23. Пересування по стеблу неорганічних та органічних речовин.

Для рослин характерні 2 полюси живлення: грунтове живлення, яке забезпечує рослини водою і мінеральними речовинами, та повітряне живлення (в листках відбувається процес фотосинтезу, за рахунок здатності рослин акумулювати сонячну енергію і перетворювати її в енергію хімічних зв’язків). Відповідно до цього є 2 шляхи руху: висхідний (рух води і мінеральних речовин від кореня по стеблу до листків) і низхідний (рух органічних речовин від листків по стеблу до коренів, да вони використовцються або відкладаються в запас).

Транспорт речовин у рослині здійснює провідна система.

Провідна тканина, якою рухається вода і мінеральні солі представлена:

1. Судини (трахеї) – трубки, які складаються з члеників, вони складаються з вертикального ряду клітин, в яких потовщуються і дерев’яніють бічні стінки, відмирає вміст, а в поперечних стінках утворюється перфорації. Довжина судин 10 см.

2. Трахеїди – мертві утворення, на відміну від судин це не трубки, а клітини, в стінках яких містяться облямовані пори. Довжина 1 мм.

Провідна система, по якій рухаються органічні речовини, представлена ситоподібними трубками. Це – вертикальний ряд живих клітин, які мають поперечні стінки, що пронизані чисальними перфорраціями (ситоподібними пластинками). Поряд із члениками розташовані супровідні клітини (клітини-супутниці), які мають ядро. Часто судини трахеї, трахеїди в рослині розташовані не безладно, а зібрані в особливі комплексні групи – провідні пучки. Розрізняють 4 типи пучків:

1. Прості пучки – складаються з однорідних гістологічнтх елементів (або з трахеїд, або ситоподібних трубок).

2. Загальні – складаються з судин, трахеїд і ситоподібних трубок.

3. Складні – крім провідних тканин мають це тканини паренхіми.

4. Судинно-волокнисті пучки – складаються з елементів складного пучка, оточених.

В пучках розрізняють дві частини:

1. Ксилема – деревина. Складається з судин і трахеїд, паренхіми деревини і волокон деревини (лібриформу).

2. Флоема (луб). Складається з ситоподібних трубок, клітин-супутниць, луб’яної паренхіми і луб’яних волокон.

Поглинання води та мінеральних речовин з грунту. Грунт і його значення в житті рослин. Поняття про добрива.

Основну роль в поглинанні води і розчинених в ній елементів неорганічного і органічного живлення відіграє коренева система. Розмір її у кілька разів перевищує розмір надземної частини рослини. Дуже розвинена здатність коренів до галуження сприяє утворенню великої кількості молодих фізіологічно активних коренів.

Будова коренів дуже подібна в них за довжиною розрізняють декілька зон: поділу, вкрита кореневим чохликом, розтягування, кореневих волосків, провідна.

Поглинання води і мінеральних речовин забезпечує зона всмоктування.

Зона всмоктування розташована вище ніж зона розтягування. Зовнішній шар клітин епіблеми цієї зони утворює вирости, які називаються кореневими волосками. Ці волоски забезпечують поглинання води і мінеральних речовин з грунту, синтезують органічні кислоти, що сприяють всмоктуванню. Функціонують 10-20 днів. У верхній частині вони постійно відмирають, а в нижній постійно утворюються. Одночасно в цій зоні з формуванням кореневих волосків відбувається диференціація внутрішніх тканин цієї зони.

В клітинах кореневих волосків синтезуються органічні кислоти (мурашина, вуглекислота), які виділяються в грунт і розчиняють важкорозчинні у воді мінеральні речовини, що сприяє їхньому поглинанню клітинами кореня.

Вода поглинається шляхом осмосу – це дифузія крізь напівпроникну мембрану, якою і є клітинна оболонка. Крім осмосу і дифузії (пасивний транспорт) деякі речовини проникають у клітини за рахунок активного транспотрту, що здійснюється проти градієнту концентрації. Також в поглинанні води з грунту має значення сила зчеплення між молекулами води і постійний вертикальний рух води за рахунок транспірації.

Грунт – це поверхневий родючий шар літосфери. Грунт являє собою трьох фазну систему, в якій тверді частини перебувають в оточенні повітрям та водою. Родючість грунту визначається наявністю в ньому гумусового шару. В формуванні гумусу значну роль відіграють бактерії гниття, сапротрофи та редуценти. Грунт характеризується структурою, щільністю, зволоженістю тощо. В залежності від особливості грунту кореневі системи рослин можуть набувати ряд адаптивних змін. У штучних системах агроценозах людина разом із врожайністю забирає велику кількість органічних і неорганічних речовин. Оскільки агроценоз втратив здатність до самовідтворення, то людина для підтримання родючості грунтів повинна постійно вносити в них добрива. Добрива поділяють на:

1. Органічні (перегній, курячий послід тощо), що являє собою продукти житєдіяльності організмів.

2. Неорганічні: калійні, фосфатні, азотні та ін. або їх комплекси, наприклад, нітросилоска.

3. Бактеріальні. Являють собою штами організмів, які здатні синтезувати необхідні для життя рослини речовини (наприклад нітрифіпуючі бактерії, які здатні фіксувати вільний азот і перетворювати його в нітрати, що використовуються рослинами).

4. Зелені. Це рослини, які покращують структуру грунту, і збагачують його неорганічними і органічними речовинами (люцерна, конюшина).

24. Загальна характеристика Відділу Покритонасінні.

Відділ покритонасінні відносять до царства рослин. Представники поширені по всіх кліматичних зонах планети і в сучасній формі займають панівне становище.

Відділ включає близько 240 тисяч видів, які об’єднані в 13 тисяч родів і 390 родин. Покритонасінні представлені різними життєвими формами: дерева, кущі, ліани та трави (однорічні та багаторічні), які являють собою спорофіт, який і переважає в життєвому циклі цих рослин; гаметофіт зазнав великої редукції і розвив. на спорофіті. Спорофіт має як надземні, так і підземні органи. До підземних належать корінь або коренева система, до надземних – пагін і його складові: стебло, листки, бруньки. Одною з особливостей покритонасінних є здатність пагона утворювати як підземні (кореневище, бульби, цибулини), так і надземні (столони, вусики, колючки і вуси) видозміни. Органи побудовані з досить різноманітних гістологічних елементів: твірної, основної, механічної, покривної та провідної. Вперше в ході еволюції у покритонасінних з’являються судини (трахеї), по яких здійснюється висхідний тік.

Генеративні органи представлені: тичинками і маточкою. Тичинки складаються з пиляків і тичинкової нитки. В пиляках в пилкових мішках із мікроспори утворюється чоловічий гаметофіт, який редукований до кількох клітин (пилок). Маточка із зав’яззю, стовпчиком і приймочкою. В зав’язі міститься 7-клітинний насіннєвий мішок. Запліднення подвійне: один спермій зливається з яйцеклітиною, утворюючи зиготу, з якої розвивається зародок, а інший спермій зливається з диплоїдним ядром, з чкого утворюється запасаюча тканина – ендосперм, за рахунок поживної речовини якої відбувається розвиток зародка. Насінина крім зародка, який оточений ендоспермом, вкрита спермодермою. Насіння захищене стінкою зав’язі, що перетворене в оплодень. Насіння утворюється дуже швидко, від кількох днів до 3-4 тижнів.

Покритонасінні відіграють в житті людини дуже велику роль.

Серед покритонасінних велика кількість представників використовується для харчування людини: овочі, зернові культури. Серед покритонасінних, які використовуються людиною, можна виділити такі групи: кормові, лікарські, технічні, медоносні та декоративні.

За останній час людина у великих масштабах використовує різні види покритонасінних і тому деякі з них стоять перед загрозою зникнення. У зв’язку з цим створюються заповідні зони, парки, в яких дані рослини перебувають під охороною.