1_Romanets.Qxd 04.09.2008 10:47 Page 26

За свідченнями археологів, первісна людина з’явилася на території України в

ранньому палеоліті (епоха ашель, близько 1 млн. років тому). Найдавнішою з відо‑

мих у нас пам’яток діяльності палеолітичної людини є багатошарове поселення бі‑

ля смт Королеве на Закарпатті 4

. Виходець із Африки, первісна людина подолала

відстань через Близький Схід, Балкани та землі Чехії до сучасної території Украї‑

ни і принесла із собою певні виробничі та культурні навички й традиції 5

, на тлі

яких зародки мистецтва проявилися набагато пізніше, в пізньому палеоліті. Варто

також згадати про спроби понизити дату початку образотворчої діяльності людини

до середнього палеоліту (епоха мустьє, 40–35 тис. років тому), з яким пов’язують

поодинокі пам’ятки різьблення на кістці мамонта, зокрема зі стоянки Молодова I у

Чернівецькій обл. та з поселення Пронятин біля Тернополя 6

. На них, серед хаотич‑

но накреслених ліній, вбачаються відповідно обриси оленя та бізона або “орна‑

мент” 7

. Сумніви дослідників щодо зображального характеру цих ритувань виника‑

ють через нечіткість і слабке опрацювання матеріалу. Так, на лопатці зі стоянки

Молодова І зображення (або його подоба) могло утворитися внаслідок випадково‑

го комбінування різночасових механічних пошкоджень кістки. В інших пам’ятках

первісного мистецтва простежуємо нечіткі малюнки, зрозуміти зміст яких є над‑

звичайно важливо: адже і зображення (відтворення речей, які розпізнаються), і ор‑

намент можна тлумачити як елементи того чи іншого культу або як свідоцтво існу‑

вання мистецтва. Однак наявність певним чином упорядкованих зображень свід‑

чить лише про можливість існування образотворчої діяльності.

Мистецтво палеоліту, відкрите трохи більше ніж півтора століття тому, донині

залишається однією з найпотаємніших сторінок в історії культури людства. Уже

давно не сперечаються щодо його високих художніх якостей, рівень яких на пер‑

ших етапах людської культурної діяльності пояснити надзвичайно важко.

Початки цього перехідного процесу сучасні археологи відносять до часів більше

ніж 40 тис. років тому. Головний же масив пам’яток – печерних розписів та пласти‑

ки – створювався, згідно з датуваннями еволюційної науки, протягом наступних

тисячоліть. Він поєднаний низкою своєрідних стилістичних рис, одні з яких пред‑

метно свідчать про здатність первісної людини до художньої творчості, інші – про

недосконалість (із сучасного погляду) художньої мови, тематичну вузькість, ком‑

позиційну недостатність.

Утім, палеолітичні пам’ятки одразу сприйняли як мистецтво. Сумніви були ли‑

ше в їхній давнині. Суспільний інтерес примножувався тим, що відкриття значної

кількості палеолітичних пам’яток збіглося з розквітом нових художніх напрямів

(імпресіонізм, постімпресіонізм) в європейському мистецтві, які зверталися до

“примітивної” творчості. Розписи франко‑кантабрійських печер порівнювали з

творами Е. Дега, Дж. Брака, П. Пікассо. Нові знахідки мистецтва художники, кри‑

тики, історики сприймають з великим інтересом і нині.

П. Граціозі, критик теорії еволюціонізму, зазначав, що мистецтво ще на початку

було представлено всіма видами “художньої техніки” – круглою скульптурою, ба‑

рельєфом, рисунком та розписами. У самому мистецтві впродовж первісного пе‑

ріоду простежено дві головні тенденції: натуралістичну й абстрагуючу (геометрич‑

ну). Справжнім феноменом є його висока художня зрілість уже на початковому

етапі. Первісне мистецтво починається зі стилістично зрозумілих робіт, неочікува‑

них та “вибухових”, якщо згадати про те, що в ньому майже відсутня підготовча

ступінь та передумови 8

.

Палеолітичні пам’ятки світу досить різні. Їх до певної міри поєднують спільні

риси, що особливо яскраво виявилися в печерних та наскельних зображеннях “на‑

27

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 27

стінного мистецтва” у відтворенні тварин і людей, у появі на певному етапі “умов‑

них” рисунків, які трактують як знаки, у способах поєднання рельєфної частини

(горельєф та барельєф) з пласкими зображеннями у формах т. зв. “мобільного ми‑

стецтва” 9

, у специфіці виготовлення та обробки творів дрібної пластики (культові

фігурки жінки‑птаха), у техніці гравірування та малювання природними фарбами

на стінах печер, скель, гротів, на різноманітних невеликих предметах, у своєрідній

“манері” створення прикрас із мушель, кісток та іклів тварин тощо.

У кожному регіоні палеолітичне мистецтво має свої особливості. Сучасною нау‑

кою це пояснюється висновками про самостійність і своєрідність шляхів розвитку

найдавнішого мистецтва в різних культурних групах людства вже від доби палео‑

літу 10

. Особливо чітко таке явище демонструє мистецтво пізнього палеоліту Євра‑

зії: на землях півдня Східної Європи воно має в багатьох ділянках своєрідний ви‑

гляд. Наприклад, на українських теренах немає ані складних печерних розписів,

ані писаниць у “класичному” вигляді, що мають місце в Західній Європі, на сході й

півночі Євразії, але тут відкриті й реконструйовані найкращі зразки жител із кісток

великих тварин та своєрідні прикраси. Викликають цікавість й оригінальні речі по‑

бутового інвентарю – знаряддя праці та предмети культу. Такі вироби характери‑

зують своєрідність українського палеоліту в порівнянні з європейським, азіатсь‑

ким та палеолітом північних регіонів.

Історія мистецтва базується зазвичай на поділі на епохи та періоди, а також на

види мистецтва: архітектуру, скульптуру, живопис, графіку та декоративно‑при‑

кладне мистецтво. Проте первісну добу ще не сформували такі види образотворчо‑

го мистецтва. До того ж його джерела рідко доходять до нас у первинному вигляді.

Деякі вироби з нетривких матеріалів можна уявити лише через складні рекон‑

струкції або аналіз цілої системи уявлень, духовної культури, за аналогіями з ін‑

шими світоглядними системами.

У світовій історії мистецтва твори палеоліту прийнято поділяти на “настінне

мистецтво” та “мобільне мистецтво” 11

, де до перших належать розписи, рельєфи та

гравірування на стінах печер і скель, а до других – окремі речі, зазвичай невеликих

розмірів, із нанесеними на них зображеннями чи незображальними формами (“зна‑

ками”). Серед останніх – знаряддя праці та культу. Для розуміння їхнього місця в

духовній культурі важливо уявити середовище, де вони побутували, тобто спору‑

ди, зокрема житло.

БУДІВНИЦТВО

Найдавніша людина, що потребувала притулку, спершу послуговувалася при‑

родними “приміщеннями”, що давали їй змогу захищатися, готувати їжу, відпочи‑

вати тощо. Такими були печери, гроти, навіси. Перші примітивні житла подеколи

також будували всередині печер та гротів, як наприклад, у гроті Лазарет (Фран‑

ція). Функція їх була і залишається примітивною: захиститися в негоду та оборо‑

нитися від диких тварин або сусідів‑ворогів. Ці оселі ввійшли в традицію. Від ча‑

сів виникнення привласнювального господарства, яке панувало й панує в примі‑

тивних суспільствах нинішнього світу 12

, вони залишаються у використанні деяких

прошарків населення.

З доби палеоліту устрій жител формувався у двох напрямках: в опануванні

сприятливих для цього відкритих просторів та у використанні природних притул‑

28

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 28

ків. Сировиною для будівництва слугу‑

вали камінь, земля та залишки кісток

великих тварин. Уже в цей час спостері‑

гаємо певний раціоналізм у технології

будування. Люди намагалися викори‑

стовувати захищені місця, що не потре‑

бувало великих затрат праці та матері‑

алів, – будували примітивні житла

округлої форми або використовували

природні заглиблені форми. Для будів‑

ництва використовували великі камені,

які олдувайська людина клала у вигляді

кругової загорожі. Ніяких свідчень на

користь існування покрівлі, вогнищ або

кострищ наразі немає. Таким чином,

технологія будівельної справи була ще

примітивною, конструктивно простою,

вона не потребувала складних знарядь

праці 13

.

Уміння будувати первісною люди‑

ною найпростіші житла вчені відносять

до навичок, вироблених на прабатьків‑

щині, звідки їх привнесли та поширили на інших територіях 14

. Вважається, що на‑

вички будування були тимчасовими, тому що людина вела кочове життя, а першим

фіксованим в історії житлом називають олдувайське.

Можна припустити, що з моменту перетворення житла з навісів, гротів та інших

сховищ на самостійний, замкнутий та структурований простір, що почав набувати

змістового виміру. Серед учених поширена думка, що образ будівлі, зведеної в кон‑

кретній кліматичній зоні, визначають за типом її перекриття: архітектор у своєму

задумі відштовхується саме від нього. Це стосується і зовнішнього обрису, і вну‑

трішнього простору будівлі. Про палеолітичні житла, навіть найскладніші за кон‑

струкцією (наприклад, межиріцькі, мізинські й ін.), ми можемо з впевненістю ска‑

зати, що вони були темні, освітлювані лише вогнем або малими отворами входів;

простір планували куполоподібної, конусоподібної, іноді неправильної форми, або

замкнений. Їхня внутрішня структура також ще не була стабільною. Вогнища, ви‑

робничі й культові місця не мали конкретного розташування, що свідчило б про їх

призначення, про світоглядну наповненість, систему.

В ашельську та мустьєрську епохи житло укріплювали та розширювали. Деякі змі‑

ни відбулися і у формуванні та розвитку внутрішньої структури. З’явилися внутріш‑

ні вогнища, організація простору як багатокамерного будинку, варіювання розмірів

житла 15

. Житло оточували господарські споруди та виробничі ділянки. Структурно

палеолітичні поселення та житла були “вплетені” в первісні форми господарства (ми‑

сливство та збиральництво). Власне домашньо‑господарська діяльність сприяла ви‑

никненню різноманітних галузей виробничої діяльності: скотарства, землеробства,

ремесла, металообробки. Завдяки цьому матеріальною основою первісних родових

стосунків стає загальний дім та нероздільне домашньо‑господарське виробництво.

Водночас структура палеолітичних поселень та жител дозволяє вести дослідження в

плані пошуків багатоманіття форм розподілу продуктів виробництва, тому що цього

вимагали умови їх ощадливих витрат і необхідність збереження запасів.

29

Житло з кісток мамонта (план). Пізній палеоліт.

Стоянка Молодове, Чернівецька обл.

1_Romanets.qxd 04.09.2008 10:47 Page 29

Разом з тим розвива‑

лася не лише господарсь‑

ка й захисна, але й со‑

ціальна функція житла.

За визначеннями етно‑

графів, “житло” – це не

тільки природний або

штучний притулок люди‑

ни для захисту від не‑

сприятливих природних

умов, по‑різному влашто‑

ваний відповідно до клі‑

мату для задоволення за‑

гальнолюдських потреб у

житлі, але й, починаючи

з епохи соціальної дифе‑

ренціації, і з міркувань

престижності 16

.

З античного часу, що

характеризується розви‑

нутістю соціуму та соціальних норм суспільства, поняття “дім – domus” набуло різ‑

них значень: 1) дім, житло; 2) хазяйство; 3) батьківщина, вітчизна; 4) сім’я, родина;