Семінарське заняття 2

1. Договір прокату:

• Поняття та сфера застосування договору прокату.

• Сторони.

• Істотні умови та форма.

• Зміст договору прокату.

• Припинення договору прокату.

• Особливості прокату технічних засобів.

2. Договір найму (оренди) земельної ділянки:

• Поняття та істотні умови.

• Форма договору.

• Зміст договору.

• Підстави припинення договору.

3. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди:

• Поняття та форма договору найму будівлі або іншої капітальної споруди.

• Істотні умови договору найму будівлі або іншої капітальної споруди.

• Зміст договору найму будівлі або іншої капітальної споруди.

• Права на земельну ділянку при оренді будівлі.

4. Договір найму житла.

5. Договір найму (оренди) транспортного засобу:

• Поняття та істотні умови договору.

• Форма договору.

• Зміст договору.

• Особливості окремих різновидів договору найму (оренди) транспортних засобів.

Поняття договору прокату. Є. О. Харитонов, О. В. Старцев. Цивільне право України. Підручник., 2007

Згідно зі ст. 787 ЦК за договором прокату наймодавець, який зд. підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або тбов 'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк. Характеристика договору прокату

1. Сторонами є наймодавець і наймач. Як наймодавцем так і наймачем можуть бути як юридичні так і т ф. особи. Для наймодавця, як випливає, власне, з визначення ¦твору, що розглядається, діяльність із передачі речей у найм є її іприємницькою. Іншими словами, наймодавець, незалежно від того, є він юридичною чи фізичною особою, повинен мати статус \б'є.кта підприємницької діяльності для укладення договорів прокату. Наймач, на відміну від наймодавця, може укладати договори >рокату незалежно від наявності чи відсутності у нього статусу уб'єкта підприємницької діяльності. Тобто, договір прокату для іаймача може бути як підприємницькім, якщо укладається у зв'язку а здійсненням ним підприємницької діяльності, так і не бути таким.

2. Наймодавець передає або зобов'язується передати наймачу рухому річ. На відміну від класичного договору найму, предметом і кого є "майно", що включає в себе, окрім об'єктів матеріального віту — речей — і нематеріальні активи — майнові права та інші, за 788 ЦК предметом договору прокату є винятково рухома річ, тбто, матеріальний об'єкт, який можна вільно переміщувати у просторі без заподіяння йому шкоди. За договором прокату наймодавець передає або зобов'язується средати річ. Це означає, що річ може бути передана наймачу під і.іє укладення договору прокату; в такому разі договір прокату вва- < .і і йметься реальним. Також договір прокату може бути укладений \ мовою передання речі в майбутньому; в такому разі договір про- ¦ іі у буде консенсуальним, тобто таким, що вважається укладеним моменту погодження сторонами всіх істотних умов.

Предметом договору прокату є річ, яка використовується для задоволення побутових невиробничих потреб (ст. 788 ЦК). Проте предмет договорупрокату може використовуватися також і для виробничих потреб, якщо це встановлено договором. Останнє ще раз підкреслює, що договір прокатудля наймача може як мати характер підприємницького, так і бути непідприємницьким, побутовим. 3. Річ передається наймачеві у користування, за плату та на певний строк. Законодавець прямо закріплює, що наймач має право використовувати майно, тобто, як вже йшлося вище при характеристиці договору найму, здобувати корисні властивості майна, що передається, без права розпорядження ним. Договір прокату є платним договором. За ст. 789 ЦК плата за прокат речі встановлюється за тарифами наймодавця і є істотною умовою договорупрокату. Оскільки договір прокату є договором приєднання, про що докладніше йдеться нижче, плата за користування майном, як і інші істотні умови визначається наймодавцем самостійно і не погоджується з наймачем. Договір прокату є строковим договором. Це, як і вживання терміна "користування" у визначенні договору прокату, означає, що по закінченні строку, на яке передане майно, останнє повинне бути повернуте наймодавцю. Якщо наймач бажає придбати майно, що передавалось йому за договоромпрокату, умови такої купівлі- продажу зазначаються в окремому договорі купівлі-продажу. 4. Згідно з ч. 2 ст. 787 ЦК договір прокату є договором приєднання. Відповідно до ст. 634 цього Кодексу договором приєднання вважається договір,умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Відповідно, наймодавець може встановлювати типові умови договору прокату, а наймач не може запропонувати свої умови договору. Умови договору прокату не можуть порушувати прав наймачів, встановлених законом. Крім того, умови договору прокату, які погіршують становище наймача порівняно з тим, що встановлено типовими умовами договору, є нікчемними. Договір прокату є публічним договором. З огляду на положення ст. 633 ЦК це означає, що наймодавець зобов'язаний надавати послуги із прокатукожному, хто до нього звернеться. Причому умови договору прокату встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Наймач не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Крім того, наймач не має права відмовитися від укладення договору прокату за наявності у нього можливостей надати споживачеві відповідні товари. 5. Наймач мас право відмовитися від договору прокату і поверну ги річ наймодавпеві у будь-який час. Плата за прокат речі, що сплачена наймачем за весь строк договору, зменшується відповідно зо тривалості фактичного користування річчю. 6. Особливостями договору прокату, порівняно з класичним договором найму, є заборона, вміщена у ст. 791 ЦК, на укладання наймачем договору піднайму. Крім того, на відміну від положень ч. 2 ст. 777 ЦК, наймач не має переважного права на купівлю речі у разі її продажу наймодавцем. Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача.

Які особливості договору прокату?

За договором прокату наймодавець, який здійснює підприємницьку діяльність з передання речей у найм, передає або зобов'язується передати рухому річ наймачеві у користування за плату на певний строк.

Предметом прокату можуть бути індивідуально визначені рухомі речі, які використовують для задоволення побутових невиробничих потреб. Предмет прокату може використовуватися також для виробничих потреб, коли це встановлено договором.

Залежно від предмета прокату не всі громадяни можуть бути наймачами. Так, для одержання напрокат автомобіля, катера необхідно, крім паспорта, мати посвідчення на право керування. Наймач не має права на укладення договору піднайму. Не має він і переважного права на придбання речі у разі її продажу наймодавцем.

У місцях масового відпочинку предмети прокату видаються в погодинне користування після пред'явлення громадянином-наймачем паспорта (іншого документа) або під грошовий завдаток.

Письмова форма обов'язкова у випадках, коли цього вимагають типові договору прокату. Наймодавцю надається право встановлювати типові умови договору, але ці договори не можуть порушувати прав наймачів, визначених Цивільним кодексом України про найм.

Плата за користування річчю встановлюється тарифами наймодавця. При укладенні договору на строк до 30 діб наймач вносить повну вартість прокату згідно з прейскурантом. За прокат на більший строк оплата проводиться помісячне, а плата за прокат на місці - - за погодинним графіком.

Для відносин побутового прокату характерне те, що при укладенні договору наймодавець зобов'язаний у присутності наймача перевірити справність майна, що здається в найм, і ознайомити його з правилами технічної експлуатації складних предметів. Тим самим посилюються гарантії наймача щодо передачі йому речі належної якості та надійного використання її.

Сторони, визначаючи строки договору прокату, можуть керуватися відповідними типовими договорами і Правилами побутового прокату.

На відміну від звичайного договору майнового найму наймач за договором прокату вправі без пояснення причин у будь-який час розірвати договір і повернути майно наймодавцеві. При цьому плата, сплачена за весь строк дії договору, зменшується відповідно до тривалості користування річчю.

Капітальний і поточний ремонт речі здійснює наймодавець за свій рахунок, якщо не доведе, що її пошкодження сталося з вини наймача. Цивільне право України - Панченко

ДОГОВІР ПРОКАТУ м. _______________    "___" ____________ 20__ р. Громадянин України _____________________________________________, (вказати прізвище, ім'я та по батькові) що проживає за адресою: ________________________________________________,  (вказати місце проживання) (надалі іменується "Наймач"), з однієї сторони,  та ________________________________________________________________ (вказати найменування сторони) (надалі іменується "Наймодавець") в особі _________________________________ ______________________________________________________________________, (вказати посаду, прізвище, ім'я, по батькові) що діє на підставі ______________________________________________________, (вказати: статуту, положення, довіреності) з іншої сторони, (в подальшому разом іменуються "Сторони", а кожна окремо - "Сторона") уклали цей Договір прокату (надалі іменується "Договір") про наступне.  1. За цим Договором Наймач отримує від Наймодавця в строкове платне користування передбачені цим Договором рухомі речі (надалі іменується "речі"), за що зобов'язується щомісяця не пізніше ___ числа поточного місяця сплачувати готівкою в касу Наймодавця гроші в наступних розмірах (визначених на підставі тарифів Наймодавця): Назва речі_________________________ Заводський або інвентарний N_________ Технічний стан_____________________ Розмір щомісячної плати_____________ 2. Передача речей за цим Договором від Наймодавця Наймачу відбувається в момент укладення Сторонами цього Договору. 3. Передача речей за цим Договором від Наймодавця Наймачу та від Наймача Наймодавцю здійснюється за актами приймання-передачі. 4. Речі мають використовуватися Наймачем для задоволення його побутових невиробничих потреб. 5. Наймач не має права на укладення договору піднайму щодо речей та не має переважного права на купівлю речей у разі їх продажу Наймодавцем. 6. Капітальний і поточний ремонт речей здійснює Наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речей сталося з вини Наймача. 7. В разі прострочення платежу понад встановлений п. 1 цього Договору строк з Наймача стягується пеня в розмірі ___ % від суми несплаченого вчасно платежу за кожний день прострочення платежу. 8. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печаткою Наймодавця.  9. Строк цього Договору та строк користування речами встановлено Сторонами до "___" ____________ ____ року. 10. Наймач має право відмовитися від цього Договору і повернути речі Наймодавцеві у будь-який час до закінчення строку цього Договору, сплативши при цьому плату за прокат речей, зменшену відповідно до тривалості фактичного користування речами. 11. Не пізніше, ніж за ________ до закінчення строку цього Договору, Наймач зобов'язаний повернути речі Наймодавцеві в такому ж стані, в якому він отримував їх у користування із урахуванням їх можливого природного зносу. РЕКВІЗИТИ СТОРІН НАЙМОДАВЕЦЬ НАЙМАЧ

Договору найму земельної ділянки присвячена всього одна стаття > ЦК ст. 792, ч. 2 якої прямо відсилає до окремого закону, який регулює зазначені відносини. Такими є Земельний кодекс (ЗК) України (гл. 15) та спеціальний акт — Закон "Про оренду землі"; у ГК оренду земельних ділянок регулює ст 290. Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, до- іатково регулюються Законом "Про оренду державного та комунального майна". Окрім зазначених документів, відносини найму (оренди) іемельних ділянок регулюються положеннями підзаконних нормативних актів, зокрема, , Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затв. постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 р. № 119. Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 17 січня 2000 р. № 5 затверджена форма Типового договору оренди земельної частки (паю).

Поняття договору найму земельної ділянки. Згідно зі ст. 792 ЦК за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Визначення договоруоренди земельної ділянки, що міститься в ст. 13 Закону "Про оренду землі", окрім зазначення обов'язків паимодавця, акцентує на обов'язках наймача (орендаря) викорис- іовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог ІСМЄЛЬНОГО законодавства. Характеристика договору оренди земельної ділянки. І. Сторонами договору оренди земельної ділянки є наймоданець (орендодавець) і наймач (орендар).

Згідно зі ст. 4 Закону "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельніділянки, або уповноважені ними особи. Закон "Про оренду землі", як і ЗК (ч. 5 ст. 93), акцентує на тому, що орендодавцями є саме власники земельних ділянок. Землекористувачі, яким земельні ділянки належать на праві постійного користування відповідно до ст. 92 ЗК, права здавати їх воренду не мають. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України. Орендарями, в свою чергу, є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою. Такими можуть бути:

• районні, обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та Кабінет Міністрів України в межах повноважень, визначених законом;

• сільські, селищні, міські, районні та обласні ради. Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом;

• громадяни і юридичні особи України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи, міжнародні об'єднання та організації, а також іноземні держави.

2. Наймодавець за договором оренди передає наймачеві земельну ділянку. Іншими словами, земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності, є об'єктом договору оренди. Згідно зі ст. 79 ЗК земельна ділянка — це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. За договором оренди орендодавець зобов'язаний, зокрема; • передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди; • при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;•не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою; відшкодувати орендарю капітальні витрати, пов'язані з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця; • попередити орендаря про особливі властивості та недоліки й-'мельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричи- ніпи екщоїїчно небезпечні наслідки для довкілля або призвести іо погіршення стану самого об'єкта оренди (ст. 24 Закону "Про оренду землі"). Відповідно до ст. З Закону "Про оренду землі" земельна ділянка може передаватися в оренду разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. 3. Земельна ділянка передається на встановлений договором сірок. Згідно з ч. З ст. 93 ЗК (див. також ст. 19 Закону "Про оренду ісмлі") оренда земельної ділянки може бути короткостроковою ¦¦— не більше*5 років та довгостроковою — не більше 50 років. З огляду і іа це, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору орендиземельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь, які розташовані в межах гірничого відводу, наданого для розробки родовиша нафти або газу, строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням строків початку будівництва свердловин та виробничих споруд, пов'язаних з їх експлуатацією, на орендованій плата! або на її частині. 4. Земельна ділянка передається у володіння та користування. За Змістом ст. 93 ЗК України орендар бере в оренду земельну ділянку іля "провадження підприємницької та іншої діяльності". Останнє передбачає здобуття орендарем, як і в будь-якому іншому різновиді юговору найму,корисних для нього властивостей майна (земельної іілянки), тобто, користування нею. Оскільки користування будь- яким майном неможливе без володіння ним, закон наділяє орен- іаря і цим повноваженням. Шляхи можливого використання земельної ділянки, взятої в оренду, окреслені ст. 25 Закону "Про оренду землі". Так, орендар має право: • самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; • за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому іаконодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; • отримувати продукцію і доходи; • здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських і поруд та меліоративних систем. Стаття 8 Закону "Про оренду землі" передбачає можливість пе- редання орендарем орендованої земельної ділянки або її частини в суборенду без зміни ЦІЛЬОВОГО при значення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Передача в суборенду земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, забороняється. 5. Земельна ділянка передається за плату; відповідно, орендар вносить орендну плату за користування земельною ділянкою. За ст. 21 Закону "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки, шо перебувають у державній і комунальній власності справляється виключно у грошовій формі. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи. Орендна гілата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядається один раз на 3 роки в порядку, встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини. 6. Наймач (орендар) зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Зважаючи на те, що земля є основним національним багатством, шо перебуває під особливою охороною держави (ст. 1 ЗК), законодавством встановлені підвищені еколого-санітарні та інші вимоги щодо режиму і способів її використання, зокрема, під час оренди. Так, за змістом ст. 24 Закону "Про оренду землі" орендар зобов'язаний: • використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з договором оренди; • дотримуватися екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержувати державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів; • дотримуватися режиму водоохоронних зон. прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються. Крім того, обов'язками орендаря є: • почати використання земельної ділянки в строки, встановлені юговором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; • виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (об- інження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди (смлі; • своєчасно вносити орендну плату; • дотримуватись режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; • надати у 5-денний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності копії договору відповідному органу державної податкової служби. 7. Договір найму земельної ділянки може бути як консенсуаль- ним, так і реальним, є двостороннім, оплатним договором.

Договору найму будівлі або іншої капітальної споруди присвячено положення § 4 гл. 58 ЦК. Вони визначають специфіку цього виду договору порівняно із нормами § І означеної глави ЦК, що встановлюють загальні положення щодо договору найму. Поняття договору найму будівлі або іншої капітальної споруди. Законодавство не містить визначення цього виду договору, тому ноно формулюється, виходячи із загальних положень ст. 759 ЦК — іа договором найму наймодавець передає абозобов'язується передати наймачеві будівлю або іншу капітальну споруду в користування за плату на певний строк. Характеристика договору найму будівлі або іншої капітальної споруди.

1. Сторонами договору найму будівлі або іншої капітальної споруди є наймодавець і наймач. Ними можуть бути юридичні та фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності.

2. Предметом договору, що розглядається, є будівля або інша капітальна споруда. Згідно з гі. І Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затв. наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2000 р. № 507, спорудою є будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Визначення поняття "капітальна споруда" немає в законодавстві, тому, на нашу думку, під цим терміном розуміється споруда, яка підпадає під визначення поняття "нерухоме майно", що міститься в ст. 181 ЦК, тобто, споруда, переміщення якої є неможливим без її знецінення та зміни її призначення. Різновидом споруд, за зазначеним вище Класифікатором, є будівлі. Будівлями є споруди, що складаються з несучих та огород- жувальних абосполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.

3. Наймодавець передає або зобов'язується передати будівлю або іншу капітальну споруду в користування наймачу. Згідно зі ст. 795 ЦК передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Якщо наймодавець не Є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.

4. Будівля або інша капітальна споруда передається за плату на певний строк. Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою, і пзначається сторонами самостійно. У разі, якщо будівля (споруда) державним чи комунальним майном, розмір плати за його ви- ористання визначається відповідно до Закону "Про оренду ч'ржавного та комунального майна" та підзаконних нормативних 'ктів (див., зокрема, Методику розрахунку і порядок використання іати за оренду державного майна). 5. Будівля або інша капітальна споруда передається на певний і рок. Законодавство не обмежує ані мінімального, ані максимального строку, на якийдоговір може бути укладений. Проте, від строку, на який укладається договір, залежить, зокрема, форма договору н.німу. За вимогами ст. 793 ЦК договір найму будівлі або іншої капі- І лдьної споруди (їх окремої частини) у будь-якому разі укладається \ письмовій формі. Якщо такий договір укладається строком на і іин рік і більше, він підлягає нотаріальному посвідченню. Крім : ого, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладений на строк не .менше одного року, підлягає державній реєстрації. Така реєстрація відбувається за правилами і процедурою, зазначеними у I пмчасовому порядку державної реєстрації правочинів шляхом внесення відповідної інформації до Державного реєстру правочинів. 6. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди може ••. ги як консенсуальним, так і реальним, є двостороннім, оплатним договором.

Договору найму транспортного засобу безпосередньо присвяче- ііій § 5 гл. 58 ЦК. Саме в цих положеннях зазначена його специфіка порівняно з іншими різновидами договору найму.Експлуатація рднспортних засобів, взятих у користування за договором найму, ііпенюється за нормами транспортного законодавства. Поняття договору найму транспортного засобу. За змістом ст. 759 ЦК за договором найму транспортного засобу паймодавець передас або зобов'язується передати наймачеві транспортний засіб в користування за плиту на певний строк. Характеристика договору найму транспортного засобу.

1. Предметом є транспортний засіб. Визначення поняття "транспортний засіб" законодавство не дає. Його можна визначити, виходячи із загального поняття Транспорт", який, у свою чергу, згідно зі ст. 1 Закону України від ІІ) листопада 1994 р. "Про транспорт" є галуззю суспільного вироб- пцтва, що покликана задовольняти потреби населення та суспільно виробництва в перевезеннях. Відповідно, технічні засоби, за чюмогою яких здійснюються такі перевезення, є транспортними .іеобами. Видами транспорту за ст. 21 Закону "Про транспорт" є тран- порт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт, а за ст. 306 ГК — космічний транспорт. Тому транспортні засоби різняться, залежно, зокрема, від виду транспорту, до якого вони належать (наприклад, автомобільний транспорт), від функціонального призначення (наприклад, автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп — ст. 1 Закону України від 5 квітня 2001 р. "Про автомобільний транспорт" (в редакції Закону від 23 лютого 2006 р.) та за іншими ознаками. Стаття 798 ЦК визначає, що предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Також сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

2. Сторонами договору найму транспортного засобу є най- модавець і наймач. Ними за загальними положеннями ЦК можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи, в тому числі суб'єкти підприємницької діяльності. Умовою укладення договору найму транспортного засобу є наявність у сторін право- та дієздатності у повному обсязі.

3. Транспортний засіб передається в користування. Згідно зі ст, 800 ЦК наймач самостійно здійснює використання транспортного засобу у своїй діяльності і має право без згоди наймодавця укладати від свого імені договори перевезення, а також інші договори відповідно до призначеннятранспортного засобу. При цьому наймач зобов'язаний підтримувати транспортний засіб у належному технічному стані; він також несе витрати, пов'язані з використанням транспортного засобу, в тому числі зі сплатою податків та інших платежів. Разом з тим, страхування транспортного засобу здійснюється наймодавцем. Порядок страхування відповідальності наймача за шкоду, яка може бути завдана іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу, встановлюється, зокрема, Законом України від 1 липня 2004 р. "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

4. Транспортний засіб передається за плату. Розмір плати визначається сторонами за погодженням між собою. У разі, якщо транспортний засіб знаходиться у державній чи комунальній власності, плата за використання його на умовах договору найму (оренди) визначається із врахуванням вимог Закону "Про оренду державного та комунального майна" та інших нормативних актів. Наприклад, згідно з п. 7 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна розмір річної орендної мін у разі оренди окремого індивідуально визначеною майна ранспортнізасоби належать саме до такого майна) встановлюється і модою сторін, але не менш як 5% вартості орендованого майна, ; . разі, коли орендарем є суб'єкт малого підприємництва — не ігніїї як 4% вартості орендованого майна.

5. Транспортний засіб передається на строк. Строк користування • рлнспортним засобом встановлюється в договорі і законодавчо не ".•межується мінімальними чи максимальними значеннями. 6. Договір найму транспортного засобу укладається у письмовій •рормі". Договір найму транспортного засобу за участю фізичної чі. оби підлягає нотаріальному посвідченню. 7. Договір найму транспортного засобу може бути як консен- і .альним, так і реальним, є двостороннім, оплатиим договором.

Договір найму житла

Відносини найму жшла регулюються, окрім гл. 59 ЦК, положеннями житлового законодавства, зокрема, Житловим кодексом (ЖК) УРСР, Законом України від II грудня 2003 р. "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. № 572 (в редакції постанови від 24 січня 2006 р. № 45), Порядком надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), затв. постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 р. № 297, та ін. Поняття договору найму житла. Згідно зі ст. 810 ЦК за договором найму (оренди) житла одна сторона — власник жипыа (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Характеристика договору найму житла.

1. Сторонами договору найму житла є наймач і наймодавець. Згідно зі ст. 813 ЦК ними можуть бути фізичні та юридичні особи. Вимоги щодо обов'язкової наявності у сторін договору наймужутла статусу суб'єктів підприємницької діяльності залежать від характеру житла, що є об'єктом договору найму, про що докладніше йдеться цілі. Основною ознакою, що характеризує най мода вдя житла, є наявність у нього статусу власникажитла, що передається за договором, або статусу особи, уповноваженої розпоряджатися відповідним майном. Наприклад, стосовно житла, що знаходиться у державній чи комунальній власності, наймодавцями є відповідні органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, у віданні яких знаходиться таке житло (до таких відносин положення ЦК щодо договору найму житла не застосовуються — ч. 2 ст. 810 Кодексу, вони регулюються положеннями ЖК). Житло, яке складає приватний житловий фонд, можуть здавати в найм безпосередньо його власники за правилами гл. 59 ЦК щодо договору найму житла. Окрім наявності у власності житла, особа повинна мати можливість набути статусу наймодавця, тобто, іншими словами — мати повноваження на укладення договору найму житла на стороні наймодавця. Основною умовою такого укладення є наявність у особи необхідного обсягу право- та дієздатності. Наймачами в загальному розумінні можуть бути особи, що зацікавлені в отриманні в користування такого житла. Окрім зазначених вище вимог щодо обов'язкової наявності у особи право- та дієздатності на укладення договорів найму житла, законодавство встановлює ряд обмежень, пов'язаних, насамперед, зі специфікою житла як предмету договору найму. Так, згідно з ч. 2 ст. 813 ЦК якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб. Цим фактично встановлюється заборона на використання юридичними особами — наймачами житла для потреб, не пов'язаних з проживанням громадян — наприклад, для розміщення в орендованих житлових будинках (квартирах) офісних приміщень. Частина 1 ст. 815 ЦК, положення якої встановлюють обов'язок наїімачалштла використовувати його лише для проживання у ньому, фактично поширюють цю заборону і на фізичних осіб. З огляду на це, юридичні і фізичні особи, що мають потребу у приміщеннях, які використовуватимуться не для цілей проживання громадян, можуть укласти договір найму житла, виступивши на стороні наймача, проте користуватися житловим приміщенням для означених цілей не зможуть.

2. Предметом договору найму є житло, що наймодавець передає наймачу для проживання. Згідно зі ст. 812 ЦК житлом, що може бути передане за договором найму, може бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. До житла не належать нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (ст. 4 ЖК). Згідно з п. 2 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) об'єкти, що призначені для надання послуг з тимчасового розміщення (проживання), поділяються на: • колективні — засоби розміщення загальною кількістю місць 10 або більше, в яких надають місце для ночівлі в кімнаті чи іншому приміщенні і за які справляється плата за встановленими цінами; • індивідуальні «— житло, в якому за плату або безоплатно надається обмежена кількість місць (менш як 10). У такому засобі одиниці розміщення (кімнати, житло) повинні бути відокремлені одна від одної. Від того, до якої категорії належить житло, що передається н м нім, залежить, зокрема, статус наймодавця. Згідно з п. 6 Порядку надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) фізичні особи — власники або орендарі колективних засобів розміщення надають послуги з тимчасового розміщення (проживання) за умови іержавної реєстрації їх як суб'єктів підприємницької діяльності; послуги з тимчасового розміщення (проживання) у індивідуальних шсобах розміщення надаються фізичними особами без державної реєстрації. Подібних вимог щодо юридичних осіб Порядок не містить, а, отже, обов'язкова наявність статусу суб'єкта підприємницької діяльності у них не вимагається. Специфікою житла є наявність чітких законодавчих приписів щодо переважного його цільового використання. Відповідно до ст. 6 ЖК житлові будинки і житлові приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових житлових приміщень і гуртожитків. Надання приміщень у житлових будинках для потреб промислового характеру забороняється. Останнє положення обумовило розглянуту вище заборону використання житла для цілей, не пов'язаних з проживанням в ньому громадян. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому (ч. 2 ст. 812 ЦК). Придатність для проживання визначається відповідністюжитла санітарним і технічним вимогам, встановленим законодавством, що, у свою чергу, доводиться періодичними обстеженнями інженерно-технічними працівниками житлово- ексгілуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження житлових будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби. Згідно з п. 2 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непри- іатними для проживання, затв. постановою Ради Міністрів УРСР під 26 квітня 1984 р. № 189, під час обстеження стану житлових будинків перевіряється: • двір будинку та елементи його благоустрою; • фундаменти, підвали; • стіни та елементи фасадів (балкони, еркери, карнизи тощо); • стикові з'єднання у великопанельних житлових будинках; • дах будинку та обладнання на ньому (димові і вентиляційні канали та інше); • ліфти та їх обладнання; • поверхи житлового будинку, в тому числі їх конструкції; • інженерне обладнання. Крім того, Порядок надання послуг з тимчасового розміщення (проживання) у п. 8 передбачає обов'язкову сертифікацію послуг з иімчасового розміщення (проживання) стосовно безпеки для життя та здоров'я людей, захисту їх майна та охорони довкілля в порядку, встановленому законодавством. Окрім наймача, у житловому приміщенні, за погодженням з най- модавцем, можуть проживати інші особи, які вказуються в договорі (ст. 816 ЦК). Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов'язків щодо користування житлом. Наймач нссе відповідальність перед наймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. Якщо наймачами житла є кілька осіб, їхні обов'язки за договором найму житла є солідарними. Згідно зі ст. 817 ЦК наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, мають право за їхньою взаємною згодою та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому. Такі особи набувають рівних з іншими особами прав користування житлом, якщо інше не було передбачено при їх вселенні. Крім того, наймач та особи, які постійно проживають разом з ним, за їхньою взаємною згодою та з попереднім повідомленням наймодавця можуть дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців). Вони, на відміну від наймача та інших зазначених вище осіб, не мають самостійного права користування житлом і повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше 7 днів від дня пред'явлення до них наймачем або наймодавием ВИМОГИ про звільнення помешкання. Стаття 823 ЦК дозволяє укладення шодо взятого в найм житлового приміщення договору піднайму, за умовами якого наймач за згодою наймодавця передає на певний строк частину або все найняте ним помешкання у користування піднаймачеві. Піднаймач не набуває самостійного права користування житлом. Договір піднайму житла є оплатним і строковим. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму житла. У разі дострокового припинення договору найму житла одночасно з ним припиняється договір піднайму. 3. Житло передається на певний строк. Природа договору найму передбачає тимчасовість користування майном, в тому числі й житлом. Мінімальний чи максимальний строк користування житлом за договором найму, що розглядається, цивільним законодавством не встановлений і визначається сторонами (на відміну від договору найму житла, що знаходиться в державній або комунальній власності, умови якого, як зазначалося вище, не встановлюються ЦК - наприклад, за п. 13 Типового положення про соціальний гуртожиток, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 р. № 878, граничний строк перебування особи у соціальному гуртожитку становить 3 роки). Якщо у договорі найму житла строк не встановлений, договір вважається укладеним на 5 років (ч. 1 ст. 821 ЦК). Згідно зі ст. 822 ЦК у разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла її.і поний строк. Не пізніше ніж за 3 місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві у класти договір на таких самих або інших умовах чи попередній наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на і а кий самий строк. Якщо наймодавець відмовився від укладення договору на новий строк, але протягом і року уклав договір найму житла з іншою особою, наймач має право вимагати переведення на нього прав наймача та (або) відшкодування збитків, завданих відмовою укласти з ним договір на новий строк. У разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання. 4. Житло передається за плату. Згідно зі ст. 820 ЦК. розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Якщо законом встановлений максимальний розмір плати за користування житлом, плата, встановлена у договорі, не може перевищувати цього розміру. Одностороння зміна розміру плати за користування житлом не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла. Якщо строк внесення плати за користування житлом не встановлений договором, наймач вносить її щомісяця. Крім того, наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму. 5. Згідно зі ст. 811 ЦК договір найму житла укладається у письмовій формі. За моментом набуття чинності він може бути як реальним (на що вказує словосполучення "наймодавець передає... житло"), так і консенсуальним (на що вказує словосполучення "наймодавець... зобов'язується передати... житло") у його визначенні. Відповідно, договір набуває чинності або з моменту досягнення сторонами угоди стосовно усіх істотних умов, або з моменту передачі житла в користування наймачу (наприклад, символів — ключів або документів). 6. ЦК встановлює підстави розірвання договору найму житла як за волевиявленням однієї зі сторін договору (в односторонньому порядку), так і в судовому порядку. Так, відповідно до ст. 825 ЦК наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за 3 місяці. Якщо наймач звільнив помешкання без попередження, наймодавець має право вимагати від нього плату за користування житлом за 3 місяці, якщо наймодавець доведе, що він не міг укласти договір найму житла на таких самих умовах з іншою особою. Наймач також мак право відмовитися від договору найму житла, якщо житло стало непридатним для постійного проживання у ньому. Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: 1) невнесення наймачем плати за житло за 6 місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при наймі на строк до і року — понад 2 разів; 2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає. За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше 1 року для відновлення житла. Якщо протягом строку, визначеного судом, наймач не усуне допущених порушень, суд за повторним позовом наймодавця постановляє рішення про розірвання договору найму житла. На прохання наймача суд може відстрочити виконання рішення не більше ніж на 1 рік. Договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використанняжитла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї. У цьому разі наймодавень повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за 2 місяці. Якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він відповідає, використовують житло не за призначенням або систематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавець може попередити наймача про необхідність усунення цих порушень. Якщо наймач або інші особи, за дії яких він відповідає, після попередження продовжують використовувати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму житла. Зміна власника житла не є підставою розірвання договору найму, оскільки відповідно до ст. 814 ЦК у разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця. Правовими наслідками розірвання договору найму житла, за вимогами ст. 826 ЦК є виселення наймача та інших осіб, які проживали у помешканні, на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.