- •Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького обмін вуглеводів: біохімічні та клінічні аспекти
- •Література
- •1. Загальні шляхи обміну вуглеводів
- •2.Травлення вуглеводів.
- •3. Роль печінки в обміні вуглеводів
- •4. Роль гормонів в регуляції глюкози
- •4.1. Біосинтез інсуліну
- •4.2. Секреція інсуліну та транспорт його кров’ю.
- •4.3. Механізм дії інсуліну
- •4.4. Глюкагон та його дія.
- •5. Механізми регуляції обміну вуглеводів, білків та ліпідів.
- •Аденілатциклазна месенджерна система.
- •6. Порушення регуляторних механізмів вуглеводного обміну
- •7. Причини, що призводять до виникнення діабету.
- •8. Порушення вуглеводного, білкового, жирового обмінів при дефіциті інсуліну.
- •9. Біохімічні порушення при нестачі інсуліну.
- •Методи біохімічної діагностики цукрового діабету.
- •Критерiї дiагностики цукрового дiабету.
- •11. Експериментальний цукровий діабет
- •12. Класифікація цукрового діабету
- •4.Порушення толерантності до глюкози:
- •2.Діабет, поєднаний із гормональними порушеннями:
- •12.1 Діабет, поєднаний із захворюваннями підшлункової залози.
- •12.2. Діабет, поєднаний із гормональними порушеннями.
- •12.3. Діабет, пов’язаний із генетичними синдромами.
- •12.4. Діабет, зумовлений токсичними речовинами та фармакологічними агентами.
- •12.5. Порушення толерантності до глюкози.
- •13. Спадкові порушення вуглеводного обміну
- •Література
- •Дедов и.И., Сунцов ю.И., Курякова с.В., Рыжкова с.Г. Эпидемиология инсулинзависимого сахарного диабета.// Проблемы эндокринологии, 1998, №2 с.47-51
- •Микаелян н.П, Князев ю.А. Инсулинсвязывающая активность мононуклеарных клеток беременных с сахарным диабетом // Клин. Лад. Диагностика. - 1999. - №9. - с. 23.
1. Загальні шляхи обміну вуглеводів
Шляхи регуляції обміну вуглеводів, як і метаболізм у цілому, здійснюється у тварин і людини на наступних рівнях інтеграції : клітинному, тканинному та на рівні організму.
На клітинному рівні швидкість перетворення вуглеводів регулюється потребами клітини в енергії. Тут вирішальне значення має ферментативний контроль, що визначає швидкість синтезу і розпаду адаптованих ферментів.
Інтенсивність перетворення вуглеводів у різних тканинах організму неоднакова і визначається особливостями обміну в кожній тканині та органі. Використання глюкози в органах неоднакове: мозок затримує 12%, кишки - 9%, м’язи-7%, нирки-5%. Деякі органи (селезінка, легені) затримують глюкозу, але використовують глікоген, який у невеликих кількостях поступає до них з кров’ю.
Глікоген печінки є резервним вуглеводом організму. Кількість його у дорослої людини може досягати 150-200 г. Утворення його (глікогенез) при відносно повільному поступленні цукру в кров відбувається швидко.
При активній м’язовій роботі потрібна енергія, яка, в першу чергу, звільняється у процесі розпаду глікогену до молочної кислоти. Остання поступає в кров, а потім у печінку, де з неї утворюється глюкоза в процесі глюконеогенезу. З печінки глюкоза з кров’ю поступає до м’язів, і використовується для утворення енергії, а також запасається у вигляді глікогену. Цей міжорганний цикл в обміні вуглеводів відомий як цикл Корі.
Печінка кров м’язи
глюкоза ® глюкоза ® глюкоза ®
¯ глікоген
лактат ¬ лактат ¬ лактат ¬
Рис. 1. Цикл Корі
Найбільш важливе значення для організму має підтримка на постійному рівні глюкози в крові, оскільки вона є основним енергетичним субстратом, в першу чергу, для нервової тканини. В нормі вміст глюкози в крові становить 3,3-5,5 ммоль/л. Підвищення її вмісту називається гіперглікемією. Якщо вміст глюкози в крові досягає 9-10 ммоль/л (“нирковий поріг”), то глюкоза виділяється з сечею, наступає глюкозурія. Зниження рівня глюкози в крові називається гіпоглікемією.
Гіпоглікемія, при якій вміст глюкози в крові досягає 1,5 ммоль/л, супроводжується втратою свідомості і збудженням нервової системи з появою судом (гіпоглікемічна кома).
Для розуміння механізму регуляції рівня глюкози в крові доцільно розглянути процеси, які зумовлюють її підвищення або пониження.
Процеси, що призводять до гіперглікемії :
1) посилене всмоктування глюкози в кишці ;
2) розпад глікогену до глюкози (в основному в печінці );
3) глюконеогенез (в печінці і нирках );
4) вживання їжі, багатої на вуглеводи;
5) вживання антагоністів інсуліну;
Процеси, що призводять до гіпоглікемії :
1) транспорт глюкози з крові в тканини і окислення її до кінцевих продуктів;
2) синтез із глюкози глікогену в печінці та скелетних м’язах ;
3) утворення із глюкози у жировій тканині триацилгліцеринів;
4) секреція інсуліну;
5) глюкозурія;
6) м’язова діяльність;