Комплекс Гольджі.

Комплекс Гольджі – складається із стопок (від3 до 50) сплощених цистерн, вкритих мембранами, розташованих коло ядра. Поряд з цистернами знаходяться чисельні мембранні міхурці (мікроміхурці) та канальці.

Цистерни комплексу Гольджі, як правило, полярні: до одного полюса безперервно підходять пухирці, які відриваються від ЕПС і містять продукти синтезу. Вони зливаються з цистернами, віддаючи їм свій вміст. З іншого полюса цистерн відокремлюються пухирці, наповнені різними речовинами. Вони транспортують ці сполуки в інші ділянки клітини або виводять їх (секретують) за її межі. Зокрема, комплекс Гольджі бере участь в утворенні лізосом, що містять гідролітичні ферменти синтезовані на мембранах шорсткої ЕПС.

Під час поділу клітини комплекс Гольджі розпадається на окремі структурні одиниці, які випадково розподіляються між дочірніми клітинам.

Функції:

• у ньому накопичуються і певним чином змінюються деякі речовини (наприклад, білки), які потім знов вкриваються мембранами та секретуються;

• в цистернах комплексу Гольджі речовини, що до них надходять, сортуються за хімічним складом та призначенням;

• до сортованих молекул приєднується «мітка» (особливі сполуки – маркери), котра вказує про призначення цих речовин і куди дану речовину треба транспортувати;

• відсортовані молекули надходять у наступну цистерну стопки, де «дозрівають» (модифікуються);

• «дозрілі» молекули певного типу накопичуються в останній цистерні, де упаковуються в мікропухирці.

Частина мікропухирців транспортується до поверхні клітини і зливається з плазмалемою (таким чином відбувається виведення секретованих клітиною продуктів, у рослин, наприклад, таким чином формується клітинна стінка тощо).

Отже, при виведенні з клітини речовин збільшується площа поверхні плазмалеми.

Вакуолі.

Вакуолі – це порожнини в цитоплазмі, оточені мембраною та заповнені рідиною.

В клітинах еукаріот є різні типи вакуолей. Зокрема, травні вакуолі є похідними лізосом.

У вищих рослин, крім, ЕПС, комплексу Гольджі, лізосом до одномембранних органел належать також вакуолі, заповнені клітинним соком. Мембрана, яка оточує вакуоль має назву тонопласт.

У молодих клітинах їх може бути декілька, згодом вони зливаються, утворюючи центральну вакуолю.

Клітинний сік – складний розчин мінеральних солей, органічних кислот, цукру, амінокислот, водорозчинних білків, деяких ферментів тощо. Якщо в ньому є водорозчинні пігменти (антоціани), він має червонувате або синювате забарвлення.

Функції:

• вакуолі здатні до накопичення продуктів обміну речовин, а також запасні поживні речовини;

• забезпечують процеси осморегуляції, оскільки в них зосереджена основна кількість води у клітинах;

• забезпечують тургор(пружність тканин);

• завдяки напівпроникності крізь мембрани вакуолей речовини з цитоплазми транспортуються в порожнину вакуолі і навпаки.

Скоротливі вакуолі прісноводних одноклітинних тварин і водоростей, утворюються з елементів комплексу Гольджі.

Функції:

• регулюють осмотичний тиск у клітині;

• беруть участь у виведенні з неї деяких розчинних продуктів обміну;

• сприяють надходженню в клітину води з киснем.

Двомембранні органели клітини: мітохондрії та пластиди.

Мітохондрії та пластиди – спеціальні структури клітини для перетворення енергії, що поступає ззовні, завдяки якій існують живі організми.