IV тис. До н. Е. – третя чверть ііі тис. До н. Е.) 16

.

Нині вирізняють п’ять типів форм посуду з ямково‑гребінцевою орнамента‑

цією, найпоширеніша з яких – глибокий гостро‑ або круглодонний горщик із біко‑

нічним вмістищем та злегка відігнутими назовні вінцями, що бере початок від од‑

ного з головних типів посуду дніпро‑донецької культури, з представниками якої

племена ямково‑гребінцевої кераміки на землях України мали тісні контакти.

З‑поміж інших типів вирізнялися неглибокі горщики яйцеподібної форми зі

злегка загнутими всередину вінцями та гострими або округлими денцями, які та‑

кож траплялися серед зразків дніпро‑донецької кераміки; глибокі посудини з висо‑

ким циліндричним горлом, чітко виділеними плічками та гострим або пласким

дном, які, очевидно, імпортували або іх виробляло іноетнічне населення (це засвід‑

чують форма, технологія виготовлення, особливості орнаментації, характерні для

посуду пивихінського зразка та взірці кераміки середньостогівської культури);

окремі зразки мисок напівсферичної та конічної форми, які деякі дослідники вва‑

жають варіаціями форми першого типу, але з прямими вінцями 17

.

Названі типи посуду побутували впродовж усіх етапів розвитку ямково‑гребін‑

цевої культури, де загалом форми керамічного посуду не зазнали динамічного

розвитку.

Порівняну сталість демонструвала й метода моделювання способом стрічково‑

го наліплення та вигладжування. Для цього зсередини та інколи ззовні застосову‑

вали зубчастий штамп, тому посудина, ще не прикрашена узорами, вже мала своє‑

рідну фактуру поверхні. Іноді поверхню залощували або вкривали ангобом – тон‑

ким шаром високоякісної глини, який наносили шляхом занурення посудини у во‑

57

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 57

дяний розчин глини 18

. Це збільшувало водостійкість посуду та надавало поверхні

рівномірного гарного кольору. Однак через те, що стінки були тонкими, іноді не

більше 0,5 см – 0,7 см, а нанесений на них глибокий узор утворював опуклості на

внутрішніх боках стінки, посуд був ламкий; тому й не збереглося цілих форм до на‑

шого часу. У глиняному тісті траплялися домішки дуже дрібного піску, товчених

мушель та рослинних волокон, що надавало пористості.

Декорували посуд за допомогою різноманітних видів гребінчастого штампа та

стрижнів із кінцями різних форм, що утворювали круглі, овальні, ромбічні та три‑

кутні заглибинки. Іноді використовували белемніти – стрижньоподібні скам’яні‑

лості молюсків. Темно‑коричнева посудина з ямково‑гребінцевою орнаментацією,

вкрита рівномірним узором з великих ямок, створювала специфічне враження пла‑

стичної активності глиняної фактури.

Система декорування кераміки кожного з трьох періодів розвитку ямково‑гре‑

бінцевої культури мала специфічні особливості, однак переважало суцільне по‑

криття узором посудини. Іноді узор заходив на внутрішню поверхню горла. Одно‑

манітний візерунок, нанесений на все тіло посудини з опуклим піддоном, надавав

їй мішкуватості, а узор на вінцях акцентував саме цю конструктивну частину, з

якої ніби “звисало” яйцеподібне вмістище посудини.

Ранній період. На стадії формування ямкового візерунка була відчутна його ге‑

нетична спорідненість із “відступаючими” наколами, які робили не відриваючи ін‑

струменту від глини. Вірогідно, на цьому етапі не всі посудини суцільно вкривали

декором, адже на мисках узор “читається” лише на вінцях, а на фрагменті овально‑

го денця наколи закінчуються, не захоплюючи зокруглення тулуба. Це свідчить

про можливість формування придонної композиції в цій кераміці.

Середній період. Розквіт ямкового узору припав на середній період розвитку

культури. Він полягав в урізноманітненні орнаментальних елементів, де поєдна‑

но прямі та скісні відбитки штампа, опуклі “перлини”, шнурові насічки на зламі

вінець та інші мотиви. У цей період у композиції декору помітне намагання зро‑

бити ямковий узор на посуді у вигляді широких поземних зон, розділяючи їх

неорнаментованою смугою або одним‑двома рядами скісних відбитків гребінця 19

.

Як і в кераміці дніпро‑донецької культури, тут прагнули до фризової компози‑

ції декору, тобто до декоративного розподілу головної “монолітної” частини

посудини.

У пізній період ямковий узор групували в геометричні фігури – трикутники,

ромби та ін. 20

На основі цих найпростіших елементів декору формувалися прото‑

типи орнаментальних фризів. Як і в дніпро‑донецькій кераміці, використовували

узори з прямовисною орієнтацією.

Ямково‑гребінчасту кераміку вважаємо прикладом того, як мінімальними засо‑

бами можна досягти художньої різноманітності. З мистецьких позицій суттєво ва‑

ж‑ливим є і те, як усередині стислих формальних меж відбувався розвиток фор‑

мальної системи. На жаль, ця група пам’яток ще не дає достатньої кількості зраз‑

ків, необхідних для більш повних узагальнень.

Культура лінійно стрічкової кераміки. На розквіті мистецтва кераміки позна‑

чилися також надбання культури лінійно‑стрічкової кераміки (варіант дунайської

культури, поширеної на території України та Польщі, друга половина V тис. до

н. е.). Еволюція її форм та декору практично не піддається аналізу, однак особли‑

вість декорування посуду з т. зв. “нотним” орнаментом викликає справжній худож‑

ній інтерес.

58

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 58

Кераміка з лінійно‑стріч‑

ковим узором свідчить про

досить високий культурний

рівень її творців. Характер‑

не, наприклад, використан‑

ня глини для обмазування

плетених стін своїх жител

(с. Незвисько Івано‑Фран‑

ківської обл.).

Кераміку носіїв названої

культури розподіляють на

великі групи – кухонний по‑

суд, який виробляли з грубої

глини з рослинними доміш‑

ками та скромно декорува‑

ли, і столовий, який робили

з добре відмученої глини з

домішками піску й шамоту

та багато прикрашали 21

. Ку‑

хонний посуд мав шорстку

поверхню та за формою пов‑

торював столовий, частина

горщиків мала покришки,

траплялися друшляки.

Посуд обох груп у своїй

основі сферичний. Це напів‑

сферичні та майже сферичні

глибокі чаші, горщики, глеки,

утворені за допомогою до‑

повнень тулуба‑сфери пра‑

вильним циліндричним гор‑

лом. На думку деяких авто‑

рів, ці форми наслідували посуд із круглих гарбузів, який виготовляли до винай‑

дення кераміки 22

.

У більшості таких посудин – невелике пласке дно. Сфера вмістища була трохи

приплюснута. Зазвичай не виділяли пластикою та декором вінця – які були про‑

стим, іноді трохи потовщеним закінченням перетину сфери, ледве загнутим всере‑

дину чаш та мисок, – а також прямий край циліндра в глечиків та горщиків. Харак‑

терним було застосування наліплень у вигляді ручки, валка в місці сполучення

горла зі вмістищем тощо. Їх появу, ймовірно, варто віднести до культової сфери.

Декор посуду лінійно‑стрічкової кераміки мав достатньо якостей, за якими йо‑

го можна характеризувати як справжній орнамент. В основі лежать два елементи –

тонка різьблена лінія та виразна овальна заглибина, утворені ямками, виступами,

валиками, розчленованими вдавленнями. Таке поєднання дало орнаменту назву

“нотного": візерунок наносили на підсушену поверхню невипаленої посудини, яку

потім прогладжували вологою ганчіркою. Неглибокі овальні ямки наносили з при‑

близно однаковими інтервалами на прокреслені лінії, подекуди накладали тільки

ямки. Композиційно такі заглиблення утворювали горизонтальні лінії, зигзаги, ме‑

андри, кутові узори. Колір випаленого посуду був сірий або брунатно‑жовтий 23

.

59

Орнаментований посуд. Культура лінійно?стрічкової

кераміки. Поселення біля с. Незвисько Івано?Фран?

ківської обл., с. Торське Дніпропетровської обл.,

с. Звенячин Чернігівської обл.

(за Ю. Захаруком і Д. Телегіним)

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 59

Розміщення декору на посуді було свідомо зорієнтоване на елементи конструк‑

ції – вінця та прилеглу до них частину виділяли рядами паралельних ліній, допов‑

нених заглибинками, які траплялися в тому ж місці й на посудинах із високим гор‑

лом, що, як правило, орнаментували рідко. Від привінечного фриза спускалися пів‑

кола та кути багатолінійних фестонів або прямовисні зигзагоподібні смуги. Іноді

вмістище розділяли на прямовисні поля, заповнені вписаними одна в одну геоме‑

тричними фігурами (кути, півкола тощо). Подекуди орнаментація вмістища відріз‑

нялася від привінцевої багато розробленими ритмами відтинків ліній та групуван‑

ням заглибинок. У таких композиціях орнамент майже волютовий. Ця властивість

спонукала деяких дослідників вбачати в ньому прототип стилю мальованої кера‑

міки трипільської культури.

У посуді культури лінійно‑стрічкової кераміки трапляються й зооморфні

форми, створені специфічним художнім способом, зумовленим формою по‑

судини.

Культура лінійно‑стрічкової кераміки залишила певний слід у сусідніх культу‑

рах, у прагненні до відтворення красивих, витриманих у хороших пропорціях, ви‑

робів, до високої якості матеріалів та витонченого декорування. Цими рисами у

всій повноті, наприклад, вирізняється кераміка носіїв трипільської культури.

Огляд декоративних властивостей кераміки неолітичних культур України до‑

зволяє зробити деякі узагальнення.

По‑перше, форми керамічного посуду згаданих культур на всіх етапах розвитку

зберігали тридільну структуру – вінця, вмістище, дно (іноді ще й горло). На ранніх

етапах усі три частини зорово злиті з головною частиною, що функціонально була

найважливішою, – вмістищем, яке здійснювало основну практичну функцію посу‑

дини. Пізніше до нього додавали горло та пластичні елементи, але поряд із більш

досконалим пласкодонним посудом продовжували існувати й архаїчні форми. Ін‑

ші функціональні частини посудини – вушка, носики, покришки тощо – на цьому

етапі не мали виразних форм.

По‑друге, посуд уже на ранніх етапах декорували відповідно до вищеназваних

трьох найголовніших функціональних елементів форми. Отже, можна визначити

дві тенденції – виділення декором та пластикою вмістища (буго‑дністровська

культура) та виділення в такий же спосіб вінечного фриза та придонної компози‑

ції (інші культури).

Композиційні схеми були досить різноманітні: заповнення однорідним узо‑

ром усієї поверхні посудини (часто в поєднанні з фризом на вінцях); нанесення

візерунка лише на вінця та піддон; декорування тільки верхньої частини посуди‑

ни – візерунки, що спускалися від вінець на вмістище. Прототип “класичної”

тричленної схеми оздоблення посудини – суцільний фризовий візерунок із виді‑

ленням вінечного фриза, центрального складного фриза на вмістищі та придон‑

ній композиції.

Без сумніву, вже в неолітичній кераміці закладено першооснови давнього ми‑

стецтва орнаментації посуду. Форми, декор та композиції перших керамічних по‑

судин були недосконалі, але можна припустити, що майстри‑посудники інтуїтив‑

но йшли шляхом створення гармонійних, а отже, суто мистецьких виробів.

60

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 60

БУДІВНИЦТВО

Суттєві нововведення носіїв культур неолітичної доби, які мешкали на теренах

майбутньої України, знайшли застосування в будівельній практиці. Результат їх‑

ньої життєдіяльності – поява наземних та напівземлянкових жител нових типів.

Незважаючи на те, що житло в неолітичну добу на землях України будували май‑

же повністю з нетривких матеріалів, його сучасні реконструкції 24

дають підстави

констатувати появу господарських комплексів, які зводили навколо житла або гру‑

пи жител.

Упродовж багатьох тисячоліть ці типи споруд модернізувалися та змінювалися

у своїх матеріальних та духовних проявах. У деяких зонах господарювання (напри‑

клад, у селах України, Білорусі, Росії) їх залишки трапляються й нині. Це поясню‑

ється тим, що певні уявлення та вимоги до житла залишилися актуальними протя‑

гом тисячоліть.

Поширеними формами житла в добу неоліту залишалися землянка та напівзем‑

лянка, іноді подібні за формою. Від часів існування неолітичних культур із ри‑

бальським типом господарювання (осілі рибалки узбереж та понизь великих рі‑

чок)25

, їх використовували ще в XVII–XVIII ст. народи Північно‑Східної Азії та

острів’яни північної частини Тихого океану – алеути, гіляки, айни, а також на Да‑

лекому Сході, Західному Сибіру та Східному Уралі.

Житла, зафіксовані під час досліджень в Україні, пов’язують не так з оселями

землеробів‑скотарів, як з оселями мисливців на мамонтів та шерстистих носорогів 26

.

Неолітичні поселення України не мали надто великих розмірів 27

, їх глибина

досягала 0,3 м – 0,5 м 28

. Переважно це були тимчасові, зроблені із землі, дерева,

рослинних матеріалів, шкур та інших нетривких матеріалів, землянки чи напів‑

землянки, форми перекриття яких не піддаються остаточному визначенню.

Водночас важливою є думка вчених про появу за доби неоліту в Україні таких

типів наземного житла, як хатина, курінь та намет. За припущеннями, вони мали

більш спрощені форми, ніж у сучасних будівель такого зразка, які за багато‑

тисячолітню традицію їх побутування слугували як зручне житло. У ролі порів‑

няльної форми пропонується форма чуму, що “є різновидом хатини” 29

. До тієї ж

категорії будівель належав курінь (намет), подібний до чуму за товщиною по‑

криття та облаштуванням. Хатина була меншою за розміром і не такою міцною

як курінь.

Неолітичні житла досить різноманітні. Про це свідчать зразки, що належать до

різних археологічних культур – курені, неолітичні “хатини”, “яранги”, що мали різ‑

ні способи організації простору.

Для жител буго‑дністровської культури на ранньому її етапі характерні невели‑

кі форми, наземне та напівземлянкове розташування, кам’яні вогнища та ями для

відходів. Так, на поселенні Базьків острів біля с. Скибинці на Південному Бузі, яке,

вірогідно, було весняно‑літнім (можливо, слугувало для землеробських робіт),

знайдено скупчення ймовірних жител. Два з них, достатньо великі (6 м х 6 м та

5 м х 4 м), характеризують як громадські, дев’ять менших (4 м х 3 м) пов’язують із

парними сім’ями. Великі споруди стояли рядком, перпендикулярно до лінії берега,

менші – у ряд, паралельно до річки, на відстані 1–2 метри.

Аналогічно було облаштоване поселення неолітичних нашарувань Митькова

острова 30

.

З розвитком буго‑дністровської неолітичної культури, господарство якої става‑

ло дедалі складнішим, її житла набували все більш упорядкованого вигляду. Це бу‑

61

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 61

ли невеликі, прямокутні в плані, наземні

одно‑ або двокамерні житла, трохи загли‑

блені в землю або цілком наземні. Їх сті‑

ни в конструкції були дерев’яні та обма‑

зані глиною, з вогнищами на кам’яних

підмурках. Посуд для збереження харчо‑

вих припасів “свідчить” про наявність

комор. На пізньому етапі культури за‑

фіксовано житла з каменем у фундамен‑

ті. За припущенням, обмежено викори‑

стовували саман. Є дані про існування

жител із двосхилою покрівлею (с. Са‑

врань), що відрізняє їх від багатьох жи‑

тел Стародавнього Переднього Сходу та

пов’язує з типами жител давньоземле‑

робських культур Середньої та особливо

Південної Європи, а також із трипіль‑

ськими житлами. Особливо примітна їх

подібність (як і трипільських будівель)

до жител культури Караново в Болгарії.

Двосхила покрівля характерна для

слов’янського житла і в наші дні. Її, як

відомо, пов’язують із важливими світоглядними уявленнями,

що нерідко знаходять яскраве декоративне втілення.

Населення сурської культури, що мешкало в добу неоліту в

степовому межиріччі Дніпра та Дону на берегах річок, а пізніше

також на річкових островах, займалося мисливством і рибаль‑

ством із застосуванням човнів та сітей. На островах будували

великі округлі за формою землянки. На великому поселенні на

Сурському острові досліджено споруду, площею близько 100 м2

.

Аналогом жител носіїв сурської культури певною мірою є зимо‑

ві та літні двосхилі курені орочів, ороків, негідальців, літні куре‑

ні нанайців 31

.

Невеличкі чотирикутні за формою землянки знайдено в нео‑

літичних жителів Криму. У неолітичну добу мисливці селилися

на перелісках, поблизу джерел нинішніх, вкритих лісом, крим‑

ськіх яйлів. На яйлі Ай‑Петрі, недалеко від джерела Бештекне,

знайдено вісім неолітичних поселень та стоянок, розташованих

на зручних місцях гірського ландшафту – навісів та гротів.

Такими є, наприклад, Таш‑Аїр I, Заміль‑Коба, Фатьма‑Коба,

Кая‑Араси та ін. 32

Житлобудівництво буго‑дністровської та сурської культур

належало “проміжним” формам неолітичних культур південно‑

західної та північної зон 33

.

На середньому та пізньому етапах носії буго‑дністровської

культури будували багатокамерні житла. Їх облаштування по‑

рівнюють із пізнішими т. зв. довгими будинками гуцулів, бойків

та лемків, чимось вони нагадують також подібні будівлі амери‑

канських ірокезів. Характерні для всіх етапів розвитку населен‑

62

Керамічний посуд. Культура Кріш. Поселення

біля сіл Заставне, Рівне Закарпатської обл.

(за М. Потушняком)

Антропоморфна пласти?

ка. Культура Кріш. Посе?

лення біля сіл Заставне,

Рівне Закарпатської обл.

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 62

ня буго‑дністровської куль‑

тури наземні житла на

кшталт куренів або чумів,

етнографічний аналог яких

вбачають у літніх житлах

мешканців Хабаровського

краю – негідальців, які жи‑

вуть у пониззі (невеликий

курінь прямокутної форми,

створений із кори дерев,

вкритий двосхилою покрів‑

лею, літньо‑осіннє помеш‑

кання для сім’ї) та верхів’ях

річок (сферичної форми з ко‑

нічною верхівкою чуми, тим‑

часові мисливські житла);

у землеробів сходу Північної

Америки – мускозьких пле‑

мен (за винятком семінолів) –

із допоміжними сезонними

мисливством та збиральниц‑

твом (житла з каркасними

стінами, що заповнені суміш‑

шю глини та рубленої соло‑

ми); арауканів Центральної

Чилі (невеликі плетені куре‑

ні, обмазані глиною, покриті

соломою та очеретом) 34

. Ана‑

логії до деяких будівель носі‑

їв буго‑дністровської культу‑

ри простежуються в житлах

мотичних землеробів неолі‑

тичної культури Яншао IV–

III тис. до н. е. (перша половина IV тис. до н. е.) круглої та овальної форми (діаметр

5 м – 6 м), прямокутних та квадратних з округленими кутами, площею до 15 м2

–

20 м2

(також є зразки площею від 10 м2

до 160 м2

). Покрівлю таких помешкань кла‑

ли на чотири стовпи, розташовані по центру. Стіни будували з вертикальних ше‑

стів, з обох боків обмазаних сумішшю глини та соломи. Для “варіанта Баньпо ха‑

рактерні житла прямокутної форми каркасно‑стовпової конструкції, квадратні на‑

півземлянки з одним або кількома вертикальними стовпами по центру та з вогни‑

щем перед входом” 35

.

Найбільші постійні поселення, площею близько 2 га – 3 га, якими користува‑

лися протягом тривалого часу, в неолітичну добу належали носіям культури лі‑

нійно‑стрічкової кераміки, а також поширеним на південний захід від неї культу‑

рам Кріш (кереш) та мальованої кераміки, економіка яких визначалася комплекс‑

ним землеробсько‑скотарським типом господарства. Останнє зумовило потребу в

стаціонарних, досить довготривалих, поселеннях, які відзначаються значною тов‑

щиною культурного шару та великою кількістю культурних решток, зокрема ке‑

раміки.

63

Посуд. Культура розписної кераміки. Поселення біля

сіл Рівне, Холмці, Малі Гаєвці Закарпатської обл.

(за М. Потушняком)

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 63

На поселеннях культури лінійно‑стрічкової кераміки відкрито два типи жител,

заглиблених у ґрунт – однокамерні землянки площею 5 м2

–18 м2

з одним вогнищем

та багатокамерні напівземлянки із системою невеликих ям із кількома вогнищами.

Відкриті заглиблені вогнища розміщували, як правило, в центрі житла або біля од‑

нієї зі стін, іноді місце їх розташування підмащували глиною. На пізній стадії цієї

культури з’явилися наземні будинки. Так, на поселенні Незвисько досліджено бу‑

дівлю площею приблизно 80 м2

. Це стовпова конструкція з плетеними та обмазани‑

ми глиною стінами й легкою покрівлею. У центральній її частині було вогнище, не‑

далеко від якого містилися глинобитні майданчики, що, можливо, слугували сто‑

лами – біля них знайдено посуд. У північній частині житла були розташовані кіль‑

ка майданчиків із вальків глини, покладених на дерев’яні плахи площею близько

5 м2

із припіднятими краями; поряд стояли зернотерка та широкогорла посудина.

Ймовірно, це був куток для розтирання зерна. Подібні до цього житла, знайдені на

землях України, нечисленні, переважали напівземлянки, широковідомі в спорідне‑

них західних культурах 36

.

Поселення культури Кріш мали планування по колу з кількох будівель, як на

пам’ятці Заставне на Закарпатті. У ранньому неоліті тут побутували землянки та

напівземлянки у формі видовженого овалу, площею 70 м2

– 280 м2

. Найбільші з них

характеризуються багатокамерністю, двосхилою покрівлею, що підтримувалася

дерев’яними стовпами та спиралася нижніми краями на землю. На долівці були

ями різних розмірів та призначення. На поселенні Рівне знайдено глиняну модель

житла, прямокутну в плані, з двосхилою покрівлею, перекритою шкурою або соло‑

мою. Стіни були плетені та обмазані глиною 37

.

Близькі сусіди носіїв культури Кріш на Закарпатті – людність культури мальо‑

ваної кераміки – групували по дві‑три житлові та господарчі будови, поряд із ни‑

ми розташовували господарські ями, які на поселенні Рафайлове мали конічні пе‑

рекриття. Поза межею жител подекуди знайдено глинобитні печі 38

.

Учені знаходять близькі та далекі (територіально) етнографічні паралелі для

культур південно‑західної зони України – лінійно‑стрічкової, бюкської (буково‑

64

Антропоморфна пластика. Культура розписної кераміки. Поселення біля сіл Холмці,

Велика Добронь Закарпатської обл. (за М. Потушняком)

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 64

горської), тиської кераміки. Це деякі аналогії в конструктивному вирішенні жител

українських горян – гуцулів, лемків, бойків – та аборигенів півночі Північної Аме‑

рики. Так, за межами постійних поселень у населення Українських Карпат відомо

п’ять житлових будівель, серед яких – полонинські колиби та колиби лісорубів.

Колиби – тимчасові житла (полонинські – для проживання влітку; лісорубів – як

улітку, так і взимку) – однокамерні чотиристінні 39

будівлі з двосхилими дахами,

без вікон, підвалу, з одним входом, орієнтованим найчастіше на південь, влаштова‑

ним у причілку або поздовжній стіні. Вони призначені для проживання від двох до

восьми пастухів 40

. Як полонинські, так і колиби лісорубів – наземні, зрубної кон‑

струкції. На нашу думку, предтечею зрубної конструкції таких тимчасових жител

були однокамерні споруди каркасної конструкції носіїв культури лінійно‑стрічко‑

вої кераміки. Прототипом жител бойків, лемків, гуцулів також можуть бути деякі

багатокамерні наземні житла неолітичних культур Прикарпаття та Закарпаття.

Наприклад, у гуцулів житловий будинок розташований під одним дахом із госпо‑

дарськими будівлями, а в лемків та бойків усі будівлі витягнуто в одну пряму лі‑

нію та розміщено під одним дахом 41

.

Азово‑дніпровське населення в IV тис. до н. е. будувало наземні житла, прямо‑

кутні в плані, каркасно‑стовпової конструкції, з плетеними, обмазаними глиною

стінами (Ракушечний Яр).

У дніпро‑донецькій культурній області на поселенні Лизогубівка (кінець V –

початок IV тис. до н. е.) виявлено прямокутні наземні будови, площею 20 м2

–

70 м2

, з вогнищем усередині. У другій половині IV тис. до н. е. лизогубівці будували

житла прямокутної форми з трьома вогнищами по довгій осі. Таким було наземне

житло на поселенні Погорілівка‑Вирчище, площею 32 м2

, що мало стовпову кон‑

струкцію та двосхилу покрівлю. На поселенні Гришівка знайдено сліди напів‑

землянки, площею 24 м2

, з двосхилою покрівлею, нижні краї якої спиралися на

землю. Вважається, що ці житла репрезентують два типи, характерні для даного

району в другій половині IV тис. до н. е. 42

Населення києво‑черкаської культури в кінці V – на початку IV тис. до н. е. у пів‑

денних районах Лісостепу будувало наземні житла із заокругленими кутами, пло‑

щею 75 м2

– 85 м2

, каркасної конструкції, з відкритим вогнищем. На поселенні Лу‑

ком’я знайдено залишки невеликих, площею близько 14 м2

, прямокутних жител 43

.

На поселеннях культури ямково‑гребінцевої кераміки житла наземні, вогнища

заглиблені в землю, навколо яких знайдено уламки керамічного посуду, знаряддя

з кременю та кварциту, виробничі відходи. У плані вони округлі (Погорілівка‑Вир‑

чище) та прямокутні (Полтава, урочище Біла Гора).

На поселенні біля хутора Гришівка знайдено чотири житла із заглибленою під‑

логою, що належать послідовно до раннього, середнього та пізнього неоліту цього

типу культури та стратиграфічно змінюють одне одне. Найдавніше серед них – ви‑

довжене в плані, із заокругленими кутами, з двома великими вогнищами та вихо‑

дом на довгій стіні (площа 24 м2

). Інше, округле в плані, мало центральне вогнище

та, біля стін, ще два менші, кілька скупчень мушель на підлозі (площа 64 м2

). Ще

кілька жител мали чотирикутну форму та великі вогнища по середині (площа 48 м2

та 72 м2

) 44

. До дещо пізнішого часу належать житла на поселенні Луком’я, які окру‑

глої, на зразок куреня, та овальної форми напівземлянкового типу (площа до

11 м2

). Знайдено тут і багатокамерну будівлю з округлих відсіків із вогнищами та

прямокутною прибудовою 45

.

Для культур дніпро‑донецької етнокультурної спільноти та ямково‑гребінцевої

кераміки, які репрезентують північну зону, етнографічним аналогом жител можуть

65

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 65

слугувати типи, що належали мисливцям та рибалкам лісів помірного поясу, і зо‑

ни тайги Західного Сибіру, Канади, півночі США (ханти, мансі, деякі групи евен‑

ків, лісові ненці, алгонкіни Канадського щита, північні алгонкіни та північно‑схід‑

ні групи атапасків). Так, у мисливців американської тайги (племена танана) зимо‑

ві житла були круглими в плані, каркасної конструкції, а літні – як конічний намет

(“тіпі”). Алгонкіни району Великих озер, які перебували на стадії переходу до

землеробства, були збирачами, рибалками, мисливцями на оленей, ведмедів. Вони

мали зимові та літні житла. Зимові – банеподібні, покриті корою та циновкою віг‑

вами; літні – покриті берестою конічні курені та легкі намети. Алгонкіни східної

частини Канадського щита будували літні житла на зразок “тіпі”, а також банепо‑

дібні будівлі, які покривали берестою або шкурами, а взимку – прямокутні в плані

житла з двосхилою покрівлею, нижні краї якої доходили до землі. На заході Ка‑

надського щита були розповсюджені брусовані курені, прямокутні в плані, нижні

краї яких також доходили до землі. У конічних та банеподібних житлах було одне

вогнище в центрі; у прямокутних куренях – декілька вогнищ, розташованих в одну

лінію під гребенем даху. У таких житлах мешкало кілька парних сімей 46

. У тайго‑

вій зоні Середнього Приамур’я носії громатухинської неолітичної культури

(IV–III тис. до н. е.) – мисливці на великих тварин – мешкали в переносних жит‑

лах на кшталт евенкського чуму.

З певною долею вірогідності дані про житла збирачів та мисливців Каліфорнії

можна залучати для вивчення кримської (гірськокримської) культури. У перед‑

гір’ях і на схилах гір Криму місцеві племена будували житла на зразок навісів,

які покривали травою, листям, гіллям, або конічні курені. У кожному житлі

мешкала сім’я 47

.

Отже, неолітичне житло на землях України досить різноманітние, що зумовлю‑

валося різними природними чинниками – ландшафтом, кліматом тощо. Його осо‑

бливості також залежали від характеру господарства, осілості чи міграцій, місце‑

вих традицій та сторонніх впливів. Вважалося, що в населення з відтворюючим

господарством житло було наземне, прямокутне в плані. Однак дослідження посе‑

лень дніпро‑донецької культури, де переважали привласнюючі форми господарю‑

вання, довели, що населення вже з раннього неоліту зводило чотирикутні наземні

будови. Носії ранньої буго‑дністровської культури, яка пізніше стала загалом зе‑

млеробською, будували до другої половини V тис. до н. е. житла овальні в плані або

вільних абрисів. Натомість помешкання з кількома приміщеннями будувало насе‑

лення культур із розвиненим землеробством, що пояснювалося потребою в збері‑

ганні запасів харчування, знарядь праці, а також необхідністю мати приміщення

для різних господарських робіт 48

.

Важливим є питання облаштування внутрішнього середовища. Незважаючи на

брак даних про тоги (чи були в них стеля, хоча б примітивні вікна, спеціальні

культові куточки, де певні предмети відігравали роль стола, ліжка, шафи тощо, як

прикрашали таке житло), слід зазначити, що неолітичне житло має схожі ознаки

із селянським житлом нових часів. Археологія, яка спирається на дані про перебу‑

вання людини (сучасного дослідника) в умовах неолітичного життя в спеціальних

експериментальних селищах, де люди роблять усе так, як, вірогідно, це робила

давня людина, свідчить, що ремісницько‑побутова сфера її життя мала певну спе‑

цифіку 49

.

Так, у неолітичному селищі в Аллерслеве (Данія) зроблено декілька цікавих

спостережень. Зокрема, дим із вогнища, перш, ніж вийти назовні, іноді затримував‑

ся під дахом, так що відносно чисте повітря утримувалося на рівні 1,5 м від підло‑

66

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 66

67

ги. Дим і сажа чорнили верхню частину стелі й дах. По завершенню будівництва

при висиханні стін виникали тріщини, які під впливом дощу й вологи розширюва‑

лися й поглиблювалися. Через деякий час від стін відвалювалися шматки обмазки,

які накопичувалися із зовнішнього та внутрішнього боку фундаменту. Це відбува‑

лося через три‑чотири роки після зведення будівлі. В одному з будинків епохи за‑

ліза експериментатори з Лейре перевірили можливості проживання в них у січні,

лютому, березні та квітні. Вогнище нагрівало тільки найближчий простір. Майже

не збільшилося прогрівання, коли тепле повітря, що піднімалося під дах, опускало‑

ся вздовж внутрішньої стіни. Вогонь притягував всередину через щілини в стінах

холодне повітря. Двері, що недостатньо щільно зачинялися, порушували обмін те‑

пла. Худоба за перегородкою в хліву й великий шар гною біля неї забезпечували

температуру 40°С, але це ніяк не впливало на обігрів житлового приміщення.

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 67

68

МИСТЕЦЬКІ НАБУТКИ ДОБИ МІДІ

Енеоліт, або мідний вік, – перехідний етап між неолітом (новим кам’яним ві‑

ком) та епохою бронзи. Його специфічні риси – співіснування мідних виробів із

кам’яною та кременевою індустрією. За новою науковою версією, це період досяг‑

нень у гірничорудній справі, металургії та металообробці (міді та золота). Існує

концепція техніко‑технологічного критерію характеристики мідного віку, згідно з

якою енеоліт є часом виробництва чистої міді без штучних домішок та появи “важ‑

ких” знарядь – сокир. Як етап історії людства, він характеризується, насамперед,

інтенсивним розвитком землеробства та осілого скотарства. З енеолітом пов’язано

перехід від мотичного доорного землеробства, виникнення ремесел (гончарство,

металургія), поява перших міст, держав. На землях України цей період учені виз‑

начають у межах 4000–2500 (5000–3500) роками до н. е.

Однією з найважливіших рис енеолітичної епохи є потужне будівництво та ке‑

рамічне виробництво. Енеолітичний посуд – плоскодонний, багатий за асортимен‑

том, декорований у різні способи, серед яких поліхромний розпис. У Євразії сфор‑

мувався великий комплекс неоенеолітичних культур, носії яких виготовляли

мальовану кераміку. Він простягався від Китаю до Східного Середземномор’я,

охоплюючи Середню Азію, Близький Схід, Малу Азію, Балкано‑Дунайський

регіон із прилеглим до нього Північним Причорномор’ям. Визначним художнім

явищем північнопричорноморського енеоліту стала кераміка культури Трипілля‑

Кукутені, або трипільської, як її називають у межах України. Трипільський посуд

за художніми якостями й технологічною досконалістю можна зіставити, у межах

Східної Європи, лише з енеолітичною керамікою Кавказу та Середньої Азії.

Племена лісової зони Східної Європи в цю епоху знаходилися на стадії неоліту,

їх кераміка зберігала примітивні архаїчні традиції у формах та декорі (т. зв. ямко‑

во‑гребінцева кераміка та інші групи посуду). З неоліту населення лісової зони пе‑

реходить в епоху бронзи, минаючи стадію енеоліту або переживаючи її в менш яс‑

кравому вигляді, ніж культури Півдня.

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА

Культура названа за рядом пам’яток з околиць м. Трипілля під Києвом (розкоп‑

ки В. Хвойки, ХІХ ст.). Вона була поширена впродовж ІV–III (V–IV) тис. до н. е. в

лісостеповій смузі від Румунського Прикарпаття до Середнього Подніпров’я. На

пізньому етапі обіймала площу 200 тис. км2

і сягала Північного Причорномор’я.

Культура представлена поселеннями, керамічними виробами – посудом, пластикою,

ткацтвом.

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 68

69

Нині відомо понад 3 тис. поселень, які належали представникам трипільської

культури. Розташовані на берегах річок та схилах долин, вони спочатку були неве‑

ликими (1–2 га, 7–14 жител), а потім займали площу від 100 га до 450 га. У деяких

із них мешкало 6–8 тис. чоловік, а подекуди – понад 10–14 тис. Окремі поселення

досягли гігантських розмірів і становили протоміста, як скажімо, Талянки (450 га),

Майданецьке (250 га), Доброводи (250 га), Веселий Кут (150 га). Вони функціону‑

вали не тільки як економічні, але й як суспільні, військові та культові центри.

Сплановані у формі еліпсав, у центральній частині поселення мали вулиці та квар‑

тали, житлові будівлі й господарські споруди (майже 2800 майданчиків у Талянках

та 1575 – у Майданецькому), окремими типами будівель були оборонні (штучні

укріплення у вигляді ровів та валів) та громадські.

Навколо великих поселень існували невеликі селища площею від 2 га до 10 га, що

належали до сільськогосподарських територій. У межиріччі Бугу та Дністра знайдено

два‑три великі поселення із супутніми меншими поселеннями. У Месопотамії подіб‑

ні структури в ІV–III тис. до н. е. створили основу перших міст‑держав.

Кожне трипільське поселення існувало 50–80 років, після чого його мешканці

будували нове й переселялися, спалюючи залишені житла.

БУДІВНИЦТВО

Будівельні рештки та керамічні моделі жител дозволяють із великим відсотком

достовірності реконструювати трипільське житло в найголовніших конструктив‑

них деталях. Його зводили за допо‑

могою складної та розвиненої буді‑

вельної техніки. Міцні, довготрива‑

лі споруди будували за певним архі‑

тектурним каноном.

У Середньому Подніпров’ї дослі‑

джені житла різні за розміром та

кількістю приміщень, але за голов‑

ними складовими – майже всі жит‑

лові приміщення схожі. Для се‑

реднього та пізнього етапів три‑

пільської культури східного регіону

характерні наземні будівлі з однієї

або кількох камер. Великі споруди,

як наприклад, на поселенні Коло‑

мийщина II, вірогідно, служили для

багатосімейного родового колекти‑

ву, який, розростаючись, прибудо‑

вував до свого основного (першопо‑

чаткового) житла нові приміщення 1

.

У таких житлах кімнати мали спе‑

ціальне призначення. Так, серед них

вирізнялися сіни, комори для зерна 2

,

виробничі приміщення. Осередком

житла була кімната з однією (інко‑

ли двома або трьома) піччю для ви‑

пікання хліба. Її вигляд передають

План трипільського поселення (протоміста).

Перша половина IV тис. до н. е., с. Майданецьке

Черкаської обл. (за В. Дудкіним)