1927 Р. С. Замятніним у с. Гагаріне (Росія), що мало цоколь із кісток та каменю 41

,

добраничівське вважають першим пізньопалеолітичним наземним житлом, побу‑

дованим із кісток мамонта на території України. На відміну від мізинського та

межиріцького жител, добранічівське було відносно невеликих розмірів: внутрішня

площа не більша ніж 12 м2

, 10 черепів та близько 70 інших кісток мамонта, викори‑

станих на спорудження підмурка. Дерев’яні жердини каркаса будівлі нижніми кін‑

цями впиралися в зручні для цього порожнини черепів, що запобігало їхньому пе‑

регниванню від контакту з ґрунтом. Ширина входу до житла, що, вірогідно, знахо‑

дився з південної сторони, складала приблизно 1 м. Усередині житла не знайдено

34

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 34

слідів вогнища, хоча встановлено, що житло використовували як влітку, так і взим‑

ку. Очевидно, тут було кілька невеликих вогнищ 42

. На долівці знайдено викинуті

крем’яні знаряддя: скребки, різці, проколки, пластини у вигляді ножа та багато

кремневих відщепів, а також нуклеуси, що складали невелику частину з‑понад

4 тис. знайдених на розкопаній площі Добраничівської стоянки кременів, близько

300 знарядь праці (1953 р.). Загалом набір речей у житлах Добраничівської стоян‑

ки аналогічний до інших жител пізнього палеоліту: це вироби та відщепи зі світло‑

го кварцу, окремі камені, три шматочки бурштину, а також дві намистинки, шма‑

точки червоної вохри, проколка з великої гомілкової кістки зайця, напівобробле‑

ний бивень 43

. Цікавою особливістю житлового інвентарю з Добраничівської стоян‑

ки є декілька виробів із димчастого топазу – ножеподібні пластини та предмет у

вигляді скребка, що свідчить про використання особливого матеріалу для речей,

які зазвичай робили з кремнію.

Залишки житла з кісток мамонта й інших тварин знайдено на пізньопалеолітич‑

ному поселенні в с. Мізин Коропського р‑ну Чернігівської обл. (розкопки І. Підо‑

плічка та І. Шовкопляса, 1954 р.). На жаль, попередньо знайдені чотири житла бу‑

ли розібрані, прийняті за звичайні завали кісток мамонта (розкопки Ф. Вовка

1911 Р., л. Чикаленка 1923 р., м. Рудинського 1931 р.). Останнє з виявлених жи‑

тел, округле в плані, дало підстави для реконструювання п’яти господарсько‑побу‑

тових комплексів як таких, що складалися з овальних або круглих наземних жител

і в яких мешкало близько 50 чоловік. В основі останнього житла було 14 черепів

мамонтів із 18‑ти використаних. При побудові підмурків та всього каркаса житла

вдало використано форми черепів та кісток тварин, поєднаних в складну конструк‑

цію. Його особливістю була наявність міцної призьби із землі, кісток та частин че‑

репів, що виступали назовні. Вона притискала зовнішній бік підмурка і захищала

житло від води та проникнення хижаків. Як і в інших випадках, житло було пере‑

крито шкурами тварин.

У конструкції мізинського житла чітко простежуються підмурок (фундамент) з

елементами зовнішньої обкладки, присипаної землею, яка є прообразом призьби;

каркас із жердин та бивнів мамонтів над підмурком, внутрішні підпори; нижній по‑

яс даху, прикритий лопатками мамонта у вигляді черепиці; верхня частина даху,

прикрита рогами північного оленя, декількома бивнями та іншими кістками (при‑

тискали шкіру). Із західної сторони “підлога” житла на півметра нижча від зовніш‑

нього підмурка призьби, тому воно мало ознаки напівземлянки 44

.

Внутрішня площа мізинського житла мала 20 м2

. Усередині знайдено три неве‑

ликі плями (0,5 м2

– 0,7 м2

) від вогнищ, а на долівці – вироби, охарактеризовані як

“унікальні твори мистецтва”, орнаментовані предмети культового призначення.

Усе це було зосереджено в південно‑західній частині житла 45

.

МОБІЛЬНЕ МИСТЕЦТВО

Важливе місце в культурі палеолітичної людини посіли вироби з кременю. На

поселеннях Середнього Придніпров’я їх асортимент мав певні типи і стандарти.

Це були різці, скребачки, вибори, проколки, вістря, ножоподібні пластини, пилки,

ретушери, наконечники дротиків, рубальні та комбіновані знаряддя. Крем’яні зна‑

ряддя праці використовувалися не тільки для обробки твердих та м’яких природ‑

них матеріалів – дерева, кістки, каменю, шкур, але й були наділені художніми оз‑

35

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 35

наками. Вони свідчать про істотні естетич‑

ні переживання у процесі їх виготовлення,

що сприяло пробудженню художнього

чуття.

Відомо, що “ідеал форми” в системі об‑

разотворчого мистецтва має риси умовно‑

сті, які переходять у схожі за функцією ви‑

роби з інших матеріалів. У процесі творен‑

ня крем’яного знаряддя людина задоволь‑

няла свої потреби у вираженні прекрасно‑

го засобами симетрії, ритмізування та гар‑

монізації предметної форми. Художня

привабливість цих виробів полягає в своє‑

рідності продиктованої матеріалом пла‑

стики, виявленні природної краси напів‑

прозорого каменя, завершеності рукотвор‑

ної форми. Крем’яні знаряддя відомі як

перші дрібні твори декоративно‑вжитко‑

вого мистецтва, що не випадково дослідни‑

ки розцінюють як “викопну концепцію”,

“ідею”, “соціальне поняття”. У наступні

епохи їх удосконалювали, а згодом спро‑

щували, але продовжували використовува‑

ти в арсеналі знарядь праці навіть після

широкого застосування металу.

Це підтверджує думку про те, що одним

із основних елементів первісної художньої

творчості було створення знарядь праці:

майже все, що створено руками первісного

творця, навіть найпересічніші побутові ре‑

чі, мало значну художню цінність як най‑

давніша форма естетичного виховання.

У первісної людини‑майстра естетичне

ставлення до дійсності формувалося в про‑

цесі творчого засвоєння та перетворення

матеріального світу. Воно набувало істо‑

ричної повноти, головно в межах копіткої

праці. Отже, значення виготовлення зна‑

рядь праці в розвитку відчуття краси та ху‑

дожнього смаку було тісно пов’язане з виробничою функцією первісної людини 46

.

У засобах праці втілена її технічна думка, поєднана з низкою естетичних вимог, що

перейшло в загал уявлень про естетичний ідеал. Звісно, такі процеси відбувалися

протягом багатьох тисячоліть творчого опанування природи, у кінцевому підсумку

раціонального штучного змінення природних форм у процесі праці, в “облагоро‑

дженому” мистецькою думкою вигляді. Із середньої доби верхнього палеоліту

(XIV–XVII тис. років тому) форма кам’яних знаряддь праці залежить від їх пла‑

стинчастих заготовок. Знаряддя праці – вірогідно, перші твори вжиткового пла‑

стичного мистецтва, які вдосконалювалися впродовж практичного використання, –

набували естетичної цінності, закладали основи мистецтва скульптури.

36

Декорований уламок бивня мамонта.

Пізній палеоліт, XIX тис. років тому.

Кирилівська стоянка, Київ. НМІУ

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 36

Зародками таких проце‑

сів фахівці‑психологи нази‑

вають “випадковий продукт

гри технікою”, де під грою

розуміємо “всяке заняття,

яке безпосередньо чи асоці‑

ативно викликає приємні

відчуття, уявлення, думки

та почуття і не переслідує

при цьому ніяких особливих

цілей та не прислуговує ні‑

якому безпосередньо життє‑

охоронному інстинкту”

(М. Ферворн, доповідь на

зборах лікарів 17.11.1909 р.

в Брауншвейзі). Досліджен‑

ня знарядь палеолітичного

періоду свідчать про перші ознаки чіткого і свідомого відчуття форми. Відтак виз‑

начена мигдалеподібна форма знарядь (епоха шелль): деякі скребки, лавроподібні

кремні, які знаходимо і в українських матеріалах, знаряддя з кістки – сприймаєть‑

ся як “маленькі витвори мистецтва”. Форма, отримана з одного матеріалу (каме‑

ню), “переходить” (підготовлена) в інший матеріал “як мета обробки”, завдяки чо‑

му виникає ідеал форми, до якого людина прагне свідомо. З тієї миті, коли люди‑

ною був усвідомлений цей ідеал, якому вона за допомогою створених нею предме‑

тів намагалася дати об’єктивний вираз, можна говорити про мистецтво та про його

найдавніші зразки 47

.

У таких зразках водночас простежується еволюція та розвиток не тільки нових

технік (наприклад, обробки кременю), але і їхній вплив на способи декорування

різного начиння. Появу технологічних нових способів обробки берегів кремневих

знарядь, головним чином вістер та скребків, надалі (із вдосконаленим нанесенням

жолобинок, утворених при відбиванні) демонструють форми правильних та пара‑

лельних рядів. Такі результати були б неможливими при обробці країв виробів ме‑

тодом простого відбивання.

Так само змінилося “орнаментування” виробів із кістки та дерева. Найдавніші

первісні орнаменти на кістяних знаряддях були тільки з паралельних зарубок, які

утворювали правильні ритмічні ряди, як і жолобинки на кремневому скребку. Да‑

лі, вірогідно, в епохи оріньяк, солютре й мадлен, зарубки й більш довгі рисочки по‑

єднувалися під певним кутом, утворюючи геометричні малюнки простого й склад‑

ного характеру. Зазначимо, що такі геометричні орнаменти з’являлися й на горе‑

льєфах. Узорні комбінації епохи солютре набули різноманітності. Це явище пере‑

йшло в епоху мадлен, коли горельєф знову зник.

За спостереженнями фахівців, психологічний чинник прикрашання виробів

цілком очевидний – він також коріниться в “грі технікою”. Обробка довгого краю

кремневого скребка шляхом безперервних косих ударів, після “пробудження від‑

чуття форми”, неодмінно мала викликати бажання надати окремим жолобинкам

більшої рівномірності, звідси й походило ритмічне розміщення. Цей ритм легко за‑

пам’ятовувався, коли враховувати властиве людині ритмування. Розвинене відчут‑

тя форми сприяло становленню орнаментального ритму, який уже був усвідомле‑

ний через практику обробки каменю та кістки і лише отримав нове підкріплення

37

Орнаментований уламок бивня мамонта (фраґмент).

Пізній палеоліт, XIX тис. років тому. Кирилівська стоянка,

Київ. НМІУ

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 37

“через гру технікою”. Отже, новий ідеал

форми та ритмічне розміщення декору,

(зародку будь‑якої орнаментики), увесь

наступний період розвивалися у напрям‑

ку створення нових комбінацій 48

.

У процесі творення крем’яного знаряд‑

дя людина задовольняла свої потреби у

вираженні прекрасного засобами ритму,

симетрії, гармонії предметної форми. Ці

вироби приваблюють своєрідною, зумо‑

вленою матеріалом, пластикою, заверше‑

ністю рукотворної форми. Не випадково

перші знаряддя з кременю високо оціню‑

ють дослідники‑фахівці. Саме ці вироби

відомі нам як перші дрібні твори декора‑

тивно‑вжиткового мистецтва. У наступні

епохи вони мали свої особливості, їх вдос‑

коналювали й спрощували, але продовжу‑

вали використовувати і після поширення

металу 49

. Подекуди знаряддя праці виго‑

товляли з гірського кришталю, як напри‑

клад, знайдені зразки в Межирічі та Доб‑

раничівці. Їх форма подібна до крем’яних.

Без сумніву, у добу раннього палеолі‑

ту, як вид виробництва, зародилася і де‑

ревообробка. Про її існування свідчать

знаряддя, які могли використовувати для

деревообробки. Можна стверджувати, що

дерево і все, що пов’язане з ним, посідало

в житті первісної людини одне з головних

місць, причому вироби з дерева, яке легко

піддається обробці й без якого неможливо

уявити життя людини на землях, багатих

лісами, мали бути різноманітними й дос‑

коналими.

Досліджуючи знаряддя праці, учені

дійшли висновку, що вони (знаряддя) є

головним джерелом формування естетич‑

ного бачення світу та визначення власної

людської “міри”. Отже, творча фантазія

відшліфовувалася тисячоліттями трудо‑

вої діяльності людини: правильні та до‑

вершені форми ашельських рубил по‑

своєму ілюструють процес набуття нею

відчуття форми. Різноманіття, доскона‑

лість і правильність ашельських рубил ви‑

ходили за межі однієї лише технічної

необхідності, що свідчило про підсвідоме

тяжіння первісної людини до краси.

38

Стилізовані жіночі статуетки. Пізній палеоліт,

ХХ–XVIII тис. років тому. Стоянка Мізин,

Чернігівська обл. НМІУ

Стилізовані антропоморфні статуетки.

Пізній палеоліт, ХХ–XVII тис. років тому.

Стоянка Межиріч, Черкаська обл. ПМ НАНУ

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 38

Отже, ручне рубило “відкрило еру індустрії

людства”, водночас наблизило прадавніх

майстрів до художнього відчуття форми. Від‑

чуття ритму й симетрії, що виникало в про‑

цесі роботи, повторення одних і тих самих

виробничих операцій закріплювалися й

передавалися з покоління в покоління для

подальшого вдосконалення.

Тисячоліття “інстинктивного” розчеп‑

лення та шліфування каменю привели до

появи першого знаряддя чітко визначеної

форми, що, на думку фахівців, свідчить про

закріплення певного образу у свідомості

людини 50

.

У первісну добу відбувся також процес

формування “образу”. Його виникнення

спричинила здатність уявного відтворення

людиною бажаного предмета – передовсім

дикої тварини, що була повсякчас у центрі

уваги первісної людини, своєрідним емоцій‑

ним подразни‑

ком її свідомості.

Наявність такого

образу вказує на

здатність людини захоплюватися його ємністю, вдава‑

тися до спроб подумки “проникнути” у зміст 51

.

Водночас варто зазначити, що ручні рубила, форму

яких відпрацьовували в ході безкінечно повторюваних

актів практичної діяльності багатьох поколінь, так і не

досягли остаточної ідеальності. Не стали вони і втілен‑

ням духовної сфери первісного суспільства: ручні ру‑

била лише передавали міцні навички цілеспрямовано‑

го виробництва первісних майстрів 52

.

Високу культуру ручного виробництва демонстру‑

ють вироби з кістки. Верхньопалеолітичні мешканці

Середнього Подніпров’я з кісток мамонта та дрібних

тварин виготовляли знаряддя праці, вістря для стріл та

списів, деталі одягу, культові речі. На поселенні Мізин

мисливці на мамонта, коня, носорога, північного оленя

використовували кістки цих тварин для виготовлення

проколок, голок із вушками, ручок кременевих виро‑

бів, наконечників дротиків, молотків із рогу північного

оленя, клиноподібних виробів, рибальських гачків,

т. зв. “жезла начальника”. З бивня мамонта робили

прикраси – намистини, пронизки, “шумлячі” підвіски,

браслети, прикрашені геометричним орнаментом.

Обробку кістки та рогу, як свідчать дослідження,

практикували в кожному сімейному господарстві.

Майстри володіли цілою системою методів: розще‑

39

Стилізовані жіночі статуетки. Пізній палеоліт,

ХХ–XVIII тис. років тому. Стоянка Мізин,

Чернігівська обл. НМІУ

Стилізована жіноча стату?

етка (зворотний бік). Піз?

ній палеоліт, ХХ–XVIII тис.

років тому. Стоянка Мі?

зин, Чернігівська обл.

НМІУ

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 39

плення, надрізування та надрубування, надпилю‑

вання, скобління, абразивної обробки, поліруван‑

ня, гравірування, різними способами м’якшення

кістки тощо. Ця досконала система свідчить про

досить стабільну традицію домашнього виробниц‑

тва. Кістяні вироби мають витончені форми і

функціональну досконалість. Деякі з них оздобле‑

ні гравірованим за допомогою кам’яного вістря

малюнком. Він носить знаковий характер, а іноді

набуває орнаментальних рис.

Так, на Межиріцькому поселенні знайдено від‑

щеп бивня мамонта з гравірованою багатоярусною

композицією, розшифрованою як зображення

Межиріцького поселення. Складний, майстерно вико‑

наний рисунок невизначеного змісту вигравірова‑

но на фрагменті кістки з Кирилівської стоянки.

Загалом створені людиною верхнього палеолі‑

ту прості, але виразні декоративно‑орнаментальні

композиції потребують дещо іншої оцінки, адже

речі мали нову функцію, ніж у пізніші часи.

Справжнє орнаментальне чуття засвідчує розпис

на черепі мамонта з Межиріча, зробленому лінія‑

ми та крапками червоної вохри, що, за припу‑

щенням, є схематичним зображенням вогнища.

Означена пам’ятка незаперечно свідчить про

вміння межиріцької людини застосовувати при‑

родні фарби.

Орнаментовані оздоби на кістяних антропо‑

морфних статуетках із межиріцької стоянки –

формально‑об’єднувальний елемент досить різ‑

них за виготовленням речей. Одна статуетка є ду‑

же примітивним зображенням людини – це кістя‑

на пластинка з виступом голови та вигравіровани‑

ми очима й ротом, що схожа на плід самостійної

творчості. Дві інші статуетки виявляють незрів‑

нянно вищу виробничу культуру, є значно доско‑

налішими зразками. Це видовжені лопаткоподібні

пластинки з гравірованими на широких частинах

трикутниками. У найдавнішому мистецтві такі

знаки зазвичай символізують жінку. Вузьку час‑

тину однієї з них вкриває орнаментальний ряд

нарізок. Імовірно, ці речі могли бути антропомор‑

фізованим знаряддям, наприклад, лопатками.

На Середньому Подніпров’ї знайдено своєрід‑

ні, складні для свого часу зразки малої пластики у

вигляді двочастинних композицій (по вертикаль‑

ній осі симетрії), одна частина якої значно товща,

а іноді коротша від іншої. Характерною повторю‑

ваною ознакою більшості таких виробів є великий

40

Орнаментований вапняковий диск

(прорисовка). Пізній палеоліт.

Стоянка Рогалик ХІІ, Луганська обл.

(за О. Гореліком). ЛОКМ

Кам’яний ретушер із гравірованим

зображенням жіночої фігури

(прорисовка). Пізній палеоліт.

Стоянка Рогалик ХІ, Луганська обл.

(за О. Гореліком). ЛОКМ

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 40

трикутник, розташований

кутом униз, який завше

трактують як знак жінки 53

.

За відсутності достовір‑

них доказів на підтвер‑

дження верху‑низу різні

дослідники називають їх

то жіночими зображення‑

ми, то пташками, або жін‑

ками‑пташками.

Палеолітичне мистец‑

тво Євразії має декілька

комплексів великих живо‑

писних наскельних та

дрібних скульптурних

форм із зображеннями

жінки. Образ жінки, як ві‑

домо, відігравав основну

роль в архаїчному сус‑

пільстві й закарбувався в

мистецтві, він ніс у собі

ідею плодючості, продов‑

ження роду, охорони до‑

машнього вогнища. На

теренах від Західної Євро‑

пи до Верхнього Подні‑

пров’я, Наддонщини, Си‑

біру знайдено жіночі зо‑

браження, які характеризують певні “реалістичні” риси, деталі одягу, прикрас тощо.

Серед цінителів таких творів із ХХ ст. укорінилася дещо іронічна назва “палеолі‑

тичні Венери”. Екземплярів, подібних до жіночих зображеннь із Віллендорфа (Ав‑

стрія), Савіньяна (Італія), Леспюга (Франція), Костьонок та Гагаріного на Дону

(Краснодарський край, Росія), Мальти в Прибайкаллі (Росія), на території Украї‑

ни обмаль. Хоча загалом антропоморфні знахідки відомі за низкою пам’яток, серед

яких Супонєвська, Єлисейовицька, Тимонівська, Межиріцька. Найкращі походять

із Мізинської (Чернігівська обл.) та Добраничівської стоянок (Київська обл.).

Добраничівський екземпляр є антропоморфною стилізованою жіночою фігур‑

кою заввишки близько 9 см, виробленою із світлого дніпровського бурштину. У ній

поєднуються узагальненість форм із спрощено‑лаконічною манерою техніки об‑

робки матеріалу. Легкий в обробітку бурштин – матеріал органічного походження,

викопна смола хвойних дерев третинного періоду – дав можливість для створення

“м’якої” пластики форм жіночого тіла з характерними для такого типу скульптур

гіпертрофованими абрисами. Як матеріал, у первісні часи бурштин обробляли пе‑

реважно способом різьблення. У той самий спосіб з’явився мізинський екземпляр,

зроблений із ікла мамонта, в якому, крім характерних рис підкресленого “натура‑

лізму” й демонстративних жіночих ознак – великих грудей, живота, опуклих сід‑

ниць, відповідних стадіальним особливостям давнього символізму (тобто буква‑

лізму – прямому перебільшенню найзначущих зовнішніх ознак), – втілено загаль‑

ний для таких скульптурних творів образ великої праматері людського колективу,

41

Лопатка мамонта, орнаментована червоною вохрою.

Пізній палеоліт, ХХ–XVIII тис. років тому.

Стоянка Мізин, Чернігівська обл. АМ НАНУ

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 41

жіночого божества. Поверхня мізинської “Венери” прикраше‑

на заглибленим лінійним орнаментом.

До артефактів, що можуть свідчити про існування дрібної

пластики та гравірування на невеликих предметах у палеолі‑

ті Приазов’я, можна віднести т. зв. чуринги (тьюринги, мовою

арантів – святе, заборонене), що дістали назву за вірування‑

ми австралійців‑аборигенів як предмет, наділений таємни‑

чою чудодійною силою. Серед палеолітичних залишків так

називають кам’яні або дерев’яні плитки у формі овалу або ри‑

би, вкриті гравійованим декором. Їх призначення пов’язано з

первісними віруваннями 54

відповідно до змісту австралійсь‑

ких чуринг як втілення душі, або “духовної частини” людини,

що стосується її тотемічного предка. На масиві Кам’яної Мо‑

гили в т. зв. Гроті Чуринг (відкритий В. Даниленком 1973 р.)

знайдено близько 40 екземплярів таких кам’яних виробів різ‑

ної величини (від 11,5 см до 185,3 см) 55

. Їх специфічну оваль‑

ну форму прийнято трактувати як дельфіно‑ та рибоподібну;

розрізняють веретенну форму з плавниками і без них, камба‑

лоподібну та сомоподібну 56

. Поверхня багатьох вкрита граві‑

рованими рисками, сформованими в різноманітні групи та

конфігурації, поміж зображень яких можна розпізнати обри‑

си людей і тварин. Зокрема, одна з чуринг має подібність до

відомої статуетки з поселення Костьонки на Дону, виготовле‑

ної з мергелю 57

.

Примітно, що окремі види чуринг дуже різняться за часом

появи станом збереження. Є підстави вважати, що за доби па‑

леоліту існувала місцева традиція виготовлення подібних ре‑

чей як предметів культу. Ставлення до сакрального втілило‑

ся в численних місцевих легендах, пов’язаних із велетнями‑

богатирями 58

.

У “чурингах” Кам’яної Могили важливими є не стільки художні якості, скільки

власне “орнаменти”, знаки та зображення, які свідчать про поширення в цьому ре‑

гіоні графічної практики як необхідної ланки загальних мистецьких процесів на

шляху до формування художньої культри ранніх суспільств.

Орнаментальне гравірування прикрашає лопатку мамонта, знайдену на стоянці

Молодове І (розкопки О. Черниша) та кістку бізона з мустьєрської стоянки Про‑

нятин поблизу Тернополя (розкопки О. Ситника). На останньому екземплярі зо‑

браження тварини, ймовірно коня, виконане в техніці т. зв. зворотного рельєфу.

Видалення поверхневого шару кістки всередині окресленого заглибленою лінією

абрису фігури тварини має на меті підкреслено реалістичне відтворення образу

тварини.

Прикладом первісного монументального різьблення є історико‑культурна

пам’ятка Кам’яна Могила, нашарування якої на піщано‑кам’яному пагорбі висотою

близько 15 м, завдовжки 300 м, у перетині близько 200 м вздовж р. Молочної, у ра‑

йоні с. Терпіння поблизу м. Мелітополя Запорізької обл., свідчать про її освоєння

від палеоліту (близько 10 тис. років до н. е.) до скіфо‑сарматських часів (VII–

IV ст. до н. е., III ст. до н. е. – IV н. е.).

За відсутності на українських теренах пам’яток наскельного розпису, “настінне

мистецтво” (art parital) у вигляді ритування та рельєфів, якими вкриті “гроти” та “за‑

42

Орнаментований уламок

бивня мамонта. Пізній

палеоліт. Стоянка Мізин,

Чернігівська обл. НМІУ

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 42

ли”, має неабияке значення. З поступовою появою певних ділянок Кам’яної Могили

з‑під води на межі піщаної підоснови та пісковику, вони ставали об’єктами створен‑

ня первісними людьми культових місць, величезного існуючого святилища 59

.

Рельєфні та контурні зображення доби палеоліту, що часто зверху перекрива‑

ють твори неоліту й органічно “накладаються” на попередні зображення, відтворю‑

ють тварин (кінь, ведмідь, мамонт, бик, олень‑лань, собака‑вовк, риба), людей (сто‑

па), “орнаменти” (лінійно‑геометричні за стилем, виконані технікою ритування,

прогладжування, протирання) та “знаки” (прості – округлої, овальної, чотирикут‑

ної, хрестоподібної форми та складні – у вигляді сітки‑верші, рибальських остів,

човноподібних предметів, жител‑куренів, загонів для тварин, пасток, в одному ви‑

падку – дерева), відкриті в кількох десятках гротів та печер (близько 60). На дум‑

ку фахівців, вони сюжетно пов’язані з прадавніми культами і втілюють астральний

зміст та символіку.

Приклади малювання, які відомі завдяки побутовому інвентарю із Межиріча,

демонструють композиції, створені червоною вохрою – поширеною в природі фар‑

43

Стилізована жіноча статуетка (прорисовка). Пізній палеоліт. Стоянка Рогалик ІІ А,

Луганська обл. (за О. Гореліком). ЛОКМ

Браслет із бивня мамонта (розгортка?прорисовка). Пізній палеоліт, ХХ–XVIII тис. років тому.

Стоянка Мізин, Чернігівська обл. НМІУ

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 43

бою, що є окисом заліза. Це пе‑

реважно лінії та цятки, які

пов’язують з охоронним при‑

значенням 60

, нанесені на череп

мамонта. Їх спосіб нанесення

характеризує впевненість крес‑

лення, що свідчить про існу‑

вання в первісного художника

певного композиційного заду‑

му. Тій самій меті належить

своєрідна художня впорядко‑

ваність, досягнута симетричні‑

стю композиції та відчуттям

цілісності всіх її елементів.

Її свідоме порушення в цент‑

ральній частині (у лобовій ді‑

лянці черепа), яке нагадує язи‑

ки й іскри полум’я і водночас

дерево з розкинутими вітами й

цятками‑листям, є по‑своєму

продуманим та логічним. Не‑

можливість точно визначити

зображення можна було б роз‑

цінити як типовий приклад

парейдолії, однак, зважаючи

на характерне тяжіння архаїч‑

них суспільств до багатошаро‑

вих та багатозмістовних зна‑

ків, до яких ставлення було особливим, а часто‑густо й сакральне шанування, його,

швидше, варто розцінювати як предметно‑образне оформлення ідеї, зміст якої для

сучасних глядачів втрачений.

З масиву Мізинської стоянки походять речі, декоровані гравіюванням, зокрема

статуетки, прикрашені геометричними орнаментами у вигляді клинців, шевронів,

кутів, меандру.

УБРАННЯ

Значна група творів мистецтва палеоліту належить до категорій одягу: верхній

одяг та взуття, який виготовляли зі шкур тварин, а також неміцних рослинних ма‑

теріалів, деталі одягу з кістки – шпильки, заколки, булавки, ґудзикоподібні пред‑

мети, “брошки”, прикраси – тваринного, рослинного, мінерально‑земляного похо‑

дження.

В умовах тогочасного клімату, льодовикового та післяльодовикового періодів,

людина не могла обходитися без одягу. Найміцніший природний матеріал – шкури

тварин. Для того, щоб вони були зручними у використанні як одяг, їх піддавали

складній обробці, а знаряддя для виготовлення одягу (скребки, молоткоподібні ін‑

струменти, лоцила, шила, голки з вушками, проколки) були різноманітні й численні.

44

Орнаментований браслет із бивня мамонта.

Пізній палеоліт, XХ–XVIII тис. років тому.

Стоянка Мізин, Чернігівська обл. НМІУ

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 44

Паралелі в зразках матеріалів, зібраних із різних палеолітичних регіонів, та

етнографічні дані дозволяють припускати, що найдавніші люди носили одяг шкі‑

ряний та хутряний, як‑то різні накидки, плащі, пов’язки на стегна, спідниці, фарту‑

хи, головні убори. Зшитий із хутра за допомогою стебел рослин та голок, він ставав

зручнішим у використанні. Характер заполірування отворів деяких голок із Межи‑

річа вказує на можливе використання вовняної нитки. Першим взуттям, вірогідно,

були шкіряні “панчохи”, зняті цілими з лап забитих тварин, зокрема ведмедя.

Першими головними уборами вважають пов’язки, які використовували для під‑

тримання та скріплення волосся, а також для захисту голови.

Одяг доповнювали прикрасами – головними (шкіряні вироби), шийними (аму‑

лети), нагрудними (намисто), наручними та ножними (браслети). Для них викори‑

стовували спеціально оброблені зуби, кістки та роги тварин, ребра риби, пір’я пта‑

хів, мушлі, черепашки, камінці, бурштин, дерево, які майстерно оформляли у ви‑

гляді намистин, пронизок, підвісок. Різноманітності в прикрасах досягали шляхом

поєднання їх по кілька штук. З цього часу походять підвіски з бивня мамонта, стри‑

жні з перехватами та потовщеннями (т. зв. намистинні застібки), браслети з бивне‑

вих пластинок (зокрема, з оригінальним меандровим орнаментом). Прикрасам, які,

очевидно, використовували разом із розфарбовуванням тіла й татуажем, надавали

магічно‑охоронного значення – вони відігравали роль оберегів.

Верхньопалеолітичні прикраси заклали основу традиції не тільки виготовлення

подібних речей, але і їх призначення, що впродовж багатьох епох поєднувало в со‑

бі магічну та естетичну складові.

45

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 45

46

РОЗВИТОК МИСТЕЦТВА НОВОКАМ’ЯНОГО ВІКУ

Період неоліту, тобто нового кам’яного віку, на землях України вчені датують

VIІ–IV тис. до н. е. Він характеризується поступовою зміною головних форм куль‑

тури. У цей час відбувається перехід від панування привласнюючих (збиральниц‑

тво, мисливство, рибальство) форм господарювання до відтворюючих, якими ста‑

ли землеробство та скотарство. Цей грандіозний історичний процес, що заклав ос‑

нови культури цивілізованих суспільств майже всього світу, розпочався на землях

Малої Азії, Єгипту, Месопотамії, Ірану та деяких прилеглих територій ще в ІХ–

VIII тис. до н. е., посилаючи імпульси нової культури на навколишні землі: у Схід‑

не Середземномор’я, Закавказзя та Середню Азію і далі – на південь Східної Євро‑

пи. Вважають, що неолітизація українських земель відбувалася саме завдяки цим

впливам, тоді як на Заході Європи (культура кастельнов’єн, VII тис. до н. е.) пере‑

хід до нових форм господарювання почався самостійно 1

. Отже, прогресивний, у

порівнянні з лісовою зоною Східної Європи, розвиток культури населення укра‑

їнських земель в цю добу зумовлений розташуванням території нинішньої Украї‑

ни та суміжних з нею земель на кордоні великих історико‑культурних світів – пів‑

денного, пов’язаного з ранніми осереддями відтворюючого господарства Передньо‑

го Сходу та Малої Азії, та північного, де панував та розвивався привласнюючий

тип господарства 2

.

Ознаками привласнюючого землеробсько‑господарського укладу життя стали

осідлість, утворення харчових запасів, довготривалі поселення та міста, винахід ке‑

раміки й розвиток керамічного ремесла на тлі загального урізноманітнення сус‑

пільного виробництва, накопичення багатств та класова стратифікація суспіль‑

ства, виникнення цивілізацій, поява монументального мистецтва.

Значна увага до найдавніших епох історії людства в сучасному світі призвела до

частого вживання терміна “цивілізація”, зокрема щодо нео‑ та енеолітичних сус‑

пільств Південно‑Східної Європи та півдня Східної Європи. Спершу такий набір

ознак цивілізації, як наявність міст, інтенсивної економіки (зокрема торгівлі та ви‑

ділення фахових ремісників), держави та привілейованих класів, повинностей, мо‑

нументальних громадських будівель (суспільні, культові, поховальні), писемності

та зачатків науки, мистецтва (Г. Чайлд “Урбаністична революція”, 1950), надалі

був скорочений до головних трьох: існування міст, монументальної архітектури та

писемності. Ці три ознаки, поєднані цілою системою причинно‑наслідкових зв’яз‑

ків із соціальними та політичними процесами, що відбувалися в суспільстві, утво‑

рюють видиму верхівку айсберга культури перших цивілізацій. Зазначена тріада

виразно характеризує цивілізацію насамперед як культурний комплекс, тоді як со‑

ціально‑економічну сутність цього явища складає поява класового суспільства та

держави 3

.