Політологія як наука та її місце в системі наук про суспільство

1*      Політологія як наука про політику.

2*      Політологія у системі наук про суспільство. Об’єкт і предмет політології.

3*      Методи політології.

4*      Закони та категорії політології. Теоретичний та емпіричний рівні політологічного знання.

5*      Функції політології. Основні завдання політології.

Опорний конспект змісту лекції

Будь-яка наука як така є систематизованим знанням, що спрямоване на пізнання справжніх властивостей та зв’язків певних речей, величин, суб’єктів один з одним. У такий спосіб політологія, або політична наука (фахівці-суспільствознавці ще й досі не дійшли згоди стосовно того, який термін найбільше відповідає суті та змісту цієї науки*, передбачає знання та аналіз властивостей і відносин між певними суб’єктами у сфері політики.

Основним предметом наук, що досліджують політичну сферу суспільства, є політична влада, форми та методи її організації, розподілу й функціонування в суспільстві, розглядувані у зв’язку з вивченням реальної політичної свідомості, мотивів і соціальних настанов, а також поведінки окремих індивідів, соціальних груп і спільнот та їх організацій.

Слово „політика” вживається на практиці у надзвичайно широкому розумінні, і це спонукає перш ніж розглядати основні категорії політології, звернутися до етимології зазначеного терміну, історія використання якого сягає віків. Грецькою слово „політика” означає мистецтво управління державою, тобто спосіб реалізації цілей держави всередині та за межами її території. Звідси, до речі, і традиційний нині поділ політики на внутрішню та зовнішню.

Об’єктом політики в різних сферах суспільства є відносини соціальних груп із питань, життєво важливих для зазначених груп і суспільства взагалі, а також відносини між ними та державними інститутами. У першому випадку йдеться про такі поняття, як власність, влада, морально-етичні норми, у другому – форми й методи реалізації економічної, суспільної, соціальної політики тощо.

Суб’єктом політики можуть бути особистість, організація або суспільна група, які здатні творити політику й ініціювати істотні зміни в політичних відносинах. (Під творенням політики розуміють постійну й певною мірою самостійну участь у політичному житті відповідно до власних і суспільних інтересів, вплив на поведінку та стан інших суб’єктів*.

Глибше зрозуміти поняття політики спробуємо через розгляд її структури:

Політика:

• політичний інтерес (внутрішнє, мотиваційне джерело політичної поведінки*;

• політична організація (спосіб і характер побудови центрів управління політичною сферою суспільства*;

• політичні відносини (взаємозв’язки суб’єктів політики, суб’єктів та об’єктів політики*;

• політична діяльність (активність суб’єктів політики, спрямована на реалізацію політичних інтересів*;

• політична свідомість (усвідомлене ставлення людей до своїх політичних інтересів*.

Політологія є цариною наукового знання, що вивчає політику, закономірності функціонування й розвитку політичної сфери суспільства та політичного життя в контексті виборювання, утримання контролю, реалізації та функціонування політичної влади в суспільстві.

Основним об’єктом дослідження політології є політична сфера, яку вивчають і аналізують у поєднанні з особливостями її функціонування й розвитку та зв’язками з економічною й духовною сферами суспільства. Конкретизуючи провідні об’єкти дослідження політології, насамперед слід назвати державу, владу та владні відносини.

Предметом політології є такі феномени, як політична система, держава, державний устрій, влада, владні відносини, політичні партії та громадсько-політичні організації й рухи, політична діяльність, політична свідомість, політична культура, ідеологія тощо.

Загалом сукупність проблем досліджуваних політологією, можна поділити на три великих розділи:

1*      Соціально-філософське та ідейно-теоретичне підґрунтя політики, системоорганізуючі ознаки й характеристики політичної системи, політичні парадигми, що відповідають конкретно-історичному періоду.

2*      Політичні системи та політичні культури, політичні режими, їх порівняльні характеристики, еволюція тощо.

3*      Політичні інститути, політичні процеси, політична діяльність і політична поведінка.

Упродовж ХХ ст. політологія безперервно розширювала діапазон досліджень. До кола інтересів цієї науки увійшли:

• зацікавлені групи та політичні рухи;

• політичні системи, політичні інститути та процеси;

• політична діяльність, політична поведінка та політична культура;

• громадська думка й ЗМІ в політичному процесі;

• політичне лідерство та еліти;

• політичні ідеології, історія політичних вчень, політична філософія;

• конфліктологія;

• етнодержавознавство та ін.

Отже, політологія є не тільки і не стільки науковою дисципліною, скільки прикладною. Адже її виникнення зумовлене суспільними потребами в розробленні технологій управління і методик впливу на суспільну свідомість, у теоретичному обґрунтуванні цілей внутрішньої та зовнішньої політики, в оптимізації управлінських рішень за умов розширення обсягів діяльності та владних повноважень держави.

Поділ політології на теоретичну та практичну (або прикладну*, який набув останнім часом широкого вжитку, є доволі штучним, оскільки власне політична наука має яскравий практичний характер, що, зрештою, і визначає її провідні позиції серед суспільних наук.

Для того щоб переконатися, зокрема, не лише в теоретичному, а й прикладному характері науки про політику, слід звернути увагу на основні функції політології в суспільстві.

• Описова (дескриптивна*, яка полягає в дослідженні політичної реальності зіставленням її з уже існуючими соціально-політичними стандартами і є, по суті, своєрідною фотографією дійсності.

• Методологічна – полягає у виробленні способів та прийомів аналізу політичних явищ і процесів. Висновки політичної науки можуть служити основою для більш вузьких політичних теорій.

• Теоретико-пізнавальна – політологія формує знання про політику та її роль в суспільстві. В результаті цієї функції виникає теорія політики.

• Світоглядна – теорія політики сприяє виробленню певного бачення політичної дійсності.

• Регулятивна – засвоєння політичних знань безпосередньо впливає на політичну поведінку.

• Функція прогнозу – розкриваючи тенденції розвитку політичних процесів політологія об’єктивно виконує функцію прогнозування.

• Аксеологічна (аксіологія – наука про цінності* – дає оцінку політичним інститутам, подіям, владі, що складають політичну сферу суспільства.

Можна виділити 3 значних етапи в історії формування та розвитку політології.

1 – передісторія – від Аристотеля до середини 19 ст. – філософський період розвитку політичної науки.

2 – від середини 19 ст. до закінчення ІІ світової війни – емпіричний період розвитку політичної науки (опора на практику*. Він характеризується формуванням найбільш важливих уявлень про політичний світ, державну діяльність тобто про основні структури політичної системи суспільства.

3 – з кінця ІІ світової війни – період рефлексії – переосмислення всіх нагромаджених теоретичних та емпіричних знань та подальшого їх поглиблення.

Методи політології

І. Загальнонаукові методи дослідження:

1*      соціологічний;

2*      культурологічний;

3*      нормативно-ціннісний;

4* функціональний підхід;

5*      системний метод;

6*      функціонально-структурний аналіз;

7*      інституціональний;

8*      біхевіористичний (біхевіористський*;

9*      історичний підхід;

10*  антропологічний підхіді.

ІІ. Загально-логічні методи дослідження:

1* метод аналізу і синтезу – дедуктивний та індуктивний методи;

2* метод поєднання історичного та логічного аналізу;

3*      метод моделювання – моделювання розвитку тих чи інших політичних процесів;

4* прогностичний метод або метод прогнозу;

5*      математичний метод.

ІІІ. Методи емпіричних досліджень (одержання первинної інформації*:

1* використання та обробка статистичних даних;

2*      аналіз документів (офіційних та неофіційних*;

3* анкетне опитування;

4*      експерименти.

Політична влада

1*      Влада як соціальний феномен. Основні політологічні концепції влади.

2*      Структура влади.

3*      Політична легітимність.

4*      Криза влади. Типологія криз.

5*      Нові тенденції в розвитку політичної влади.