередкованому спілкуванню, як вмотивованість, ситуативність, активність і цілеспрямованість.

Вмотивований характер мовленнєвих дій студентів у процесі опосередкованого спілкування забезпечується комунікативно-пізнавальною чи інформаційною потребою, в цікавій, новій та актуальній соціокультурній інформації. Вмотивованість опосередкованої комунікації в навчальному процесі забезпечується відбором текстів, зміст яких відповідає читацьким інтересам студентів щодо соціокультурної тематики.

Принцип комунікативності передбачає також створення автентичного соціального контексту у навчальному процесі. Комунікативно-пізнавальна діяльність студентів при вирішенні соціокультурних завдань має бути ситуативно обумовленою. Моделюючи ситуативність опосередкованого спілкування в умовах навчання, необхідно враховувати її специфіку. На думку Л.А. Чернявської, ситуативність у своєму розвитку проявляється в до текстовій проблемній ситуації, в ситуації взаємодії читача з текстом при виконанні самої діяльності читання та в ситуації, що передбачає реакцію на прийнятий умовивід [4, с.27]. При формуванні СКК ситуативність опосередкованої міжкультурної комунікації визначається поставленим комунікативним завданням, видом читання та сферою використання отриманої соціокультурної інформації.

Цілеспрямованість полягає в прагматичності спілкування: дізнатися, отримати додаткову соціокультурну інформацію, що має знаходити відображення в інструкціях до вправ і способах їх формулювання, які мають створити пізнавальну потребу у новій актуальній соціокультурній інформації.

Принцип урахування рідної культури (В.В. Сафонова, А.В. Вартанов, Л.Б. Трушина) при формуванні СКК гуртується на принципі діалогу україномовної та англомовної культур. Викладачам необхідно враховувати рідну культуру студентів при визначенні труднощів соціокультурного плану, що можуть виникнути при читанні автентичних текстів. Обєктом цілеспрямованого засвоєння повинна виступати та соціокультурна лінгвістична та екстралінгвістична інформація, яка не співпадає соціокультурними реаліями рідної культури. Такий підхід дозволить попередити соціокультурну інтерференцію, тобто неадекватне перенесення інформації про соціокультурні реалії рідної країни на соціокультурну дійсність іншомовної країни. По-друге, реалізація вказаного принципу також не можливе без співставлення студентами рідної та іноземної культур. Вивчення іноземної культури за умов відсутності іншомовного середовища відбувається через призму первинної концептуальної картини світу, сформованої при оволодінні рідною культурою та мовою. Опора на рідну культуру при формуванні СКК дає можливість не тільки усвідомити специфіку світосприйняття носіїв ІМ, але й особливостей менталітету власного народу. Психологічні особливості читання – внутрішній характер сприйняття та розуміння інформації без зовнішніх проявів – ускладнюють керування навчально-пізнавальною діяльністю студентів при навчанні читання з метою формування СКК.

Одним з шляхів активізації розумової діяльності студентів є проблемне навчання. У дослідженнях І.Л. Андрєєвої, М.Л. Вайсбурд, І.І. Меркулової вивчаються можливості використання проблемних завдань при навчанні читання іншомовних текстів у загальноосвітній школі та немовному вищому навчальному закладі. О.В. Бирюк [3, с.13]. розглядає шляхи реалізації принципу проблемності при формуванні у студентів філологічних факультетів СКК у навчанні читання англомовних текстів. При формуванні СКК на матеріалі іншомовних текстів дослідниця виділяє два принципи реалізації принципу проблемності. По-перше, створення під керівництвом викладача проблемних ситуацій з допомогою проблемних завдань для роботи з текстом. По-друге, проблема може бути закладена в самому змісті тексту.

Проблемна ситуація може бути закладена в змісті тексту з соціокультурним потенціалом за умови наявності в ньому недостатньої, суперечливої соціокультурної інформації. У ході вирішення проблемного завдання, що ґрунтується на наявній у тексті і недостатній соціокультурній інформації, необхідно націлювати студентів на актуалізацію фонових знань, або на здобуття нових знань при роботі з довідковою літературою. Наявність суперечливої соціокультурної інформації вимагає від студентів її аналізу та обґрунтування власної позиції.

Розглянуті загальні методичні принципи, слід доповнити спеціальними методичними принципами навчання читання, розробленими С.К. Фоломкіною [22]. Навчання читання з метою формування соціокультурної компетенції як навчання мовленнєвої діяльності на меті має розуміння соціокультурного змісту тексту. Реалізації вказаного принципу сприяє:

1) використання автентичних текстів;

2) наявність комунікативного завдання в інструкції до вправи, яка вмотивовано і цілеспрямовано керує діяльністю студентів при навчанні читання;

3) спрямованість контролю на перевірку розуміння соціокультурного змісту статей.

Відповідно до другого принципу навчання читання текстів з соціокультурним змістом є пізнавальним процесом. Пізнавальна діяльність студентів при читанні забезпечується відбором англомовних текстів, що містять цікаву та актуальну для студентів соціокультурну інформацію.

Читання має включати не лише рецептивну, а й репродуктивну діяльність, а саме цілеспрямоване формування лінгвокраїнознавчих навичок прогнозування соціокультурного лексичного наповнення тексту та структурно-орієнтованого вміння прогнозувати його соціокультурний зміст, на базі наявних у них фонових знань про англомовну дійсність.

Навчання читання англомовних текстів має відбуватися за допомогою перенесення прийомів смислової обробки інформації, якими студент володіє при читанні рідної мови, такими як орієнтація на зміст тексту та вміння читати по різному.

Реалізація зазначених принципів навчання при формуванні СКК залежить від створення деяких умов:

– формування у студентів ставлення до читання як до спілкування з носіями ІМ опосередкованого текстом;

– практичний комунікативний характер інструкцій до вправ, що пов’язані з подальшим використанням отриманої при читанні соціокультурної інформаці;

– забезпечення при навчанні читання послідовності видів читання, властива процесу читання текстів того чи іншого жанру рідною мовою;

– ступінь складності мовного матеріалу для читання має відповідати рівню сформованості лінгвокраїнознавчих навичок на відповідному етапі навчання читання.

Ярміна Т.Н. [24], чиє дослідження присвячене проблемі формування соціокультурної компетенції у студентів-лінгвістів на базі читання юмористичної літератури, в основу методики формування соціокультурної компетенції при читанні виділяє наступні принципи:

– принцип доступності, що передбачає поетапний перехід від достатньо простих до розуміння текстів, що містять комунікативні та мовні труднощі(полісемія, гра слів, каламбур…), та соціокультурні труднощі(англійський менталітет, етнолінгвістичні елементи, інтертексти);

– принцип інтертекстуальної складності - від матеріалів, що не містять інтертексти, що передують чи відбуваються паралельно з ними в часі, до матеріалів, що містять інтертекстуальні зв’язки, що ускладнюють контекст та являють собою труднощі для розуміння;

– принцип урахування різниці менталітету, адже в основі світосприйняття кожного народу існує своя система предметних значень, соціальних стереотипів, когнітивних систем, що по-різному відображається в тексті;

– принцип паралельного вивчення мови та культури, що передбачає одночасне співставлення лінгвістичних феноменів разом з представленими в них культурними цінностями. Порівнюючи юмор носіїв англомовної культури з юмористичною літературою рідного народу, знаходячи в ньому контрасти, студенти розвивають здатність краще розуміти свою мову та культуру.

Розглянуті вище загальні та спеціальні методичні принципи створюють теоретичне підґрунтя для організації навчання читання з метою формування у майбутніх вчителів СКК. Так, принцип комунікативності передбачає моделювання у процесі навчання читання таких ознак опосередкованої комунікації як ситуативність, вмотивованість, активність та цілеспрямованість. Принцип урахування рідної культури реалізується при визначенні труднощів соціокультурного характеру та при співставленні рідної та іншомовної культури. Принцип проблемності реалізується при розв’язанні проблемних ситуацій, закладених у зміст самого тексту або створених викладачем за допомогою проблемних завдань до тексту. Відповідно до розглянутих спеціальних принципів навчання читання соціокультурних текстів відбувається як навчання мовленнєвої діяльності та як пізнавальний процес, що включає рецептивну та репродуктивну діяльність студента і передбачає перенесення прийомів смислової обробки інформації, яким студент володіє при навчанні читання рідною мовою. Навчання читання з метою формування соціокультурної компетенції буде успішним за умови використання автентичних текстів, наявності комунікативного завдання в інструкції до вправи, спрямованості контролю на перевірку розуміння соціокультурного змісту тексту. В основі методики формування соціокультурної компетенції при читанні мають бути наступні принципи: принцип доступності, принцип інтертекстуальної складності, принцип урахування різниці менталітету, принцип паралельного вивчення мови та культури.