2.2. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності тов «нвп Таїровський винзавод «Нива» за 2008-2010 роки.

Головним виміром економічної ефективності персоналу підприємства є прибуток. Величина прибутку, у свою чергу, залежить від багатьох чинників. Щоб зрозуміти, яким чином можна оптимізувати прибуток, слід проаналізувати ці чинники, віднайти слабкі і сильні місця в організації виробничої діяльності підприємства.

Основні техніко-економічні показники НВП «Таїровський винзавод Нива» за 2008-2010 роки зведено в таблицю 2.1.

Динаміка основних техніко-економічних показників діяльності підприємства за 2008-2010 роки

Таблиця 2. 1

№	Показники	Значення показника			Абсолютне відхилення (+, –)		Динаміка %
		2008	2009	2010	2009– 2008	2010 – 2009	2009/ 2008	2010/ 2009
1.	Обсяг реалізованої продукції ,тис. грн.: з ПДВ і акцизом без ПДВ і акцизу	39974,6 31702,4	47092,8 37283,5	77797,3 59681,7	7118,2 5867	30704,5 22398,2	117,8 117,5	165,2 160,0
2.	Обсяг виробництва у натуральному вимірі, тис. дал.	198,8	226,0	317,9	27,2	91,9	113,7	140,7
3.	Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	27923,3	32677,5	53875,0	4754,2	21297,5	117,0	164,8
4.	Прибуток від звичайної діяльності, тис. грн.	2179,1	2606,0	3806,7	426,9	1200,7	121,9	126,0
5.	Рентабельність підприємства ,%	38,8	53,0	67,0	14,2	14,0	136,6	126,4
6.	Середня вартість основних фондів, тис.грн.	5612,9	4913,0	5683,3	-699,9	770,3	87,5	115,7
7.	Фондовіддача, грн.	5,65	7,59	10,5	1,94	2,91	134,3	138,3
8.	Фондомісткість, грн.	0,177	0,132	0.,095	-0,045	-0,037	74,6	72,0
9.	Фондоозброєність, тис.грн./ особу	41,0	30,1	24,3	-10,9	-5,8	73,4	80,7

Розпочнемо аналіз техніко-економічних даних з показника обсягу реалізованої продукції. Протягом 2008-2010 років він зріс майже вдвічі — з майже 40 млн. у 2008 році до 77,8 млн. у 2010. Проте цей приріст відбувався нерівномірно. У 2009 році зростання склало всього 17,8%, а якщо урахувати рівень інфляції (12,3% за підсумками року), то було зовсім незначним. Для порівняння, у 2008 обсяг реалізації підприємства зріс, порівняно з 2007 роком, на 56,2% (з 20,3 млн. грн до 31,7 млн. грн).

2010 рік у плані зростання був рекордним — 65,2% приросту. Загалом виноробна галузь України зросла на 62,3%. При цьому у натуральному вимірі виробництво зросло з 15,02 млн. декалітрів до 22,02 на рік, або на 46,6% Решту приросту прирпало на здорожчання цін на продукцію за рахунок зростання ціни сировини, а також підвищення ставок акцизу, яке відбувалося у 2010 році двічі. Зокрема, на кріплені вина акциз зріс з 50 копійок до 2 грн., на ігристі — з 2,50 до 2,90 грн. Водночас, акциз на звичайні виноградні вина залишився незмінним — 0,10 грн. Загалом по підприємству розмір сплаченого акцизного збору склав у 2010 році 4749,3 тис. грн, що більше рівня попереднього року на 2720 тис. грн, або на 134%. Частка акцизного збору в обсязі реалізованої продукції зросла, відповідно, з 4,3% у 2009 році до 6,1% у 2010 році. Водночас, рівень ПДВ залишився незмінним.

Між тим, дані про обсяг реалізації не в повній мірі відображають реальну динаміку виробництва, оскільки у досліджуваний період суттєво змінились ціни на продукцію. У натуральному виразі приріст продукції був повільнішим і склав протягом 2008-2010 років 60%, тоді як у грошовому виразі — 94,6%. Це зростання відбувалося нерівномірно, склавши протягом 2009 року 13,7%, протягом 2010 — 40,7%. Кількість виробленої продукції зросла, таким чином, з 198,8 тис. декалітрів у 2008 році до 226 тисяч у 2009 і 317,9 тисяч у 2010 році.

Тенденція зміни значення показників собівартості реалізованої продукції відповідає зміні значень показників реалізованої продукції. Від зміни цього основного показника залежать і багато інших техніко-економічних показників. У 2009 році у порівнянні з 2008-м приріст собівартості був дещо меншим, ніж приріст обсягу реалізації без ПДВ і акцизу (17% і 17,5%), тобто мала місце позитивна тенденція зменшення виробничих витрат на одиницю продукції. І навпаки, у 2010 році собівартість зростала випереджаючими темпами — 64,8%, тоді як обсяг реалізації збільшився на 60%. Це можна пояснити загальним здорожченням винограду та виноматеріалів, який, як ми зазначали вище, прийшовся на цей рік.

Відповідно, у 2008 та 2009 роках співвідношення собівартості до загального обсягу реалізації (без ПДВ і акцизу) становило близько 88%, а у 2010 році сягнуло 90,3%.

Прибуток від звичайної діяльності — це прибуток, отриманий від реалізації виготовленої продукції, не враховуючи прибуток від фінансових операцій, оренди тощо. Цей показник залежить від розгленутих показників обсягу реалізації та собівартості, адже визначається як різниця між чистим доходом від продаж та собівартістю реалізованої продукції чи послуги. Протягом досліджуваного періоду валовий прибуток зростав рівномірно, склавши 2179,1 тис. грн у 2008 році, 2606 тис. грн у 2009 році (+196,9%) та 3806,7 тис. грн у 2010 році (+46%). Проте якщо проаналізувати співвідношення валового прибутку та доходу від реалізації, виявиться, що 2008 році прибуток складав 6,9% цього показника, у 2009 році співвідношення зросло до 7,0%, а у 2010 — впало до 6,3%. Як ми вже зазначали, у цьому році збільшилися виробничі витрати підприємства у зв’язку зі зростанням цін на сировину.

Рентабельність підприємства – це показник , який також залежить від основного показника обсягу реалізованої продукції, її собівартості та середньої вартості основних фондів. Рентабельність — це показник ефективності роботи підприємства, який розраховується за формулою:

(2.1),

де П _р — обсяг прибутку (у нашому випадку — прибутку від основної діяльності,

ОФ _сер — середньорічна вартість основних фондів підприємства [12,138].

Протягом досліджуваного періоду рентабельність підприємства зростала — з 38,8% у 2008 році до 53% у 2009 та 67% у 2010 році. Ці показники є досить високими, якщо порівняти з іншими підприємствами виноробної галузі. Так, нові виноробні заводи мають рентабельність 30-60%, хоча окремі структурні підрозділи, що використовують сучасні методи, наприклад, мембранну технологію бродіння, мають рентабельність до 300%

Висока рентабельність підприємства пов’язана з особливостями використання основних фондів. Незважаючи на швидке зростання виробництва, їх первинна вартість протягом 2008-2010 років майже не змінилась (зросла з 5612,9 тис. грн до 5683,3 тис. грн, або на 1,3%). У 2009 році вартість ОФ навіть впала на 700 тис. грн. за рахунок списання частини застарілого обладнання і відкладення закупівлі нового на наступний рік. Тож у 2010 році основні фонди зросли на 770,3 тис. грн.

Зростання виробництва за стабільної вартості основних фондів можливе лише за умови підвищення виробничого навантаження на них. Так, коефіцієнт змінності на підприємстві зріс з 1,26 у 2008 році до 1,53 у 2009 і 1,62 у 2010 році, тобто на 28,5%. Зросла і ефективність використання обладнання. Наприклад, цикл бродіння шампанського в акрофорах суттєво зменшився за рахунок використання нових біотехнологій та прискорення біохімічних процесів.

Такий підхід дозволяє інтенсифікувати виробництво, не виходячи за межі старої виробничої бази. З одного боку, це дозволяє скоротити частку витрат на амортизацію обладнання, оптимізувати прибуток і показники фондомісткості, фондовіддачі та фондоозброєності. З іншого, призводить до посиленого зносу обладнання, частіших простоїв на ремонт, вимагає прийому на роботу додаткових робітників-наладчиків.

Фондовіддача – кількість основних фондів, які припадають на одиницю виготовленої продукції, яка розраховується як відношення обсягу реалізованої продукції до середньорічної вартості основних фондів:

(2.2),

Оскільки основні фонди підприємства використовуються дуже інтенсивно, фондовіддача, відповідно, є високою і продовжує зростати. Якщо у 2008 році вона становила 5,65 грн, то вже у 2010 році зросла до 10,5 грн, або на 85,8%. Зростання відбувалося рівномірно — на 34,3% у 2009 році і на 38,3% у 2010-му. Окрім інтенсивності використання обладнання, значний вплив на показник фондовіддачі справив чинник здорожчання продукції.

Фондомісткість – це кількість виготовленої продукції, яка припадає на одиницю основних фондів, є оберненим показником до фондовіддачі і розраховується як відношення середньорічної вартості основних фондів до обсягу реалізованої продукції:

(2.6),

Відповідно, протягом досліджуваного періоду фондомісткість на підприємстві швидко зменшувалась, впавши з 17,7 коп/грн. до 9,5 коп/грн.

Фондоозброєність — це кількість основних фондів, які припадають на одного робітника підприємства та обчислюється як відношення середньорічної вартості основних фондів до середньоблікової чисельності персоналу:

(2.7) [12; 193]

Фондоозброєність демонстувала негативну динаміку, впавши 341,0 тис. грн на робітника у 2008 році до 30,1 тис. у 2009 та 24,3 тис. у 2010 році. Падіння становило 68,7%, у тому числі у 2009 — на 36,2%, у 2010 — на 23,8%. Така динаміка свідчить про зростання інтенсивності використання обладнання, що позитивно вплинуло на показники фондомісткості та фондовіддачі.

Як бачимо, фондовіддача на підприємстві досягає дуже високих показників, а фондомісткість і фондоозброєність мінімальних. Це дуже вигідно з точки зору сьогодення, однак зменшує резерв використання виробничих можливостей на майбунє. Зі збереженням високих темпів зростання на підприємстві і у виноробній галузі загалом, винзавод може дуже швидко прийти в ситуацію, коли більше не зможе нарощувати виробництво.

Слід зазначити, що вже сьогодні обмеженість виробничої бази значним чином спричинена недостатністю місця для нового обладнання та робітників. Підприємство знаходиться ще у радянських приміщеннях, чия вартість у складі основних фондів оцінена номінально. А побудувати нові цехи в сучасних умовах дуже дорого. Якщо виноробне обладнання окуповує себе дуже швидко, то з будівлями цей процес розтягнеться на роки. Тож для того, щоб втримати свої позиції на ринку, що демонструє стабільну тенденцію до зростання, ТОВ «НВП Таїровський винзавод «Нива» вже зараз має залучати інвестиції в подальший розвиток виробничої бази, а також інтенсивніше використовувати свої нематеріальні активи, насамперед — персонал.

Окрім основних техніко-економічних показників діяльності підприємства слід взяти до уваги питання матеріального забезпечення робітників — загальний фонд заробітної плати та середньорічну зарплату протягом досліджуваного періоду. Надалі ці показники дозволять зробити висновок про ступінь зацікавленості робітників підприємства та причини плинності персоналу. Дані наведені у таблиці 2.2.

Оплата праці у ТОВ «НВП Таїровський винзавод «Нива»

Таблиця 2.2.

№	Показники	2008	2009	2010	Абсолютне відхилення (+, –)			Динаміка %
					2009– 2008		2010 – 2009	2009/ 2008	2010/ 2009
1.	Фонд оплати праці працюючих , тис.грн.	2942,7	3292,2	5203,2	349,5	1911,0		111,9	158,0
2.	Середньомісячна заро-бітна плата працюючих, грн./ особу	1790,0	1642,2	1853,0	-147,8	210,8		91,7	112,8

Фонд оплати праці протягом досліджуваного періоду зріс з 2942,7 тис. грн до 5203,2 тис грн, або на 76,8%. Отже, приріст фонду був меншим, ніж приріст обсягу реалізації (94,6%) і частка витрат на зарплату у структурі собівартості впала. Зокрема, у 2008 році вона становила 10,5%, у 2009 — 10,1%, а у 2010 — вже 9,7%. Тобто відбувалося послідовне зменшення.

Водночас, приріст фонду оплати праці незначно перевищив приріст середньооблікової кількості працівників, який протягом трьох років склав 70,8% — рівень оплати праці на особу за цей період принципово не змінився. У 2009 році у порівнянні з 2008 мала місце навіть тенденція до падіння. Середньомісячна зарплата на підприємстві скоростилася з 1790 грн до 1642,2 грн, або на 8,3%. У 2010 році на фоні поліпшення фінансового стану підприємства рівень оплати став знову зростати, сягнувши 1853 тис. грн. на особу — приріст склав 12,8%. Проте загальні величини дають лише приблизне уявлення про справжню динаміку зарплат на підприємстві. Середня зарплата виводиться шляхом ділення фонду оплати праці на середньооблікову кількість працівників. Як було зазначено раніше, на заводі використовуються сезонні працівники переважно низької кваліфікації з відповідним рівнем оплати (переважно в діапазоні 1200-1500 грн). Зі зростанням виробництва їхня питома вага збільшувалася. Якщо порівняти по роках співвідношення кількості працюючих на кінець року і середньооблікову кількість працюючих, то виявиться, що у 2008 році частка постійних працівників складала 88%, у 2009 – 84%, а у 2010 – вже 80%.