
- •Правовий статус держави.
- •Сутність державного інтересу.
- •Співвідношення понять «суспільний інтерес», «публічний інтерес», «національний інтерес».
- •Законодавче закріплення категорії «законні інтереси».
- •Правотворчість: співвідношення теорії та практики
- •Сучасний погляд на проблеми тлумачення норм права.
- •Прогалини в праві: умови виникнення та шляхи подолання.
- •2. Шляхи усунення і подолання прогалин у праві
- •Джерела права: поняття, ознаки, види.
- •Правовий звичай та правовий прецедент: теоретико-правовий аналіз та значення для України.
- •Нормативно-правові акти як основні джерела права.
- •Основні концепції взаємодії міжнародного та національного права.
- •Вплив міжнародного права на правову систему України.
- •Юридична практика: поняття, ознаки, види.
- •Процесуальні правовідносини: поняття, склад, види.
- •Форми та способи реалізації норм права.
- •Застосування права: поняття, ознаки, види.
- •Дія права: теорія та практика.
- •Поняття ефективності права. Сучасний погляд на проблеми ефективності права.
- •Застосування права: поняття, ознаки, види.
- •Підстави та форми застосування права.
- •Юридичний процес: поняття, ознаки, структура та види
- •Загальнотеоретична характеристика категорії «зловживання правом».
- •Законодавче закріплення категорії зловживання правом.
- •Загальна теоретико-правова характеристика законності.
- •Правопорядок та його сучасне розуміння.
- •Правова поведінка: проблеми забезпечення.
- •Зловживання владою та зловживання правом: проблеми розмежування.
- •Передумови виникнення і поширення зловживання правом.
- •Законність та дисципліна. Способи забезпечення законності в державному управлінні.
- •Роль прокуратури в забезпеченні законності та правопорядку.
- •Неправомірна поведінка.
- •Правопорушення: причини та ознаки
- •Поняття та ознаки юридичної відповідальності.
- •Принципи юридичної відповідальності.
- •Види юридичної відповідальності.
- •Стадії юридичної відповідальності
- •Поняття, ознаки та функції юридичної відповідальності.
- •Підстави притягнення до юридичної відповідальності.
- •Позитивна юридична відповідальність.
Загальна теоретико-правова характеристика законності.
Законність — це правовий режим у державі, за якого діяльність державних органів, юридичних і фізичних осіб здійснюється відповідно до вимог закону.
Законність характеризується поєднанням двох ознак: зовнішньої (формальної) — обов'язком виконувати розпорядження законів і підзаконних правових актів державними органами, посадовими особами, громадянами і різними об'єднаннями;
внутрішньої (сутнісної) — наявністю науково обґрунтованих і відповідних праву законів; якістю законів.
Законність — явище багатоаспектне і може виступати як принцип, метод, режим. Законність є принципом діяльності державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій, посадових осіб, громадян. Принцип законності притаманний лише демократичним державам, оскільки він є антиподом сваволі і беззаконня, припускає пов'язаність всіх органів держави правовими нормами, дії в їх рамках і в ім'я їх реалізації. Разом з тим з боку діяльності держави законність виступає як певний метод державного управління суспільством, тобто воно здійснюється виключно правовими засобами. Як метод державного управління суспільством законність означає, що: 1) органи держави і посадові особи при здійсненні своєї діяльності, розробляючи і приймаючи рішення, спираються на принципи і вимоги законності; 2) при організації реалізації прийнятих рішень вони не виходять за межі своєї компетенції; 3) при здійсненні контролю і нагляду за законністю дій учасників суспільних відносин вони додержуються правових процедур, використовують правові засоби і способи. Метод законності є основою для застосування інших методів державного управління: організації, примусу, виховання, контролю тощо. Він припускає високий рівень правової культури й одночасно є засобом підвищення рівня загальної та правової культури. Законність є й режим реально діючого права, стан (атмосфера) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам, які, у свою чергу, покликані відображати принципи свободи і справедливості, закладені в праві. Режим законності — неодмінний елемент демократії, тому що без законності демократія може перетворитися на охлократію — владу юрби. Без законності як режиму суспільно-політичного життя суспільство може бути ввергнуте в анархію і хаос, коли особа стає уразливою для безконтрольних дій з боку державної влади, незахищеною від її сваволі. Без законності немає демократії, без демократії неможливо забезпечити законність. Законність і демократія — фактори побудови правової держави. Принципи законності - це основні ідеї, засади, що виражають зміст законності.
Існує чотири принципи законності: верховенство, єдність, доцільність і реальність.
Верховенство законності - верховенство закону в системі нормативно-правових актів. Цей принцип складається з вимоги відповідності законів Конституції, а підзаконних нормативно-правових актів - законам.
Єдність законності (загальність) - єдина спрямованість правотворчості і правозастосування в територіальному і суб'єктивному плані. Зазначений принцип існує для запобігання одній з форм правового нігілізму, коли певні суспільні відносини регулюються різними актами, які суперечать один одному. Територіальний план полягає в тому, що акти діють на певній території суб'єктивний план - в прийнятті актів певними суб'єктами пра-вотворчості. Таким чином, принцип єдності законності полягає у тому, що прийняття та застосування правових норм здійснюється на певній території певними суб'єктами в одному напрямку - напрямку чіткого врегулювання суспільних відносин актами, що не суперечать один одному.
Доцільність законності - необхідність вибору чітко в межах закону оптимальних, таких, що відповідають цілям і завданням суспільства варіантів здійснення правотворчої і право-застосовчої діяльності (поведінки). Іноді в суспільстві виникає потреба врегулювання певних відносин. Принцип доцільності законності означає, що саме в цей момент слід прийняти відповідний нормативно-правовий акт. Прикладом може служити прийняття Кодексу основних правил поведінки державного службовця в рамках адміністративної реформи, що сьогодні відбувається в Україні. Доцільність цього закону не викликає сумніву, а тому, цілком імовірно, він буде прийнятий.
Реальність законності - це досягнення фактичного виконання правових розпоряджень в усіх видах діяльності і невідворотності відповідальності за будь-яке їхнє порушення. Звісно, можна прийняти акт, який би надавав право будь-якому громадянину України відпочивати за кордоном за рахунок держави. Однак на даний період часу це неможливо, адже Україна поки що не спроможна заплатити за відпочинок всіх громадян України. Це нереально тому, що неможливо досягти фактичного виконання зазначених розпоряджень, передбачених у подібному акті. Таким чином, принцип реальності законності полягає в тому, що правові розпорядження можуть бути виконані в будь-якому випадку.
Законність виконує ряд функцій: регулятивну, функції забезпечення прав і свобод людини і громадянина та принципу верховенства права і правового закону, функції правової соціалізації людини та гуманізації суспільних відносин.
Регулятивна функція законності вказує, якою саме має бути поведінка в процесі правотворчості та реалізації права. Ця поведінка полягає в дотриманні принципів законності.
Функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина означає, що законодавець зобов'язаний спрямовувати свою діяльність тільки на розширення прав і свобод. Така законність характерна, насамперед, для держав з демократичним режимом.
Функція забезпечення принципу верховенства права і правового закону означає видання правомірних індивідуально-правових актів, тобто актів, що поєднують юридичні акти, які видаються конкретними державними органами та посадовими особами з конкретного приводу. Ці акти повинні відповідати законодавству країни.
Правова соціалізація людини вимагає виховання в громадян законослухняної поведінки, адже стан законності в суспільстві свідчить про рівень суспільної правосвідомості та правової культури. Саме в умовах останньої здійснюється правове виховання людини. Якщо правова культура досить висока, то в результаті правового виховання в громадян формується соціально-активна правомірна поведінка.
Гуманізація суспільних відносин означає формування в громадян непримиренності до сваволі і беззаконня з боку органів державної влади. В умовах розвиненої законності в людей формується непримиренність до будь-яких проявів сваволі і беззаконня з боку державних органів та посадових осіб.