14. Пагін і його будова та функції. Різноманітність пагонів. Розвиток пагона з бруньки.

Будова. Пагін – вегетативний орган рослини, який складається з стебла, бруньок та листків.

1. Стебло – осьова частина пагона, що з’днує в єдине ціле усі його складові (листки, бруньки, квітки та суцвіття) і забезпечує висхідний та низхідний потоки водних розчинів. Ділянка стебла, де прикріплюються один чи кілька листків, має назву вузол. Частина стебла між двома сусідніми вузлами називається міжвузлям. Верхній кут, утворений стеблом і листком, називають пазухою листка.

2. Листок – бічна частина пагона, що здійснює фотосинтез, дихання та випаровування води (транспірацію).

3. Бруньки – це зачатковий пагін з вкороченими міжвузлями. Вони мають коричневе, сіре чи буре забарвлення та як правило зовні вкриті зрогоовілими лусками – видозміненими листками, що захищають бруньку від ушкоджень. Луски часто виділяють смолисті речовини (наприклад, у тополі, берези). Зовні інколи луски вкриті густим пушком, що забезпечує їм додатковий захист від холоду та висихання.

4. У багаторічних трав’янистих рослин (пирію, конвалії) зимуючі бруньки розташовані на підземних пагонах або в нижній частині надземних.

Якщо бруньку розрізати вздовж, можна за допомогою лупи розгледіти її будову.

Осьовою частиною бруньки слугує зачаткове стебло. У нижній частині можна побачити зачатки майбутніх листків. Зачаткові стебло, листки, бруньки складають зачатковий пагін. Його верхівку називають конусом наростання. Клітини конуса наростання діляться, забезпечуючи ріст пагона у довжину.

За розміщенням на стеблі розрізняють верхівкову і бічні бруньки.

Бічні бруньки, які розвиваються в пазухах листків, називають пазушними, а ті, що закладаються у будь-якій іншій частині стебла, а також на коренях чи листках – додатковими.

Залежно від особливостей будови розрізняють вегетативні та генеративні (квіткові) бруньки. Всередині вегетативних бруньок на загальному стеблі містяться зачатки листків. Квіткові бруньки на зачатковому стеблі мають зачаткові квітки, або суцвіття. Змішані бруньки мають водночас зачатки квіток і листків.

Розвиток пагона з бруньки. З настанням сприятливих умов клітини твірної тканини посилено діляться, тому міжвузля і листки видовжуються, покривні лусочки розсовуються, відхиляються від стебельця і назовні з’являється молоде стебло із зеленими листочками. Згодом лусочки і листки відпадуть, а на місце їх прикріпиться і залишаться рубці. За ними визначають довжину щорічних приростів пагона.

В однорічних видів усі бруньки розвиваються впродовж теплої пори року.

В багаторічних рослин холодного чи помірного клімату ріст пагонів узимку припиняється. З пазушних бруньок, що перезимували, навесні виростають бічні пагони.

В деяких з пазушних та додаткових бруньок після зимівлі ріст не відновлюється. Це – сплячі бруньки. Вони можуть перебувати в стані спокою кілька років і відновлюють ріст у разі ушкодження верхівкової бруньки.

Різноманітність пагонів.

Пагони бувають за напрямком росту: прямостоячі, чіпкі (виноград), виткі (хміль), сланкі (вербозілля).

За життєвою формою трав*янисті та дерев*янисті.

Пагони мають властивість формувати видозміни. Розрізняють підземні видозміни: кореневище, бульби, цибулини, бульбоцибулини і надземні: вуса, вусики і колючки, столони (запасаючі пагони).