НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології

ім. М. Т. Рильського

1-4_str.qxd 06.11.2008 11:14 Page 1

ІСТОРІЯ

УКРАЇНСЬКОГО

МИСТЕЦТВА

у п’яти томах

Головний редактор видання

Ганна Скрипник

КИЇВ

1-4_str.qxd 06.11.2008 11:14 Page 2

МИСТЕЦТВО

ПЕРВІСНОЇ ДОБИ

ТА СТАРОДАВНЬОГО

СВІТУ

том перший

Володимир Білозор

Євген Гороховський

Ростислав Забашта

Любов Клочко

Сергій Крижицький

Борис Магомедов

Рада Михайлова

Віталій Отрощенко

Тетяна Романець

Марина Русяєва

Олександр Симоненко

Олена Фіалко

2008

1-4_str.qxd 06.11.2008 11:14 Page 3

ББК 85.103(4УКР)2/3

УДК 7.031(477)“0”

І90

Затверджено Вченою радою

Інституту мистецтвознавства, фольклористики

та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України

Головний редактор видання Г. Скрипник

Редколегія:

І. Дзюба, І. Драч, М. Жулинський, В. Литвин, В. Німчук,

О. Онищенко, В. Скляренко, В. Смолій, В. Фоменко

Редактори першого тому Р. Михайлова, Р. Забашта

Історія українського мистецтва: У 5 т. / НАН України. ІМФЕ

ім. М. Т. Рильського; голов. ред. Г. Скрипник, ред. т. Р. Михайлова,

Р Забашта – К., 2008. – Т.1: Мистецтво первісної доби та стародавнього

світу. – 710 с.

ISBN 9660241038

ISBN 966D024D103D8 (загальний)

ISBN 978D966D02D4914D1 (Т.1)

© Інститут мистецтвознавства,

фольклористики та етнології

ім. М. Т. Рильського НАНУ, 2008

© Авторський коллектив, 2008

1-4_str.qxd 06.11.2008 11:14 Page 4

10

Зміст

ПЕРЕДМОВА Г. Скрипник . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

ВСТУП Р. Михайлова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14

МИСТЕЦТВО

ДОІСТОРИЧНОЇ

ЕПОХИ

СТАНОВЛЕННЯ І ПОЧАТКОВІ ФОРМИ МИСТЕЦТВА:

ДАВНЬОКАМ’ЯНИЙ ВІК Т. Романець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26

Будівництво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28

Мобільне мистецтво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 35

Убрання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44

РОЗВИТОК МИСТЕЦТВА

НОВОКАМ’ЯНОГО ВІКУ Т. Романець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46

Кераміка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47

Бугодністровська культура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 49

Дніпродонецька культура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 54

Культура ямковогребінцевої кераміки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57

Культура лінійнострічкової кераміки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58

Будівництво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .61

МИСТЕЦЬКІ НАБУТКИ ДОБИ МІДІ

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 68

Будівництво Т. Романець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69

Ткацтво Т. Романець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73

Убрання Т. Романець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73

Кераміка Т. Романець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75

Дрібна пластика Р. Михайлова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86

СЕРЕДНЬОСТОГІВСЬКА КУЛЬТУРА Т. Романець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98

МИСТЕЦТВО ДОБИ БРОНЗИ

Історико*культурна ситуація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 100

Архітектура поховальних споруд В. Отрощенко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 101

Будівництво поселень і жител В. Отрощенко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110

Zmist.qxd 04.09.2008 13:38 Page 10

Монументальне мистецтво В. Отрощенко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 115

Мобільне мистецтво В. Отрощенко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123

Образ і знак В. Отрощенко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 138

Убрання Л. Клочко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 144

Жіночий стрій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 144

Чоловічий стрій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 146

МИСТЕЦТВО

РАННЬОІСТОРИЧНОЇ

ЕПОХИ

МИСТЕЦТВО КІМЕРІЙСЬКОГО ЧАСУ

КІМЕРІЙСЬКІ ПЛЕМЕНА В. Білозор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 154

ФРАКІЙСЬКІ ПЛЕМЕНА В. Білозор, Р. Михайлова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167

Художній метал . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167

ЧОРНОЛІСЬКА КУЛЬТУРА Т. Романець . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170

Убрання населення кімерійського часу Л. Клочко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 172

МИСТЕЦТВО СКІФІВ

Історичний контекст О. Фіалко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 178

Будівництво і монументальне мистецтво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181

Житло О. Фіалко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 181

Монументальне будівництво О. Фіалко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183

Монументальна скульптура Р. Забашта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 184

Стінопис О. Фіалко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193

Декоративно*вжиткове мистецтво О. Фіалко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 193

Скіфське вбрання Л. Клочко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208

Чоловічий стрій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 208

Жіночий стрій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 220

Прикраси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 226

МИСТЕЦТВО САРМАТІВ ПІВНІЧНОГО

ПРИЧОРНОМОР’Я О. Симоненко . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 230

Декоративно*вжиткове мистецтво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233

Ранньосарматський період (ІІ–І ст. до н. е.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233

Середньосарматський період (І – середина ІІ ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 241

Пізньосарматський період (друга половина ІІ–ІV ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 257

АНТИЧНИЙ СВІТ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР’Я

АРХІТЕКТУРА АНТИЧНИХ ДЕРЖАВ С. Крижицький . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 262

Архітектура VI – початку V ст. до н. е. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 270

Містобудування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 270

Житлові будинки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 272

11

Zmist.qxd 04.09.2008 13:38 Page 11

Споруди культового призначення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 275

Конструкції та будівельна техніка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 279

Архітектура другої чверті V – початку останньої третини ІV ст. до н. е. . . . . . . . . . 280

Містобудування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 280

Житлові будинки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 282

Оборонні споруди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 284

Споруди громадського, адміністративного й культового призначення . . . . . . 285

Меморіальні споруди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 290

Архітектурні ансамблі й осібні будівлі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 292

Споруди виробничотехнічного призначення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 293

Матеріали, будівельна техніка, конструкції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 294

Архітектура елліністичного часу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 298

Містобудування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 298

Оборонні споруди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 306

Споруди громадського, адміністративного й культового призначення . . . . . . 311

Житлові будинки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 332

Поховальні споруди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 339

Виробничі споруди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 341

Конструкції та декор . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 341

Архітектура в перших століттях нової ери . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 343

Містобудування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 344

Оборонні споруди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 347

Споруди громадського й адміністративного призначення . . . . . . . . . . . . . . . . . 350

Культові споруди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 351

Житлові будинки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 355

Поховальні споруди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 360

Спеціальні споруди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 362

Конструкції та будівельна техніка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 363

Античні традиції в архітектурі греко*варварського напряму . . . . . . . . . . . . . . . . . . 368

ОБРАЗОТВОРЧЕ ТА ВЖИТКОВЕ МИСТЕЦТВО М. Русяєва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 380

Живопис . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 380

Монументальний розпис . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 380

Мозаїка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 411

Монументальна і малих форм скульптура та пластика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 413

Кам’яна скульптура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 414

Архаїка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 416

Класика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 423

Еллінізм . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 436

Римський час . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 451

Бронзова пластика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 471

Глиняна пластика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 477

Гіпсопластика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 481

Художні ремесла . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 483

Коропластика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 484

Фігурний посуд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 491

Посуд із рельєфними зображеннями . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 494

Вазопис . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 499

Ювелірні вироби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 501

Елліноскіфський стиль . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 510

Ювелірна пластика, начиння, прикраси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 530

Гліптика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 539

12

Zmist.qxd 04.09.2008 13:38 Page 12

Скло . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 554

Вироби з дерева та гіпсу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 557

Вироби з кістки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 560

ХУДОЖНЯ ТРАДИЦІЯ КЕЛЬТІВ

І ЛАТЕНІЗОВАНИХ КУЛЬТУР Є. Гороховський, Р. Михайлова . . . . . . . . . . 566

Латенська культура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 567

Латенізовані культури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 571

МИСТЕЦТВО ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ:

ВІД АНТИЧНОСТІ ДО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

ЧЕРНЯХІВСЬКА КУЛЬТУРА Б. Магомедов, Р. Забашта . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 580

Будівництво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 582

Декоративно*вжиткове мистецтво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 584

Кераміка та металевий посуд . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 584

Художній метал. Прикраси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 597

Убрання . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 601

Вироби з рогу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 602

Образотворче мистецтво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 603

Монументальна скульптура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 603

Дрібна пластика й скульптура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 608

Культові комплекси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 609

ПАМ’ЯТКИ ПІЗНЬОЗАРУБИНЕЦЬКОГО НАСЕЛЕННЯ

ТА ПЛЕМЕН КИЇВСЬКОЇ КУЛЬТУРИ Є. Гороховський, Р. Михайлова . . . . . . . . . . . 612

Кераміка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 613

Ювелірни вироби . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 613

ПІСЛЯМОВА Р. Михайлова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 629

ПРИМІТКИ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 634

БІБЛІОГРАФІЯ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 685

СЛОВНИК ТЕРМІНІВ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 690

ПОКАЖЧИК ІМЕН . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 703

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 708

13

Zmist.qxd 04.09.2008 13:38 Page 13

14

ВСТУП

У багатій, різнобарвній художній культурі світу самобутнє місце посідає мистец

тво України. Його розмаїті прояви відомі з прадавніх часів, коли первісні майстри –

будівельники, різьбарі, гончарі – чи не вперше побудували житла та відтворили об

рази навколишнього світу у формах наскельної пластики, у різьблених “графічних”

малюнках на камені або на кістці, у “скульптурах” тварин і людей, у вигадливому

декорі гончарних виробів. Давня образотворчість виникла як результат синтезу всіх

видів свідомої діяльності й творчого потенціалу людей, які в різні часи мешкали

на землях, що нині є Україною.

Своєрідність розвитку давнього мистецтва на території України репрезентує

низка пам’яток, найраніші з яких датовано періодом верхнього палеоліту (40–

10 Тис. Років тому). Вироби, зібрані дослідниками на стоянках первісної людини

(Кирилівській у Києві, біля с. Мізин Чернігівської обл., біля хутора Добраничівка

Київської обл., поблизу хутора Рогалик Луганської обл.), свідчать про фізичні

вміння й розумові здібності людиникроманьйонця, що вже могла синтезувати на

явні знання для досягнення творчої, у тому числі естетичної – у сучасному розумін

ні поняття, – мети в ході відтворення образів навколишнього світу.

Наукові дослідження другої половини ХХ – початку ХХІ ст. дають підстави

стверджувати, що образотворчість не лише регулювала поведінку первісної лю

дини, але й формувала її навики до структурованої мови й письма у вигляді

ідеопластичних креслень, здатність до образносимволічних узагальнень, аб

страгування, завдяки чому людина усвідомлювала та осмислювала своє місце у

світі 1

. З окреслення “контурів образноабстрактного мислення” виник інстру

мент пізнання і творчості 2

. Характерні для первісної доби синкретизм понять,

злиття реального та уявного з плином часу зазнавали сегментації, увиразнюва

лося самоусвідомлення людини як індивіда. Цей процес здійснювався творчо

пізнавальним шляхом 3

.

Із закладанням основ гуманізації суспільства культивувалася їх питомо людська

сутність через особистісні та суспільногромадські стосунки. Осягаючи довкілля за

допомогою лінії, плями та об’єму в первісних мистецьких творах, людина долала

власну тваринність та егоїзм. Вироблення етичноморальних норм у суспільстві

також прямо пов’язане з практикою образотворчого мистецтва, яке від початків

підпорядковувалося законам краси 4

.

В історичних умовах кам’яного віку образотворча діяльність становила складну

форму візуалізації уявного світу, далекого від тієї реальності, яку людина прагнула

опанувати, підкорити та скерувати на благо племені. Такий світ “оживав” у печерах і

гротах або на поверхнях скель, де поставали мальовані образи риби, рептилії, плазу

на, ссавця, а також їхні скульптурні форми, тобто умовні об’єми, за допомогою яких

Vstup.Qxd 04.09.2008 13:36 Page 14

добудовувався образ тваринної істоти – головного об’єкта зацікавлень первісної лю

дини. Такі твори в їх живописному, скульптурному, графічнорізьбленому втіленні

мали суто культове й практичне на той час значення, їх використовувала людина в

обрядах та магічних діях, скерованих до сил природи й духів. Мистецькі речі первіс

ної доби були невід’ємною частиною культів та вірувань 5

.

Здатність відтворювати світ за допомогою образотворчих форм стала водно

час інструментом пізнання та накопичення об’єктивних знань про природу, тва

ринний і людський світ. Наступний етап фіксування досвіду перетворився на

особливий вид людської діяльності – відання, яке згодом привело до появи влас

не науки. Сучасні психофізичні дослідження свідчать, що динаміка графічного

відображення навколишнього середовища фіксується в мозку людини шляхом

виникнення абстракцій – необхідного ступеня осягнення світу. Цей важливий

механізм людського організму був опанований саме завдяки формам, виробле

ним у прадавньому мистецтві, скажімо, таким, як складання ритмічного ряду ві

зерунків 6

.

Синкретичне, переплетене з усіма іншими елементами культури – міфологією,

релігією, віруваннями, обрядами та звичаями, – образотворче мистецтво поступово

набувало власних обрисів, відокремлюючись від загального масиву соціальної прак

тики людського колективу. На новому етапі первісності, у добу неоліту (VІ– ІV тис.

до н. е.) та енеоліту (V–ІІІ тис. до н. е.), воно залишалося поліфункціональним, од

нак в умовах виникнення перших держав поступово набувало ідеологічних якостей.

На землях України енеоліт склався майже на тисячу років пізніше, ніж у країнах

Давнього Сходу. Кінцевий етап первісності – історичний мідний вік, або халколіт

(давньогр. “халкос” – мідь), чи енеоліт (лат. “енеос” – мідь), – виявився на українсь

ких теренах, у тому числі й у сфері художньомистецьких процесів, надзвичайно

плідним. Про це свідчать залишки протоміст на Черкащині, антропоморфні стели в

азовськопричорноморських степах, зокрема в Криму, вироби з міді та золота (пер

ші опановані людиною метали), глиняні витвори, кераміка центральних та західних

теренів, прядіння і ткацтво, що набули високого рівня.

На цей час припадає розквіт унікальної за рівнем матеріального виробництва

трипільської культури, що існувала протягом 1300 років. Її творці залишили потом

кам дивовижну та своєрідну “архітектуру” поселеньгігантів у Тальянках, Майда

нецькому, Доброводах на Черкащині, вироби вжиткового мистецтва, глиняні моде

лі жител і храмових споруд, відтворені в подробицях, антропоморфні статуетки,

розписний посуд, зразки тканини. Символічність, умовність, знаковість цього ми

стецтва свідчать про пошуки ідеопластичних форм, які б давали можливість втілити

теми, що потребують глибинного осмислення, а їх відтворення – відходу від буква

лізму та звичайної натуральності. У дописемну добу такі пошуки відповідали об’єк

тивному завданню – створити систему фіксування й передачі накопиченої поколін

нями інформації. Певні етапи формування таких процесів демонструє притаман

ний трипільській культурі складний, переважно спіральномеандровий, орнамент,

у вигадливорізноманітних схемах якого заховані зображення тварин і людей 7

.

Упродовж тисячоліть цей орнаментальний декор не тільки набув характерних форм

художньої системи, але й зазнав еволюційних змін. Створюваний на ранніх етапах

способом креслення по вогкій глині, він пізніше виконувався чорною, бурою, рід

ше – білою фарбами; згодом трипільська керамічна орнаментація отримала харак

терну бурхливопомпезну поліхромність, яку потім змінили ритоване орнаменту

вання та стриманомонохромне креслення.

15

Vstup.qxd 04.09.2008 13:36 Page 15

Значного розвитку в трипільців зазнала глиняна дрібна пластика – виготовлен

ня моделей жител, вівтарів, фігурок тварин, жіночих статуеток. Останні, зокрема,

виконані з певною художньою переконливістю, містять характерні етнографічні оз

наки, які відповідають життєвоісторичним реаліям трипільської спільноти. У фор

мах трипільських глиняних статуеток, в їхній образності, символіці знаків дослід

ники вбачають багато спільного зі всесвітньо відомими взірцями, наявними в син

хронних за часом давніх культурах Шумеру, Єгипту, Греції, Індії, Китаю 8

. Своєрід

ність граней та відтінків мистецьких явищ трипільського світу, загальної системи

естетичних цінностей, витвореної представниками цього світу, ставить його в один

ряд із найвідомішими осередками давніх культур.

Певний культурномистецький слід залишили також спільноти енеолітичного

часу, які сформувалися в ПівнічноЗахідному Причорномор’ї, на Галичині, Поділлі

та Волині. Частина з них, як наприклад, носії культури Гумельниця (локалізованої

в Одеській обл.), мала багато спільних рис із культурою Трипілля, з якою вони три

валий час межували в районі Нижнього Попруття. Однак особливості орнамента

ції кераміки, відмінності в характері глиняної пластики та керамічних і кістяних ви

робів помітно відрізняють гумельницькі витвори від трипільських, натомість поєд

нують їх із пам’ятками фракійського кола Молдови, Румунії, Болгарії.

У західних регіонах України багато мистецьких пам’яток – предметів культово

побутового призначення доби енеоліту – мають спільне походження, адже всі вони

створені прийшлими з Північного Заходу племенами, що осіли й укорінилися на

цих теренах і були носіями таких культур, як лендельська, лійчастого посуду, ку

лястих амфор. Витвори цих культур мали спільні риси та культовопобутове при

значення. Художньообразотворча практика спільнот доби енеоліту підтвердила

важливий емпіричний факт, що мистецтво є сугестивною формою існування со

ціально значущої інформації в суспільстві.

Відмінними від землеробських суспільств за соціальнопобутовими та етнічни

ми основами, але синхронними в історичному часі, були енеолітичні скотарські

культури (індоіранська група індоєвропейців) Середнього й Нижнього Подні

пров’я, степового Лівобережжя, Причорномор’я – середньостогівська, нижньоми

хайлівськокеміобинська та ямна. Подекуди в їхньому господарюванні скотарство

поєднувалося з елементами землеробства, але загалом саме кочовий спосіб життя

визначав специфіку контактів зі світом осілих народів: на початковому етапі вза

ємодії цих двох цивілізаційних укладів невідворотними були сутички та проти

стояння як прояви двох войовничих протилежностей – озброєного насильства

кочовиків та громадянського егоїзму осілих.

Риси войовничості та військової спроможності пронизують мистецтво ранніх

кочівників. Серед їхніх старожитностей переважають ті, що пов’язані саме з війсь

ковою практикою – зброя, предмети щоденного вжитку вояків. Культове начиння

та ювелірні прикраси зазвичай складали частину поховального інвентарю, який, за

віруваннями архаїчних народів, був необхідний небіжчикам у потойбічному світі.

Він засвідчував нерозривний зв’язок мистецтва та релігійних вірувань. Пишний

обряд поховань у курганах дослідники пов’язують із культурами цих спільнот і

вважають, що він виник у середині ІV тис. до н. е. І самі поховання, і вироби, які

до них потрапляли, згідно з ритуалом, свідчили про єдину, неподільну систему

духовнопрактичної діяльності, що згодом перетворилася на цілісний обрядовий

комплекс. Він складався не лише з ритуалу та певних дійств, але й із середовищно

предметного оформлення у вигляді будівель, святилищ, інвентарю. Така практика,

16

Vstup.qxd 04.09.2008 13:36 Page 16

як відображення системи ідеологічних уявлень (зокрема культ предків), стала під

ґрунтям для розвитку в наступні історичні періоди більш зрілих релігійних та

художніх традицій. Так, влаштування могили, яка у представників середньостогів

ської культури була простою ямою з невеликим насипом, у практиці носіїв нижньо

михайлівськокеміобинської культури перетворилося на оформлення підкурганної

могили, під насипом якої нерідко були крепіди та кромлехи – зачаткові архітек

турні форми. В ямній культурі курганні поховання стали масовими й на пізньому

етапі досягали висоти понад 10 м (під ними подекуди містилося більше двадцяти

ямних могил), що вплинуло на виокремлення традицій влаштування особливих

поховальних споруд, культових святилищ та спеціальних будівель, а згодом –

справжніх релігійноритуальних комплексів. До їхніх планувальнопросторових

форм часто додавали скульптурні елементи, призначені для спеціальних куль

тових дій.

Художньоосмислене впорядкування предметного світу, відтворення через ути

літарні культові, побутові, військові речі мистецьких образів свідчили не тільки про

поступальний розвиток художньої культури в добу енеоліту, але й про появу функ

ціональноуніверсальної світоглядної тріади первісного часу – родовий устрій, міф,

образотворчість. У ній власне мистецтву належала визначальна роль – додавати

змістовної ваги світоглядному компоненту будьякого рівня складності.

Останнім великим періодом первіснообщинної формації стала епоха бронзи, яка

в межах Східної Європи датується ІІ – початком І тис. до н. е. В Україні вона отри

мала найвиразніші форми на Півдні й була ознаменована суттєвими економічними

змінами, коли почали застосовувати перший сплав – міді й олова (де інколи олово

замінювали сурмою чи миш’яком). Знаряддя з набагато придатішого для ливарниц

тва нового матеріалу швидко витіснили мідні, адже температура плавлення брон

зи – 800°–900°, тоді як міді – понад 1000°; на теренах України досліджено десять

бронзоливарних майстерень цього періоду 9

.

Художню культуру зазначеної доби також яскраво репрезентує багатошарова

пам’ятка – Кам’яна Могила на Запоріжжі, яка датується ІV – початком ІІІ тис.

до н. е. 10

Еволюцію способів нанесення її численних зображень демонструють

петрогліфи, контррельєфи, низький (контурний) рельєф, а самі композиції відтво

рюють, імовірно, прадавні ритуали, сутність яких назавжди втрачена, хоча в загаль

них рисах її можна охарактеризувати як приналежну до магії скотарів.

Образ мага, чоловікапатріарха, став провідним у творах кам’яної скульптури

бронзової доби, перші зразки якої відкрито в Україні біля с. Білозерка на Херсон

щині в ХІХ ст. та в Білогрудівському лісі поблизу Умані на Черкащині. Розкодуван

ню образів прислужилося відкриття т. зв. Керносівського ідола з Орелі, який міс

тить модель тогочасного суспільства та розуміння світу 11

. Нині відомо кілька сотень

антропоморфних стел, а їх типи та різновиди свідчать про характерні ознаки, що

варіюються в різних культурах та регіонах. Так, для скульптури ямної культури

властиві риси гігантоманії, а в катакомбній спостерігаємо ознаки мініатюризації.

У добу бронзи традиція створення й побутування кам’яної скульптури зазнавала

як зростання, так і занепаду.

Завершальний етап доби бронзи був ознаменований суттєвими соціальними

зрушеннями – початком формування становокласових суспільств. За типами гос

подарства та етнокультурними ознаками вони належали до двох груп – скотарської

та землеробськоскотарської культури лісостепового Правобережжя, Волині й

Прикарпаття; скотарської культури Північного Причорномор’я та Приазов’я.

17

Vstup.qxd 04.09.2008 13:36 Page 17

Окремі культурні осередки розвивалися також у лісостеповому Лівобережжі та на

Закарпатті. Розбіжності в їхньому укладі та економічновиробничому рівні позна

чилися на розвитку мистецтва. Так, у племен “сабатинівців” та “білозерців” знач

ного розвитку набула бронзоливарна справа, внаслідок чого ювелірні прикраси –

дротяні та литі браслети, скроневі підвіски, каблучки, шпильки з кільцеподібними

та цвяхоподібними головками, бляшки, т. зв. шумливі та хрестоподібні антропо

морфні підвіски – демонструють різноманітність, а подекуди й вигадливість форми

та оздоблення. Економічновиробничою базою для їх виробництва ставали місцеві

металургійні центри, один із яких віднайдено в с. Малі Копані. Тут знайдено 19 по

ловинок форм для відливання зброї (коротких мечів, кинджалів, кельтів, наконеч

ників для списів, дротиків, доліт, ножів) та прикрас (бляшок, підвісок). У деяких

мідних виробах, срібних і золотих прикрасах – застібкахфібулах, шпильках, під

вісках, браслетах, – міднобронзових сокирах, бронзових мечах – помітні зрушення

в напрямі естетизації.

Художні риси ми бачимо у виробах з кості та рогу, зокрема в предметах війсь

кового вжитку. Примітно, що подекуди декор таких кістяних виробів мав аналогії

в інших видах мистецтва, наприклад у кераміці. Так, екземпляри кайл із рогу оле

ня, округлі пряжки з отворами (великим центральним та маленьким боковим),

кістяні вироби із символічноритуальними зображеннями (псалії, навершя скіпет

рів, сокири, лощила) мали декоративне оздоблення, як у керамічних виробах.

Спільні художні елементи на виробах із різних матеріалів та різного призначення

свідчили не тільки про утворення сталих систем декорування, але й про істотне

зростання художнього ремесла в загальній системі ремісництва. Незважаючи на

прикладний характер мистецтва доби бронзи, наявність численних типів та форм

посуду вказує на творче осмислення цих виробів і таке ж ставлення до матеріалу,

зокрема до глини.

Культури шнурової кераміки, названі так за типом орнаменту на глиняному по

суді, відтискуваного плетеним шнуром (ранній етап), а також тшинецької, комарів

ської (середній етап), білогрудівської та Ноа (пізній етап) культур, що досить пов

но репрезентували добу бронзи, засвідчили своє мистецтво, крім обробки металу,

кістки та рогу, саме у виробах із глини, остаточно опанувавши матеріал, з яким дав

ній майстергончар натхненно експериментував. Його творчість була сповнена

фантазій та відкриттів, які він втілював у способах декорування, вигадливохудож

ньому оформленні примітивних елементів – відбитків паличок та гребінців, ліній,

валиків, штрихованого (“паркетного”) орнаменту, у схемах розташування “руш

ничків” із облямівкою, простих горизонтальних смуг, меандрових композицій врі

заного орнаменту, спіральних та колоподібних візерунків, фігур, “черепашок”. По

декуди майстер застосовував колір – меандрові хвилясті лінії зафарбовували

білою пастою. Елементи декорування органічно доповнювали і форми керамічних

виробів таких груп, як “рогаті” прясла, фігурки тварин, мініатюрні “хлібці” та “кор

жики” тощо.

Художню своєрідність, що відповідала певному рівню творчої зрілості, демон

стрували й керамічні вироби носіїв вищезгаданих зрубної, сабатинівської, біло

зерської культур, що були локалізовані на Сіверському Дінці. Посуд, який вони

виготовляли, мав декор лише у верхній частині у вигляді орнаментального візе

рунка, відтиснутого шнуром або способом прокреслення, де серед композиційних

складових були хрестики, прямокутники, свастики, схематизовані зображення

тварин, які, не виключено, ознаменували собою появу примітивного піктографіч

ного письма 12

.

18

Vstup.qxd 04.09.2008 13:36 Page 18

Із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин значні зміни сталися в

усіх галузях господарства, побуту та культури. За часів переходу суспільства від

первіснообщинного ладу до ранньокласового відбувалося формування державних

інституцій. У добу енеоліту відбитком їх зародкових форм стали твори монумен

тальної кам’яної скульптури – антропоморфні стели, встановлені колишніми госпо

дарями азовськопричорноморських степів, зокрема кримських, – кімерійцями.

Нечисленні зразки монументальних кам’яних стовпоподібних кімерійських статуй

заввишки до 1,5 м над похованнями кочовиків свідчили про існування в цьому су

спільстві вождів, знатних кіннотників, служителів культу, що відповідало укладові

на стадії військової демократії. Зображені на стелах предмети – мечі, списи, споря

дження верхового коня, далекобійні луки, стріли, кам’яні булави та молотки –

насамперед ставали в кочівників мистецькими предметами 13

. Кімерійську зброю та

кінське спорядження прикрашали складні орнаменти, декоративною основою яких

були різноманітні геометричні композиції, створені з фігур у вигляді кола (спіралі),

ромба, квадрата. Зразком такого мистецтва є різьблені прикраси вузди з кургану

поблизу с. Зольне в Криму. Предмети військового обладунку й деталі одягу вояка

кімерійця – пояси, кинджали, бойові циліндричні молотки – відтворені на зразках

кімерійської скульптури (ІХ–VІІ ст. до н. е.).

На початку VІІ ст. до н. е. на зміну кімерійцям прийшла нова хвиля кочівників

зі Сходу – скіфів, – з якими пов’язаний наступний етап у розвитку мистецької

культури скотарів Євразії. Розселившись у лісостеповій частині Північного При

чорномор’я, від Верхнього Дністра до Дніпра й по нижній і середній течії Ворскли,

по степовому Півдню до лісової Півночі, у V–ІV ст. до н. е. скіфські іраномовні

племена утворили т. зв. Велику Скіфію, існування якої засвідчив Геродот у своїй

“Історії” (V ст.). Привласнення економічних ресурсів підкорених племен, стягу

вання величезної данини, зокрема за проїзд по контрольованих ними степових тор

говельних шляхах, і міжнародна торгівля хлібом, зібраним у зоні Лісостепу, над

звичайно збагачували скіфську верхівку. Накопичені ресурси та економічні над

лишки скіфська знать вкладала в розкіш антуражу, що її оточував, – одяг, зброю,

військове спорядження, кінську збрую, посуд, предмети культу та щоденного

вжитку. Культурноісторичне та мистецьке значення цих реалій було посправж

ньому оцінене після відкриття т. зв. царських курганів, започаткованих дослі

дженням Мелітопольського кургану (1854) 14

, та усипалень знаті V–IV ст. до н. е.

(кургани Солоха, Чортомлик, Огуз, Козел, Гайманова Могила, Товста Могила,

Соболева Могила, Жовтокам’янка, Бердянський, Братолюбівський), що не мають

аналогів серед інших стародавніх пам’яток Європи. Речі, знайдені в них, вражають

майстерним мистецьким виконанням. Основна частина таких виробів надходила

до скіфів з античних містдержав Північного Причорномор’я, де існували спеціаль

ні майстерні, що працювали на замовлення. Прикладом такої роботи є широковідо

мі скіфські золоті пекторалі – шийнонагрудні прикраси з кургану Товста Могила

та з жіночого поховання кургану Велика Близниця, – золоте окуття горита та сріб

на амфора з кургану Чортомлик, гребінь із кургану Солоха. Їх образний ряд відпо

відав скіфській міфології та відображав світ людей, тварин і рослин, де кожен мав

своє місце, за аналогією до структурованого скіфського суспільства.

Тваринний елемент був образнохудожньою основою і головним семантико

символічним чинником скіфського мистецтва, його знаменитого “звіриного” стилю.

Користуючись упродовж століть культурними досягненнями сусідівгреків, кочові

племена утримувалися, однак, у межах власних художніх традицій. У цих межах

19

Vstup.qxd 04.09.2008 13:36 Page 19

залишалася традиційна зооморфна основа, яка була для скіфського мистецтва

головною змістовносимволічною програмою, що пережила тисячоліття й дійшла

до сьогодення. Зброю, кінську упряж, предмети побуту з кістки чи металу прикра

шали численні різноманітні зображення диких та фантастичних тварин – хижаків із

родини котячих, оленів, гірських козлів, грифобаранів, вовків, птахів, риб, сцени

боротьби між ними. Відтворені з розумінням динаміки й статики, із дивовижною

для того часу реалістичністю, точністю й водночас із розумінням правил художньої

умовності, ці вироби демонстрували композиційну довершеність як у синтезуванні

фігур тварин, їхніх частин, так і складних фігуративних композицій, що відповіда

ли певним рівням міфологічнорелігійного світогляду скіфів.

Степовики, попри сприйняття релігійних канонів від цивілізованих греків, збе

рігали свої давні вірування й культи, в яких переважало вшанування предків, неба,

землі, духів природи, що на певних стадіях відповідало подібним культам Сходу й

Заходу – шаманству, релігії бон, мітраїзму. З генеалогічними міфами, культово

релігійними уявленнями скіфів пов’язують монументальне мистецтво, яке репре

зентують кам’яні зображення скіфського першопредка у вигляді суворого воїна 15

.

Військові будні значної частини скіфського суспільства, постійна готовність до

переміщення, кочове життя – все це позначилося на формуванні одягу кочових на

родів. Зручний і лаконічний у звичайних вояків, у представників скіфської аристо

кратичної верхівки він перетворювався на пишні шати, оздоблені численними при

красами. Таке вбрання було своєрідним втіленням світоглядних уявлень скіфів і

утворювало справжній художній ансамбль.

Самобутня скіфська художня культура охоплювала й поєднувала величезні

простори Великого степового поясу Євразії – від Дунаю до Західної Монголії.

Із занепадом Скіфії у ІІІ ст. до н. е. володарями українських степів майже на