Рекомендації науково-педагогічним працівникам, щодо розробки ділових ігор
Дамо найбільш важливі пояснення по окремих етапах розробки, організації та впровадження ділової гри в навчальний процес (рис. 5).
1. Тему ділової гри завжди пов'язують із досліджуваною предметною областю. Вона може бути конкретною, заданою автором-розробником, а може бути запропонована після спільного обговорення в групі, коли викладач використовує «контурну» гру, яка дозволяє вивчити і вирішити цікаву проблему.
Тема гри повинна бути сформульована зрозуміло, однозначно і по можливості коротко (особливо це стосується її назви).
2. При постановці цілей розробникам необхідно визначити:
призначення гри (навчальне, дослідницьке, проектувальне, атестаційне і т. д.);
учасників гри;
поставлені завдання;
очікувані результати.
Необхідно розрізняти навчальні цілі гри (які ставить перед собою керівник гри) і цілі дій її учасників виходячи з ігрових ролей.
Прикладом навчальних цілей може бути перевірка рівня підготовленості посадових осіб та його відповідності певному виду виробничої діяльності.
3. Опис модельованого об'єкта може бути здійснений з різним ступенем деталізації, але основні характеристики і параметри моделі, а також вихідні умови її функціонування повинні бути визначені спочатку.
4. Склад учасників гри і їх кількість залежать від аналізованої проблеми і цілей. Рівень учасників гри, сфера їх практичної діяльності та спеціалізація повинні відповідати рівню, на якому слід вирішувати проблему. Кількість команд тісно пов'язана з рольовим складом учасників гри, який докладно описується в сценарії.
5
.
Регламент гри визначається її тривалістю
і кількістю етапів, а також їх складністю
з точки зору прийнятих рішень.
Рис. 5. Етапи розробки, організації та впровадження ділової гри в навчальний процес
6. Сценарій ділової гри включає розгорнутий виклад суті гри, її зміст, логічну послідовність ігрових етапів, а також питання, пов'язані з управлінням грою.
Даються докладні описи складу ролей, характеристика рольової діяльності, а також формується система проблемних ситуацій. У заключній частині сценарію наводяться правила гри, що включають:
послідовність ходів, дій учасників, груп учасників;
ознака закінчення етапу;
ознака закінчення гри;
спосіб визначення результатів гри;
форму та ступінь взаємодії учасників.
7. Розробка системи оцінок ігрової діяльності та системи мотивації учасників.
При груповому оцінюванні учасників ділової гри перш за все необхідно оцінювати:
1) якість і ефективність виробленого рішення:
подання рішення до заданого терміну (встановлюється ліміт часу);
використання при виробленні рішень рекомендованих прийомів, способів, методів;
наявність в прийнятих рішеннях елементів новизни, оригінальності;
облік обмежень;
раціональність прийнятого рішення;
2) між групові взаємодії учасників ділової гри:
швидкість прийняття рішень;
кількість і якість внесених рішень іншими ігровими групами;
аргументованість захисту своїх рішень;
3) взаємодія учасників гри всередині ігрових груп:
«внутрішні» заохочення;
нарахування бонусів і штрафів за виконання (дострокове виконання, невиконання) рішення до заданого терміну;
взаємодія ігрової групи при пошуку та виявленні помилок в рішенні;
4) взаємодія учасників ділової гри з програмним і технічним забезпеченням:
дотримання інструкцій по роботі з програмним забезпеченням ділової гри;
вміння складати мультимедійні презентації;
вміння користуватись наявним та необхідним програмним забезпеченням;
5) особистісні якості учасників ділової гри.
Оцінка особистісних якостей учасників ділової гри є найбільш складним питанням, яке пов'язане з розробкою систем оцінювання. При цьому можна оцінювати наступні особистісні аспекти діяльності учасників:
ерудованість і принциповість (оцінюються на етапах обговорення рішень);
вміння аргументувати свої рішення і відстоювати їх на етапах обговорення рішень;
вміння приймати рішення в конфліктній ситуації, аргументовано захищати свої рішення, критикувати рішення інших і самому адекватно сприймати критику.
Етапи організації ділової гри включають:
1) характеристику інформаційної бази:
використання реальних даних і співвідношень, цілеспрямована зміна деяких параметрів або змінних;
вихідні дані;
кінцеві дані;
довідкову інформацію;
2) застосування технічних засобів навчання та програмного забезпечення:
тип обладнання;
найменування етапів ділової гри, що вимагають застосування технічних засобів;
опис програмного забезпечення;
3) документальну підготовку гри, що включає:
інструкції для учасників гри;
інструкції керівнику гри;
робочі форми;
методичні вказівки;
порядок оформлення.
Структурні елементи методичних вказівок.
1. Титульний аркуш.
2. Зміст.
3. Основна частина.
3.1. Загальні відомості про гру.
3.2. Характеристика ігрової моделі.
3.3. Характеристика інформаційної бази.
3.4. Критерії оцінки учасників.
3.5. Правила гри.
3.6. Порядок проведення гри.
3.7. Інструкції учасникам ділової гри.
3.8. Інструкції керівнику гри.
4. Список літератури.
5. Додатки (протокол ходу гри, довідкові матеріали, графічні матеріали, таблиці).
Порядок проведення гри визначає:
регламент гри;
спосіб формування груп;
етапність ігрової процедури;
завдання вихідних даних;
обробку інформації;
підведення підсумків;
аналіз результатів гри;
систему мотивації учасників гри.
Особливу увагу на етапі підготовки до проведення гри слід приділити просторової сфері, в якій буде проводитися гра. Необхідно передбачити ситуації, коли для прийняття рішень потрібно мати кілька приміщень або коли сценарій включає роботу в мікрогрупах, дискусії, пленарні виступи, роботу експертів, журі і т. д.
Ділова гра - складна інтерактивна технологія й тому, як будь-яка технологія, має ряд переваг і обмежень. Нижче наведемо коротку характеристику найбільш очевидних переваг і недоліків ділових ігор, що застосовуються в навчальному процесі.
Переваги
Дозволяє в рамках короткочасного навчального процесу змістити акцент з «системи знань» на «систему навичок, умінь, способів поведінки, відносин, прийомів творчості», тобто на набуття відповідного рівня компетенції для ефективної діяльності в конкретній професії.
Навчальна ділова гра є не тільки методом ігрового імітаційного моделювання, але й інструментом, що дозволяє освоїти нову інформацію, чогось навчити, розвинути вміння.
Існує дуже багато методичних розробок з діловими іграми. Видано безліч навчально-методичних посібників з навчальних ігор для різних сфер діяльності. І це дозволяє викладачам (якщо вони цього хочуть) завжди знаходити відповідну розробку для своїх занять або адаптувати її стосовно до своїх навчальних цілей.
Ділова гра завжди проходить під знаком «керованого емоційного напруження», а це інтенсифікує процес навчання і викликає включену активність. Навчання приносить задоволення, і це дає значно більший освітній ефект.
Недоліки.
1. На жаль, багато питань розробки та організації проведення ділових ігор недостатньо добре опрацьовані теоретично і методично, а це досить часто призводить до того, що розроблені ділові ігри виявляються такими лише за назвою, оскільки в них немає власне гри, відсутня будь-яка імітаційна та рольова складова.
2. Дії учасників гри ефективні лише в тому випадку, якщо вони володіють специфікою і змістом діяльності, яку вони імітують в грі. При відсутності цих умов ділова гра може завдати шкоди змістовій частині навчання.
3. Відсутність єдиної технології розробки та опису ділових ігор призводить до того, що у багатьох викладачів виникають труднощі при впровадженні ділових ігор в навчальний процес або їх адаптація. Недостатньо розгорнуті характеристики ігрового комплексу, інструкції учасникам, правила, система оцінок і т. д. призводять до неможливості використання розробок іншими викладачами.
4. Якщо викладач не володіє соціально-психологічною компетенцією, не вміє ефективно і оперативно управляти конфліктними ситуаціями, що виникають в процесі гри, в учасників може сформуватись негативний досвід, що в результаті може призвести до не сприйняття такої освітньої технології взагалі.
Викладачі, які освоюють інтерактивні технології навчання, повинні обов'язково враховувати ці особливості ділових ігор.
Щоб бути впевненим у тому, що ділова гра була використана доречно і проведена ефективно, вже при плануванні викладачу необхідно ставити собі наступні питання:
Чи насправді для досягнення цієї цілі найбільш ефективним засобом стане ділова гра?
Чи відповідає обрана форма проведення, цілям заняття?
Чи зможуть студенти відповідати тим вимогам, які до них висуватимуться?
Чи не зробить ділова гра очевидними занадто особисті переживання?
Чи відповідає інструкція цілям гри і чи описана вона достатньо ясно?
Чи може бути досвід, отриманий у процесі гри, застосований на практиці?
Які альтернативи діловій грі можна запропонувати студентам?
Ділова гра як форма навчання становить надійний засіб пробудження інтересу до фахової діяльності й створює умови для продовження студентами процесу пізнання самостійно, поза стінами вищого навчального закладу. Ділова гра є також своєрідною практикою, і досвід, який набувається у ній, достатньо близький до роботи за фахом.