65. Загальна теоретико-правова характеристика законності.

Законність — це правовий режим у державі, за якого діяль­ність державних органів, юридичних і фізичних осіб здійс­нюється відповідно до вимог закону.

Законність характеризується поєднанням двох ознак: зовнішньої (формальної) — обов'язком виконувати розпорядження законів і підзаконних правових актів державними органами, посадовими особами, громадянами і різними об'єднаннями;

внутрішньої (сутнісної) — наявністю науково обґрунтованих і відповідних праву законів; якістю законів.

Законність — явище багатоаспектне і може виступати як принцип, метод, режим. Законність є принципом діяльності державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій, посадових осіб, громадян. Принцип законності притаманний лише демократичним державам, оскільки він є антиподом сваволі і беззаконня, припускає пов'язаність всіх органів держави правовими нормами, дії в їх рамках і в ім'я їх реалізації. Разом з тим з боку діяльності держави законність виступає як певний метод державного управління суспільством, тобто воно здійснюється виключно правовими засобами. Як метод державного управління суспільством законність означає, що: 1) органи держави і посадові особи при здійсненні своєї діяльності, розробляючи і приймаючи рішення, спираються на принципи і вимоги законності; 2) при організації реалізації прийнятих рішень вони не виходять за межі своєї компетенції; 3) при здійсненні контролю і нагляду за законністю дій учасників суспільних відносин вони додержуються правових процедур, використовують правові засоби і способи. Метод законності є основою для застосування інших методів державного управління: організації, примусу, виховання, контролю тощо. Він припускає високий рівень правової культури й одночасно є засобом підвищення рівня загальної та правової культури. Законність є й режим реально діючого права, стан (атмосфера) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам, які, у свою чергу, покликані відображати принципи свободи і справедливості, закладені в праві. Режим законності — неодмінний елемент демократії, тому що без законності демократія може перетворитися на охлократію — владу юрби. Без законності як режиму суспільно-політичного життя суспільство може бути ввергнуте в анархію і хаос, коли особа стає уразливою для безконтрольних дій з боку державної влади, незахищеною від її сваволі. Без законності немає демократії, без демократії неможливо забезпечити законність. Законність і демократія — фактори побудови правової держави. Принципи законності - це основні ідеї, засади, що виража­ють зміст законності.

Існує чотири принципи законності: верховенство, єдність, до­цільність і реальність.

Верховенство законності - верховенство закону в системі нормативно-правових актів. Цей принцип складається з вимоги відповідності законів Конституції, а підзаконних нормативно-правових актів - законам.

Єдність законності (загальність) - єдина спрямованість правотворчості і правозастосування в територіальному і суб'єк­тивному плані. Зазначений принцип існує для запобігання одній з форм правового нігілізму, коли певні суспільні відносини ре­гулюються різними актами, які суперечать один одному. Тери­торіальний план полягає в тому, що акти діють на певній території суб'єктивний план - в прийнятті актів певними суб'єктами пра-вотворчості. Таким чином, принцип єдності законності полягає у тому, що прийняття та застосування правових норм здійсню­ється на певній території певними суб'єктами в одному напрям­ку - напрямку чіткого врегулювання суспільних відносин акта­ми, що не суперечать один одному.

Доцільність законності - необхідність вибору чітко в ме­жах закону оптимальних, таких, що відповідають цілям і за­вданням суспільства варіантів здійснення правотворчої і право-застосовчої діяльності (поведінки). Іноді в суспільстві виникає потреба врегулювання певних відносин. Принцип доцільності законності означає, що саме в цей момент слід прийняти відпові­дний нормативно-правовий акт. Прикладом може служити при­йняття Кодексу основних правил поведінки державного служ­бовця в рамках адміністративної реформи, що сьогодні відбува­ється в Україні. Доцільність цього закону не викликає сумніву, а тому, цілком імовірно, він буде прийнятий.

Реальність законності - це досягнення фактичного виконан­ня правових розпоряджень в усіх видах діяльності і невідворот­ності відповідальності за будь-яке їхнє порушення. Звісно, можна прийняти акт, який би надавав право будь-якому громадянину України відпочивати за кордоном за рахунок держави. Однак на даний період часу це неможливо, адже Україна поки що не спро­можна заплатити за відпочинок всіх громадян України. Це нере­ально тому, що неможливо досягти фактичного виконання зазна­чених розпоряджень, передбачених у подібному акті. Таким чи­ном, принцип реальності законності полягає в тому, що правові розпорядження можуть бути виконані в будь-якому випадку.

Законність виконує ряд функцій: регулятивну, функції за­безпечення прав і свобод людини і громадянина та принципу верховенства права і правового закону, функції правової соціа­лізації людини та гуманізації суспільних відносин.

Регулятивна функція законності вказує, якою саме має бути поведінка в процесі правотворчості та реалізації права. Ця по­ведінка полягає в дотриманні принципів законності.

Функція забезпечення прав і свобод людини і громадянина означає, що законодавець зобов'язаний спрямовувати свою ді­яльність тільки на розширення прав і свобод. Така законність характерна, насамперед, для держав з демократичним режимом.

Функція забезпечення принципу верховенства права і правового закону означає видання правомірних індивідуально-правових актів, тобто актів, що поєднують юридичні акти, які видаються конкретними державними органами та посадови­ми особами з конкретного приводу. Ці акти повинні відповідати законодавству країни.

Правова соціалізація людини вимагає виховання в громадян законослухняної поведінки, адже стан законності в суспільстві свідчить про рівень суспільної правосвідомості та правової куль­тури. Саме в умовах останньої здійснюється правове виховання людини. Якщо правова культура досить висока, то в результаті правового виховання в громадян формується соціально-активна правомірна поведінка.

Гуманізація суспільних відносин означає формування в гро­мадян непримиренності до сваволі і беззаконня з боку органів державної влади. В умовах розвиненої законності в людей фор­мується непримиренність до будь-яких проявів сваволі і безза­коння з боку державних органів та посадових осіб.