Провідні ідейно-політичні концепції і доктрини сучасності

1. Суть та основні функції політичної ідеології

2. Соціально-політичні ідеї лібералізму та неолібералізму

3. Ідеологія і політика консерватизму.

4. Соціалізм

5. Соціал-демократизм

6. Анархізм

7. Фашизм

8. Національні ідеології (націоналізм*

9. Ідеологія альтернативних рухів

Опорний конспект змісту лекції

Політичні ідеології надають сенсу і орієнтації діяльності суб'єктів політики і являють со­бою раціонально-ціннісну форму мотивації політичної поведінки, створюючи світоглядну основу політики.

Політична ідеологія – різновид корпоративної свідомості, яка відбиває групову точку зору на хід політичного і соціального розвитку та відрізняється духовним експансіонізмом. Вона доктринально обґрунтовує претензії тієї чи іншої групи осіб на владу і функціонально служить підкоренню суспільної думки політичній меті цієї групи. Всі політичні ідеології розрізняються за двома основними критеріями: за пропонованою моделлю трансформації суспільства і за ставленням до прогресу і шляхів його досягнен­ня. Перший критерій поділяє політичні ідеології на праві, ліві і центристські, другий – розмежовує радикалів, прибічників гли­боких революційних перетворень, і консерваторів, апологетів збе­реження існуючого політичного ладу.

Політичні ідеології – продукт епохи Просвітництва і тому в них неминуче відобразились взаємовиключні ідеї соціального прогресу: раціональна соціально-політична думка епохи пропону­вала різні моделі суспільного розвитку.

Політичні ідеології являють собою духовне знаряддя національних еліт і обумовлюють ступінь ідейного впливу на маси. Тому реальна роль політичних ідеологій у суспільстві залежить від того, наскільки вони в ньому інтегровані.

Політичні ідеології поліфункціональні, основними їх функціями є:

1. оволодіння суспільною свідомістю;

2. впровадження в суспільну свідомість власних оцінок мину­лого, сьогодення і майбутнього;

3. завоювання суспільної думки з приводу цілей і завдань політичного розвитку;

4. згуртування суспільства на основі інтересів певної соціальної спільноти.

Слід зазначити, що не всі політичні ідеології спираються на конкретні соціальні групи і верстви (наприклад, ідеологія фашиз­му, анархізму* і що будь-яка ідеологія тією чи іншою мірою дистанціюється від політичних реалій. Найбільш схильні до утопізму ідеології опозиційних сил, хоча й офіційні ідеології ча­сто прикрашають дійсність.

 

Консерватизм як політична ідеологія

Консерватизм (від лат. conservo – охороняти, зберігати* – це політична ідеологія, яка орієнтується на збереження, підтримання існуючих форм економічного, соціального, політичного життя, традицій­них духовних цінностей.

Вперше термін "консерва­тизм" був вжитий французьким письменником Ф.Р. Шатобріаном, а оформили ідеї консерватизму Е.Берк, Ж.Местр, Л.Бональд. особистої

Основні ідеї консерватизму:

• визнання обмежених можливостей людського розуму у пізнанні суспільства та недосконалості людської природи;

• в економічній сфері акцент робиться на розвиток при­ватного   підприємництва, запереченні жорсткого контролю держави за функціонуванням економіки; недоторканість, святість приватної власності;

• ефективна державна влада, основним завданням якої є підтримка законності та правопорядку в суспільстві;

• ставлення до Конституції як до Богом даного порядку;

• переконаність про вроджену нерівність людей;

• функціонування суспільства врегульовують не лише зако­ни, але й звичаї;

• в суспільстві обов'язково має існувати еліта;

• політика має підпорядковуватись релігії та моралі.

Неоконсерватизм як політична ідеологія

Неоконсерватизм формується в середині 70-х рр. XX ст. Він виникає у результаті перегляду ідей, цінностей класичного консерва­тизму та лібералізму, і можна вважати, що він є їх своєрідним синте­зом. Неоконсерватизм є потужною ідеологією у багатьох державах: республіканці у США, торі у Великобританії, голісти у Франції, хрис­тиянські демократи у Італії, ФРН та ін.

Неоконсерватори роблять акцент на таких тезах:

1. необхідність обмеження індивідуалізму сучасної людини;

2. необхідно зміцнювати політичну та духовну єдність нації, зберігати її самобутність.

Основні ідеї неоконсерватизму:

• необхідне формування сильної влади, збереження в суспільстві сильної позиції держави;

• допуск до політичної влади можуть мати тільки представники елітних прошарків суспільства;

• сила державної влади – в її професіоналізмі та моральності;

• у міжнародних відносинах на першому плані повинні бути націо­нальні інтереси, насамперед, економічна зацікавленість;

• тільки ринкові відносини ведуть до реального розвитку суспільства та людини;

• свобода та рівність несумісні;

• класична демократія – нездійсненна або шкідлива, необхідне по­єднання демократії та влади еліт;

• головне право особи – право мати власність і вільно розпоряджатися нею.