I ст. Н. Е., будівельна діяльність поступово пожвавилася.

Було засновано нові поселення й укріплені городища,

зокрема, на Європейському Боспорі – поселення біля

с. Семенівка і містофортеця Ілурат, укріплені городища в сільській окрузі Ольвії.

Відбудовувалися й перебудовувалися старі центри. Активно веделося оборонне бу

дівництво, зводилися нові будівлі суспільного призначення, культові споруди, житло

ві будинки. На другому етапі (II – перша половина III ст.) відбувся максимальний для

початку нової ери розквіт архітектури й будівництва. Але вже приблизно від середи

ни III ст. почався занепад будівельної діяльності, антична традиція поступово зга

сала. Після 70х років IV ст. будівництво продовжилося тільки в Херсонесі й у Ниж

ньому місті Пантикапея, зазнавши сильного візантійського впливу. На цьому (тре

тьому) етапі переважно здійснювалися перебудова й ремонти вже наявних споруд.

Містобудування. Після руйнувань, пов’язаних із соціальними й військовими

потрясіннями в кінці II – I ст. до н. е., а на Боспорі – також у результаті землетрусу

63 р. до н. е., в I – середині II ст. відновлення міст і нове будівництво здійснювали

ся без принципових змін старої містобудівної структури. Подекуди освоювали нові

ділянки території, як наприклад, у припортовій частині Пантикапея, площа якого в

перші століття нової ери сягала 100 га 214

. Міста могли мати господарські передмістя,

де без регулярності планування групувалися складські комплекси, гуральні, зерно

сховища, гончарні печі, можливо, кошари (Ольвія) 215

.

Зважаючи на планування Ольвії в перших століттях нової ери, можемо зробити

висновок що в античних центрах з’явилася тенденція до зниження загального рівня

344

Розпис стіни у “структурному”сти'

лі, Фанагорія (за В. Блаватським)

8_Krizitskiy.qxd 04.09.2008 11:29 Page 344

якості містобудівних вирішень, зросла скупченість забудови. Яскравий опис стану

Ольвії як міста в кінці I ст. залишив ритор із Віфінії Діон Хризостом: “Про колиш

нє розорення свідчить поганий вигляд будівель і локалізація міста на незначній

площі: воно тулиться до колишньої міської межі, де залишається ще кілька башт, які

контрастують розмірами і силою нинішнього міста; простір між ними тісно забудо

ваний будиночками майже без проміжків і обнесений низенькою і неміцною стіною.

Натомість деякі башти стоять так далеко від заселеної нині місцевості, що годі

уявити їх будівлями міста. Усе це – явні ознаки розорення, до того ж, у храмах

не залишилося жодної цілої статуї, понівечено навіть ті, що були на надгробках”

(Or. XXXVI).

У житлових кварталах ще більшого поширення, ніж раніше, набули виробничі

комплекси – ремісничі майстерні, гуральні, рибозасолювальні споруди (Пантикапей,

Мірмекій, Тірітака, Фанагорія, Херсонес та ін.). Однак традиція розміщення гончар

них комплексів за межами міської території, як наприклад, в Ольвії 216

, зберігалася.

Новою важливою складовою містобудівних вирішень стало зведення в Хараксі,

Херсонесі, Ольвії та Тірі близько середини II ст. цитаделей для розміщення рим

ських військ і введення у структуру міської забудови нових типів споруд, зокрема

терм, залишки яких відкрито в Пантикапеї, Херсонесі й Хараксі. Зведення цитаде

лей велося майже без урахування вже сформованих містобудівних ансамблів.

Основа планувальної структури Пантикапея залишалася переважно без змін.

Його фортеця на вершині гори Мітрідат надалі домінувала над містом. У Херсонесі

цитадель містилася в Нижньому місті, поряд із портом, і призначалася для його за

хисту. В Ольвії ж відбулися істотніші зміни. Крім скорочення території міста май

же в три рази, змінилося функціональне використання окремих його частин. Пів

денну третину Верхнього міста Ольвії, де раніше проживало цивільне населення,

від середини II ст. займала могутня римська цитадель, а все цивільне населення

поліса зосереджувалося в південній третині Нижнього міста. Як у Верхньому, так і

в Нижньому місті, на північ від заселених частин, були розташовані хаотично забу

довані господарські передмістя. Ольвійська цитадель була забудована великими

масивними спорудами, пов’язаними з життям римського гарнізону. Також у Верх

ньому місті Тіри містилася цитадель.

Особливо цікаве своїм плануванням невелике (площею близько 2,5 га) боспор

ське місто Ілурат. Побудоване в другій половині I ст., воно проіснувало до III ст.

345

Капітелі коринфського ордера, Пантикапей

8_Krizitskiy.qxd 04.09.2008 11:29 Page 345

включно 217

. Ілурат принци

пово відрізнявся від старих

великих міст майже прямо

кутною конфігурацією

меж, оборонними стінами,

які оточували міську забу

дову, і відсутністю розви

нених громадських або ад

міністративних комплек

сів. Утім, тут відкрито два

вівтарі – один у вигляді

плити, другий – складений

із плит. Крім того, біля од

нієї з башт містилося свя

тилище – велике примі

щення, ізольоване від нав

колишньої забудови, в кут

ку якого було розташовано

жертовник. Ширина ву

лиць – від 1,1 м до 2,8 м.

У житлових кварталах спостерігається диференціація забудови за майновою озна

кою, хоча й не така значна, як у великих містах. За своїм характером Ілурат більше

подібний до ранніх фортець Фанталівського півострова (Азійський Боспор),

ніж до типу римського військового табору. Будівництво невеликих фортець було

особливо розвинене в Азійському Боспорі, що перетворився, по суті, на спеціально

укріплений район.

Північнопричорноморські міста в перших століттях нової ери мали, судячи з

усього, більш провінційний вигляд, ніж у попередній час. Немає даних про існуван

ня тут помпезних форумів, терм, багатоповерхових житлових інсул і атріумнопери

стильних будинків, садиб типу villa

urbana, величезних храмів і усипа

лень, типових для римської архі

тектури. Та й за своїм загальним

характером вони значно ближчі до

грецьких елліністичних традицій,

ніж, наприклад, міста Нижньої

Мезії, Паннонії, Дакії та інших пів

нічносхідних римських провінцій.

Значно нижчим у цей час був і

рівень упорядкування міст – їхніх

вулиць, площ, житлових кварталів.

У будівництві сільських посе

лень у перших століттях нової ери

провідне місце посідав Боспор, де

життя на залишках поселень після

кризи останньої третини III ст.

продовжувалося і в IV ст.

У I ст. до н. е. – II ст. н. е. трива

ло відносно активне життя в най

346

План цитаделі Херсонеса: 1 – казарми; 2 – будівля на перетині

головних вулиць; 3 – терми II–III ст. (за В. Зубарем)

Укріплення римської цитаделі, Ольвія (за С. Крижицьким)

1

2

3

8_Krizitskiy.qxd 04.09.2008 11:29 Page 346

ближчій окрузі Херсонеса – на Гераклейському півострові. Тут відкрито комплекси

неукріплених будівель, споруд, укріплених декількома баштами, осібно розташова

ні круглі башти, садиби з баштами 218

. Більшість поселень ПівнічноЗахідного Кри

му, т. зв. скіфські та пізньоскіфські, припинили своє існування в кінці I – на почат

ку II ст., хоча деякі дожили й до III ст.

Укріплені городища Ольвійської сільської округи існували від кінця I ст. до н. е.

приблизно до середини III ст. н. е. У другій половині III ст. у ПівнічноЗахідному

Причорномор’ї з’явилися неукріплені поселення племен черняхівської культури, в

будівництві яких виразно проявився античний вплив. Ці поселення загинули на по

чатку IVст. 219

У зазначений період сталося значне скорочення кількості поселень як у Північ

ноЗахідному Криму, так і в районі Ольвії.

За містобудівною характеристикою серед сільських поселень ольвійської округи

виділяються такі основні типи: форти – мають здвоєну або строєну систему земля

них або кам’яних укріплень, розрахованих на тривалу облогу; опорні пункти – укрі

плення і розташовані поряд із ними звичні поселення або обширні укріплення з

вільним простором усередині; укріплені поселення – невеликі, щільно забудовані по

селення з однією лінією оборони; військовий табір – має прямокутну в плані форму

й невеликі розміри (приблизно 60 м х 65 м), оточений земляними укріпленнями з

розташованими по кутах і на в’їзді баштами, що мають кам’яні фундаменти 220

.

Останній тип укріплень викликає значний інтерес, оскільки виразно нагадує рим

ський. Таких об’єктів у ПівнічноЗахідному Причорномор’ї відомо два – у “Дідовій

хаті” і біля с. Даріївка. Аналогічні типи укріплень виявлено і в інших районах Пів

нічного Причорномор’я.

Оборонні споруди. У перших століттях

нової ери велося активне будівництво обо

ронних споруд. Старі оборонні лінії зміц

нювали шляхом нарощування додаткових

поясів кладок стін і башт. Найяскравішим

прикладом таких робіт є башта Зинона в

Херсонесі, побудована ще в елліністичний

час, яку пізніше неодноразово додатково

укріплювали 221

. Великі будівельні роботи

здійснювалися у зв’язку зі зведенням цита

делей у Херсонесі, Ольвії та Тірі. Цитаделі

відгороджували від решти забудови міста

додатковим поясом укріплень. Як і раніше,

основою захисних комплексів була система

стін і башт. У Херсонесі ця система була

посилена влаштуванням перибола і протей

хизми, а в Танаїсі – ровом з боку поля.

Подальшого розвитку зазнав прийом казе

матованих башт і стін для встановлення

метальних пристроїв. Таку споруду відкри

то, зокрема, в Ольвії, де до однієї з куртин

західної оборонної лінії цитаделі була при

будована монументальна трикамерна баш

та, що мала розміри в плані 25,5 м x (8,5 м –

347

План розкопаних залишків Ілурата

8_Krizitskiy.qxd 04.09.2008 11:29 Page 347

10 м) і товщину зовнішніх

стін 2,2 м; первісно її висо

та могла сягати 15 м –18 м222

.

Судячи із зображень на вже

згадуваних боспорських

монетах – сестерціях Сав

роматая І і Рескупорида ІІ

та малюнку на стіні одного

з херсонеських склепів IV–

V ст., фортечні ворота бу

ли фланковані вежами й

мали аркові півциркульні

завершення. Можна наве

сти й інші приклади, ска

жімо, в Ілураті, де південні

й західні ворота не мали

фланкувальних башт, най

ближчі башти розташову

валися на відстані 25 м –

35 м від них. Хвіртки пере

кривали клинчастими арками (Херсонес).

Найкраще збереглися укріплення оборонних

ліній у Херсонесі, загальна довжина яких стано

вила не менше 2,5 км. Довжина куртин була різ

ною – від декількох десятків метрів до сотні й

більше. Рови відсутні. Кількість башт, залишки

яких знайдено in situ, сягала двох з половиною де

сятків. Вони були як круглої, так і прямокутної в

плані форми. З боку суші Херсонес мав двоє воріт –

південні й великі західні. Ворота в плані були

шлюзового типу, очевидно, мали баштові надбу

дови і фланкувалися розташованими неподалік

баштами. Були також вилазкові хвіртки. Курти

ни, башти й ворота завершувалися зубцями і, оче

видно, не мали перекриттів. Останнє, а також іс

нування у Херсонесі в перших століттях нової ери

всього двох воріт і наявність зубців має непряме

підтвердження в малюнку на стіні одного з ран

ньохристиянських склепів, відкритого на терито

рії некрополя Херсонеса. В оборонних стінах, зо

крема Нижнього міста, що збереглися до сьогод

нішніх днів, простежуються по вертикалі три яру

си кам’яної кладки, виконаної в різних техніках.

Зведення цих ярусів належить до різних періодів –

грецького, римського і середньовічного 223

. Рим

ський ярус представлений кладкою, виконаною за

складною дворядною орфостатною системою

“всуху”. Місцями на фасадах каменів видно сліди

троянки, що характерно для перших століть нової

348

Карта'схема розташування укріплених городищ сільської округи

Ольвії (за С. Буйських)

Військовий римський табір біля села Дарі'

ївка на річці Інгулець: план і реконструкція

(за С. Буйських та М. Ієвлевим)

8_Krizitskiy.qxd 04.09.2008 11:29 Page 348

ери. Таким чином, зважаючи на відмінності у техніках кладки, можна зробити вис

новок, що старі укріплення перебудовували. Принципово новим найважливішим

елементом в обороні Херсонеса, крім римської цитаделі, була побудована в перших

століттях нової ери протейхизма – передова стіна, що захищала основні оборонні лі

нії та утворювала перибол, через який тільки й можна було потрапити до південних

міських воріт. Вона проходила вздовж західної лінії оборони Нижнього міста, почи

наючи від т. зв. “мертвих” воріт, споруджених у II ст., і далі на схід, включаючи рим

ську цитадель.

Окрім кріпосних стін Херсонеса, оборонні споруди відкрито в Тірі (кругла й

п’ятикутна в плані башти й нижні частини декількох куртин), в Ольвії (казематова

на башта, фундаменти й наземні частини куртин у цитаделі, залишки куртин і башт

у Нижньому місті), в Ілураті (стіни й башти), у Танаїсі (стіни й башти), в Пантика

пеї (казематована стіна й декілька башт).

Стіни й башти зводили переважно за однорядною постелистою, що іноді набли

жалася до іррегулярної, си

стемою кладки. Також вико

ристовували складну дво

рядну орфостатну систему.

Такі кладки відкрито, зокре

ма, в Тірі й Херсонесі. У цо

кольних частинах оборонних

стін і башт іноді трапляють

ся т. зв. “циклопічні” кладки

з великого необробленого

каменю. Найцікавіші при

клади таких кладок спостері

гаємо в оборонному ком

плексі Харакса 224

. На глиби

ні кладки були тришарови

ми, середній шар заповнюва

ли бутом. Робили ще додат

кові пояси, відтак товщина

стін, наприклад, в Ілураті,

подекуди досягала 6,4 м. Од

нак якість і ретельність ви

конання конструкцій у пер

ших століттях нової ери зни

зилися.

Оборонними комплекса

ми цитаделей є ряд споруд,

пов’язаних із ними функціо

нально, серед яких: будівля

вексиляції в Тірі, преторіум

(резиденція воєначальника

римського гарнізону) і ка

зарма в Ольвії, дві казарми,

преторій і вексиляція у Хер

сонесі 225

. Це були дві багато

камерні прямокутні в плані

349

Трикамерна башта в Ольвії: 1 – вигляд із півдня;

2 – вигляд із півночі (фото Д. Ховорта)

1

2

8_Krizitskiy.qxd 04.09.2008 11:29 Page 349

будівлі, площею понад 250 м2

, що складалися з майже однакових секцій. Від решти

споруд до нашого часу збереглися лише фундаменти або підвали, у планувальних

схемах яких багато що є незрозумілим, тому визначити їх функції складно.

У досліджуваний період поширилося будівництво укріплень і на сільських посе

леннях. Найбільш повно обстежено оборонні комплекси городищ сільських око

лиць Ольвії та фортець Фанталівського півострова на Боспорі. У ході будівництва

цих укріплень максимально використовували природні перепони – урвистий берег,

глибокі балки. Розташування поселень було таким, аби штучні оборонні лінії зводи

ти тільки з однієї, максимум – із трьох сторін городища. Особливістю цих оборон

них ліній у Нижньому Побужжі є відсутність башт, навіть у кутах, утворених при

зміні напряму захисних ліній. Укріплення складалися з поєднання стін або валів із

однимдвома ровами з боку поля, у деяких випадках стіни поєднували з валами 226

.

Вивчення фортець на Фанталівському півострові допомогло визначити порядок

проведення робіт при зведенні укріплень. Спочатку робили рів і вал заввишки 2 м –