33.Клас Ракоподібні. Загальна характеристика класу.

Ракоподібні – це група членистоногих, пристосованих до існування у водному середовищі. Від інших груп членистоногих вони відрізняються присутністю двох пар вусиків, двогіллястими кінцівками. Органи дихання – зябра.

Типовим представником ракоподібних є річковий рак. Він живе на дні водойм, пересувається за допомогою довгих ніг, проте здатний і досить добре плавати за допомогою хвостового плавця, що розміщений на кінці черевця. Живиться водяними рослинами та їх рештками і мертвими тваринами, часто полює на різноманітних дрібних тварин, наприклад, водяних слимаків. Здобич він захоплює клешнями. Річковий рак може сягати 15-20 см завдовжки, його м’ясо смачне і поживне.

Зовнішня будова. Тіло річкового рака, як і інших членистоногих, зовні вкрите міцним панциром з хітину. Панцир просякнений вапном, що надає йому додаткової міцності. Поза водою раки швидко висихають і гинуть, оскільки покриви тіла не перешкоджають випаровуванню води.

Тіло річкового рака складається із трьох відділів: голови, грудей і черевця. Голова та груди нерухомо з’єднані між собою і утворюють головогруди, які зверху та з боків вкриті щільним панцирем. На панцирі є поперечний шов, що розмежовує голову і груди. Розглядаючи рака знизу, можна побачити окремі сегменти грудей, до кожного з яких приєднана пара кінцівок. Сегменти голови зрослися між собою і межі між ними непомітні.

Голова річкового рака спрямована вперед і закінчується гострим шипом, із боків якого на рухливих стебельцях міститься пара складних очей. У нього є 2 пари вусиків. Перша – коротенька-антени, а друга – видовжена-антенули. Це – органи дотику і нюху. В основному членику коротких вусиків міститься орган рівноваги.

Ротовий отвір знаходиться знизу голови й оточений ротовими органами: верхньою губою, трьома парами щелеп (парою верхніх та двома парами нижніх) та трьома парами ногощелеп. Верхня губа – це непарна пластинка, що міститься над ротом. За нею розташована пара верхніх щелеп. Це – потовщені пластинки із зубцями, якими перетирається їжа. Далі знаходяться 2 пари тонких нижніх щелеп.

Груди складаються з восьми сегментів. 3 передні пари грудних кінцівок беруть участь у процесі харчування. Вони коротші від інших грудних кінцівок і називаються ногощелепами. Задні 5 пар грудних кінцівок подовжені і є ходильними ногами. Із них передня пара несепотужний орган захисту і нападу – клешні.

Черевце представлене шістьма сегментами та анальною пластинкою, на якій розташований анальний отвір. Кожен сегмент несе пару двогіллястих кінцівок, із яких остання розширена. Разом із анальною пластинкою ці кінцівки утворюють хвостовий плавець.

Статевий диморфізм. У самців черевце вужче від грудей, 2 передні пари черевних ніжок трубчасті, вони беруть участь у заплідненні. У самок черевце ширше, ніж груди, а до черевних кінцівок прикріплюються запліднені яйцеклітини.

Внутрішня будова.

Травна система. Подрібнена ротовими кінцівками їжа, потрапляє до глотки, а звідти – до стравоходу. З нього їжа порціями переходить до шлунку, що складається з двох частин: жувальний та цідильний шлунок. У передній частині знаходяться 3 хітинові, просякнуті вапном, жуйні пластинки, котрі перетирають їжу. Стінки цієї частини шлунка (“жуйний шлунок”) значно потовщені за рахунок розвинених м’язів, які рухають жуйні пластинки. У задній частині шлунка є своєрідна сітка з тоненьких виростів його стінок (“цідильний шлунок”). Тут їжа профільтровується, і лише дрібні її частки надходять до середньої кишки, де в основному і відбувається перетравлення і всмоктування їжі. У середню кишку відкривається велика дволопатева травна залоза (печінка). Вона виробляє травний сік, у якому є ферменти, що розкладають харчові продукти до простих сполук, останні всмоктуються через стінки кишечника в кров. Задня кишка представлена анальним отвором.

Дихальна система.Представлена зовнішніми зябрами, які містяться в основі 2-4 пари ходильних ніг (дихають киснем, розчиненим у воді).

Кровоносна система незамкнена; є центральний орган кровообігу – серце, що має різну форму. Від серця відходять судини, по яких кров виливається в порожнину між внутрішніми органами – лакуни (кров змішується з внутрішньою клітинною рідиною і називається гемолімфою). Із лакун кров повертається через отвори, які містяться в серці; ці отвори розкриваються клапанами. Кров змішується із міжклітинною речовиною і називається гемолімфою. Часто кров виконує функцію гідроскелету.

Видільна система представлена зеленою залозою.

Нервова система представлена навкологлотковим нервовим кільцем та черевним нервовим ланцюгом.

Статева система. Роздільностатеві тварини з вираженим статевим диморфізмом.. Статева система самки представлена яєчниками, в яких формуються яйцеклітини, а також вивідними статевими протоками; статева система самця – сім’яниками, в яких формуються сперматозоїди.

Запліднені яйця (ікринки) самка відкладає на черевні ніжки.

Розвиток прямий, Маленькі рачки, що вилуплюються, деякий час перебувають на черевних ніжках матері під її захистом, а потім розповзаються. Вони схожі на дорослих особин, тільки менші за розмірами. Молоді рачки багато разів линяють, ростуть і досягають статевої зрілості на 3 (самці) або 4 (самки) році існування. Тривалість життя – 20 років, впродовж яких вони раз-двічі на рік (навесні та восени) линяють.

Різноманітність ракоподібних та їхнє господарське значення.

Ряд Десятиногі ракоподібні. До цього ряду належить річковий рак. Ця група тварин дуже різноманітна і налічує близько 10 тис. видів. Для них характерна наявність 5 пар ходильних ніг та 3 пар ногощелеп. Більшість живе у морях, деякі у прісних водоймах на суходолі. Як цінний об’єкт харчування людини відомі планктонні види криветок, морські раки великих розмірів – омари, лангусти та різноманітні краби. У крабів черевце невелике і звичайно підігнуте під головогруди.

Дуже цікавий спосіб життя раків-самітників. У них головогруди та клешні добре розвинені та захищені твердим панцирем, а черевце м’ясисте з тонким покривом. Молоді рачки, які щойно вилупилися, знаходять черевоногих молюсків із черепашками відповідних розмірів, вбивають їх і з’їдають, а черевце ховають у спорожнілу черепашку. Після кожного линяння розміри рака зростають, він знову знаходить молюска з більшими розмірами черепашки, все повторюється спочатку.

Ряд Рівноногі раки об’єднує водяних та наземних ракоподібних, черевні та грудні кінцівки яких мало відрізняються між собою. Мокриці – невеликі за розмірами (до 10-15 мм) сірі або біляві тваринки, які живуть у вологих місцях під камінням, у листовій підстилці тощо. Одна з пар черевних ніжок у мокриць розширена й утворює кришечки, які прикривають зяброві вирости. Завдяки такій будові навколо зябер завжди є вологе повітря, яким дихають ці тварини. Деякі види мокриць трапляються навіть у пустелях. У прісних водоймах поширені схожі на мокриць, невеликі (до 1 см) водяні віслюки, які живляться рештками рослин і є поживою для багатьох риб.

У прісній стоячій водоймі можна наловити сачком із багато дрібних рачків. Серед них переважатимуть дафлії та циклопи – звичайні мешканці товщі води (планктонні організми), представники двох інших рядів ракоподібних.

До тварин ряду Гіллястовусих належать дафнії. Вони рухаються стрибками і тому їх в народі називають “водяні блохи”. Їхнє тіло знаходиться у середині суцільного двостулкового панцира та сплющене з боків. На голові крім складних очей, які зрослися своїми основами, є ще й просте вічко. Плавають дафнії за допомогою видовжених та розгалужених вусиків другої пари. Грудні ніжки вкорочені, завдяки їм дафнія відфільтровує з води поживні частки. На ніжках також містяться зябра. Черевце непочленоване, без кінцівок, має пару кігтеподібних виростів.

Мають складний життєвий цикл, який відбувається із зміною поколінь: Все літо дафнії розмножуються, відкладаючи незапліднені яйця, з яких відразу ж виходять молоді рачки (партеногенез). Восени з партеногенетичних яєць утворюються не тільки самки, але й самці, що певним чином спричиняється несприятливими для нього умовами довкілля. Відбувається запліднення, яйця відкладаються в особливу ділянку панциря поблизу спинного боку самки – “сідельце”. Взимку дорослі дафнії гинуть, а сідельця із зимують; навесні з яєць з’являється нове покоління самок. Запліднені яйця дафній здатні переживати повне висихання, заморожування тощо.

Ряд Веслоногі. Представниками є циклопи – невеликі планктонні рачки. Їх тіло видовжене, складається з великої суцільної голови , посегментованого грудного та черевного відділів. Перша пара вусиків видовжена і разом з плавальними ніжками бере участь у плаванні. Циклопи не мають зябер і дихають через поверхню тіла. У них є одне просте вічко, а складні очі відсутні. Планктонні рачки – основа живлення багатьох промислових видів прісноводних і морських риб.

Ряд Коропоїди. Серед ракоподібних є й паразитичні види, наприклад, коропоїд. Він паразитує на зябрах і лусці риб та живиться їхніми соками. Деякі види (наприклад, циклопи) можуть бути проміжними хазяями паразитичних червів.

Загалом до ракоподібних належить понад 50 тис. видів різноманітних за будовою та способом живлення водяних, інколи наземних тварин.