
- •Львівський державний медичний університет ім. Данила Галицького обмін вуглеводів: біохімічні та клінічні аспекти
- •Література
- •1. Загальні шляхи обміну вуглеводів
- •2.Травлення вуглеводів.
- •3. Роль печінки в обміні вуглеводів
- •4. Роль гормонів в регуляції глюкози
- •4.1. Біосинтез інсуліну
- •4.2. Секреція інсуліну та транспорт його кров’ю.
- •4.3. Механізм дії інсуліну
- •4.4. Глюкагон та його дія.
- •5. Механізми регуляції обміну вуглеводів, білків та ліпідів.
- •Аденілатциклазна месенджерна система.
- •6. Порушення регуляторних механізмів вуглеводного обміну
- •7. Причини, що призводять до виникнення діабету.
- •8. Порушення вуглеводного, білкового, жирового обмінів при дефіциті інсуліну.
- •9. Біохімічні порушення при нестачі інсуліну.
- •Методи біохімічної діагностики цукрового діабету.
- •Критерiї дiагностики цукрового дiабету.
- •11. Експериментальний цукровий діабет
- •12. Класифікація цукрового діабету
- •4.Порушення толерантності до глюкози:
- •2.Діабет, поєднаний із гормональними порушеннями:
- •12.1 Діабет, поєднаний із захворюваннями підшлункової залози.
- •12.2. Діабет, поєднаний із гормональними порушеннями.
- •12.3. Діабет, пов’язаний із генетичними синдромами.
- •12.4. Діабет, зумовлений токсичними речовинами та фармакологічними агентами.
- •12.5. Порушення толерантності до глюкози.
- •13. Спадкові порушення вуглеводного обміну
- •Література
- •Дедов и.И., Сунцов ю.И., Курякова с.В., Рыжкова с.Г. Эпидемиология инсулинзависимого сахарного диабета.// Проблемы эндокринологии, 1998, №2 с.47-51
- •Микаелян н.П, Князев ю.А. Инсулинсвязывающая активность мононуклеарных клеток беременных с сахарным диабетом // Клин. Лад. Диагностика. - 1999. - №9. - с. 23.
12.2. Діабет, поєднаний із гормональними порушеннями.
Синдром Кушинга (ендогенна гіперкортизолемія) пов’язаний з гіперсекрецією кортизолу, що має характерну клінічну симптоматику: характерний розподіл жиру (місяцеподібне обличчя, центральне ожиріння, буйволячий горб, м’язове виснаження, акне, гірсутизм, гіпертензія, порушення менструального циклу). Основною причиною цих розладів є АКТГ-продукуюча пухлина гіпофізу (90% випадків), а також кортизол-продукуюча пухлина наднирників та ектопічна продукція АКТГ іншими пухлинами. У більшості клінічних випадків спостерігається розвиток порушень метаболізму, характерних для інсулінонезалежного цукрового діабету. Кортизол-індукована гіперглікемія виникає внаслідок посилення продукції глюкози печінкою та погіршення її утилізації в периферичних тканинах.
Феохромоцитома (доброякісні та злоякісні пухлини хромафінних клітин, які розміщені в мозковому шарі наднирників, симпатичних гангліях і парагангліях - призводить до посилення продукції адреналіну чи норадреналіну, що супроводжується розвитком гіперадренергічного стану, який характеризується кризовою гіпертензією, тахікардією, потовиділенням, а також абдомінальним синдромом. Посилення синтезу катехоламінів сприяє посиленню процесів неоглюкогенезу в печінці, пригніченню утилізації глюкози в периферичних тканинах, зменшенню секреції інсуліну та гіперпродукції глюкагону. Подібно до первинної гіперкортизолемії, феохромоцитома часто супроводжується розвитком порушення тесту толерантності до глюкози, але, очевидно, є причиною маніфестації цукрового діабету лише у хворих із генетичною схильністю до цукрового діабету.
Гіперпродукція соматотропного гормону призводить до акромегалії, яка супроводжується надлишковим розростанням тканин внутрішніх органів, кісток, кінцівок скелету і розвитком характерної клінічної картини, яка характеризується наявністю грубих рис обличчя, головним болем, спленомегалією, остеоартрозом та рядом інших ознак. Більше, ніж 90% випадків, захворювання виникає внаслідок соматотропінпродукуючої пухлини гіпофізу. Окрім цього, розвиток акромегалії може бути зумовлений ектопічною гіперпродукцією соматотропного гормону, або соматотропін-рилізінг фактору. Як відомо, соматотропний гормон проявляє анаболічний, ліполітичний, контрінсулярний ефекти, а також впливає на процеси росту і адаптаці в організмі. Гіперпродукція останнього при акромегалії сприяє зниженню утилізації глюкози в периферичних тканинах, інтенсифікації ліполізу в жировій тканині, резистентності до ліполітичного впливу інсуліну із одночасним розвитком гіперінсулінемії. Встановлено, що близько у 50% хворих іх акромегалією виявляється порушення тесту толерантності до глюкози, а у 10-15% спостерігається маніфестація цукрового діабету.
Глюкагонома є досить рідкісною пухлиною підшлункової залози і походить із альфа-клітин острівців Лангерганса. Гіперпродукція глюкагону супроводжується розвитком характерного симптомокомплексу, який характеризується наявністю дерматиту, анемії, схуднення, а також діабету. Рідше спостерігається приєднання глоситу, хейлозу, тромбоемболічних порушень. Діабет при глюкагономі зустрічається більш як у 80% випадків, причому захворювання перебігає, в основному, за інсулінонезалежним варіантом. Розвиток кетоацидозу у таких хворих описаний лише в 2% випадків. Як відомо,глюкагонома лікується, в основному, хірургічно. Однак встановлено, що окреоцид (пролонгований аналог соматостатину) виявляє позитивний вплив на показники клінічного перебігу захворювання.
Соматостатинома - досить рідкісна пухлина підшлункової залози, яка походить із острівцевих d-клітин та часто сприяє маніфестації цукрового діабету. Гіперсекреція соматостатину при цьому захворюванні супроводжується розвитком діареї, холелітіазу та розвитком діабету. Перебіг останнього, як правило, стабільний і є наслідком пригнічення соматостатином секреції інсуліну.
Розвиток цукрового діабету при тиреотоксикозі та гіперальдостеронізмі зумовлений, в основному, порушенням толерантності до глюкози внаслідок контрінсулярної дії відповідних гормонів. Необхідно зауважити, що відсоток наявності цукрового діабету при цих захворюваннях не перевищує, в загальному, випадків, у такій популяції.