Розділ 1 теоретичні передумови формування соціокультурної компетенції у читанні

1.1. Потенціал соціокультурного змісту іншомовних автентичних текстів у навчанні читання

Відповідно до програми, мета навчання іноземної мови студентів мовних спеціальностей ВНЗ полягає в оволодінні ними комунікативною, лінгвістичною, соціокультурною компетенціями для конструктивної участі в актах автентичного спілкування за чотирма видами мовленнєвої діяльності [16, с. 22]. Реалізація опосередкованої комунікації у навчальному процесі забезпечується, на нашу думку, використанням англомовних автентичних текстів (ААТ), у змісті яких відтворене реальне спілкування, норми і моделі спілкування, властиві соціуму країни, мова якої вивчається. Враховуючи специфіку навчальних умов, розглядаємо джерелом опосередкованого спілкування комунікативну потребу в цікавій, соціокультурній інформації на основі використання потенціалу комунікативного змісту англомовних текстів.

Соціокультурним аспектом навчання іноземних мов займалися багато дослідників (М.А. Аріян, Є.М. Верещагін, І.А. Воробйова, Н.І. Гез, М.Б. Євтух, І.О. Зимня, Н.Б. Ішханян, Ю.І. Пассов, В.Г. Редько, В.В. Сафонова, Л.М. Смелякова, Г.Д. Томахін, В.М. Топалова, P. Adler, D. Brown, M. Byram, E.Hall, R.Lado та інші). Вищим мовним педагогічним навчальним закладам в цьому питанні присвячено роботи Н.А. Ігнатенко, В.О. Калініна, Т.М. Колодько, Р.П. Мільруд, Л.П. Рудакової. У контексті проблеми формування іншомовної компетенції у читанні за останні десятиріччя було проведено значну кількість наукових досліджень. Написано кілька фундаментальних праць з навчання іншомовного читання видатними методистами: С.К. Фоломкіною (1987) [22], З.І. Кличниковою (1983) [9], Т.С. Сєровою (1988).

Неодноразово зазначена проблема була висвітленою у монографіях зарубіжних авторів: D. Milan (1987) [28], J. Langan (1995) [27], Ch. Nuttall (1996) [30], K .Brinker (1997) [26], J.Ch. Alderson (2000) [24] тощо. Доцільність паралельного вивчення мови та культури наголошувалася багатьма вченими, такими як Н.Ф. Бориско, Є.М. Верещагін, В.В. Сафонова, О.О. Селіванова, П.В. Сисоєв, Л.П. Смєлякова, Л.П. Струміла, О.Б. Тарнопольський, С.Г. Тер-Мінасова та іншими.

Проведено дисертаційні дослідження, в яких наведено когнітивно-комунікативну методику навчання іншомовного читання (Т.О. Вдовіна [6]), розглянуто проблемно-індивідуалізований підхід до навчання читання (І.Л. Андреєва [1]), досліджено мовленнєвий (Н.М. Топтигіна [21]) та соціокультурний потенціал англомовних текстів (О.В. Бирюк [5], Л.П. Рудакова [17], І.В. Чепик [23] тощо).

У контексті нашого дослідження зазначимо, що Т.О. Вдовіна розробила методику навчання майбутніх учителів ІМ читання англійських художніх текстів. У дослідженні наголошувалося на потребі майбутніх учителів у читанні англомовних художніх текстів [6, с. 4-5]. О.В. Бирюк наголошує на важливості роботи саме з публіцистичним жанром при формуванні СКК у читанні.

Соціокультурна компетенція складається з низки взаємопов’язаних компонентів, а саме країнознавчої, лінгвокраїнознавчої та соціолінгвістичної компетенції. Особливістю формування соціокультурної компетенції у студентів педагогічних ВНЗ є орієнтація на формування особистості, яка володіє соціокультурними знаннями, вміє їх використовувати та може адаптувати цей матеріал до рівня учня середньої школи, навчити учнів орієнтуватись та взаємодіяти в полікультурному світі.

Країнознавча компетенція включає знання про національний характер народу, суспільно-державний устрій країни, освіту, культуру, побут, традиції. Майбутній педагог має володіти країнознавчими знаннями, адже він стає інформаційним джерелом для своїх учнів: викладач формує толерантне, розуміюче, критичне ставлення до культурних традицій різних країн, що є важливим в сучасному світі, де нерідко відбуваються міжнаціональні конфлікти на ґрунті націоналістичних настроїв.

Лінгвокраїнознавча компетенція є здатністю сприймати мову з національно-культурними особливостями і вміння використовувати мовні одиниці національно-культурного забарвлення відповідно до мовленнєвих ситуацій. Наприклад, читання творів англомовних письменників дають змогу не тільки формувати та вдосконалювати лексичні навички, а й оволодіти певними фоновими (культурно-країнознавчими) знаннями і ознайомитися з певними стандартами комунікативної поведінки. «Соціокультурна компетенція у читанні є здатністю студентів орієнтуватися в структурно-смисловій організації іншомовного тексту, розпізнавати, адекватно розуміти та критично інтерпретувати соціокультурну інформацію, яку він містить» [5, c.125]. А випускник педагогічного ВНЗ має вміти ще самостійно підібрати текст, адаптувати при необхідності, розробити завдання та навчити учнів розуміти та критично аналізувати соціокультурні факти.

Соціолінгвістична компетенція – знання особливостей мовленнєвого етикету і невербальної поведінки тієї або іншої нації та навички використання їх у реальних життєвих ситуаціях. Мовленнєвий етикет є певною стратегією мовленнєвої поведінки, що спрямована на попередження полікультурного непорозуміння, або навіть конфлікту, що реалізується в процесі мовлення за допомогою певних правил та мовленнєвих моделей та тактичних прийомів поведінки. Майбутні вчителі мають знати як побудувати педагогічний процес так, щоб навчити учнів стандартам іншомовної комунікації, використовуючи власний приклад та моделюючи типові комунікативні ситуації.

Усі компоненти соціокультурної компетенції взаємопов’язані і оволодіння ними має відбуватися комплексно. А відтак, під соціокультурною компетенцією майбутнього вчителя іноземних мов розуміється здатність особистості, що виражається в гармонії країнознавчої, лінгвокраїнознавчої, соціолінгвістичної компетенцій, які дозволяють йому розуміти закономірності розвитку культури, орієнтуватись у традиціях, реаліях, звичаях, духовних цінностях не лише свого народу, але й інших націй, уміти спілкуватись іноземною мовою в сучасному світі, оперуючи культурними поняттями різних народів та вміти навчити всім цим аспектам своїх учнів. Вважаємо за потрібне дати визначення СКК в читанні як системі соціокультурних знань, навичок і вмінь, яка забезпечує здатність студентів орієнтуватися в структурно-смисловій організації тексту, розпізнавати, адекватно розуміти та критично інтерпретувати експліцитну й імпліцитну соціокультурну інформацію, що він містить[5]. На думку О.В.Бирюк, структура СКК компетенції включає два компоненти: структурно-орієнтовний і лінгвокраїнознавчий, кожен з яких має свою цільову домінанту. Зміст цих компонентів складають відповідні знання, навички та вміння.

Структурно-орієнтовний компонент СКК містить 1) структурно-функціональні знання про композиційну структуру тексту; 2) структурно-орієнтовні навички виділяти структурні частини тексту; визначати їхні комунікативні функції; 3) структурно-орієнтовні вміння орієнтуватися в структурно-смисловій організації тексту; “читати” графічну й образну соціокультурну інформацію; прогнозувати соціокультурний зміст тексту за його структурною(ими) частиною(ами).

До складових лінгвокраїнознавчого компонента СКК дослідниця віднесла: 1) соціокультурні лінгвістичні знання про джерела національно-культурної інформації в англійській мові, соціокультурну наповненість лексики тем, що вивчаються відповідно до вимог чинної Програми, відношення еквівалентності й безеквівалентності між мовними одиницями англійської і української мов та екстралінгвістичні знання історико-культурного, соціального, етнокультурного, семіотичного, географічного, затекстового фонів; 2) лінгвокраїнознавчі навички розпізнавати й адекватно розуміти мовні одиниці з національно-культурною семантикою; встановлювати їхні парадигматичні та синтагматичні зв’язки; встановлювати відношення еквівалентності – безеквівалентності між національно маркованими мовними одиницями іноземної та рідної мови; виділяти загальнокультурний і національно-специфічний компоненти в мовних одиницях; прогнозувати соціокультурне лексичне наповнення тексту за предметом повідомлення; 3) лінгвокраїнознавчі вміння пізнавального характеру виділяти в тексті соціокультурні факти, співвідносити та узагальнювати їх; виділяти в тексті експліцитно виражену соціальну оцінку; вилучати імпліцитно виражену соціальну оцінку; 4) лінгвокраїнознавчі вміння інтерпретаційного характеру створювати соціокультурний портрет англомовних народів і країн; порівнювати англомовну культуру з рідною.

Бєлякова Н.М. [2], що займається проблемою формування соціокультурної компетенції у студентів початкових курсів при самостійній роботі в інтернеті, доповнює структуру соціокультурної компетенції психологічною та технологічною складовими та розглядає СКК на лінгвістичному, соціальному, психологічному та комунікативно-технологічному рівнях

За Мільруд Р.П., Гончаровим А.А., визначаємо комунікативний зміст тексту як співвіднесення його сутності з досягнутими цілями комунікації. Розуміння комунікативного змісту полягає у єдності та ступені співпадіння змісту, що вкладений в текст як автором, так і читачем [11, с. 13]. Рівень розуміння залежить від системи очікувань, знань та досвіду читача. Дослідники наголошують, що розуміння тексту проходить три фази:

– ідентифікація (порівняння з наявними уявленнями про текст);

– асиміляція (засвоєння найбільш важливої частини тексту);

– акомодація (застосування отриманих із тексту знань до нової ситуації) [11, с. 15].

Розуміння тексту неможливе без належного рівня розвитку критичного мислення. Воно є основою критичного читання, без якого не можливе глибоке розуміння комунікативного змісту будь-якого тексту. Критичне мислення залежить від таких факторів:

– когнітивного (вилучення інформації із тексту);

– афективного (емоційне сприйняття тексту читачем);

– конотативного (індивідуальна інтерпретація тексту читачем);

– поведінкового (індивідуальна реакція читача на текст) [11, с. 15]. Усі ці фактори цілеспрямовано формуються при навчанні різних видів читання, особливо ознайомлювального.

Таким чином, соціокультурний компонент навчання ІМ забезпечує володіння студентами ІМ як засобом пізнання іншомовної культури та засобом міжкультурної безпосередньої й опосередкованої комунікації у професійних цілях. Проблема врахування комунікативного та соціокультурного змісту англомовних текстів для розвитку вмінь читання студентів мовних спеціальностей розглядається у методичній літературі. Недостатньо дослідженим є аспект застосування потенціалу комунікативного змісту ААТ при різних видах читання при формуванні соціокультурної компетенції у читанні майбутніх учителів ІМ, що і є перспективою подальшого вивчення.