27. Базові стратегії зед: сутність, характеристика.

Вихідними даними для вибору базової стратегії служать як макро-економічні чинники, так і внутрішні можливості підприємства, що визначаються циклом його розвитку, а основне завдання, що вирішується при цьому, полягає у забезпеченні узгодженості між цілями і ресурсами. Як результат спроб досягнення такого узгодження і виникають альтернативні варіанти. Кожному з них відповідає конкретний блок методів із забезпечення обраних напрямків діяльності, удосконалення організаційної структури і системи управління, зі стимулювання, підбору, ранжирування і підвищення кваліфікації кадрів, освоєння виробництва нових видів продукції, методів просування її на ринок і т.д.

Виділяють такі базові стратегії.

- стратегія зростання - найбажаніша для підприємства стратегія стабільного зростання обсягів продажу, прибутку, капіталу, інших показників. Практика підприємницької діяльності свідчить про наявність низки стратегічних альтернатив стратегії зростання;

- стратегія стабілізації - стратегія діяльності підприємства в умовах нестабільності продажу та доходів. Це може бути швидке або несподіване падіння, тривале падіння чи розвиток у вигляді коливань. Стратегія стабілізації передбачає вирівнювання обсягу продажу, прибутку, інших показників з наступним їх підвищенням і поступовим переходом від захисної до наступальної стратегії, до стану зростання. Залежно від ситуації, що склалась на підприємстві, головну увагу спрямовують на: економію усіх видів витрат; зняття з виробництва нерентабельної продукції; перегляд системи товароруху; пошук резервів підвищення ефективності;;

- стратегія виживання - виключно захисна стратегія, яку використовують в умовах глибокої кризи економічної діяльності підприємства, коли воно перебуває на грані банкрутства або є банкрутом. Метою підприємства у цій скрутній ситуації є стабілізація становища, перехід до стратегії стабілізації. Стратегія виживання не може бути довгостроковою, оскільки це не відповідає інтересам працівників, акціонерів, керівництва. З одного боку, вона потребує швидких, рішучих, достатньою мірою скоординованих дій, а з другого — обачливості та реалістичності у прийнятті рішень. Реалізація стратегії виживання потребує жорсткої централізації управління, концентрації влади.

В межах базової стратегії підприємство може вибрати один із кількох напрямів дій, що називаються стратегічними альтернативами, з яких і формується майбутня стратегія.

Стратегія скорочення реалізуються тоді, коли організація потребує перегрупуванню сил після тривалого періоду зростання. Це робиться у зв`язку з необхідністю підвищення ефективності, коли спостерігаються спади або кардинальні зміни в економіці, наприклад структурна перебудова. Реалізація даних стратегій часто проходить хворобливо. Проте необхідно чітко усвідомлювати, що це такі ж стратегії розвитку фірми, як і стратегії зростання. При визначених обставинах їх неможливо уникнути, оскільки це єдино можливі стратегії оновлення бізнесу.

Виділяють чотири типи стратегій цілеспрямованого скорочення бізнесу:

1. стратегія ліквідації є граничним випадком стратегії скорочення і здійснюється тоді, коли фірма не може вести подальший бізнес;

2. стратегія «збору зброї», що припускає відмову від довгострокового погляду на бізнес на користь максимального отримання доходів в короткостроковій перспективі. Ця стратегія застосовується до безперспективного бізнесу, який не може бути прибутково проданий, але може принести доходи під час збору урожаю. Дана стратегія припускає скорочення витрат на закупівлі і робочу силу. Стратегія «збору урожаю» розрахована на те, щоб при поступовому скороченні даного бізнесу до нуля добитися за період скорочення отримання максимального сукупного доходу;

3. стратегія скорочення полягає в тому, що організація закриває або продає один зі своїх підрозділів або бізнесів для того, щоб здійснити довгострокову зміна бачення меж основного бізнесу. Часто ця стратегія реалізується диверсифікованими фірмами, якщо одне з виробництв не поєднується з іншими. Виконується ця стратегія і тоді, коли потрібно отримати кошти розвитку перспективнішого бізнесу;

4. стратегія скорочення витрат, основною ідеєю якої є пошук можливостей зменшення витрат і проведення заходів щодо скорочення витрат. Її особливості: вона більше орієнтована на усунення невеликих джерел витрат; її реалізація має характер тимчасових або короткострокових мір (зниження виробничих витрат, підвищення продуктивності, скорочення найму і навіть звільнення персоналу, припинення виробництва неприбуткових товарів і закриття неприбуткових потужностей). У практиці підприємств може одночасно реалізовуватися декілька стратегій. Особливо це поширено у багатогалузевих компаній. Може проводитися і певна послідовність у реалізації стратегій. З приводу першого і другого випадків говорять, що фірма здійснює комбіновану стратегію.

Стратегічні альтернативи - це можливі варіанти розвитку підприємства чи стратегічних одиниць бізнесу в рамках кожної із трьох базових корпоративних стратегій: зростання, стабілізації, скорочення.

Так, стратегія зростання включає в себе такі стратегічні альтернативи, як інтенсифікація, диверсифікація, інтеграція, техніко-технологічний розвиток. В свою чергу стратегічними альтернативами стратегії стабілізації є економія витрат, збирання „врожаю”, постійна адаптація до зовнішнього середовища, збереження науково-технічного і кадрового потенціалу. Стратегія виживання має такі альтернативи: організаційна санація, економічна і фінансова санація, маркетингова санація, соціальна санація, ліквідація бізнесу. Вибір стратегічних альтернатив повинен відповідати обраній базовій стратегії підприємства .