Vііі ст. До н. Е., тобто передскіфською добою.

Майже всі вістря стріл скіфів мали масивну

ромбічну форму й коротеньку широку втулку,

форма поширеної в них кінської вуздечки нагаду

вала трикутник, а скіфські мечі та кинджали мали

брускоподібні навершя на руків’ї та серцеподібну

гарду. На такому тлі речі того часу, який переду

вав скіфській експансії в Північному Причорно

мор’ї у VІІІ ст. до н. е., помітно відрізнялися за

морфологією: стріли мали жальце у вигляді трапе

ції на тонкій та довгій втулці, кінські вудила – два

колечка на кінцях, кинджали – грибоподібне на

вершя та зовсім відмінне від скіфського перехре

стя, утворене двома звисаючими трикутниками.

Такий своєрідний набір предметів дістав назву

“новочеркаського” за першою знахідкою, де назва

ні предмети входили до складу речового скарбу.

Натомість відмінності таких комплексів старо

житностей із майбутнього українського степу,

знайдені в могилах ранніх кочовиків, вимагали

принципової відповіді на запитання щодо їх етніч

ної належності, яку досі надто розпливчасто тлу

мачилися в масиві перехідних форм від ранньої

фази скіфської культури до більш пізньої.

Вирішальним відкриттям, яке переконало вче

них у тому, що новочеркаські старожитності є

спадком своєрідної, відмінної від скіфської, власне

аборигенної кімерійської культури, стала знахідка

157

Кімерійська стела зі станиці

Усть7Лабинська, Кубань, РФ

Кімерійські стели з Передкавказзя

4_Bilozor.qxd 04.09.2008 10:58 Page 157

в кургані поблизу Сімферополя 14

. У похованні

знатного воїна поряд із типовими “новочер

каськими” речами (стріли, вуздечка коня, кин

джал тощо) містилися кістяні та бронзові оздоби

упряжі коня, що недвозначно визначали властиві

риси кімерійської мистецької культури з прита

манним їй самобутнім світоглядним контекстом.

Її своєрідність полягала в системі орнаментації,

побудованій виключно на геометричних формах,

що відмінна від скіфської, провідним напрямом

якої був т. зв. “звіриний” стиль (“animal art”). Кар

динальну різницю між двома системами худож

ньої творчості можна пояснити глибинними роз

біжностями в традиціях, що утворилися з побуто

вої, релігійної, звичаєвої практики двох великих

етнокультурних зон прадавнього світу, одна з яких

була аборигенною й походила з Європейського

регіону, друга зросла в степах Центральної Азії й

Південного Сибіру, звідки поширилася на захід.

Відомо, що мистецтво європейських етносів

бронзової доби ґрунтувалося на традиційних заса

дах землеробського світобачення неолітичних

спільностей з їх уявленнями про “замкнений” нав

колишній світ, що “повставав” із обмежених чіт

ких квадратів полів та кілець огорож навкруг по

селень. Ці звичні форми життєвих реалій привно

сили в людський світогляд асоціативні ідеї про

спіралеподібний розвиток загального руху світових та життєдайних сил у повторю

ваності “дійств” природи, циклічності перебігу пір року, постійності змін дня і ночі,

сезонній черговості проростання та відмирання рослин, обертання світил.

І, навпаки, життєвий уклад скотарів, до світу яких належала з часів енеоліту пе

реважна більшість племен Східної Євразії, ґрунтувався на уявленнях про динаміч

ний і безперервний ритм кочування, про

залежність добробуту людини від тва

ринного світу, а також потребі перебу

вати в стані постійної готовності дати

відсіч таким же рухливим і агресивним

кочовим сусідам, спосіб життя яких ви

магав безупинного розширення життє

вого простору. Ці відчуття та світоба

чення яскраво відобразив динамічний

художній стиль скіфських прибульців

зі Сходу, за своєю суттю протилежний

кімерійському мистецтву 15

.

Художня культура кімерійців дій

шла до нашого часу у двох важливих

формах – монументального мистецтва

(кам’яна скульптура) та декоративно

прикладного (вироби з бронзи й дорого

158

Кімерійська стела із с. Костянтинівка

Миколаївської обл.

Солярна композиція Костянтинівської стели

4_Bilozor.qxd 04.09.2008 10:58 Page 158

159

цінних металів, різьба на дереві та кіст

ці, декоративний розпис керамічного

посуду).

Кам’яну скульптуру кімерійців ре

презентують твори антропоморфного

характеру, які з’явилися в Північному

Причорномор’ї в передскіфський пері

од. Кімерійські кам’яні статуї ставили

зазвичай на могилах. Їх характерні ри

си свідчать про певний зв’язок зі

скульптурою Далекого Сходу – Туви,

ПівнічноЗахідної Монголії, Алтаю,

Забайкалля.

Саме ця спорідненість предметів

матеріальної культури та мистецьких

знахідок спонукала дослідників ран

нього залізного віку до думки про мас

штабну, на межі VІІІ–VІІ ст. до н. е.,

етнічну міграцію племен Центральної

Азії до європейських степів, а також

про протоскіфську навалу зі Сходу й

формування на її основі класичних скіфських європейських старожитностей. Од

ним із культурних компонентів, принесених хвилею східного впливу, можна вважа

ти й монументальну кам’яну скульптуру далекосхідного типу, яка еволюціонувала

від абстрагованоузагальнених стел до виразного образу скіфського воїна з атри

бутами, притаманними представникам вищої кочової знаті 16

. Подібні пам’ятки

Сходу дістали назву “оленних каменів”, тому що їх найхарактернішою рисою було

стилізоване зображення оленів. Крім зооморфних на статуях висікали зображення

військових атрибутів – кинджали, сокири, луки, бойові пояси. Лише незначна

частина таких знахідок мала антропо

морфні риси.

Статуї, подібні до східних “оленних

каменів”, були віднайдені як у найдав

ніших скіфських похованнях, так і на

могилах кімерійських воїнів. І донині

цей феномен не має вичерпного по

яснення. Можна лише припуститися

думки, що під час буремних колізій

скіфокімерійського протистояння

протоскіфський, центральноазійський

у своїй основі, звичай встановлення

надмогильних монументів потрапив до

кімерійців і вкорінився в їх середови

щі. Такому запозиченню могли сприя

ти схожі ідеологічні концепції, засно

вані на уявленнях про особливий ста

новокастовий склад воїнського про

шарку, а також подібність релігійних

вірувань про інкарнацію душ у вигляді

159

Кімерійські бронзові скроневі підвіски

Бронзовий браслет. Скарб із Суботівського

городища, Черкаська обл.

4_Bilozor.qxd 04.09.2008 10:58 Page 159

прудких травоїдних тварин – оленя, ко

ня, орієнтація на солярні культи тощо.

Крім того, обидва етнічні об’єднання ма

ли, бодай частково, спільні індоарійські

корені.

Нині відомо близько 30 зразків кіме

рійської скульптури 17

. Морфологічні ри

си всіх статуй дуже подібні. Це стовпопо

дібні ідоли, виготовлені переважно з

м’яких порід каменю (пісковик, вапняк).

Характерною особливістю їх технічного

вирішення, яке вирізняє ці витвори зпо

між подібних творів прадавньої культу

ри, було використання прийомів контр

рельєфу, коли загальне тло поверхні ви

ступало над обрисами предметів, зобра

жених на статуї.

Нижня частина статуй, зазвичай

необроблена технічно, очевидно, приз

началася для закопування в землю на

вершині кургану, де знайдено більшість

із них. Висота статуй становила від одного до трьох метрів. Циліндричні та овальні

за схемою, де за передню площину слугувала тонша сторона, вони мали конфігура

цію, що виразно натякала на втілену в них ідею фаломорфності.

Більшість скульптур не мала об’ємного членування та моделювання обрисів, що

уподібнювало б їх до людського тіла. Символічне позначення військових предметів

було основним прийомом, який застосовували, щоб повідати про те, що перед нами

саме образ людини, причому виключно військовика. На ретельно шліфованій по

верхні були зображені різноманітні військові атрибути, з яких на кімерійських ста

туях майже обов’язковою деталлю був бойовий пояс. Він конструктивно відмежо

вував нижню частину від верхньої. Зображенню пояса надавали важливого значен

ня, а відтворенню його деталей – особливого змісту. Пояс зазвичай утворювали де

кілька окремих смуг, що імітували металеві пластини, а його складна фігурна пряж

ка – детальзастібка – була розташована так, що утворювала своєрідний геометрич

ний центр скульптурної композиції. До пояса був припасований цілий арсенал

зброї: колчан із луком (ліворуч), меч або кинджал (на передній площині фронталь

но), бойова сокира (справа). Усі форми зброї були зображені так натуралістично,

що інколи це дає можливість визначити тип виробу, відомий за сучасними археоло

гічними класифікаціями.

Відносно високо, частіше праворуч зображували також великий округлий пред

мет, що за формою нагадував щит, декорований зооморфними або геометризовани

ми мотивами. Переважно це були стилізовані фігурки хижаків у “позі нападу”: го

лова й передні кінцівки напружено притиснуті до землі, спина прогнута, задня ча

стина піднята догори на зразок миттєвої стійки перед пружним стрибком. За стилем

такі зображення звірів нагадують кавказькі зразки цього ж часу.

Верхня частина скульптури мала характерний скіс до “потилиці”. Умовно голо

ву від тулуба відмежовувало зображення шийної гривни або, частіше, низки масив

ного намиста, що широким півколом охоплювало груди. Окремі намистини мали, як

правило, біконічну форму і, ймовірно, імітували бронзові прикраси. Подекуди такі

160

Поясна бляха. VІІІ ст. до н. е. Курган Висока

Могила поблизу с. Балки Запорізької обл. НМІУ

4_Bilozor.qxd 04.09.2008 10:58 Page 160

прикраси зображували з урахуванням

найменших деталей. На деяких екзем

плярах були відтворені з точністю навіть

застібки. Вірогідно, що низка намиста

мала особливий, сакральний зміст. Тому

вона стала важливим і обов’язковим еле

ментом кімерійської монументальної

скульптури.

У верхній частині статуї, що схема

тично зображає голову, вирізняються ве

ликі кільцеподібні скроневі підвіски,

іноді складної форми, із зооморфними

та іншими деталями. Зрідка зображува

ли щось на зразок головних уборів чи

стрічкидіадеми. На чільній площині

скульптури, яку слід вважати обличчям,

були навскісно прорізані паралельні рис

ки – дві чи три. Подекуди їх умовність

тлумачать як знак табуювання, вказівку

на неможливість поглянути в очі мерцю, що втілений у кам’яному ідолі. Натомість

така гіпертрофована узагальненість повертає до традицій палеолітичного мистецтва

скульптури, де подібні риси були характерними. Звернення до них свідчило про

узагальнюючий підтекст, де реальний людський образ відігравав набагато меншу

роль, ніж деталі. Вони були суттєвішими, оскільки розкривали зміст витвору.

У подібному прийомі можна побачити, як формувалося відчуття скульптурної

форми на шляху до її опанування суто мистецькими засобами, властиво, на шляху

до опанування художньої мови.

Із зображенням на “щитах” монументальних скульптур пов’язаний розвиток тієї

частини художньої практики кімерійців, яка належала до декоративного мистецтва.

Саме кам’яна скульптура демонструє еволюцію одного з найпоширеніших і власти

вих цьому мистецтву орнаментальних мотивів. Він формувався на основі

зооморфних натуралістичних елементів, з яких поступово, але досить інтенсивно

перерорстав у геометризовану схему. Такі зміни відбувалися в напрямку від

залучення протоскіфських зразків, органічно пов’язаних із творами скіфського

“звіриного” стилю, до їх перетворень та подальших трансформацій у абстрактно

геометричний стиль кімерійців. Примітно, що ці процеси відбувалися поряд із

загальними змінами в мистецтві скульптури впродовж усієї її еволюції.

На статуї із с. Костянтинівка на Миколаївщині на “щиті” шість напівфігур коней

зображено у свастикоподібній динамічній композиції навколо диска, розміщеного в

центрі. Певно, що таке розташування фігур тварин відтворює ідею циклічного руху

сонця, адже в індоіранській традиції це світило мислилось у вигляді божества на

колісниці, запряженої кіньми, де кінь був інкарнацією сонячного божества 18

.

На скульптурі зі станиці УстьЛабинська (Кубань) в композиції з таким моти

вом більш помітною стає геометризація фігур. Хоча ще добре можна вирізнити го

лови шести коней, проте вони вже інтегруються в загальну прямокутну схему, обтя

жену додатковими геометричними елементами у вигляді трикутників, паралельних

смуг тощо.

Статуя з Бєлоградця (Болгарія) демонструє вже цілковите панування абстракт

ної геометричної схеми, переданої меандровим свастикоподібним орнаментом. Та

161161

Шпилька7підвіска (імпорт ?). VIII cт. до н. е.

Курган біля с. Вільшана Черкаської обл. НМІУ

4_Bilozor.qxd 04.09.2008 10:58 Page 161

162

ку лінію еволюції зазначеного мотиву

підтверджує той факт, що ця статуя (за

загальним контекстом старожитностей

із кургану) є найпізнішою зпоміж ін

ших кімерійських скульптур.

Прикладне мистецтво кімерійців

репрезентують ювелірні вироби, пред

мети військового спорядження, пред

мети вжитку. Серед них особливу гру

пу становлять бронзові руків’я кіме

рійських кинджалів із декором. Найча

стіше їх орнамент формувався на осно

ві елементів у вигляді рельєфних кі

лець, що паралельними смугами проля

гали вздовж руків’я. Інколи замість кі

лечок на звичних для них місцях тра

плялася ритмічна хвиля або спіралепо

дібний мотив. Більшість кинджалів кі

мерійського типу походила з Північно

го Кавказу, де містився центр вигото

влення такої зброї.

Дещо менше взірців із бронзи – се

ред прикрас. Один із поширених типів

вушних прикрас демонструють сереж

ки у вигляді круто зігнутого бараня

чого рога. На щитку таких сережок ча

сто є залишки золотого плакування,

на якому нанесено зображення соляр

ного знака. Іншого типу – бронзові сережки у вигляді дротяної спіралі, інколи зі

щитком у центрі.

За деякими знахідками відомо, що степовикикімерійці як прикраси використо

вували також бронзові обручки з геометричною орнаментацією, притаманною виро

бам їх сусідівземлеробів. Зразком геометричного декору є браслети, знайдені в

складі скарбу на Суботівському городищі чорноліської культури на Черкащині. Йо

го орнаменти утворювали концентричні кола та спіралі у формі вісімки. Такі масив

ні браслети могли використовувати і як прикраси, і як грізні бойові елементи (“cas

setete”).

Загалом бронзові вироби в кімерійському мистецтві представлені досить різно

манітно. Для їх виробництва характерне було використання технік лиття, штампу

вання, пайки, карбування. Прикладами застосування лиття можуть слугувати та

кож вироби з коштовних матеріалів, зокрема золота бляха з гробниці № 2 Високої

Могили та наконечник нижньої частини піхов із кургану біля Бєлоградця.

Пластина з Високої Могили (діаметр – 3,7 см), як і більшість ювелірних виро

бів цього часу, виготовлена в техніці лиття за восковою моделлю. Цей прийом по

лягав у тому, що спочатку створювали виріб із воску, який мав усі головні струк

турні елементи майбутньої прикраси. Потім цю воскову модель обмазували воло

гою глиною та випалювали на вогні. Віск витікав через заздалегідь залишені в гли

ні отвори, і так отримували керамічну форму, в яку заливали розплавлений метал.

Після застигання глиняну форму розбивали й діставали точну копію воскової мо

Типові зразки кімерійського орнаменту на

бронзових прикрасах

4_Bilozor.qxd 04.09.2008 10:58 Page 162

163

делі, з якої, застосовуючи різноманітні

технічні прийоми, отримували довер

шений ювелірний виріб. Композицій

но пластина з Високої Могили склада

ється з трьох концентричних кіл, об

межених за допомогою напайки золо

того дроту з дрібними насічками, що в

цілому справляють враження викори

стання техніки зерні. Внутрішнє коло

заповнене білою пастою. У середньо

му колі є чотири опуклини, що утво

рюють хрестоподібну фігуру. Прямі

внутрішні сторони опуклостей утво

рюють квадрат зі вписаним у нього ко

лом. Це – типовий для кімерійського

мистецтва зразок орнаментального де

кору. Техніка псевдозерні в поєднанні

з рельєфом пайки складає враження

вишуканої ажурності.

До парадних речей належав також

золотий наконечник піхов із Бєлоград

ця. Його декор поділявся на три зони –

верхню, утворену двома ярусами дугоподібних дротяних напайок; середню, з вер

тикальним рядом трьох хрестоподібних фігур, схожих до орнаментів на пластині з

Високої Могили (з тією різницею, що центральні кола тут замість білої пасти оздо

блено бурштиновими вставками); нижню, утворену широкими дугами напаяного зо

лотого дроту з насічками – псевдозерню. Середня зона мала, крім того, симетричні

напівкруглі вічка та дугоподібні дротяні напайки по краю. У цілому композиційне

вирішення є досить суворим у своїй чіткості ліній, що, однак, емоційно компенсуєть

ся кольоровим контрастом, отриманим

за допомогою яскравих інкрустацій та

витонченої імітації ажуру, який досяг

нуто технікою чеканки.

Варто підкреслити, що техніка пере

городчастих інкрустацій у кімерійський

час на кілька століть випереджала по

ширення т. зв. поліхромного стилю в

ювелірному мистецтві євразійського

степу. Останній сповна проявив себе

лише в сарматський період та в добу Ве

ликого переселення народів. Є підстави

вважати, що кімерійська техніка кольо

рової інкрустації мала кілька джерел

для появи в межах майбутньої України.

Вона могла бути запозичена з передньо

азійської торевтики або привнесена з

західногальштатської зони Середньої

Європи 19

, адаптована й розвинена в кі

мерійському художньому середовищі.

Зразки кімерійських бронзових прикрас із курганів

лісостепової України

Бронзові прикраси упряжі коня з кургану біля

с. Носачів Черкаської обл.

4_Bilozor.qxd 04.09.2008 10:58 Page 163

164

Техніку карбування в кімерійському юве

лірному мистецтві демонструє золота діадема

з кургану біля с. Єндже (Болгарія), що має

вигляд широкої стрічки з овальними кінця

ми. Стрічка декорована пуансонним орна

ментом, що складається з п’яти кіл зі вписа

ними в них чотирипроменевими хрестоподіб

ними композиціями. Кола відокремлені одне

від одного стрілоподібними фігурами, а краї

орнаментовані, як на бєлоградецькому нако

нечнику, дугами. Власне діадеми такого зраз

ка, вірогідно, продовжували традиції вигото

влення виробів аналогічних форм, які похо

дили з культур бронзової доби Балканського

півострова та Західної Європи. Такі прикра

си для голови в означених регіонах були відо

мі вже за часів мікенських правителів.

Аналізуючи систему орнаментації в кіме

рійському декоративновжитковому мистец

тві, слід відзначити її зв’язок із художніми

напрямами, характериними для БалканоАд

ріатичного регіону та теренам гальштатської

культури в Середній Європі, де геометрич

ний стиль цілковито превалював у орнамен

тації керамічних виробів та багатьох предме

тів побуту. Такі риси були притаманні витво

рам косторізного ремесла та деревообробки.

На жаль, у неглибоких кімерійських похован

нях дерево зберігалося вкрай погано, але навіть мізерні рештки дозволяють зроби

ти висновок про доволі високий рівень мистецтва різьби. Так, частина дерев’яного

саркофага, що збереглася в кургані біля с. Софіївка на Херсонщині, була прикраше

на різьбленим орнаментом у вигляді вписаних чотирикутників, розфарбованих у

червоний колір.

Різьблення як вид художньої техніки кімерійці застосовували також у косторіз

ній справі. Найяскравіше воно представлено в комплексі кінської упряжі з кургану

біля с. Зольне в Криму. Ці прикраси – місяцеподібні пластинидуги з різьбленим

декором у вигляді концентричних кіл та спіралей, інкрустованих червоною міне

ральною фарбою, – належали до т. зв. лунниць і представляли своєрідні солярні

прикрасизнаки. Особливий святковий вигляд мали великі пластини, що складали

комбінацію лунниць та хрестоподібних фігур зі вписаними в центрі чотирипроме

невими кресленнями.

Витонченість малюнка та ритмічної структури декорування демонструє й різьб

лений декор кістяних циліндрів у вигляді хвилеподібного мотиву, скомбінованого з

трикутними заглибленнями. Цей орнаментальний мотив мав аналогії в культурах

Вілланова на Апеннінах, зокрема, періоду Беначчі ІІ (750–630 рр. до н. е.) 20

.

Зразками різьби на кістці є також пластини з упряжі коня, знайдені в кургані по

близу с. Носачів на Черкащині. У їх декорі поєднано чотирипроменеві значки та

концентричні кола, де проміжки між увігнутими сторонами чотирипроменевих зна

ків набувають абрисів пелюсток, надаючи виробам надзвичайної ошатності. З того

Фрагменти дерев'яного саркофага з кургану

біля с. Софіївка Херсонської обл.

4_Bilozor.qxd 04.09.2008 10:58 Page 164

165

ж кургану походить кістяна чотирипелюсткова бляха, у центр якої вписано такі са

мі чотирипроменеві знаки. Як і вироби з кургану в Зольному, носачівські прикраси

також інкрустовані червоною фарбою, що надає їм особливої строкатості та святко

вого вигляду.

Питання щодо орнаментального мотиву у вигляді т. зв. чотирипроменевого зна

ка – своєрідної емблеми й постійного елемента кімерійської культури – є досить

складним для висвітлення. Як відомо, найширше цей знак представлено на речах

Середньої та Центральної Азії, що, по суті, не відповідає уявленням про територі

альну замкненість та вузьку локалізацію кімерійських пам’яток, які не потрапляли

на схід, далі від Лівобережного Заволжя. Вочевидь, тут маємо справу з рідкісним

явищем запозичення кімерійською культурою чужорідного східного елементу, що

органічно вписався в загальний геометричний стиль місцевого мистецтва. Приміт

но, що подібні знаки віднайдено на скульптурних творах окунівської культури доби

бронзи в Південному Сибіру 21

. Натомість центральноазійська культура також була

джерелом подібних запозичень, про що свідчить чимало кімерійських творів. Віро

гідно, що саме такі зв’язки унаочнюють чотирипелюсткові солярні символи.

Як чотирипроменеві знаки, так і скульптура Центральноазійського Сходу відпо

відали міфологічному світобаченню кімерійців. Унаслідок цього обидва компонен

ти інтегрувалися в їхнє мистецтво.

Примітно, що повну стилістичну та формальну подібність до кістяних виробів

демонстрували металеві пластини для кінської упряжі. Їх дещо аскетичніший, по

рівняно з кістяними взірцями, декор можна пояснити труднощами бронзоливарно

го процесу, що, однак, не позначилося на системі орнаментації з тими самими моти

вами чотирипелюсткової розетки зі вписаними в неї чотирикутниками та чотири

променевими знаками з ко

лом у центрі.

Художні властивості кі

мерійського мистецтва на

явні також у системі орна

ментації посуду. Традицій

но керамічний посуд поді

ляють на дві великі групи:

кухонний, відносно грубий

за формами та товщиною

черепка, і т. зв. столовий –

більш витончений за фор

мами, товщиною стінок та

декоруванням. Відомо, що

кімерійці, як і інші кочові

народи, користувалися гли

няним посудом значно мен

ше, ніж сусідні землеробсь

кі племена. Це пояснювало

ся їх специфічним спосо

бом життя, коли постійні

переміщення у візках ніяк

не сприяли зберіганню

крихкого начиння, тому пе

ревагу віддавали металево

Кубки й черпак з курганів поблизу сіл Бобриця й Журавка

Черкаської обл. Кінець VII – перша половина VI ст. до н.е.

4_Bilozor.qxd 04.09.2008 10:58 Page 165

166

му та дерев’яному. Можливо, що гли

няний посуд, який використовували

кімерійці, був предметом обміну з осі

лими сусідами. До таких висновків

спонукає аналіз системи орнаментації

керамічних виробів, знайдених у кіме

рійських могилах поряд із керамікою

синхронної їм т. зв. жаботинської

культури, що існувала на теренах Се

реднього Подністров’я і була пов’язана

із західною зоною культур типу Галь

штат. Саме з цього західного регіону,

починаючи з кінця ІІ тис. до н. е., по

ширювалися культурні впливи на те

рени українського Лісостепу. Не оми

нули ці впливи – прямо чи опосеред

ковано – і степових кімерійців. Посуд,

знайдений у їх могилах, відповідає ке

рамічним формам, що побутували як

північніше, так і західніше від території їх розселення. Кімерійські племена, що ко

чували в Передкавказзі, також використовували посуд, близький за формами до

посуду осілих народів Кавказу.

Викликає інтерес також комплекс столового посуду, який використовували як єм

ність для жертовної їж. Його знаходять у курганних похованнях.

Найчастіше в кімерійських похованнях трапляються кубкоподібні посудини

т. зв. жаботинського типу. Це були приземкуваті посудини з виразно опуклим ту

лубом та широкою шийкою. Випалені особливим способом – без доступу кисню –

вони набували глибокого чорного кольору, а після того, як їх лискували, – гладень

кої блискучої поверхні. На цьому темному тлі ошатно виглядали широкі смуги

різьбленого геометричного орнаменту, затертого білою пастою. Зображували різ

номанітні геометричні фігури, що іноді ритмічно повторювалися, а інколи зміню

валися в кожній окремій плакетці, викликаючи асоціацію з прадавніми керамічни

ми календарями.

Слід зауважити, що нам не доступні зразки кімерійських старожитностей із та

ких матеріалів, як дерево, шкіра, тканина. Це значно збіднює уявлення про характер

кольорової гами, притаманної кімерійському декоративновжитковому мистецтву.

Певні відомості є тільки про використання червоної фарби, як у випадку із сарко

фагом із Софіївки чи прикрасами із Зольнівського та Носачівського курганів, про

те можна припустити, що різноманітні яскраві кольорові поєднання значно збагачу

вали дещо аскетичну стилістику геометричного кімерійського стилю. Недарма зна

менитий класик грецького театру Арістофан в уславленій “Лісістраті” згадував про

екзотичнояскравий колорит кімерійського вбрання.

Доля кімерійців після відходу їх до Передньої Азії та бурхливих військових по

дій кінця VІІІ – середини VІІ ст. до н. е. у цьому регіоні є цілковитою таємницею.

Значно поступаючись за численністю скіфам, як свідчили давні джерела, кімерійці

залишили по собі обмаль пам’яток, які свідчили б про їх перебування в цьому регіо

ні. Ще у VІІІ ст. до н. е. під впливом скіфів їх матеріальна культура почала зміню

ватися, як це демонстрували такі категорії речей, як військове спорядження (стрі

ли), предмети культу (кам’яна скульптура) тощо. Очевидно, що під час тісних кон

Глиняні кубкоподібні горщики т. зв.

жаботинського типу.