Пам’ятка «Як навчитися виразно читати віршові твори»

1. Вдумливо прочитай вірш.

2. З’ясуй лексичне значення не зрозумілих тобі слів.

3. За змістом та ідеєю твору визнач настрій, з яким читатимеш твір.

4. У кожному рядку визнач (підкресли олівцем) стрижневе слово, тобто слово, на яке падає логічний наголос (слово, яке слід інтонаційно голосом виокремити, бо воно найвагоміше в рядку чи реченні).

5. Познач олівцем паузи:

а) кома – ледь помітна пауза (позначка – /);

б) двокрапка й тире – помітна пауза (позначка – //).

в) крапка – явна пауза із інтонацією завершеності (позначка – ///).

6. Ліворуч від кожного рядка постав стрілку, що передає тон читання:

а) підвищення тону – стрілка вгору (↑);

б) зниження тону – стрілка вниз (↓);

в) рівний тон – горизонтальна стрілка (→).

7. Прочитай кілька разів вірш з дотриманням вимог усіх позначок.

8. Читаючи вірш, уявляй картини, які виникають, і запам’ятовуй їх послідовність.

9. Вивчивши вірш напам’ять, виразно прочитай його своїм близьким і з’ясуй, що б вони побажали тобі для кращого прочитання твору. Врахуй їхні побажання.

Пам’ятка декламатора

1. До читання напам’ять повтори про себе текст вірша.

2. Перед тим як декламувати, займи зручну й правильну позу (стань рівно, розправ плечі, набери потрібну кількість повітря). Для впевненості на початку читання можеш дивитися періодично на двох-трьох учнів, з якими товаришуєш (щоб відразу не знітитися), а згодом, оволодівши ситуацією, слід розсіювати свою увагу по всьому класу.

3. Назви автора й твір, який читатимеш.

4. Читання вірша можеш супроводжувати жестами, проте рухи рук мають бути стриманими, не втомлювати й відволікати слухача.

5. Не поспішай під час читання, набирай повітря рівними частинами під час пауз.

6. Декламуючи, уявляй картини, які озвучуєш, і з відповідним темпом і настроєм передавай їх.

7. Не варто занадто голосно читати вірш, оскільки майстерність у читанні художнього твору визначається передусім темпом, інтонацією, дотриманням пауз, настроєм, а також мімікою, жестами та ін.

Розмічання мовних тактів (скісні риски) і читання за ними потрібні для того, щоб змусити учня аналізувати фрази і вникати в їх суть, адже не вникнувши в неї, не скажеш правильно фрази.

Іі. Техніка мовлення. Формування навичок виразного читання в учнів

(Методика читання: Навчальний посібник. -Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2008)

Виразність - найслабше місце в розвитку навички читання. Вимога "читай виразно" виконується учнями по-різному: з помилковою інтонацією, з викрикуванням, підвищенням тону і т.п. Потребують подальшого дослідження питання обсягу та змісту роботи з виразного читання в умовах навчально-виховного процесу уроку читання, можливостей використання теорії та практики виразного читання в системі уроку, добору прийомів та форм роботи з формування навичок виразного читання, методик підготовки до виразного читання та аналізу їх школярами.

Молодші школярі мають оволодівати елементарною грамотою виразного читання, вчитись виділяти логічний центр в тексті, логічні наголоси в реченнях, робити паузи, підвищувати і понижувати голос, добирати відповідну інтонацію мовлення чи читання.

Все це сприяє поглибленню розуміння змісту навчального тексту, розвиткові навичок виразно читати. Отже, в структурі уроку читання має бути спрямування на виразне читання. Це шостий компонент на етапі опрацювання нового навчального матеріалу на уроці читання. Важливим тут є — опрацювання партитури (розмітки) для виразного читання тексту (разом з вчителем або самостійно) на основі усвідомлення ідейно-змістових та емоційно-образних сторін тексту.

І. Одночасно з розвитком виразності зв'язного мовлення формуємо й техніку мовлення: дихання, чіткість і правильність вимови звуків. На початковому етапі навчання (перший, другий класи) перш за все треба працювати над диханням. Від цього залежить сила і рівномірність мовлення, зміст і краса його взагалі. Надмірне дихання приводить до зриву голосу та до труднощів у мовленні.

Дихальний цикл складається з трьох фаз: 1) вдих, 2) видих, 3) паузи (відпочинок м'язів). Мовлення та читання відбувається на видиху (з'являється звук голосу): глибокий швидкий вдих + коротка затримка повітря і плавний повільний видих (промовляється певна група слів). Від глибини вдиху залежить сила видиху. Повітря діти мають набирати домірно довжини фрази. Треба вчити їх правильно набирати повітря, управляти видихом та розподіляти його економно.

Кількість набраного повітря для мовлення чи читання не повинна бути надмірною, бо його важко утримати в легенях, воно стрімко виривається, голосові зв'язки напружуються, щоб його утримати. Внаслідок цього голос звучить фальшиво, порушується плавність мовлення. Якщо ж струмінь повітря слабкий, то голосові зв'язки знову напружуються і виникає необхідність вдихнути повітря.

У легенях читця має бути деякий запас повітря, який може визвати вібрацію голосових зв'язок. Повітря в ротовій порожнині нагрівається, зволожується, голосові зв'язки не пересихають і можуть працювати тривалий час без напруги і труднощів. Ось чому корисні вправи на подовження дихання — вимова більшої частини фрази без поповнення запасу повітря в легенях.

Щоб спокійно і без напруження прочитати фразу, робимо перед початком читання вдих, на паузах додатково — добір повітря швидко і нечутно, щоб не порушити смислової структури фрази.

На уроках читання важливо вчити дітей читати прозові й віршовані твори з правильним виконанням вдиху, видиху і добору повітря. Для цього вчитель пропонує текст із спеціальною розбивкою — партитура дихання, дає зразок читання, діти імітують його. Наводимо дал. приклад такого опрацювання тексту.

(Вдих) Ніна Карнаухова не приготувала уроків | (добір повітря) і вирішила не йти до школи. ||(Вдих) Але щоб знайомі випадково не побачили, | (добір повітря) як вона під час робочого дня вештається з книжками по місту, | (добір повітря) Ніна крадькома пішла до гаю. ||

(А.Гайдар. «Совість»).

Порядок опрацювання: 1. Визначаємо паузи. 2. Позначаємо вдих, добір повітря.

Під час складання партитури дихання важливо враховувати, що добір повітря відбувається залежно від місця пауз. Паузи можуть бути в кінці речень ( || ), на місці розділових знаків і на синтагмах у складі речень ( | ). Більш тривала пауза — в кінці речення, робимо глибокий, але не надмірний вдих; менш тривалі — на синтагмах та розділових знаках в середині речення — непомітний, безшумний добір повітря.

У віршах в кінці кожного віршового рядка мають бути ритмічні паузи (або віршові). Вони відіграють конструктивну роль, розділяючи віршові рядки (ритмічні одиниці) і так організовують вірші ритмічно. На них робиться затримка дихання без добору повітря. Наводимо далі приклад партитури дихання для читання віршованого тексту.

(Вдих) — Чи є що | (добір повітря) золота дорожче на землі? -|| (затримка дихання)

(Вдих) у мудреця | (добір повітря) спитали якось люди. || (затримка дихання).

(Вдих) Недовго думав | (добір повітря) мудрий чоловік: | (затримка дихання)

(Вдих) — Дорожча дружба | (добір повітря) — є, | (добір повітря ) була і буде! ||

(М. Мітаров).

З технікою мовлення та читання пов'язані дикція і словесний наголос. Дикція - це чітка та правильна вимова звуків і їх сполучень, слів, фраз. Нечітке мовлення ускладнює сприймання тексту, неприємно впливає на слух, нерідко спотворює зміст.

Виразність залежить від уміння володіти голосом. Він характеризується силою, висотою, тривалістю (темп), звуковим забарвленням (тембр). Читання голосно та тихо, швидко чи повільно зумовлюється почуттями та намірами розповідача (читця), розумінням фактичного і образного змісту тексту.