14.Клас Сисуни-Трематоди.

Печінковий і котячий сисуни. Їх будова, життєвий цикл розвитку, способи запобігання зараженню.

Клас сисунів – один з основних паразитичних класів тварин.

До нього відносяться печінковий сисун (фасціола) – ендопаразит,-збудник фасціольозу.

Живе у дорослій стадії (марита) в жовчних протоках і печінці великої рогатої худоби, а деколи і людини-що є остаточним хазяїном для цього паразита, де відбувається цого статеве розмноження. .

Після запліднення яйця з тіла остаточного хазяїна для подальшог розвитку повинні потрапити у воду. Там з яйця виходить І личинкова стадія – мірацидій. Хемотаксис забезпечує його переміщення до проміжного живителя – ставковика малого, в організмі якого він мігрує в печінку,

де розвиваються наступні личинкові стадії:

спороциста (безформенний мішок в якому з зародкових клітин розвивається наступне покоління личинок)

редія – церкарій-останній виходить з проміжного хазяїна , активно плавають у воді за допомогою м»язевого хвоста, згодом відкидають хвіст і у вологому середовищі інцистується та перетворюється на адолескарії.

Інвазійна стадія для остаточного хазяїна –адолескарії-, які зберігають інвазійність 2-3 роки.

. Після їх заковтування разом із травою в кишковому тракті остаточного хазяїна з цист звільняються личинки, які мігрують до місця локалізації, де досягають статевої зрілості.

Для боротьби з нею і профілактики слід своєчасно виявляти та лікувати хворих; не вживати сиру воду із стоячих водойм; змінювати пасовище.

15.Клас Сисуни –Трематоди.

Іншим досить поширеним паразитом людини і ссавців (собак, котів, вовків) є котячий сисун або сибірський. Сисун котячий або опісторх- збудник опісторхозу.

Як і печінковий сисун, цей паразит перебуває у печінці та жовчних протоках, іноді у протоках підшлункової залози. Котячий сисун спричиняє також захворювання, яке може спричинити смерть хворого.

На відміну від печінкового сисуна, життєвий цикл котячого сисуна за участі двох проміжних хазяїв: прісноводного черевного молюска – бітинії, та прісноводних коропових риб.

Яйця виділяються в навколишнє середовище з фекаліями хворого , в яйці знаходиться зрілий мірацидій.

В організмі водяних молюсків, що проковтнули яйця, мірацидії вивільняються, проходять стадії спороцисти, редії, церкарія. Розвиток триває 2 місяці (до 1 року на Півночі).

Церкарії активно виходять у воду крізь покриви тіла молюсків і проковтуються рибами.

У м»язах риби церкарії покриваються подвійною оболонкою й інцистуються перетворюючись в метацеркарії.

Остаточний хазяїн заражується котячим сисуном, коли споживає сиру, недостатньо просмажену рибу. Для боротьби з паразитами та профілактики захворювань слід своєчасно виявляти та лікувати хворих, а також правильно готувати рибу для вживання в їжу (добре проварювати, достатньо просмажувати).

Особливості організації сисунів.

• характерний шкірно-мускульний мішок; поверх мішка тіло вкрите міцним тегументом( кутикулою), який захищає від дії травних соків хазяїна.

• наявні органи прикріплення: ротова та черевна присоски.

• дихають по типу бродіння (анаеробно).

• всмоктування поживних речовин відбувається всією поверхнею тіла або через ротову присоску. Кишечник являє собою систему рпозгалужених каналів.

• кровоносна система відсутня.

• нервова система та органи чуття в зв’язку з паразитичним способом життя редуковані.

• видільна система: виведення продуктів обміну речовин відбувається через пару вивідних канальців.

• гермафродити: жіноча статева система – пара яєчників, в яких утворюються яйцеклітини. Чоловіча статева система – чисельні сім’яники, в яких формуються сперматозоїди.

• Запліднення внутрішнє.

• в зв’язку з паразитичним способом життя для них характерний складний життєвий цикл, який відбувається із зміною хазяїнів: остаточний хазяїн-організм, в якому відбувається статеве розмноження паразита, та проміжний хазяїн, в якому відбувається нестатеве розмноження паразита.(личинкова стадія).