
- •Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького обмін вуглеводів: біохімічні та клінічні аспекти
- •Література
- •1. Загальні шляхи обміну вуглеводів
- •2.Травлення вуглеводів.
- •3. Роль печінки в обміні вуглеводів
- •4. Роль гормонів в регуляції глюкози
- •4.1. Біосинтез інсуліну
- •4.2. Секреція інсуліну та транспорт його кров’ю.
- •4.3. Механізм дії інсуліну
- •4.4. Глюкагон та його дія.
- •5. Механізми регуляції обміну вуглеводів, білків та ліпідів.
- •Аденілатциклазна месенджерна система.
- •6. Порушення регуляторних механізмів вуглеводного обміну
- •7. Причини, що призводять до виникнення діабету.
- •8. Порушення вуглеводного, білкового, жирового обмінів при дефіциті інсуліну.
- •9. Біохімічні порушення при нестачі інсуліну.
- •Методи біохімічної діагностики цукрового діабету.
- •Критерiї дiагностики цукрового дiабету.
- •11. Експериментальний цукровий діабет
- •12. Класифікація цукрового діабету
- •4.Порушення толерантності до глюкози:
- •2.Діабет, поєднаний із гормональними порушеннями:
- •12.1 Діабет, поєднаний із захворюваннями підшлункової залози.
- •12.2. Діабет, поєднаний із гормональними порушеннями.
- •12.3. Діабет, пов’язаний із генетичними синдромами.
- •12.4. Діабет, зумовлений токсичними речовинами та фармакологічними агентами.
- •12.5. Порушення толерантності до глюкози.
- •13. Спадкові порушення вуглеводного обміну
- •Література
- •Дедов и.И., Сунцов ю.И., Курякова с.В., Рыжкова с.Г. Эпидемиология инсулинзависимого сахарного диабета.// Проблемы эндокринологии, 1998, №2 с.47-51
- •Микаелян н.П, Князев ю.А. Инсулинсвязывающая активность мононуклеарных клеток беременных с сахарным диабетом // Клин. Лад. Диагностика. - 1999. - №9. - с. 23.
3. Роль печінки в обміні вуглеводів
Важливу роль у підтриманні постійного рівня глюкози у крові відіграє печінка.
При підвищенні концентрації глюкози в крові печінка нагромаджує її у вигляді глюкозо-6-фосфату. (Рис.3.) Він може перетворюватися: у вільну глюкозу; в глюкозо-1-фосфат, що використовується у синтезі глікогену; включатися в основний шлях розщеплення , де проходить його розпад до СО2 та звільнення енергії, що запасається у формі АТФ або до лактату; включатися в пентозофосфатний обмін, в якому здійснюється утворення пентоз і НАДФН2, який служить джерелом водню для відновних синтезів і рибозо-5-фосфату, необхідного для синтезу ДНК і РНК.
Глікоген
¯
Глюкоза + АТФ® глюкозо-6-фосфат ®глюкоза+фосфат
¯
піруват лактат
3 -фосфоглі-
цериновий
альдегід
ацетил - КоА
пентозофосфатний
шлях ® НАДФН2
¯ ЦТК 12 АТФ
Рибозо-5-фосфат
СО2 (2 мол)
Рис.3. Загальна схема перетворення глюкози в клітині
Одночасно з утилізацією глюкози в печінці проходить її утворення. Безпосереднім джерелом глюкози в організмі є глікоген. В регуляції швидкості глікогенолізу велике значення має система циклічних нуклеотидів. Крім цього, глюкоза в печінці утворюється також у процесі глюконеогенезу. Основними субстратами для цього процесу є лактат, гліцерин і амінокислоти.
Розглядаючи проміжний обмін вуглеводів у печінці, слід відзначити шляхи перетворення фруктози і галактози. Поступаючи в печінку, фруктоза може фосфорилюватися до фруктозо-6-фосфату під дією гексокінази, що проявляє відносну специфічність і каталізує фосфорилювання, крім глюкози і фруктози, ще й манози. Проте у печінці існує ще інший шлях: фруктоза здатна фосфорилюватися з участю іншого фермента - кетогексокінази до фруктозо-1-фосфату, який включається в обмін з утворенням пірувату.
Галактоза в печінці спочатку фосфорилюється з участю АТФ і фермента галактокінази з утворенням галактозо-1-фосфату. В печінці є два шляхи метаболізму галактозо-1-фосфату з утворенням УДФ- галактози. Перший шлях проходить з участю фермента гексозо-1-фосфат -уридилтрансферази, другий - пов’язаннй з ферментом галактозо-1-фосфатуридилтрансферазою.
Під час голодування в печінці можливі перетворення жирних кислот, що вивільняються з жирової тканини, у кетонові тіла, які можуть бути використані іншими тканинами як джерело енергії.
При оцінці значення печінки в обміні вуглеводів необхідно враховувати, що співвідношення між процесами утилізації і утворення глюкози регулюються, перш за все, нейро-гуморальними механізмами.