Розділ 7. Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці

Міжнародне співробітництво в галузі охорони праці охоплює такі основні напрями:

— вивчення, узагальнення та впровадження світового досвіду з організації охорони праці, поліпшення умов праці та виробничої безпеки;

— участь у міжнародних інституціях з соціально-трудових питань та в роботі їх органів;

— одержання консультацій зарубіжних експертів та технічної допомоги у питаннях вдосконалення законодавчої та нормативної бази охорони праці;

— проведення та участь у міжнародних наукових чи науково-практичних конференціях та семінарах;

— підготовка кадрів з охорони праці за кордоном.

На перше місце завжди ставиться право людини на життя як найважливіше право, без забезпечення якого стає безглуздим дотримання решти прав і свобод. Проте дотримання лише одного права на життя є недостатнім для повноцінного існування та розвитку особистості в суспільстві. Для цього потрібні поважання та забезпечення інших прав і свобод.

Одним із загальновизнаних міжнародною спільнотою прав людини є право на безпечну працю.

У тих випадках, коли Україна бере участь у міжнародних програмах та угодах і при цьому вимоги міжнародних норм з охорони праці вищі від вимог законодавства України, то повинні виконуватися міжнародні вимоги з охорони праці.

7.1. Організація об'єднаних націй (оон)

Д о компетенції ООН, згідно з її статутом, входить всебічний розгляд проблем у галузі прав людини. Генеральна Асамблея ООН приймає з цих питань резолюції (серед них особливо важливе значення мають декларації) і договори. Звичайно питання, які стосуються прав людини, включаються в її порядок денний за рекомендацією Економічної і Соціальної ради (ЕКОСОС) або за пропозицією держав-членів. Більшість таких питань Генеральна Асамблея передає на розгляд у свій Третій комітет (із соціальних, гуманітарних та культурних питань), який готує щодо них проекти резолюцій, що приймаються Генеральною Асамблеєю в кінці її сесії. Вона створює також додаткові органи з тих чи інших проблем у галузі прав людини (наприклад, Спеціальний комітет по деколонізації, Спеціальний комітет проти апартеїду, Комітет з здійснення невід'ємних прав палестинського народу та ін.).

Економічна і Соціальна Рада ООН приймає з питань прав людини резолюції або проекти резолюцій (у тому числі декларацій) і договорів, які передає для ухвалення до створених при ЕКОСОС Комісії з прав людини й Комісії з положення жінок.

Комісія з прав людини складається з 53 держав-членів, які вибираються ЕКОСОС. Комісія приймає резолюції і проекти резолюцій або спеціальних доповідей для розгляду окремих проблем (наприклад, щодо смертної кари, релігійної терпимості тощо) і вивчення ситуацій у конкретних країнах (наприклад, в Афганістані, Іраку), створює робочі групи (щодо права на розвиток, з вивчення випадків постійного грубого порушення прав людини та ін.). Із суверенітету держави випливає, що вся сфера її взаємовідношень з власним населенням - питання, в принципі, внутрішнє, яке регулюється на національному рівні. Під порушенням принципу захисту прав людини треба розуміти насамперед загальну політичну і правову ситуацію в державі, яка свідчить про те, що дана держава ігнорує свої зобов'язання поважати права людини, масово і грубо

порушуючи основні права людини внаслідок, наприклад, апартеїду, расизму, колоніалізму, окупації тощо. Багато років вважалося, що окремі порушення прав конкретних осіб (індивідуальні випадки) звичайно належать до внутрішньої компетенції держави і не можуть бути через це предметом розгляду в ООН чи інших міжнародних організаціях. Самі по собі вони можуть і не бути ознакою того, що ця держава порушує свої зобов'язання відповідно до Статуту ООН. За останні роки погляди на цю проблему змінюються.