Тема: Основи професійно-прикладної фізичної підготовки

Мета: дослідити та проаналізувати основи професійно-прикладної фізичної підготовки

Завдання:

1. Фізичне виховання як засіб гармонійного розвитку особистості.

2. Засоби професійно-прикладної фізичної підготовки.

3. Професійно-прикладна фізична підготовка на заняттях фізичного виховання.

1. Фізичне виховання як засіб гармонійного розвитку особистості

Головними чинниками всебічного розвитку, перш за все, є розвиток усіх видів діяльності людини та вміння використовувати їх у повсякденному житті. Ступінь їх вираженості визначається багатьма чинниками, головними з яких є прояв різноманітності змісту, форм, методів і засобів діяльності людини та їх оптимальне поєднання.

У своїй основі фізична культура, як і кожна з видів культури, має духовну і матеріальну форму вираження. Її духовна сторона проявляється в зростанні загального інтелекту людини, у зміні її психоемоційного стану, розумових здібностей, у надбанні науково-теоретичних знань у галузі фізичної культури та спорту, інших гуманітарних та біологічних наук (психології, педагогіки, соціальної психології, анатомії, фізіології, гігієни, біомеханіки), та їх раціональне використання в повсякденному житті.

Матеріальна форма прояву фізичної культури – це розвиток фізичних якостей людини, зміни структурно-функціональних параметрів людського організму в цілому та його окремих систем і органів, а також вираження функціонального взаємозв’язку між ними.

Фізичне виховання – органічна частина загального виховання й тому воно характеризується всіма загальними ознаками, що притаманні педагогічному процесу, який спрямований на вирішення певних конкретних завдань. Головним напрямком фізичного виховання є формування здорової, розумово підготовленої, соціально активної, морально стійкої, фізично досконалої й підготовленої до майбутньої професії людини.

Отже, основними завданнями професійно-прикладної фізичної підготовки є:

• підвищення функціональних можливостей організму студентів засобами фізичної культури до майбутньої специфічної діяльності;

• сприяння всебічному гармонійному розвитку, відмова від шкідливих звичок, покращення розумової і фізичної працездатності;

• формування в студентів потреби в систематичних заняттях фізичними вправами з урахуванням особливостей їх майбутньої професії, фізичне самовдосконалення та здоровий спосіб життя;

• отримання студентами необхідних знань, умінь та навичок у галузі фізичної культури з метою профілактики захворювань, відновлення здоров’я та підвищення професійної працездатності;

– використання засобів фізичної культури в лікувально-профілактичній діяльності;

– оволодіння методами визначення фізичного стану та самоконтролю;

– виховання організаторських навичок, особистої гігієни та загартування організму;

– уміння складати та виконувати комплекси вправ з виробничої гімнастики;

- виховання патріотичних, морально-вольових і естетичних якостей.

2. Засоби професійно-прикладної фізичної підготовки

В якості засобів ППФП застосовують головним чином фізичні вправи, які відображають особливості майбутньої трудової діяльності, а також чинники зовнішнього середовища. У залежності від методичної організації, об’єму, інтенсивності виконання та інших умов одні й ті самі вправи можуть давати різний тренувальний ефект. Виходячи з цього, засоби ППФП систематизують у групи за їх переважним значенням для розв’язання конкретних педагогічних завдань.

Для розвитку професійно важливих фізичних якостей застосовують вправи на загальну швидкість, силу, силову витривалість, координацію рухів та ін. Це, головним чином, вправи із основної гімнастики, видів легкої атлетики, спортивних ігор, важкої атлетики та ін. За їх допомогою можна зміцнити силу м’язів, на які припадає найбільше фізичне навантаження, додатково розвивати фізичні якості, які необхідні для тієї чи іншої професії.

Для формування і вдосконалення допоміжно-прикладних навичок застосовують так звані природні рухи (стрибки, метання, плавання), вправи із прикладного туризму та ін.

Підвищити стійкість організму до несприятливих впливів зовнішнього середовища можна застосувавши вправи, які не тільки вдосконалюють певну якість, але й одночасно дають неспецифічний тренувальний ефект. Наприклад, стійкість до перегрівання можна підвищити за допомогою вправ, які супроводжуються значним теплоутворенням: тривалим бігом, інтенсивним пересуванням на лижах, ковзанах, спортивними іграми, боксом та ін.

З метою вдосконалення психічних якостей – сили волі, уваги, сприйняття простору, часу, м’язових зусиль, великого значення набувають фізичні вправи та заняття певними видами спорту. Слід зазначити, що вплив останніх на розвиток психічних якостей неоднаковий. Специфіка кожного конкретного виду спорту визначає активність відповідних психічних функцій та ступінь їх прояву. Наприклад: бокс, спортивні ігри виробляють точність часу реакції на рухомий об’єкт, швидкість рухової реакції; гімнастика, у більшій мірі, розвиває точність м’язових зусиль при діях руками й таке інше.

Удосконаленню вольових якостей сприяють заняття всіма видами одноборств, спортивними іграми, стрибками у воду, гімнастичними вправами, які містять елемент небезпеки, ризику та інше.

Таким чином, усі засоби ППФП можна об’єднати в наступні групи:

• прикладні фізичні вправи й окремі елементи із різних видів спорту;

• цілісне застосування прикладних видів спорту;

• оздоровчі сили природи й гігієнічні чинники;

• допоміжні засоби (тренажери, прилади, наочні посібники), які моделюють окремі умови й характер майбутньої професійної праці студента.

Лише засобами фізичної культури, фізичне виховання вирішує завдання зміцнення здоров’я, фізичних і духовних сил, підвищення фізичної і розумової працездатності, продовження трудового довголіття і життя людини тощо. У практиці фізичне виховання дуже часто носить професійно-прикладний характер, тобто спрямоване на певну трудову діяльність. У таких випадках користуються терміном «фізична підготовка». Це відноситься, наприклад, до фізичного виховання пожежника, підводника, космонавта, альпініста, тощо.

Міністерства, які у своєму підпорядкуванні мають вищі навчальні заклади, що готують працівників різних спеціальностей, розробляють і затверджують навчальні програми з фізичного виховання з урахуванням особливостей підготовки таких фахівців на основі затвердженої навчальної програми.

Таблиця 1