Політична система суспільства

1. Поняття та сутність політичної системи суспільства

2. Структура та функції ПСС

3. Розвиток політичних систем і їх взаємодія з іншими підсистемами суспільства

 

Опорний конспект змісту лекції

Суспільна влада функціонує, утворюючи складну мережу взаємо­зв'язків і взаємозалежностей, основою пізнання яких є вивчення політичної системи. Ще Г. В.-Ф. Геґель відзначав, що „справжньою формою, в якій існує істина, може бути лише наукова система її”. Полі­тична система може виступати в різних видах: з одного боку, вона є об’єктивно існуючою системою, що розвивається у політичному просторі й часі, у певному суспільному середовищі і є підсистемою суспільства як цілого. З іншого боку, вона може виступати і як теоретична модель, що є адекватним відображенням об’єктивно існуючої системи в мисленні. Ефективність функціонування політичної системи суспільства значною мірою залежить від рівня теоретичного пізнання її, а змістовність концепції політичної системи визначається зрілістю політичного життя, послідовністю використання у науковому пізнанні системного методу.

Система - це впорядкована сукупність взаємодіючих компонентів, яка виникає і функціонує для досягнення певної мети і володіє інтегративними якостями, що не властиві окремим компонентам, які її утворюють.

Однією з найскладніших систем (або полісистемним комплексом* є суспільство. Як система воно функціонує і розвивається на основі саморегулювання (а не внаслідок діяльності якоїсь сили, що стоїть над або поза суспільством*. Тому суспільство повинно мати спеціальну підсистему, призначену для саморегулювання. Нею якраз і є політична система, що перебуває у складних структурно-функціональних взаємозв’язках з іншими підсистемами:економічною, соціальною, духовною. На іншому рівні аналізу кожна з цих сфер виступає цілісною системою і до неї можна застосовувати системний метод. Великий внесок в його опрацювання зробили американські вчені: основоположник структурно-функціонального аналізу в соціології Т. Парсонс та його послідовники в політології Д. Істон, Г. Алмонд, У. Мітчелл, К. Дейч та ін. Побудову першої теоретичної моделі політичної системи пов’язують з ім'ям Д. Істона та його працею „Політична система” (1953*.

Спираючись на більш розвинену і формалізовану економічну науку, Д. Істон побудував свою модель політичної системи за зразком економічних моделей (схема*, де є „вхід” – „затрати" і „вихід” – „випуск”. Система взаємодіє із середовищем і є динамічною структурою, що функціонує на основі принципів самоорганізації, са­монавчання і взаємодії, таких самих, які властиві й кібернетичним си­стемам. (Кібернетичний або комунікаційний підхід до аналізу полі­тичних систем пізніше був детально обгрунтований у працях К. Дейча*.

На даний час у політології можна виділити декілька інтерпретацій поняття політичної системи та теоретичних підходів до її вивчення.

Прихильники одного погляду (Г. Адмонд, М. Вайнштейн, С. Коулмен* вважають, що структурними елементами політичної системи є ролі, дії, взаємодії, види і зразки поведінки індивідів та інших суб’єктів суспільних відносин.

Інші політологи (Р. Кхан, С. Маккоун, Д. Істон* вказують, що політична система складається не з ролей або видів поведінки, а із системи самих індивідів, груп і організацій, які внаслідок взаємозв’язку і взаємодії мають домінуючий вплив на процес прийняття, тлумачення і проведення у життя правил, які регламентують внутрішнє життя суспільства.

Третя група політологів (Т. Мадрон, П. Челф, Р. Голдмен та ін.* аналізують політичну систему під кутом зору „входів” і „виходів” із неї, процесів прийняття рішень, зразків політичної активності, необхідних для підтримання рівноваги в системі загальних принципів, на основі яких відбувається процес змін обсягів інформації, що є у розпорядженні суб’єктів політичних відносин, про стан політичної системи, політичні ідеї тощо.

Багатогранність політичної системи зумовлює те, що її поняття не може бути вичерпане одним визначенням. Суть політичної системи, різні аспекти її функціонування найбільш адекватно можна виразити через сукупність визначень.

У найширшому розумінні політична система – цілісна впорядкована сукупність політичних інститутів, політичних ролей, стосунків процесів, політико-правових норм, політичної культури, за допомогою яких утверджується і функціонує політична влада, регулюються суспільні відносини, досягається соціальна і політична стабільність

Водночас для досягнення певних дослідницьких цілей можна використовувати і вужче її визначення, згідно з яким політична система суспільства є сукупністю політичних інституцій, взаємодія і взаємо­відносини між якими забезпечують реалізацію політичної влади. Це той механізм, за допомогою якого здійснюється регулювання суспільної системи, владне управління нею. На думку Д. Белла, політична систе­ма — це арена влади і соціальної справедливості, розуміння якої втілене в конституції або традиціях народу.

.Тому можна говорити, що поняття політичної системи об’єднує інституційний, процесуальний і нормативно-ціннісний аспекти полі­тики, що теоретична модель політичної системи відображає взаємозв’язок між системою політичних інститутів і політичним про­цесом та що системотвірними категоріями при аналізі політичних систем є інтереси— влада —політичне управління.

Влада є центральним елементом будь-якої політичної системи. Вона надає іншим елементам системи цілеспрямованого, інтегративного характеру, зумовлює їх взаємозв’язок і взаємодію. Спосіб функціону­вання влади або політичний режим є визначальним критерієм типології політичних систем.

Особливості політичної системи

Порівняно з іншими системами - - економічною, соціальною духовною - політичну систему характеризують такі ознаки й особливості:

• визначальна роль владних відносин;

• здатність до цілеспрямованих дій, орієнтованих на інтеграцію суспільства, утвердження соціальної стабільності і злагоди;

• управління як основна субстанційна риса політичної системи, як вираження суті її функціонування;

• високий рівень інституціалізації;

• історична, економічна, соціальна, ціннісно-культурна детермінація політичної системи;

• висока мобільність, здатність швидко реагувати на впливи зовніш­нього середовища і змінювати свою структуру.

Структура політичної системи

Політична система суспільства, як і будь-яка інша, складається з певних компонентів, має свою структуру, тобто внутрішню органі­зацію, яка відображає спосіб взаємозв’язку, взаємодії цих компонентів.

До   політичної системи входять:

-    політична (державна* влада;

-    політичні інститути;

-    політичний процес (політична діяльність*;

-     політичні відносини;

-    політико-правові норми;

-    політична культура та ідеологія;

-    людина як основний носій усіх видів політичної діяльності і відносин.

Названі елементи мають різну суспільну якість (інститути, відносини, процеси, норми, ідеї*, відіграють свою специфічну роль у політичній системі. Тільки в сукупності, інтегровані в цілісність, вони можуть забезпечити її функціонування.

Компоненти політичної системи

• Основним політичним інститутом є держава — носій суспільної влади, структура, що за своєю природою може приймати і реалізовувати владні рішення щодо розподілу цінностей у суспільстві. Державу уособлюють такі політичні інститути, як глава держави (президент, монарх*, законодавча (парламент,  Верховна Рада,  Національні збори і т.д.*, виконавча  (Кабінет чи  Рада міністрів,   Народний або  Державний секретаріат, уряд та інші* і судова влада.

• Інститути недержавного характеру також входять у політичну систему або тісно взаємодіють з нею. Це політичні партії, громадські організації, товариства, політичні рухи, громадська думка, засоби масової комунікації. Частина їх спеціально створюється заради участі в політиці; інша частина виконує політичні функції лише періодично, маючи їх за один з аспектів своєї діяльності.

• Політичні відносини — це взаємодія первинних (нації, соціальні групи, індивідууми* і вторинних (політичні інститути, групи тиску, ло­бі* суб’єктів політики, держави і громадян з приводу влади, обміну її ресурсами.

• Політичний процес – це функціонування політичної системи, яка еволюціонує у політичному просторі й часі, а політична діяльність є змістом такого функціонування.

• Політичні норми як компонент політичної системи відіграють роль регуляторів політичної діяльності. Головними серед них є правові норми-правила, що їх встановлює держава і виконання яких забезпечене державним примусом.  Існують також норми-звичаї,  моральні норми, корпоративні норми (норми певних об’єднань*.

• Значну роль у формуванні політичних систем того чи іншого типу відіграють ідеології — систематизовані уявлення про суспільство, засновані на сукупності теоретичних знань, ціннісних орієнтацій та вірувань певних суспільних груп і спільнот.

• Складовою частиною політичної системи виступає і сама люди­на з її політичним статусом. Як учасник політичного процесу людина включена в політичну діяльність, має права і певні політичні обов’язки.

• Послідовності та змісту поведінці  людей у  політиці  надає політична культура. Рівень і тип політичної культури значною мірою зумовлює характер діяльності владних структур та всіх інших суб’єктів політичного процесу.

функції політичної системи:

/. Нормативно-регулятивна: визначення політичних цілей і завдань суспільства, вироблення програм їх реалізації та мобілізація ресурсів на їх виконання. Ця функція реалізується через владно-управлінську діяльність, прийняття і виконання політико-управлінських рішень. Як показано на схемі, у політичну систему із суспільства, яке є стосовно неї середовищем, надходить інформація у вигляді вимог, очікувань, критики, протестів, підтримки тощо („вхід”*. Ця інформація проходить певну „обробку” в структурах, що створюються для представництва та захисту інтересів громадян і через їх керівні центри передається до владних структур (безпосередніх суб’єктів політики*, які приймають нормотворчі (закони, постанови* та розпорядчі рішення, організовують діяльність, спрямовану на їх практичне здійснення. На „виході” із системи ми бачимо створення нових правових та інших норм, зміну умов суспільного життя, внаслідок чого вини­кають нові потреби, інтереси та прагнення, що втілюються у нових рішеннях і т.д.

2. Репрезентативна: представництво національних, регіональних та соціальних групових інтересів – починаючи з їх оформлення у політичні вимоги на рівні різних громадсько-політичних організацій і закінчуючи включенням у законодавчі та інші владні рішення; виявлення і врегулювання суперечностей між ними і стабілізація на цій основі політичної та всієї суспільної системи.

1. 3. Інтегруюча: знаходження і реалізація загальносуспільних інтересів, цілей і цінностей, довкола яких об’єднуються усі суспільні групи і на цій основі відбувається консолідація суспільства; регулювання суспільних відносин у напрямі тіснішої і гармонійнішої взаємодії усіх сфер суспільного життя; національна інтеграція під впливом діяльності національної держави як центрального інституту політичної системи та інших її елементів.

2. 4. Організації та відтворення політичного життя: зміцнення влади, розвиток і вдосконалення політичних інститутів, забезпечення їх стабільного функціонування, у тому числі й через створення і використання засобів легітимації влади,  генерація суспільної підтримки. Політичні системи, які втрачають здатність до самовідтворення, не вміють використати ресурси самозбереження і саморозвитку,  приречені на деградацію і занепад.

5. Політичне інформування, комунікація та соціалізація, тобто забезпечення орієнтації людей у політичному житті та включення їх у політичне спілкування і політичну діяльність, засвоєння ними існуючих політичних цінностей і норм.

Багатофункціональність політичної системи. Узгодження функцій

Можуть бути виділені й інші функції, бо політична система як владно-політичний механізм регулювання складної суспільної системи є надто багатофункціональною, щоб можна було перерахувати всі її функції. Об’єктом її впливу може стати будь-яке явище, процес суспільного життя, будь-який тип суспільних відносин.

Функції політичної системи не є незмінними. Вони розвиваються з урахуванням особливостей політичного простору й часу, конкретно-історичної обстановки, досягнутого рівня розвитку економіки, культури, політичної стабільності. Кожна функція розпадається на підфункції, що їх виконують різні політичні інститути. Вони також постійно змінюються. Виникають нові підфункції і трансформуються ті, що вже існували. Проте є і постійно діючі,перманентні функції, невіддільні від самого поняття політичної системи (наприклад, регулювальна функція або функція представництва інтересів*, а також важливі ситуаційні функції (такі як функція мобілізації і організації збройної боротьби*. Ситуаційні функції завжди виступають формою реалізації перманентних функцій і тому не є самостійними.

Функціонування політичної системи ставить проблему відносної автономності функцій окремих політичних інститутів та їх узгодження у рамках системи. У зв’язку з цим розрізняють координацію і субордина­цію функцій.

Координація — це узгодження функцій по горизонталі. Наприклад, координують свою діяльність політичні партії одного політичного напря­му – національно-державницького, соціал-демократичного та інших.

Субординація є узгодженням функцій по вертикалі, підпорядкова­ність функцій одних компонентів іншим і всіх компонентів системі загалом. Наприклад, з ініціативи Президента України був уведений політичний інститут його представників на місцях – для координації функцій центральної і регіональної влад; з прийняттям Конституції він був замінений державними адміністраціями.

Політична система, як і будь-яка інша, має свою історію, свій початок і кінець, переживає етапи зародження і становлення, розвитку і піднесення. У цьому полягає історичний аспект політичної системи. Зростання можливостей політичних систем у виконанні ними своїх функцій, їх подальша структурно-функціональна диференціація (коли кожен елемент системи виконує свою, чітко окреслену функцію* є ос­новними показниками розвитку і досягнення зрілості політичних систем. Американський дослідник Л. Пей називає ще одну рису, яка свідчить про розвиненість політичної системи – тенденцію до рівноправності. З урахуванням цих трьох критеріїв політичні системи поділяються на примітивні, традиційні і сучасні. На рівень розвитку та характер змін у політичній системі впливають такі фактори, як механізми саморозвитку даної політичної системи, її взаємовідносини з іншими політичними системами, вплив економічної, соціальної, духовної систем, тобто навколишнього суспільного середовища.

Щодо внутрішніх пружин розвитку і взаємної детермінації суспільних підсистем (сфер суспільних відносин*, то в політичній науці існує де­кілька підходів. Марксистський погляд, що був офіційно закріплений як панівний у колишньому СРСР, виходив з того, що визначальною (такою, що грає роль причини*стосовно всіх інших сфер є економіка (спосіб виробництва*. Відповідно економічні інтереси визнавалися визначальними у сфері прийняття політичних рішень. Західні вчені-функціоналісти, що є послідовниками концепції соціальної системи Т. Парсонса, вирішального значення надають впливу пануючої у даному суспільстві системи цінностей. Але найпоширенішим нині можна вважати підхід, згідно з яким особливої провідної підсистеми суспільства взагалі немає. Усі сфери суспільного життя є рівноправно взаємодіючими, але на певних етапах суспільного розвитку вирішального значення може набути та або інша з них.

Відомий американський соціолог Д. Белл стверджує, наприклад, що суспільство найкраще можна зрозуміти, якщо розглядати його як таке, що складається з різних сфер, кожна з яких підкоряється окремому „осьовому” принципу, котрий є для неї регулюючим стандартом, засобом легітимації тих чи інших дій у даній сфері. Найголовнішою у цьому підході є ідея, що кожна сфера суспільного життя має свій власний ритм розвитку, який не обов’язково пов’язаний із змінами в будь-якій іншій сфері. Радянський комунізм, котрий, на думку Д. Белла, краще було б назвати бюрократичним колективізмом, „намагався сплавити всі сфери в єдиний моноліт і надати їм одного спрямування — від економіки через політику і до культури — за допомогою єдиного інституту — партії. Але такі намагання привели до створення антидемократичної, антигуманної і, врешті-решт, нежиттєздатної системи”.