17. Коефіцієнти варіації та їх значення
К.в- дозволяє визначити і порівняти рівень розвитку ознак для різних сукупностей, варіацію ознак в різних сукупностях
Коефіцієнти варіації бувають : лінійні, квадратичні, осциляції
осциляції
* 100% ; Квадратичні
; лінійні
*
100%
№16. Квартилі та децилі ряду розподілу. Квартильний та децильний коефіцієнти варіації.
Квартиль (Q) – значення варіант, які ділять ранжируваний (з меншого до більшого) ряд на 4 рівні частини. Квартиль 2 = медіана. (Формули).
Дециль (D) – значення варіант, які ділять ранжируваний ряд на 10 рівних частин. (формули).
Варіація – різниця у числових значеннях ознак одиниць сукупності та їх коливання навколо середньої величини.
Коефіцієнти варіації:
Квартильний (ф-ла)
Децильний: (ф-ла)
Ці характеристики визначаються на основі кумулятивних частот (часток) за аналогією з медіаною, яка і є другим квартилем або п’ятим децилем.
Якщо центр розподілу поданий медіаною, то відносною мірою варіації слугує квартильний коефіцієнт варіації
.
Для оцінки ступеня варіації використовують також співвідношення децилів. Так, коефіцієнт децильної диференціації показує кратність співвідношення дев’ятого та першого децилів:
.
18.Комбінаційне та аналітичне групування
Залежно від мети та завдань дослідження групування поділяють на такі їх види: типологічні; структурні; аналітичні. Групування, які спрямовані на виявлення зв’язку між окремими ознаками вивчаємого явища, називаються аналітич-ними. Прикладом таких групувань можуть бути групування, в яких вивчаються взаємозв’язки між собівартістю та її фактора-ми, продуктивністю праці та її факторами і т.і. За кількістю групувальних ознак, покладених в основу групування, розрізняють прості та комбінаційні групування. Простим називають групування, яке проводиться за однією ознакою. У разі поєднання двох і більше ознак групування є комбінаційним. У комбінаційних групуваннях групи з однією ознакою поділяються на підгрупи з іншою ознакою (наприклад, групування підприємств за формою власності, розміром прибут-ку, рівню рентабельності або за іншими ознаками – продуктив-ністю праці, фондовіддачею та ін.).
19. Методи аналізу концентрації ознаки
Статистичнізакономірностізв'язківміжознаками є причинно-наслідковими.Длявиникненняпевногонаслідкунеобхідніпричинитаумови, якіназиваютьфакторами. Факт взаємозв*язкуможно встановити з допомогою:
графічний метод. Графічний метод передбачає зображення взаємозв'язку між двома ознаками у вигляді ламаної лінії або сукупності крапок. Цей метод дає наочне уявлення про характер взаємозв'язку і використовується для формування певної гіпотези.При побудові графіка взаємозв'язку по осі абсцис показують значення факторної ознаки (Х), а по осі ординат - результативної ознаки (Y). Якщо значень Х та Y небагато, будується лінійний графік
Метод порівняння паралельних рядів даних. Для вивчення стохастичних (кореляційних) зв'язків використовується метод порівняння паралельних рядів двох показників, один з яких є факторним (Х), а другий - результативним (Y ). При цьому основним завданням застосування цього методу є оцінка тісноти (сили) взаємозв'язку та визначення його напрямку на основі розрахунку спеціальних показників (коефіцієнтів).
Метод статистичного групування. Метод аналітичного групування полягає у тому, що сукупність розбивається на групи за факторною ознакою (Х), далі по кожній групі та по сукупності в цілому визначаються середні значення Х та Y. Порівняння середній значень факторної та результативної ознак дозволяє зробити певні висновки про наявність та напрямок взаємозв'язку між ними.
Кореляційні таблиці.
Метод кореляції. Для вимірювання тісноти взаємозв'язку між двома ознаками, що включені у модель, визначають парні коефіцієнти кореляції. Тісноту зв'язку між результативною ознакою (Y) та факторною (при спільному впливі всіх факторів) характеризують часткові коефіцієнти кореляції . Тісноту взаємозв'язку між результативною ознакою та сукупністю всіх факторних ознак визначають на основі коефіцієнта множинної кореляції R.