12.5. Порушення толерантності до глюкози.

Порушена толерантність до глюкози є проміжним етапом між тим, який зустрічається у здорових осіб та хворих на ЦД.

Предіабет (прихований цукровий діабет)- це схильность певної групи людей до цукрового діабету. Клінічні ознаки захворювання в них відсутні, показники тесту толерантності до глюкози в межах норми, можливі епізодичні прояви гіперінсулінемії. У цю групу відносимо осіб із факторами ризику по цукровому діабету, а саме: однояйцевих близнят, у яких один із батьків хворіє цукровим діабетом; дітей у яких обидва батьки хворіють цукровим діабетом; дітей у яких один із батьків хворіє цукровим діабетом і є захворювання по лінії іншого із батьків в близькій родині; жінок, які народили живу або мертву дитину масою понад 4 кг; жінок, які народили мертву дитину з ознаками гіперплазії острівців Лангерганса та відсутністю резус - фактора, або імунологічних конфліктів між ними. У цю ж групу відносимо людей із надлишковою масою тіла і, відповідно, гіперінсулінемією. Результати досліджень в галузі експериментальної патології і клітинної біології артеріальної стінки, а також клінічних досліджень дозволяють зробити припущення, що гіперінсулінемія може бути пов’язана з розвитком атеросклерозу і з судинними ускладненнями, які є його наслідком.

Латентний цукровий діабет. У цій групі осіб також відсутні скарги та клінічні прояви, які характерні для клінічного цукрового діабету. Однак можуть зустрічатись так звані ‘парадіабетичні стани або захворювання. До них відносимо: схильність до фурункульозу, захворювань шкіри (піодермій), тривале незагоювання ран, кровоточивість ясен, аменореї, дисменореї, зниження лібідо і імпотенцію у молодому віці, випадіння зубів, свербіння і сухість шкіри та зовнішніх статевих органів. У цей період можливою є епізодична гіперглікемія та глюкозурія. Латентний цукровий діабет діагностується на основі отримання діабетичної кривої при проведенні тесту толерантності до глюкози.

Порушена толерантність до глюкози не вважається хворобою. Однак близько 30% пацієнтів з таким станом у майбутньому хворіють на цукровий діабет. У пацієнтів з пониженою толерантністю до глюкози не спостерігається ускладнень у вигляді мікроангіопатій, але вони є такими, що мають підвищений ризик ішемічної хвороби серця.

Цукровий діабет у вагітних характеризується порушенням толерантності до глюкози під час вагітності. Близько 2% вагітних жінок хворіє на цукровий діабет. У більшості вагітних жінок з ЦД порушена толерантність повертається до нормального стану після пологів. Однак виявлено, що 40% жінок з цієї групи захворіє на ЦД протягом наступних 10 років. Є також підвищеною і захворюваність та смертність новонароджених дітей від матерів, які під час вагітності хворіли на ЦД. Тому важливим є проведення контролю рівня глюкози в крові жінок під час вагітності.

13. Спадкові порушення вуглеводного обміну

У виникненні порушень вуглеводного обміну (цукрового діабету) великого значення надають спадковості. Порушення цього обміну можуть бути зумовлені дефіцитом специфічних ферментів обміну окремих цукрів. Клінічні прояви при цьому коливаються від доброякісної пентозурії у практично здорової людини до галактоземії, коли хворому загрожує загибель від виснаження і недостатності печінки або важкої діареї і дегідратації при синдромі порушеного всмоктування глюкози й галактози. Синдром порушеного всмоктування вуглеводів спричинює дефіцит специфічної дисахаридази щіткоподібного епітелію або недостатність системи транспорту моносахаридів. В обох випадках вуглеводи накопичуються у просвіті кишок, підвищують осмолярність шлункового соку, що створює умови для переходу води у просвіт. Діти страждають від болю і здуття живота, проносу, спостерігається затримка росту і розвитку.

Серед інших спадкових дефектів вуглеводного обміну слід назвати галактоземію - рецесивне спадкове захворювання, яке виявляється в нездатності до обміну галактози ,що входить до складу лактози молока. Спадковим біохімічним дефектом при цьому є секреція в печінці й еритроцитах галактозо-1-фосфат - уридилтрансферази з порушеною активністю.

Галактоземія супроводжується галакгозурією. Обмін галактози затримується на рівні галактозо-1-фосфату, який, як і галактоза, накопичується в крові, селезінці ,печінці, кришталику. Розвивається катаракта, цироз печінки. У дітей спостерігається затримка розвитку, схуднення, розумова відсталість. Вилучення галактози з їжі зберігає дитині життя.

Спадково знижена активність будь-якого з ферментів розпаду або синтезу глікогену призводить до розвитку глікогенозу, який належить до хвороб накопичення. Найпоширенішим глікогенозом є хвороба Гірке, що виникає внаслідок дефіциту Г-6-Ф. У дітей захворювання виявляється надмірним відкладанням глікогену в печінці і нирках, гіпоглікемією. Спостерігається затримка фізичного і психічного розвитку. При хворобі Герса виявляється низька активність фосфорилази І, відкладання глікогену в печінці і лейкоцитах. Дифузний глікогеноз (хвороба Фобса) характеризується появою глікогену з короткими численними зовнішніми гілками. Це захворювання пов’язують з пониженою активністю аміло-1,6-глюкозидази. У дітей, що хворіють на цю форму глікогенозу, спостерігаються набряки, кровоточивість. Глікоген депонується в печінці, м’язах, еритроцитах, лейкоцитах.

До рецесивно успадкованих патологічних станів належать також фруктозурія й пентозурія. Є дві форми фруктозурії. Одна з них - спадкова нестерпність фруктози, пов’язана з відсутністю фруктозодифосфат- альдолази в печінці, нирках, слизовій оболонці кишок, протікає іноді як важке захворювання.Фруктозо-1,б-дифосфат, що накопичується при цьому, проявляє токсичну дію. Після вживання фруктози у хворих виникає гіпоглікемія, походження якої не з’ясоване. Пошкоджується печінка, нирки. Інша форма фруктозурії - доброякісна, безсимтомна, пов’язана з дефіцитом у печінці кетогексокінази, яка каталізує перетворення фруктози на фруктозо-1-фосфат, внаслідок чого фруктоза накопичується в крові.

Рецесивно успадкована пентозурія виникає внаслідок дефіциту НАДН-залежного ферменту ,що відновлює L-ксилулозу.

Мукополісахаридоз - це група захворювань, для яких характерне відкладання в різних тканинах організму полімерних вуглеводів - глікозаміногліканів (ГАГ) (мукополісахаридів). Вони входять до складу основної міжклітинної речовини містяться також у нейронах, аксонах і глії мозку. Захворювання зумовлене дефектом специфічної лізосомної гідролази, що бере участь у послідовному розщепленні глікозаміногліканів. Блокада на одному етапі зумовлює вилучення з реакції наступного ферменту і нерозщеплені ГАГ відкладаються в лізосомах майже всіх клітин. Хворим властиві гротескні риси обличчя, деформація кісток скелету (множинний дизостоз), суглобів. Уражається печінка, селезінка, серце, кровоносні судини. При деяких видах мукополісахаридозу не тільки збільшується кількість ГАГ у мозку, але й змінюється їх співвідношення з гангліозидами, що проявляється розумовою відсталістю.