4. Типи соціальної динаміки
Поняття "соціальна динаміка " вживається як у вітчизняній, так і в зарубіжній літературі неоднозначне. Більш того, у довідкових виданнях донедавна підкреслювалося, що цей термін має сенс лише в історії та соціології. Тому сучасна соціальна філософія лише "намацує" основні закономірності ритмів суспільного розвитку.
Водночас поняття "соціальна динаміка" відображає суттєву сторону суспільного розвитку в цілому, оскільки вбирає в себе і концентрує увагу на проблемі спрямованості суспільних змін. У зв'язку з цим доцільно виділяти циклічні, лінійні та спіралеподібні типи соціальної динаміки.
Відображенням циклічного типу динаміки суспільства є відомі з попередніх розділів теорії історичного коловороту, надзвичайно різноманітні за формою викладу, методами аргументації, баченням історичних перспектив тощо. Досить порівняти, наприклад, концепції Д. Віко і М. Данилевського: ідея єдності світової історії у Віко і її повне заперечення у Данилевського, який розглядав історію як сукупність різних культурно-історичних типів. Спільним для них є те, що внутрішньо суперечлива взаємодія джерел саморозвитку суспільства підпорядкована певним ритмам, тобто - все повторюється через певний період часу.
В інших істориків можна віднайти визначення різних форм циклічності: маятникоподібний рух, коловорот та хвильові або синусоїдні. Інколи сюди включають і спіралеподібні типи соціальної динаміки.
В історії значне місце належить лінійним процесам. Але цей тип соціальної динаміки не можна ототожнювати лише з лінійним прогресом, оскільки іншою історичною формою його реалізації є лінійний регрес як низхідна лінія у розвитку суспільства (згадаймо відому формулу: "без прогресу немає регресу, без регресу немає прогресу").
З давніх часів одні мислителі вважали, що людство підіймається сходинками прогресу вверх, інші - спускається вниз, тобто регресує. Так, ще античні автори вважали, що у людства спочатку був золотий вік, потім -срібний, залізний, і з кожним віком люди та їхні справи дрібнішали.
Ідеологія прогресу почала зароджуватися лише у XVI ст., склалася вже у XVIII ст., в епоху Просвітництва. Згідно з такими поглядами, все у житті покращується, йде від нижчого до вищого, їх свого часу різко висміяв Вольтер у знаменитому афоризмі "все до найкращого у цьому найкращому світі".
XX ст. підтвердило, що прогрес і регрес злиті воєдино, що кожен крок людства складається із гігантського півкроку вверх і такого ж гігантського півкроку вниз. Цей "парадокс прогресу" нечувано загострився наприкінці XX ст. Сучасний рух людства є подібним до "прорегресу" чи "репрогресу", тобто сплаву прогресу з регресом, спуск сходинками, які ведуть наверх. (Так, мабуть, могла б рухатися фантастична істота - гібрид крота, який риє вперед, краба, що повзе вбік, / рака, який тягне назад).
З реалізацією лінійного типу соціальної динаміки пов'язане й таке історичне явище, як багатоваріантність суспільного розвитку, яка особливо проявляється у переломні періоди, коли у суспільства виникає проблема історичного вибору (яскравим прикладом є пострадянські суспільства, у тому числі й українське). Вивчення світової історії дозволяє побачити у ній і спіралеподібний тип динаміки, який відображає спрямованість процесів, що охоплюють різні якісні стани суспільства. Але це лише відносно самостійний тип соціальних змін, за якого відображається сукупність генетично пов'язаних процесів, що заперечують один одного і виявляються лише на порівняно довгих етапах розвитку історії. (Для розуміння цього типу соціальної динаміки варто ще раз звернутися до однієї з попередніх тем, де мова йде про закон заперечення заперечення).
Існують й інші спроби пояснити динаміку суспільного саморозвитку. Так, наприкінці XX ст. Ф. Фукуяма висунув ідею "кінця історії" як наслідок сходження з історичної арени потужних ідеологій і заснованих на них державах. Інші дослідники вважають, що світова історія перебуває зараз у точці біфуркації ("поділу надвоє"), де співвідношення порядку та хаосу змінюється і настає ситуація непередбаченості. Представники синергетики (І. Пригожий та ін.) надають основного значення фактору випадковості у реалізації самоорганізації суспільства за нелінійного характеру цього процесу.
Насамкінець зауважимо, що соціальній реальності перелічені типи соціальної динаміки є взаємопов'язаними, взаємообумовленими і взаємопроникливими: діалектика суспільного розвитку така, що у ній одночасно існують і циклічність, і лінійність, і спіралеподібність у різних формах свого прояву. Особливо чітко це видно на прикладі суспільств перехідного типу.