Створення партитури логічного читання відбувається в такій послідовності:

1) з'ясування головної думки тексту;

2) обґрунтування логічного центру (головні слова в залежності від основної думки тексту);

3) визначення місць логічних пауз;

4) виділення логічного наголосу в реченнях;

5) знаходження додаткових наголосів у логічних ланках, позначених паузами;

6) встановлення мелодики читання залежно від місця логічного наголосу;

7) інтонування читання відповідно до змісту й структури тексту.

Опрацювання партитури (розбивки) виразного читання тексту відбувається після опрацювання фактичного його змісту (шостий етап роботи над текстом). За допомогою партитури вчитель може працювати над виразністю в структурі уроку. Опрацювання партитури — це не тільки виразність, а й подальше усвідомлення змісту тексту — співвідносять ідею (головну думку) із словами тексту, виділяють найголовніші (ключові) за смислом слова тощо.

Партитуру (розбивку, розмітку) для виразного читання вчитель може складати разом з учнями або дати свою. Це залежить від мети навчання та підготовки класу.

Наводимо далі зразок партитури логічного читання текстів.

Верба — мов дівчина золотокоса

— головна думка — любов до рідного краю;

— логічний центр — на Батьківщині: бо Батьківщина — це найдорожче для нас (позначено двома лініями);

— логічні паузи позначені | , || (у кінці речень, на розділових знаках та синтагматичні);

— знаходження логічного наголосу для речення та додаткових, виділені однією лінією та пунктиром (слабкіші);

— встановлення мелодики читання залежно від місця логічного наголосу:

— інтонування: тон читання — розповідний, спокійний; третій абзац — спочатку із сумом, далі — із сподіваннями.

Наводимо далі партитуру (розбивку) виразного читання вірша.

Методика опрацювання партитури:

— головна думка вірша — наступила зима, все заснуло;

— логічний центр — прийшла зима... , усе заснуло..., зачарувала все..., підкреслюємо двома горизонтальними лініями; визначаємо також слова, що пояснюють (розкривають) логічний центр — білим полотном, блискучим снігом; сонце не так дивиться, як літом, не таким блискучим світом; замовкла річка; верболіз, окутий снігом і морозом; дрімають тополі; очерет дріма;

— логічні паузи позначені | , || (у кінці речень, на розділових знаках та синтагматичні);

— знаходження логічних наголосів для речення та додаткових, позначено однією лінією і пунктиром (слабкіший);

— встановлення мелодики читання: ↗, ↗ ↘,↘;

— інтонування: тон розповідний, спокійний; читають повільно, зачаровано.

Такою партитурою (розміткою) вчитель керується, коли читає текст перший раз, щоб забезпечити відповідне наслідування учнями.

Після складання партитури проводимо спеціальне читання (партитурне) для її запам'ятовування: читають текст всі хором (вчитель голосніше); знову читає вчитель і весь клас пошепки, напівголоса; читання учнями за записом на платівці (з паузою після кожною речення, її заповнюють діти); вчитель і учні, що добре читають; читає хороший учень і посередній в парі; індивідуальне чигання — оцінки і т.п.

Досвід свідчить, що логічна розмітка (партитура) тексту доступна молодшим школярам. Вони з цікавістю знаходять «головні слова» в тексті, в реченні, пояснюють позначення, вчаться відтворювати все в своєму мовленні. Якщо складна партитура виразного читання, то вчитель дає її заздалегідь опрацьовану. У решті випадків треба партитури складати разом з учнями.

Вибору правильного інтонування тексту перш за все сприяє розуміння його змісту та структури.

Інколи з метою викликати емоційне ставлення до зображеного вчитель пропонує поглянути на райдужний світ, намальований у вірші (Леся Українка. «Спить озеро».): Що змальовано? Яку картину? Якими фарбами поетеса створила образ дивного, чарівного сну? Усі фарби створюють відчуття срібно-білого візерунка зимового сну. Отже, читаємо з піднесенням, з теплотою. Емоційно-образний аналіз тексту збагачує чуттєвий досвід дитини, що важливо в дійовому читанні для втілення авторського задуму. Формуванню образної виразності сприяє аналіз музичних особливостей під час вивчення цього ж вірша: постійний повтор приголосних звуків [з],[с] відтворює мерехтливе сяйво візерунка, а постійне звучання голосних [і],[а] ([йа| — я) підкреслює витонченість візерунка.

Щоб учень зміг донести в читанні ідею твору, необхідно розділити твір на смислові, логічно завершені частини, визначити думку (повідомлюваний факт) і смисл: для чого факт повідомляється, які почуття, переживання він має викликати у слухачів (значення його в даній конкретній ситуації).

А. Костецький. Проста арифметика

Факт Думка Смисл

Якщо завзято працю- Перетворити житія лю- Треба добре працюва-

вати, з бажанням, з дей на зелений, співу- ти, натхнено, щоб зро-

радістю, гуртом, «від- чий, заквітчаний сад стала наша країна.

няти неохоту», то «бу- зможе тільки радісна

демо мати один ре- натхненна праця всіх

зультат — зелений, людей.

співучий, заквітчаний

сад!»

За такого аналізу учень зрозуміє, що вірш потрібно читати з інтонацією глибокої впевненості, переконаності.

Під час читання прозових творів важливо до кожної виділеної за смислом частини записувати на дошці один під другим підтекст «у вигляді невеличких речень»: «Жахливо», «Страшно», «Невже буде біда?», «От добре», «Молодець!». Такі слова підказують учневі, з якими почуттями треба читати частину вірша чи оповідання.

У ряді випадків визначити правильний тон читання допоможе роз'яснення ситуації.

Отже, виразність читання формується не тільки на основі імітації, але головним чином — у процесі аналізу тексту, на основі глибокого його розуміння. Створення партитури виразного читання тексту — подальша робота по усвідомленню його фактичного змісту. Тому навчання учнів виразно чигати — це не тільки заключна частина опрацювання тексту. У підготовці до виразного читання учнів можна виділити такі етапи:

— виразне читання вчителем тексту у первинному читанні (як підсумок самостійної роботи учнів по його озвучуванню);

— з'ясування фактичного, ідейного та емоційно-образного змісту тексту в єдності з аналізом мовних та композиційних засобів;

— розмітка тексту (партитура читання) на основі усвідомлення ідейно-змістової та емоційно-образної сторін тексту — визначення пауз, логічних наголосів, тону та темпу читання, логічної мелодики, інтонації.

Роботу над виразністю мовлення та читання треба проводити систематично, на кожному уроці. Виразність мас бути такою ж вимогою до читання, як і правильність, плавність, розуміння (тексту). Крім того, систематична робота в цьому напрямку виховує в дітей вміння глибоко розуміти зміст тексту, його ідейну спрямованість, відчувати красу поетичних образів і виразності засобів. Все це сприяє естетичному вихованню та розвиткові художнього смаку в школярів.